Глобальний каталог талантів

Довідник коміків

Переглядайте профілі коміків, біографічні резюме, країну походження та офіційні посилання.

Комедійні шоу Найпопулярніші Додати коміка

Усі A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z

Країна:

Майбутні виступи Підтверджено Підтверджені профілі

Починається на Y Підтверджено Очистити все

Показано 13-14 з 14 коміків

Підтверджено Не затверджені

Японія

Кугада

・Координатор ・Комедійна дошка Відкриття так званих хлопчиків розваги Home Close Home Home Home Home Home Домашнє Знайте і красиве небо Закрити будинки JAPANESE Головна Парент Останні повідомлення 浜у Головна Головна Будинок Довоєнний Yoshimoto центр Закрити Домашні будинки Домашні будинки Домашні будинки

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Ліван

Ясмін Хлат

Ясмін Хлат, народилася 13 лютого 1959 року в Ісмаїлії, Єгипет, є багатогранною ліванською мисткинею. Вона розпочала свою кар'єру у кіно та й досі працює акторкою, режисеркою, перекладачкою та письменницею. Народившись у ліванській родині, вона провела свої formative роки, виростаючи в Лівані. Її початкова освіта включала вивчення теорії кіно та кінематографу в Університеті Париж 3 та Університеті Париж відповідно. Цей академічний досвід значно вплинув на її подальші творчі починання. Хлат здобула першу визнання завдяки своїм акторським ролям у кількох фільмах з кінця 1970-х років, зокрема помітним виступам у Азіза (1980), Нагла (1979) та Les Rêves de la ville (1983). Вона отримала нагороду за найкращу жіночу роль на 11-му Московському міжнародному кінофестивалі в 1979 році за свою роль у Нагла . Після акторської кар’єри вона переїхала до Франції. Там вона змістила фокус на режисуру документальних фільмів, зокрема Leylouna/Notre nuit (1987), який досліджує життя жінок під час Ліванської громадянської війни, та Abed Azrie: Musicien du Monde (2000). Вона також написала сценарій до Transes (Nass el Ghiwane). Окрім кіно, Хлат зарекомендувала себе як плідлива письменниця. Вона опублікувала численні романи, зокрема Al-Yas Khata’a (2001), Le désespoir est un péché (2001), Partition libre pour Isabelle (2004), Le Diamantaire (2006), Vous me direz au crépuscule (2010), Égypte 51 (2019) та Cet amour (2020). Le désespoir est un péché принесла їй премію П’ять континентів франкофонії у 2001 році. Її роман Égypte 51 був номінований на Великий приз роману «Метис» у 2019 році. Найновіше її опублікування – La Tendresse de Sainte Anne (2023) та La Dame d'Alexandrie (2022), останній з яких є переробленим виданням Vous me direz au crépuscule . Вона також працює перекладачем, збагачуючи літературний ландшафт своїми різноманітними навичками.

Переглянути профіль