Глобальний каталог талантів

Довідник коміків

Переглядайте профілі коміків, біографічні резюме, країну походження та офіційні посилання.

1635 Коміки

Арістід Бруан

Народився 6 травня 1851 року в Куртенай, Луар і Лойєр, Франція, Арістид Брюан був власником нічного клубу, виконавцем кабаре та коміком. Він походив з буржуазної сім'ї, і в дитинстві він отримав освіту, включаючи вивчення латини з місцевим священиком. У віці одинадцяти років він досяг успіху, вигравши кілька призів у різних предметах, зокрема вокальну музику, в Імператорському ліцеї Сенса. Раннє життя Брюана було позначене фінансовими труднощами; його сім'я переїжджала п’ять разів між 1863 і 1867 роками. Він почав писати пісні вже в 1862 році. Після смерті батька у 1866 році, Бруан покинув дім у п’ятнадцять років, щоб знайти роботу. Він працював учнем ювеліра, а пізніше – ювеліром, перш ніж ненадовго служити добровольцем-снайпером під час франко-прусської війни 1870 року. Згодом він провів чотири роки, працюючи на Північній залізниці. У цей період він розвивав свій вокальний та комедійний номер, виступаючи в кафе-концертах та невеликих закладах під назвою «гогетти». Він здобув визнання завдяки цим виступам і отримав заохочення виступати на таких місцях, як Робінзон, Концерт Амандьє та Концерт Епохи. Сценічний образ Бруана став впізнаваним, з високими чоботями, довгим червоним шарфом, чорною оксамитовою курткою, а також частими появами у червоній сорочці. Зеніт творчості Бруанта припав на період між 1880 та 1905 роками. У 1885 році він відкрив власний клуб «Le Mirliton», де використовував комедію образ для розваги публіки. Клуб також мав однойменний журнал з ілюстраціями Енрі де Тулуз-Лотрека, який створив культовий плакат із зображенням Бруанта. Бруанту приписують створення музичного жанру шансон реаліст, і його вважають одним з найкращих поетів паризького сленгу (арго). Серед пісень, які принесли йому значну популярність, — «Nini Peau d'Chien», «A la Bastille» та «Le Chat Noir». Рух реалістичного шансону, який Бруант допоміг заснувати, тривав до середини XX століття, а Едіт Піаф вважається однією з його останніх інтерпретаторів. Після смерті в Парижі (18-й округ) 11 лютого 1925 року Арістіда Бруанта поховали на кладовищі Субліньї.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

П'єр-Франсуа Мартін-Лаваль

П’єр-Франсуа Мартен-Лаваль, який часто згадується як PEF або Pef, був французьким актором, кінорежисером, сценаристом і театральним режисером. Народився в Марселі 25 червня 1968 року, батько – Деніс Мартен-Лаваль. Почав навчання акторській майстерності з 1988 по 1991 рік під керівництвом Ізабель Нанті та Деніз Бональ. У цей період він познайомився з Маріною Фуа, Еліз Ларніколь, Морісом Бартелемі, Жан-Полем Рувом і Паскалем Вінсентом – людьми, які пізніше стали невід’ємними членами комедійного колективу. Комічний дует «Ле Робін де Буа» було створено Мартіном-Лавалем у 1996 році разом із його однокласниками. Спочатку вони називалися «Королівська Імператорська Зелена Кроляча Компанія», але швидко перейменували себе на честь свого першого успішного вистави «Робін де Буа». Вистава мала прем’єру в Театрі де Саблон у Фонтенбло та була поставлена понад 250 разів у Театрі де ла Ґайте-Монпарнас, а потім у Спленді. Домінік Фаруг'я відкрив «Ле Робін де Буа» і зняв їх на телеканалі Comédie!, де вони з’являлися в програмі «La Grosse Emission» з листопада 1997 по червень 1999 року, а пізніше в програмі Canal+ «Nulle part ailleurs» з вересня 1999 по 2001 рік. Під час свого перебування в «Ле Робін де Буа», яке тривало з 1990-х до 2000-х років, він зіграв повторювані ролі, такі як Пуф ле Каскадер, Комісар Ван Лок, Месьє Мердоку, Майстер Маркаде, Мадам Маркаде та Професор Сіґалон. Окрім роботи з Les Robins des Bois, Мартен-Лаваль мав різноманітну кар’єру. Він знімав серіал 'Éric et Ramzy' з 1996 по 1998 рік та фільм 'Essaye-moi' у 2006 році за участю Жулі Депардьє, П’єра Рішара, Када Мерада та Маріни Фої. Він також знімав 'Serial Teachers' у 2013 році та його продовження у 2015 році, а також 'Gaston Lagaffe' у 2018 році. До його акторських ролей входять ролі у фільмах, таких як Vilaine (2008), Modern Love (2008), L'un dans l'autre (2016), Mon poussin (2016) та Un jour mon prince ! (2016). Він також озвучував Еміля у французькій версії 'Ratatouille' у 2007 році, з’явився у 'Capitaine Marleau' у 2018 році та 'The Disappearance' у 2015 році. Він знімав та грав у п’єсі 'Robin des Bois d'à peu près Alexandre Dumas' у 1997 році, а також поставив мюзикл Spamalot у Théâtre Comédia у 2010 році, повторюючи роль Короля Артура з 2013 по 2014 рік у Bobino.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Режіс Ласпалес

Режі Лапальє — французький комедійний актор, народився 25 лютого 1957 року в 14-му окрузі Парижа. Його родина походить з Бургундії, зокрема з Нюі-Сен-Жорж (Код-д’Ор). Після закінчення ліцею Монтейн він продовжив навчання в Школі витончених мистецтв у Парижі, де здобув ступінь бакалавра з пластичних мистецтв зі спеціалізацією в скульптурі. Після цього він вивчав акторську майстерність у Курсі Сімона, який вважав своїм справжнім покликанням. До початку комедійної кар’єри Лапальє служив у Морській національній службі помічником у їдальні. Професійний шлях Ласпалеса розпочався у 1981 році, коли він та Філіп Шевальє створили свою першу програму – 'Pas de fantaisie dans l'orangeade'. Пізніше їх помітив Філіп Бувар, і вони вперше з’явилися на телебаченні у 1982 році як частина передачі ‘Le Théâtre de Bouvard’, що виходила на Antenne 2. Комічний дует Шевальє та Ласпалес здобув популярність завдяки своєму унікальному стилю висловлювання, який часто наслідували інші виконавці. Вони спільно керують виробничою компанією 'Pipo et Mario'. У 1999 році вони отримали премію SACEM за гумор. Він також зіграв сольні ролі, зокрема знявся у п’єсі Лоран Рук’єра однойменної назви у 2005 році та брав участь у передачі ‘À droite, à gauche’ з 2016 по 2018 рік. Ласпальє переважно проживає в Парижі, поблизу Монпарнасу, і володіє будинком у Премо-Пріссі. Він також має виноградники в Премо-Пріссі та виробляє вино, що пов’язує його з бургундськими коренями родини. Його батько був винахідником і фотографом, який здобув медаль на конкурсі Лепіна за «лиж без снігу», а мати – художницею. У 2026 році він повертається на сцену сольно з виставою «Режі Ласпальє нарешті говорить», що сигналізує про поворот у його кар’єрі. Він відомий як відданий шанувальник Девіда Боуї та любить автоспорт, володів спортивними автомобілями, такими як Lotus та англійськими машинами, і стверджує, що ніколи не пропускав Чемпіонат світу Формули-1.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Роберт Кастель

Робер Кастель, справжнє ім'я Робер Мойаль, народився 21 травня 1933 року в Баб Ель-Уед, Алжир, був французьким комедіантом та актором. Його раннє життя було пронизане музикою; його мати, Лілі Лабассі, була співачкою-пісняркою в стилі чаабі, а батько, також на ім’я Лілі Лабассі (Елі Мойаль), був майстром чаабі музики. Кастель розпочав свою кар'єру, супроводжуючи батька, граючи на тарі та гітарі, виконуючи франко-арабські пісні. Спочатку він обрав музичний шлях, перш ніж перейти до акторської діяльності. Кастель розпочав свою кар'єру в театрі як член трупи Регіонального центру театрального мистецтва, що базувався в Алжирі. Він особливо запам'ятався роллю Роберта у виставі «Сім'я Ернандес», яка досліджувала досвід громади П’є-Нва. Його кінокар’єра розпочалася у 1957 році, у віці 24 років, з ролями у фільмах «Коханці завтрашнього дня» та «Свідок у місті». Протягом усього 20-го століття він продовжував акторську діяльність, знімаючись у численних комедіях протягом майже чотирьох десятиліть. Він зіграв головні ролі у фільмах «Ідіот у Парижі» (1967), «Вона біжить, вона біжить передмістям» (1972), «Водійські права» (1973) та «Великий блондин у чорному взутті» (1972), а також знімався у телесеріалі «Священні коханки». Кастель і його дружина, акторка Люсетт Саюке, яка померла у 1987 році, часто виступали разом у комедійних скетчах, часто в стилі «п’є-нва». Кастель і Саюке були виконавчим дуетом, відкривали виступи для таких відомих особистостей, як Френк Сінатра, Марлен Дітріх та Філіп Клей. Вони також брали участь у радіопрограмах, таких як «Les Grosses Têtes» та «Jeux de 20 heures», і з’являлися в телепередачах, таких як «Les Grosses Têtes» (RTL) та «Les Jeux de 20 heures» (France Régions 3). У 2011 році він взяв участь у фільмі «El Gusto», зігравши роль і виступаючи скрипалем в оркестрі. Його участь у документальному фільмі 2017 року «Les Magnifiques», який досліджував французьку поп-культуру з 1960-х по 1980-ті роки, підкреслила його вплив в ту епоху. Кастель отримав лицарський хрест Ордену Почесного Легіону у 2011 році. Після хвороби він помер 5 грудня 2020 року в лікарні П’єт-Сальпетрієр у Парижі; його поховання відбулося 9 грудня на Паризькому кладовищі Пантен.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Ромен Бутей

Ромен Бутей, народився в Парижі 24 березня 1937 року, був багатогранним французьким митцем. Він визначав себе як драматург, актор, комік і співак, а його кар’єра охоплювала кілька десятиліть. З юних років він демонстрував прагнення до художньої свободи, заявляючи, що його покликанням було знайти роботу, яка дозволяла б йому працювати у будь-яку годину без потреби в дипломі чи реальній роботі. Раннє життя Бутея включало участь у скаутингу. Його шлях до сцени розпочався з першого сольного шоу в театрі Театр де ля Вій-Гриль у 1966 році. Ключовий момент у кар'єрі Бутея відбувся в 1968 році, коли він спільно заснував трупу «Кафе де ла Гар». Цей заклад, а також інші, допомогли розпочати кар’єри багатьох митців, і його вважають піонером кафе-театру. Початкова група включала Колюша, Соту, Енрі Ґібе, Патріка Девере та Міу-Міу. Розрив з його партнеркою Сотою стався в 1968 році, коли вона вийшла заміж за Патріка Девере. Творчість Бутея часто досліджувала анархістські теми; він написав майже тридцять п’єс, натхненних лібертарними ідеями, та близько тридцяти п’єс загалом. До його акторських ролей входять зйомки у фільмах, таких як Le Feu follet та The Distrait , а також роль Саймона у фільмі Романа Поланського «Орендар» (1976). Творчість Бутея задокументована на IMDb. Пізніше в житті Бутейль продовжував робити внесок у мистецтво. Він одружився з акторкою Саїдою Черчилль у 1988 році, і в них народився син на ім'я Шамс, який з'явився на світ у Марселі в 1997 році. У 1997 році сім'я переїхала до Етампа, Бос, у регіоні Центр-Долина Луари. У грудні 2014 року Бутейль і Черчилль заснували 50-місний театр під назвою «Les Grands Solistes» в Етампі. Цей заклад приймав близько п'ятдесяти митців, серед яких Франсуа Роллен, Альбер Меслай, Клер Джаз, Дідьє Порте, Марк Жела, Фред Сорель, Поль Адам, Вінсент Рока, Крістоф Ґуйбе, Жан Вокат, Фредерік Юльнє та Пруне Ліхтле. Роман Бутейль помер у Корбей-Ессон на 31 травня 2021 року у віці 84 років через дихальну недостатність.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Річард Белзер

Річард Бельцер, народився 4 серпня 1944 року в Бріджпорті, штат Коннектикут, був американським актором, коміком, письменником, сценаристом і телеведучим. Його батьки були євреями. Він розпочав свою кар'єру коміка молодим чоловіком, спочатку прагнучи принести сміх та відволікання своїй матері. Після закінчення Fairfield Warde High School та короткого навчання в Dean College, звідки його було виключено, Бельцер займався стендап-комедією у таких місцях, як Pips, The Improv і Catch a Rising Star. Він також робив внесок до комедійного гурту Channel One, який послужив натхненням для 'The Groove Tube'. Виступивши як комедійний розігрівач для *Saturday Night Live* відбувалося між 1975 та 1980 роками, а з 1973 по 1975 рік він обіймав роль одного з основних акторів у *National Lampoon Radio Hour*. Він виступав на розігрівах у турі Воррена Зевона в 1979 році та спільно вів програму Brink & Belzer на радіо WNBC у пізніх 1970-х роках. До його фільмографії входять ролі у таких фільмах, як *Fame*, *Night Shift* та *Scarface*. Він часто з’являвся у *The Howard Stern Show* та вів програму *The Richard Belzer Show* на Cinemax. Бельцер найкраще відомий тим, що протягом 23 років зіграв детектива Джона Манча в багатьох серіалах. Він зіграв детектива Джона Манча у серіалах «Вбивства: Життя на вулиці» (1993–1999) та «Закон і порядок: Спеціальний відділ» (1999–2013), а також з’явився в ролі цього персонажа у семи інших серіалах, загалом в одинадцяти шоу. Він був автором кількох книг, зокрема «НЛО, JFK та Елвіс: Теорії змови, в які не обов'язково бути божевільним, щоб вірити» (2000) та «Як стати стендап-коміком» (1988). Річард Бельцер придбав будинок у Бозулі, Франція, у 2013 році, де помер 19 лютого 2023 року. Його пам’ятають як одного з небагатьох акторів, які зіграли одну й ту ж роль у так багатьох різних серіалах.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Сайвер Делюк

Xavier Deluc, французький талант, який працював актором, режисером і сценаристом, краще пам'ятає для своїх телевізійних появ, особливо в серії Marc Eliot, Dolmen, а дванадцять-сезонний розтяг дослідницького підрозділу, де він зіграв капітан Мартін Бернєр. У кінотеатрі він заголовок 1985 року фільм Він подарував своїм Очим Відкритий і 1986 рік картини Полонений.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Сильвія Джолі

Народився 18 жовтня 1934 р. у 17 окрузі Парижа, Сільвія Джолі залишила світ 4 вересня 201 5 у 7 окрузі міста. Вона була визнана французькою акторкою і привітницею.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Смаїн

Смаїн Феруз, відомий професійно як Смаїн, — французький актор і гуморист алжирського походження. Він народився 3 січня 1958 року в Константині, Алжир, який на той час був частиною Французького Алжиру. Його батьки невідомі; він виріс у прийомній сім’ї. Його прийомний батько був кабільським двірником, а прийомна мати — служницею. У дитинстві Смаїн переживав періоди перебування в цивільних лікарнях і пізніше жив з сім’єю опікунів. Він навчався у школі Нотр-Дам де Сен-Манде та ліцеї Сен-Мішель де Пікпус, і багато років брав участь у хоровому співі в дитинстві. Смаїн розпочав свою кар’єру в 1980-х роках, виступаючи в кафе-театрах та невеликих паризьких кабаре. Він приєднався до Театру Бувар Філіппа Бувара, де познайомився з Дідьє Бурдоном, Бернардом Кампоном, Паскалем Легітімусом та Сеймуром Брюсселем. Разом вони створили комедійний гурт під назвою «Les Cinq», який гастролював протягом кількох років. Його сольна кар’єра набула розголосу завдяки шоу, таким як «English beur» у 1986 році, знятому на Міжнародному фестивалі акторів виконавського мистецтва, та «T'en veux?» у 1989 році. Він знявся у фільмі «L'Œil au beur(re) noir» у 1987 році, який отримав премію «Сезар» за найкращий дебютний фільм. Протягом своєї кар’єри Смаїн отримав значну визнання за свою роботу. У 1996 році він виграв премію Мольєр у номінації «Найкраща одноосібна вистава» за постановку «Коме ça се prononce», а також отримав музичну нагороду Віктуар та Великий приз Sacem. Він брав участь у кількох шоу Enfoirés з 1992 по 1998 рік. У 2009 році він був членом журі в шоу «La France a un incroyable talent» та співпрацював з Мішелем Леграном над його альбомом «Délit de fa dièse». Він виступав у п’єсі «Réactions en chaîne» у 2012 році. У 2024 році Смаїна було нагороджено званням офіцера Національного ордену заслуг, і він продовжує виступати, з’являючись у шоу «The Masked Singer» у 2019 році.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Текс

Жан-Christophe Le Texier, відомий як Tex, бачить день 1 6 квітня 1960, Croisic, Loire-Atlantique; Він працює як гуморист, аніматор і актор у Франції.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Тиррі Лагермітте

Народився 2 4 листопада 1952 р. у м. Булогне-Біллангурт, у відділенні Сейн, працює Thierry Lhermitte у Франції як актор, сценарист, драматург і кінопродюсер.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Титофф

Тітофф, справжнє ім'я якого Крістоф Жунка, — французький гуморист та актор. Народився 18 липня 1972 року в Марселі. Походить з родини з творчими коренями; його батько, Жерар Жунка, — художник і будівельник, а мати, Алін Жунка, працювала перукарем, перш ніж стати домогосподаркою. У юності він мріяв про спортивну кар'єру, прагнучи стати воротарем і коротко грав у молодіжному клубі разом із Зінедіном Зіданом. Його шлях до комедії розпочався в 1989 році, коли він почав відвідувати заняття в Delta-Théâtre. Кар'єра виступів Тітоффа отримала поштовх у першій половині 1990-х років, починаючи зі скетчів, які він виконував у ресторані свого брата в Сен-Тропе близько 1990 року. Він заснував комедійний гурт під назвою Les Locos разом з Ентоні Сажан-Паркером, Жан-Жеромом Еспозіто, Кларою Мішель та Редою Бен Гассеном. У 1995 році він створив свою першу сольну програму в Chocolat-Théâtre, що привернуло увагу Ромена Бутєя. Незабаром після цього Жан-Люк Деларю проявив інтерес до його роботи та організував виступи у Парижі. З 1998 по 2000 рік Тітоф став відомий ширшій аудиторії як гуморист-“снайпер” на програмі Tout le monde en parle , чергуючись з Лораном Баффі. Протягом 2000-х років Тітофф продовжував розвивати свою кар'єру численними виступами та участями. Він представив 'Métrosexuel' у 2007 році та 'Déjà de retour' у 2012 році, а також відсвяткував '15 ans de scène' у 2014 році. Він виступав на престижних майданчиках, зокрема в Olympia у 2000 році, Casino de Paris у 2003 році та Palais des Glaces у 2004 році. До його фільмографії входять ролі у фільмах, таких як & Comme Un Aimant (2000), & Les Jolies Choses (2001) з Маріон Котійяр, & Gomez et Tavarès (2003) зі Stomy Bugsy та & L'Incruste, fallait pas le laisser entrer ! (2004). Він також з’являвся в телесеріалі & Vive les vacances! у 2009 році та був постійним учасником радіошоу & On va s'gêner & з 2007 по 2014 рік. Тітофф також відомий створенням персонажа професора Джекі Лав, експерта з питань кохання та сексу, який з’являвся в різних телешоу.

Переглянути профіль