Глобальний каталог талантів

Довідник коміків

Переглядайте профілі коміків, біографічні резюме, країну походження та офіційні посилання.

Комедійні шоу Найпопулярніші Додати коміка

Усі A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z

Країна:

Майбутні виступи Підтверджено Підтверджені профілі

Починається на P Підтверджено Очистити все

Показано 73-84 з 102 коміків

Підтверджено Не затверджені

19 груд. 2026 р. Німеччина

Пол Панцер

Пауль Панцер, справжнє ім'я Дітер Тапперт, народився 8 січня 1972 року в Дюрені, Німеччина, — німецький комік. Дитинство провів у Нервеніху, а пізніше переїхав до Кельна в середині 1990-х років. Спочатку навчався на зварника, також вивчав музичну та медіаосвіту. Його кар’єра розпочалася в 1998 році на радіостанції в Еупені, Бельгія (100’5 Das Hitradio), де він швидко здобув визнання. Саме завдяки понад 800 жартівливих дзвінків він створив персонажа Пауля Панцера, ім’я, яке він прийняв для своєї комедійної діяльності. Комічний стиль Пауля Панцера характеризується особливим вадами мовлення, неправильною вимовою та включенням іноземних термінів у німецьку мову. Постійні персонажі, такі як «Майстер покрівельник Бенетет» та «Шабо», відіграють значну роль у його виступах. Він розробив комедійний серіал «Die Baulöwen», який складається з понад 200 епізодів. Його перша сольна стендап-програма «Heimatabend Deluxe» мала успіх, що призвело до телевізійної версії, яка вийшла в ефір на RTL у 2006 році. Цей виступ приніс йому німецьку комедійну премію як найкращого новачка того ж року. Після раннього успіху Пауль Панцер продовжував розширювати свою аудиторію. Він зіграв у фільмі «Чоловіча справа» у 2009 році, а також співавтором сценарію був Маріо Барт. Спектакль «Нарешті вільний час – який стрес!» стартував у 2009 році та триває донині. З 2011 по 2014 рік він був співаканом «Зірки на роботі» на RTL. З 2016 року він часто з’являється в ролі гостя в інтелектуальній вікторині «Хто знає щось таке?». Він також транслює прямі ефіри на Twitch.tv як Пауль Панцер з грудня 2020 року. Він був одружений 25 років і став вдівцем у 2026 році.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Великобританія

Пол Патнер

Пол Патнер — англійський актор і комік, народився 18 березня 1966 року в Іст-Грінстеді, Вест-Сассекс. Походженням із середнього класу, він отримав ранній досвід у розважальній індустрії завдяки своєму дядькові, Джону Мейсону, який працював у відділі освітлення BBC та отримав нагороду BAFTA. Патнер розпочав свою формальну мистецьку освіту в Лондонській академії музики та драматичного мистецтва (LAMDA), закінчивши її в 1988 році. Під час навчання там він зосереджувався на акторській грі характерних ролей, імпровізації та роботі голосом, і був відзначений за свої комедійні здібності, здобувши премію Кеннета Мора за комедійну акторську майстерність. Кар’єра Путнера охоплює широкий спектр комедійних ролей та колаборацій. У середині 1990-х років Путнер об’єднався зі Стівом Ферстом та Олівером Дарлі, щоб заснувати комедійний клуб The Regency Rooms у Лондоні; він запам'ятався там виконанням однієї половини мексиканського дуету на зразок Лореля та Гарді. Він здобув подальший досвід, виступаючи на Едінбурзькому фестивальному фрінджі, спочатку з’явившись у Richard Herring’s Punk’s Not Dead, а пізніше написавши та зігравши роль Earl Stevens у 2001 році. Його телевізійні виступи включають ролі в The Glam Metal Detectives на BBC2, а також виступи в This Morning with Richard Not Judy (1998), де він зіграв Curious Orange, та Sir Bernard's Stately Homes (1999). Він також мав незабутню роль у популярному ситкомі Spaced (1999). Творчість Путнера продовжувала розвиватися з роками. Він став впізнаваним завдяки короткій, але значущій ролі зомбі у фільмі «Зомбі поцілунок» (2004), а також зіграв міма у фільмі «Париж, я люблю тебе» (2005). З кінця 2005 року до початку 2007 року він гастролював як частина шоу «Little Britain Live». Він також брав участь у шоу С Stewart Lee’s Comedy Vehicle у 2009, 2014 та 2016 роках. Путнер зіграв роль Джеральда «Желі» Келлі в трилогії-преквелі «Rock & Chips» (2010-2011) до серіалу «Only Fools and Horses», і неодноразово з’являвся у телешоу та радіопередачах «Little Britain» від BBC з 2003 по 2006 рік. Він продовжує працювати актором і коміком.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Мексика

Поло Поло

Поло Поло , справжнє ім'я Леопольдо Роберто Гарсія Пелаес Бенітес , був мексиканським стендап-коміком, відомим своїм особливим стилем оповідання, каламбурами, двозначностями та гумором для дорослих. Народився 9 березня 1944 року в місті Леон, штат Гванахуато. Спочатку працював у сімейному взуттєвому бізнесі, перш ніж відкрити свій талант до комедії. Почав виступати в невеликих клубах і барах, перш ніж здобути ширше визнання в нічному клубі Keops у Мехіко в 1970-х роках. Поло Поло став однією з найвідоміших постатей мексиканської комедії в 1980-х і 1990-х роках. Його виступи зазвичай були у формі складних анекдотів від першої особи, часто з сексуальним гумором, мексиканськими каламбурами, відомими як альбур , та барвистими повсякденними ситуаціями. Його живі записи стали дуже популярними, а також він з'являвся на телебаченні, у фільмах і на великих майданчиках по всій Мексиці та Сполучених Штатах, зокрема в Grand Olympic Auditorium у Лос-Анджелесі. Поло Поло часто описують як піонера стендап-комедії в Мексиці. Він вплинув на цілі покоління іспаномовних коміків своїм розмовним стилем оповідання та безсоромним гумором для дорослих. Він вийшов на пенсію зі сцени в 2010-х роках після понад чотирьох десятиліть у шоу-бізнесі та помер 23 січня 2023 року у віці 78 років. Його творчість залишається важливою частиною історії мексиканської комедії.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Індія

Принц Джейкоб

Принс Джейкоб, також відомий професійно як प्रिंस जैक, — багатогранний артист з Індії. Народився як Мігель Джейкоб Карму Луїш Фернандеш 16 липня 1960 року і визнаний актором, співаком, коміком, драматургом, режисером, продюсером та радіоведучим. Він переважно працює в маратхійській та конканійських кіноіндустріях, особливо зосереджуючись на конканійських тіатральних постановках. Його кар’єра розпочалася у молодому віці; він дебютував у тіатрі у 13 років у 1973 році, знявшись у «Chuk Hanvem Adharli» Розаріо Діаса. Після закінчення середньої школи він пройшов технічне навчання зварювальника та токаря в Дон Боско, Фатфорда, перш ніж його порекомендували тіатралу Лігоріу Фернандеш і, як наслідок, він приєднався до Roseferns Dramatics Troupe. Принца Якова комічний талант швидко закріпив за ним статус значущої постаті в сцені конкані тіатра. Він отримав звання «Принц Комедії» у 1982 році після 75-го показу вистави «Тапот». Його робота характеризується інноваційністю, включаючи використання таких елементів, як доберман у виставі «Павннек» та магія у «Раза Раані», а також здатністю піднімати соціальні питання; він запровадив реальну людину з інвалідністю у тіатрі «Павлам». Він поставив численні тіатри, багато з яких мають назви, що починаються на літеру «П», такі як «Піндрем», «Павннек», «Пордеші» та «Падрі». Варто зазначити, що «Падрі» досяг вражаючої віхи, ставши першим тіатром, який завершив 315 показів. Після цього він поставив тіатри, назви яких починаються на літеру «Р», зокрема «Родонака» та «Раджа Раані». Він часто співпрацює зі своїм братом та комедійним партнером, Гумбертом, що ще більше зміцнює його присутність у світі розваг. Принца Якова внески в конканізький театр отримали значне визнання. Він обіймав посаду колишнього президента Академії Тіатр Гоа. Його робота принесла йому кілька нагород, зокрема GoaPost Award, Gulab Award та Kala Academy Award. Він має віддану армію шанувальників по всій Гоа, Індії, у країнах Перської затоки та у Великій Британії. Окрім кар’єри в розважальній сфері, Принц Яків відомий своєю благодійною діяльністю. Він продовжує бути активною постаттю в конканізькій тіатр спільноті, демонструючи тривалий спадок як універсальний виконавець та впливова фігура.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Сполучені Штати

Професор Зворотний

Його сім'я переїхала до Джексонвілля, штат Флорида, коли йому було дванадцять років, і він провів значну частину свого життя, проживаючи в районі Сент-Ніколас там. Едмондсон стверджував, що сон, у якому всі рухалися назад, привів його до розвитку здатності читати, писати, говорити та співати задом наперед. Цей незвичайний навик, потенційно відточений його роботою друкаря для Times-Union, став основою його кар'єри як ваудевільного артиста та стендап-коміка. Він інтегрував ці зворотні здібності в комедійний номер, часто виступаючи у шапочці та мантії випускника. Виступ професора Бе́квардса зосереджувався на письмі, правопису та вимові слів у зворотному порядку, а також на читанні перевернутої дошки. Його унікальний стиль привернув національну увагу в 1960-х роках, що призвело до численних телевізійних появ. Він виступав у таких передачах, як The Ed Sullivan Show, The Tonight Show, The Merv Griffin Show, The Dean Martin Show та The Mike Douglas Show між 1950-ми та початком 1970-х років. У 1955 році він випустив комедійний альбом під назвою 'Laugh With'. Він також виступав у престижному нічному клубі Latin Quarter у Нью-Йорку, діливши сцену з такими виконавцями, як Енн Коріо, та виступаючи разом із танцюристами-чекаперами, бальними танцюристами та співаками в тому, що Лу Волтерс, власник, рекламував як "найзірковіше шоу Нью-Йорка", з виступами о 8 та 12 годинах. Незважаючи на його успіх та репутацію «доброї людини та сусіда» в Джексоніввіллі, життя професора Беквардса трагічно обірвалося. 29 січня 1976 року він був убитий під час збройного пограбування у своєму будинку в Коледж-Парку, штат Джорджія. Віллі Едгар Белл, Рой Ентоні Еллербі та Майкл Гант були засуджені за його вбивство та засуджені до довічного ув’язнення плюс 20 років за збройне пограбування. Белл і Гант пережили кілька випусків умовно-дострокового звільнення та подальше повернення до в’язниці. Обставини, що оточували його смерть, стали кінцем кар’єри, яка приносила сміх багатьом, залишивши по собі спадок як інноваційного та незабутнього коміка.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Канада

Філ Гартман

Філ Гартман, народжений Філіп Едвард Гартман 24 вересня 1948 року в Брантфорді, Онтаріо, Канада, був канадсько-американським актором, сценаристом, коміком і графічним дизайнером. У віці десяти років його сім'я переїхала до Сполучених Штатів. Він навчався мистецтву, спочатку в коледжі Санта-Моніка у 1969 році, перш ніж працювати мобільним токарем, а згодом здобув ступінь бакалавра графічного дизайну в Каліфорнійському державному університеті в Нортрджі у 1972 році. Ця освіта привела його до створення власного бізнесу з графічного дизайну, де він створив понад сорок обкладинок альбомів для таких гуртів, як Poco та America. Комічна подорож Гартмана розпочалася з членством у гурті комедійного мистецтва The Groundlings у 1975 році. Він відіграв ключову роль у створенні персонажа Пі-ві Германа для Пола Рюбена, та зробив внесок у сценарій фільму *Великі пригоди Пі-ві* (1985). Крім того, він зіграв капітана Карла в телешоу *Пі-ві Плаза*. З 1986 по 1994 рік він був актором у Saturday Night Live, отримавши премію «Еммі» в прайм-тайм у 1989 році за свою роботу там. Колеги з SNL прозвали його "Клеєм" через його здатність підтримувати та покращувати виступи інших. Після роботи в Saturday Night Live, Гартман знявся у ситкомі NewsRadio та озвучив численних персонажів у The Simpsons, зокрема Ліонеля Хуца та Трая МакКлюра. Фільми: Bilko (1996), Jingle All the Way (1996) та Small Soldiers (1998). Філ Гартман одружився з Брінн Омдал у 1987 році, і вони мали двох дітей. На жаль, він помер 28 травня 1998 року в Лос-Анджелісі, США, у віці 49 років. У 2012 році Канада відзначила його вшануванням на Алеї Слави; а через два роки Голлівуд пішов їхнім слідом у 2014 році, після його смерті.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Австралія

Філ Касс

Філ Касс — австралійський ілюзіоніст та комедійний артист, що базується в Сіднеї. Народився 2 травня 1965 року і розпочав кар’єру, яка охоплює понад 5000 виступів у 56 країнах. До того, як почати кар’єру артиста, Касс грав у регбі-лізі за команду «Брісбен Саутс». Його робота поєднує магію, комедію та взаємодію з аудиторією, і він відомий своїм чистим гумором та спритністю рук. У 1992 році він видав книгу «Ой ні! Не чарівник!!», а також випустив кілька DVD, зокрема «Філ Касс в дії» та «Колекційний набір найсмішніших комедійних скомпіляцій». Кар’єра Кесса відзначена численними нагородами та визнанням. Між 1975 та 2016 роками він виграв дев'ять премій Mo Awards, включаючи золоту премію MO Award за виконавця року в Австралії у 2013 та 2014 роках. Він також отримав вісім Wallace Art Awards, здобувши звання Коміка року та Артиста року. Крім того, він завоював національні нагороди ‘ACE’ (Австралійське клубне розваги) за найкращий візуальний номер у 1998, 1999 та 2000 роках, а також нагороду ‘Найкращий комедійний візуальний номер’ від ACE Awards. Йому було вручено вісім внутрішніх нагород типу «Найкращий фокусник», включаючи трофей Genii. Він виступав чотири сезони у Magic Castle в Голлівуді, що демонструє міжнародне визнання його талантів. Описаний як №1 корпоративний комедійний магічний номер Австралії, Філ Касс виступає на міжнародному рівні, зокрема у Фіджі, Японії, на Філіппінах, Новій Зеландії, Нумеї, Сінгапурі, Гонконзі, Бангкоку та Папуа-Новій Гвінеї. Він брав участь у Всесвітній виставці 88 року та розважав численних впливових клієнтів, таких як Mercedes Benz, Virgin, Coca-Cola, Telstra, Qantas та клуби NRL/AFL. Його виступи отримали похвалу від відомих особистостей; Рей Мартін з програми 'A Current Affair' назвав його "Більше, ніж маг, розважальник!" Алан Джонс з радіо 2GB заявив, що він "Просто найкращий", а Toyota описала його виступи як "Неймовірні, просто дивовижні!". Caltex відзначив, що він надав "Фактор WOW, який ми шукали!". Він також співпрацював з відомими особистостями, зокрема з Вупі Голдберг, Олівією Ньютон-Джон, Брюсом Спрінгстіном та Майклом Джексоном.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Філіп Валь

Філіп Валь, народився 14 вересня 1952 року в Нейї-сюр-Сен, є французьким журналістом, співаком і коміком. Його батьками були м’ясник Рене Воль, який пізніше змінив своє ім’я на Валь, та перукарка; він був четвертим і останнім із чотирьох братів і сестер. У 17 років він покинув школу, щоб зайнятися музикою, демонструючи ранню схильність до художнього самовираження. Комічна подорож Валя розпочалася з дуету «Font et Val», сформованого в 1970-х роках разом із Патріком Фонтом. Спочатку вони виступали як залучені автори пісень у таких місцях, як La Pizza du Marais, Théâtre de Dix heures та Vrai Chic Parisien, з Полем Кастанером до 1989 року, а потім — Еммануелем Біне. На початку 1980-х років він іноді давав сольні виступи, іноді з участю свого собаки Джеффа. У 1973 році він співпрацював із співачкою Анн Вандерлоув над її політично забарвленим альбомом «Non». Він ненадовго редагував La Grosse Bertha в 1991 році та спільно заснував другу ітерацію Charlie Hebdo в 1992 році разом з Кабу, будучи її редактором і директором до 1992 року. Пізніше він повернувся, щоб керувати Charlie Hebdo з 2004 по 2009 рік, опублікувавши карикатури Мухаммеда з Jyllands-Posten у 2005 році, що призвело до виправдання у 2007 році за звинуваченнями в розпалюванні ненависті. Він видав кілька книг, зокрема «Vingt ans de finesse» (1992) та «Malaise dans l’inculture» (2015). Після відходу з Charlie Hebdo у 2009 році, Валь став директором France Inter, посаду якого обіймав до 2014 року. Він випустив альбоми 'Paris-Vincennes' (1996), 'Hôtel de l’univers' (1999) та 'Philippe Val' (2004). Валь висловлював чіткі політичні погляди, розробивши маніфест проти антисемітизму у 2018 році та засуджуючи такі групи, як Front National та католицькі інтегралісти. Зараз він є щотижневим колонником радіостанції Europe 1 з 2021 року. Його кар’єра відображає різноманітну участь у французькій культурі та суспільстві, позначену як творчою співпрацею, так і редактивним лідерством.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Філіп Лелуш

Філіп Леллуш, народився 30 березня 1966 року, має різнобічну кар'єру актора, режисера, сценариста, телеведучого та співака. Він старший брат актора Жіля Леллуша. Спочатку він працював гумористом, перш ніж перейти до ролей слідчого репортера для France Inter та TF1. На початку своєї кар'єри він вивчав журналістику, що вплинуло на його роботу в різних ЗМІ. Комедійні та телевізійні роботи Леллуша здобули популярність завдяки декільком шляхам. Він вів комедійне шоу на France Inter та коротко працював репортером для TF1. Також він був частиною команди телешоу *Envoyé spécial* на France 2, і знявся у телесеріалі *Une femme d'honneur*, що допомогло закріпити його визнання. Він зіграв у фільмах, зокрема *Мішель Ваян* (2003) та *Нарко* (2004). Варто зазначити, що він співавтором і виконавцем надзвичайно успішних шоу *Le Jeu de la vérité* та *Le Jeu de la vérité 2*, які представляв сотні разів. Сиквел, *Le Jeu de la vérité 2*, було знято на плівку та регулярно транслювалося по телебаченню. Окрім акторської діяльності та ведення програм, Леллуш досліджував інші творчі починання. У 2011 році він зняв фільм «Наші найкращі канікули» та виконав вокал в альбомі Жана-Фелікса Лаланна «Один голос, одна гітара». З 2015 року він спільно веде програму «Top Gear France» на RMC Découverte та знімається в телесеріалі «Клем». Він вів радіошоу «Lellouche à l’affiche» на RMC з 2019 по червень 2020 року, але пізніше був звільнений через коментарі, які були визнані сексистськими та мізогіністичними. Наразі він спільно веде програму «Que le meilleur gagne» на M6 (2024-2025) та ранкове шоу на RFM з вересня 2025 року. Його особисте життя включає стосунки з Ванессою Буаж’є та доньку на ім’я Меді, народжену у 2018 році, а також сина на ім’я Сем. Він був одружений з Ванессою Демуа з 2010 по 2017 рік, і вони мають двох дітей: Солаля (народженого 17 травня 2003 року) та Шарлі (народженої 5 травня 2011 року).

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Філіп Мейєр

Філіпп Мейєр, народився 25 грудня 1947 року в Гермерсгаймі, Німеччина, є багатогранною постаттю, відомою як журналіст, гуморист, письменник, теле- та радіоведучий. Його шлях розпочався у 1965 році, коли він почав вивчати право та соціологію в Університеті Париж-Нантерр. У цей період він також працював вихователем у клубі профілактики неповнолітньої злочинності в Парижі, що демонструвало його ранній інтерес до соціальних питань. Залучення Мейєра до студентської активності очевидне з його ролі голови страйкового комітету в Нантеррі в листопаді 1967 року та участі у травневих протестах 1968 року разом із Полем Рікёром. Інтелектуальні пошуки Мейєра не обмежувалися Францією, оскільки у 1968 році він отримав стипендію від Франко-Квебекського молодіжного офісу для вивчення реакцій на неповнолітню злочинність у Квебеку. Цей досвід виявився вирішальним, що призвело до зв’язків з відомими діячами, такими як Рене Левеск, Денис Аркан, Мішель Шартрэн і Гілл Веньо. Він захистив свою докторську дисертацію "Дитина та державна раціональність" у 1977 році під керівництвом Енні Крігель та Філіпа Арієса. Він також працював дослідником у Центрі психічного здоров’я під керівництвом професора Філіпа Поммеля. З березня 1982 року Мейєр почав працювати на радіостанціях для суспільного мовлення, і вів програму 'Télescopages' на France Inter з 1982 по 1989 рік. Кар’єра Мейєра в медіа продовжилася програмами «Allegro serioso» на France Culture (1984-1995) та «Libre examen» (1995-1998). Він особливо відомий своїм щоденним гумористичним сегментом на France Inter з 1989 по 2000 рік, який починався з фрази «Щасливі мешканці…» та закінчувався виразами на кшталт «Ми живемо в сучасну епоху». Він також вів програму «L'Esprit public» на France Culture з 1998 по 2017 рік, продовжуючи її у форматі подкасту після припинення трансляції. Крім того, він представляв програму «La prochaine fois, je vous le chanterai» на France Inter з 2000 по 2016 рік. Мейєр знімався у фільмах, таких як «It begins today» та «The Case Picpus», а також у телесеріалі «Maigret». Нещодавно він опублікував книгу портретів і відгуків під назвою «La prochaine fois, je vous l'écrirai» та продовжує модерувати подкаст «Le Nouvel Esprit Public», співпрацюючи з громадськими інтелектуалами.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Філіп Нуаре

Філіп Ноіре, французький кіноактор, народився 1 жовтня 1930 року в Ліллі. Його батьками були Люсі (Герман), домогосподарка з Бельгії, та П’єр Жорж Ноіре, який продавав підроблені коміри. Дитинство він провів у Тулузі та відвідував декілька престижних шкіл у Парижі, зокрема Ліцей Жансон де Саї та коледж де Жуї. Незважаючи на те, що він кілька разів не склав іспити на атестат зрілості, він продовжував займатися театром, вивчаючи акторську майстерність у Роже Блена та Жана-Марі Конті та навчаючись у Центрі драматичного мистецтва Заходу. До раннього досвіду входили спів у хорі «Ла Сігаль» та виступи в базиліці Святого Петра в Римі в 1949 році. Ноіре розпочав свою кар'єру з неофіційної ролі у фільмі Жіжі (1949) і згодом з’явився у таких фільмах, як Коротка точка (1955) та Зазі в метро (1960). Протягом семи років, починаючи приблизно з 1952 року, він гастролював з Національним народним театром, зігравши понад сорок ролей у класичних п’єсах, таких як Сид , Макбет та Дон Жуан . У цей час він також співпрацював з Жан-П’єром Даррасом як нічний комік, висміюючи політичних діячів, таких як Шарль де Ґолль. Він був частиною групи 'bande du Conservatoire', сформованої на початку 1950-х років, до якої входили й інші відомі актори. У 1962 році він одружився з Монік Шометт; у них була дочка Фредерік Ноіре, і пізніше вони стали бабусею акторки Дебора Гралль. Ноіре здобув широке визнання завдяки ролям у фільмах, таких як Справа про опір (1966) та Олександр Благословенний . Він особливо запам’ятався своєю роллю Альфредо у Кінотеатр «Парадизо» (1988). Його кар’єра охоплювала понад 100 ролей у фільмах, які зібрали понад 116 мільйонів глядачів і закріпили за ним статус одного з найпопулярніших акторів Франції. Він отримав дві премії «Сезар»: одну в 1976 році за Стара гвинтівка та іншу в 1990 році за Життя і нічого більше . Йому також було присвоєно звання лицаря Ордену Почесної Легії. Після перерви у театральній діяльності він повернувся на сцену в 1997 році з Реберця , пізніше виступаючи у Випадкова людина , Роздуми та Листи кохання . Філіп Ноіре помер від раку 23 листопада 2006 року в Парижі у віці 76 років.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Філіп Шевальє

Народившись у Редоні 11 січня 1956 року, Філіп Шевальє – французький комедійний актор та фотограф. Він наймолодший із чотирьох братів, а його батько – суддя. Спочатку він чотири роки вивчав право та отримав сертифікат з кримінології, потім відвідував Курси Сімона для театральної підготовки, зрештою пішов за вчителем, щоб розпочати власну школу, де в 1980 році зустрів Режі Ласпалеса. Ця зустріч ознаменувала початок значущого партнерства. Комічний дует Шевалльє та Ласпальє, сформований з Режі Ласпальє, переважно визначає кар’єру Шевалльє. Вони дебютували зі своєю першою програмою «Pas de fantaisie dans l'orangeade» у 1981 році та вперше з’явилися на телебаченні в 1982 році в передачі «Le Théâtre de Bouvard». Дует здобув популярність завдяки скетчам, таким як «Le train pour Pau», «Les Vacances» та «S.O.S détresse». Їхня спільна робота охоплювала й кіно, зокрема вони зіграли головні ролі у фільмі «Ma femme s'appelle Maurice» у 2002 році та з’явилися у таких фільмах, як «Tête à tête» (1994), «Le Pari» (1997), «Ca n'empêche pas les sentiments» (1998), «Antilles sur Seine» (2000), «Les Gaous» (2004) та «Tu vas rire mais je te quitte» (2004). У 1999 році вони отримали премію SACEM за гумор, а з 2001 по 2014 рік Шевалльє був учасником телевізійної програми «Les Grosses Têtes». Окрім комедійних робіт, Шевальє визнаний завдяки своїй фотографії. Його художній стиль досліджує теми прозорості, непрозорості, шпигунства, показовості та скромності, часто використовуючи панчохи як "одиницю вимірювання". Критики відзначили парадоксальну присутність еротизму в його фотографіях і описали його підхід як дедалі більш витончений. Він перейшов з полароїдної на цифрову фотографію та є членом Академії Альфонса Алле. Він одружився зі своєю партнеркою, Стефані (прізвисько Тіффані), 26 липня 2016 року. Вистава запланована на 22 травня 2027 року в Театрі де Лонжюмо.

Переглянути профіль