П'єр Ріхард (Pier Richard) – родзинка з Франції, народився в 1934 році. Відомий для Високий Блондин Людина з одним чорним взуттям, Повернення Tall Блондин людина з одним чорним взуттям, La Chèvre.
П’єр Дуглас, народжений П’єр Мелон 17 серпня 1941 року в Сен-Жермен-ан-Ле, є багатогранною французькою постаттю. Його друге ім'я, Дуглас, відображає захоплення батька актором Дугласом Фербенком. Він працює журналістом, шансоньє (пісенним виконавцем) та актором і визнаний як комік. Початок кар’єри Дугласа розпочався в липні 1970 року з журналістики, де він працював репортером для Europe 1, перш ніж приєднатися до RTL у 1973 році. У 1976 році він представляв новини регіонального телебачення на France 3 Limoges, а з січня 1977 року працював у політичній службі TF1. У липні 1977 року відбувся значний зсув, коли Дуглас перейшов до виступів на сцені після зустрічі з Тьєррі Ле Люроном. Він швидко здобув популярність, співведучи ранкове шоу France Inter разом з Анетт Павi з 1978 по 1982 рік. Потім відбулися численні телевізійні виступи, зокрема спільного ведення програми «Incroyable mais vrai!» на Antenne 2 з Жаком Мартiном у 1980 році та ведення програми «La Fortune du pot» на France Inter до її скасування у серпні 1982 року. Він також вів програму «Restez donc avec nous» на TF1 разом з Деніз Фабр та Гаркімором. У фільмографії Дугласа є театральні постановки з Робертом Мануелем та Бернардом Менезом, а також ролі у фільмах поряд з Жан Поіре, Мішелем Серальтом та Ліно Вентурою. Він з'явився у фільмі «Друга істина» (2003) та «Під сонцем», брав участь у водевілі в Театрі ослів у 2006 та 2007 роках, де зробив внесок у виставу «Саркозікс Галь». У 2013 році він зіграв головну роль у фільмі «Ніч зірок» та виконав головну роль в одноактній п’єсі Жана-П’єра Допаня «Професор!», яка мала прем’єру на Авіньйонському фестивалі. З 2016 року він регулярно знімається у телесеріалі «Сімейні сцени» в ролі Віктора. Він є членом Академії Альфонса Аллея з 2016 року та опублікував книгу «Ми ще не втомилися сміятися» у листопаді 2007 року. Музична освіта Дугласа включає одинадцятирічні заняття з диригуванням оркестром з Жан-Клодом Гартеманом, і зараз він бере уроки фортепіано в консерваторії Сен-Мор-де-Фоссе. Заплановані виступи з Адріаном Вашингтоном, Брюсом Брілянсом, Беном Катзнером, Хаджіджою Купер та Компаньйоном Тріппом.
Філіп Джеймс Гаммонд, відомий професійно як Філ Гаммонд, народився 1 січня 1962 року. Британський лікар, він також працює телеведучим, коміком та коментатором, що спеціалізується на питаннях охорони здоров’я, здобувши популярність завдяки дотепним спостереженням щодо Національної служби охорони здоров’я (NHS). Його батько, Баррі Ріс Гаммонд, фізичний хімік з освітою в Кембриджі, покінчив життям самогубством, коли Філ був у сім років. Гаммонд навчався в Marlborough Royal Free Grammar School, St John's Comprehensive та Marlborough College. Гаммонд здобув кваліфікацію лікаря у 1987 році з Girton College, Кембридж та медичної школи St Thomas' Hospital, Лондон. До перекваліфікації як асоційований спеціаліст, що спеціалізується на синдромі хронічної втоми, він спочатку працював сімейним лікарем (GP), а пізніше обіймав посади викладача з медичної комунікації в університетах Бермінгем та Брістоль. Протягом 20 років він працював сімейним лікарем (GP), також займаючись питаннями сексуального здоров’я. 11 років його професійна діяльність була зосереджена на допомозі молодим людям, які страждають від значної втоми, включаючи такі стани, як пост-вірусна втома, ME та довготривала ковідна хвороба; наразі він працює в NHS закладі, присвяченому дітям та підліткам, які страждають від синдрому хронічної втоми/ME. Кар'єра Філа Гаммонда охоплює широкий спектр медійних появ та творчих починань. Він виступав на Едінбурзькому фестивалі з 1990 року, зокрема у 2011, 2016 та 2022 роках. У період з 2011 по 2013 рік він гастролював з шоу 'Dr Phil’s Rude Health Show' по всій Великобританії, а також представляв виставу '59 Minutes to save the NHS' на Едінбурзькому фестивалі. Додаткові турне відбулися у 2017 році, і зараз він бере участь у своєму третьому турі під назвою 'Games to Play With Your Doctor.' У 2000 році він був співавтором шоу 'The Heaven and Earth Show' на BBC One, і з’являвся в багатьох телепрограмах, зокрема 'Have I Got News For You,' 'Question Time,' 'Countdown,' 'The One Show' та 'Long Live Britain.' У 2011 році він співавтором написав книгу ‘Shoot the Messenger’ разом з Ендрю Бусфілдом, і співпрацював з Майклом Мослі над виданнями 1999 та 2002 років книги 'Trust Me, I'm a Doctor.' Він написав п’ять серій комедійного радіошоу 'Polyoaks' разом з Девідом Спайсером, і представляв декілька серій на Radio 4, зокрема 'Pillories of the State,' 'The Music Group' та 'The Motion Show.' Він є медичним кореспондентом журналу Private Eye з 1992 року, а його висвітлення пандемії було високо оцінено. У 2021 році він написав книгу ‘Dr Hammond’s Covid Casebook,’ яка стала бестселером Sunday Times. Гаммонд отримав численні нагороди за свою роботу, включаючи нагороду Гільдії письменників та срібну нагороду Sony за «Викреслено і померти» з Тоні Гарднером. Він та Майкл Мослі виграли дві нагороди BMA за свою роботу над «Довіряйте мені, я лікар». У 2012 році він був у списку номінантів на премію Марфи Геллгорн за журналістські розслідування. Філ Гаммонд вийшов на пенсію з посади лікаря NHS у 2022 році після 35 років роботи. Його поточна діяльність охоплює журналістику, мовлення, публічні виступи, захист прав та комедійні виступи. Його подкаст «Доктор Доктор» доступний на BBC Sounds, і зараз він розслідує справу Люсі Летбі. Обіймаючи посаду віцепрезидента Асоціації пацієнтів, він також надає свою підтримку як покровитель різних благодійних організацій, включаючи Meningitis UK та Мережу підтримки лікарів.
Paolo Kessisoglu, актор, комедія і італійський телеведучий, особливо відомий для створення, разом з Luca Bizzarri, комедія duo відома як Luca і Paolo.
Палома Гуртадо Карріло, іспанська акторка, є дочкою акторки Марія Карріло і сестра близнюків Тереси і Фернанда Хуртадо, з яким вона створила комічний тріо "Сестри Хуртадо". Крім того, він мав старшу сестра, Алісія, яка загинув в 1998 році.
П’єр Дак, справжнє ім'я Андре Ісаак, народився 15 серпня 1893 року в Шалон-сюр-Марн, Франція, був французьким гумористом. Його сім'я, спочатку з Ельзасу (Уттенгейм і Нідербронн-ле-Бе), мала єврейські корені та емігрувала після франко-прусської війни. Його батько, Саломон Ісаак, був м’ясником, і сім'я переїхала до Парижа, коли Даку було три роки. Він відвідував уроки скрипки в дитинстві, але був виключений зі школи в 1908 році за жарт. Кар'єра Дака розпочалася у 1920-х роках як шансоньє в кабаре, таких як «La Muse rouge» та «La Vache enragée». У 1938 році він заснував сатиричний журнал «L'Os à moelle», який здобув популярність, перш ніж його припинили через нацистську цензуру. Він знімався у фільмах, таких як «Voilà Montmartre» (1934) та «Juanita» (1935). У 1941 році, рятуючись від конфлікту Другої світової війни, він знайшов притулок у Лондоні. Там він співпрацював із Radio Londres, службою BBC, яка охоплювала окуповану Францію, створюючи гумористичні пісні та виконуючи комедійні номери. Його заарештували в Іспанії під час спроби дістатися до Лондона і він провів кілька місяців у тюрмах Франко. Після Другої світової війни Дак утворив комічний дует з Францисом Бланшем, і вони створили та вели популярні радіопередачі, такі як *Malheur aux barbus*, *Signé Furax* та *Bons Baisers de partout*. Дак вигадав комічний термін «Шмілблік», який описується як «ретельно цілісний, що нічого абсолютно не служить і тому може служити всьому», та популяризував слово «луфок». Він також винайшов біглотрон та рецепт джему з локшини. У 1926 році його посвятили у масонство, і він створив пародійний масонський ритуал під назвою «Le rite des Voyous». П’єра Дака визнавали протягом усього життя різними відзнаками; серед них були Кріж війни (як за 1914-1918, так і за 1939-1945 роки), Медаль Опору та звання лицаря Ордену Почесної Легії. До своєї смерті 9 лютого 1975 року в Парижі він залишався активним у кіно та на телебаченні, знімаючись у таких постановках, як *La Famille Anodin* (1956) та *Ne jouez pas avec les Martiens* (1968).
П’єр Етей, народився 23 листопада 1928 року в Роанні, Франція, був французьким клоуном, комедіантом і кінорежисером. Його батьками були Едмон Етей, торговець шкірою, та Берт Тіше. Спочатку він планував стати графічним дизайнером, вивчав вітраж у Теодора-Жерара Генссена та заробляв на життя як ілюстратор журналів. На початку своєї кар’єри він виступав у різних кабаре та музичних театрах, зокрема в «Le Cheval d'Or», «Les Trois Baudets», «l'ABC», «l'Alhambra», «Bobino» та «Olympia», а також працював цирковим артистом з клоуном Ніно. Кар'єра Етейкса зазнала значного повороту, коли він почав працювати на Жака Таті в 1954 році. Він брав участь як карикатурист та гуморист у створенні фільму Мій дядько , допомагаючи з його зйомками в 1958 році, та розробляв плакати для фільму та його пізнішого перевипуску Відпустка месьє Жуло . Він також з'явився у фільмі Таті День свята в Олімпії в 1960 році. Натхненний комедіантами-неморгами, такими як Бастер Кітон, Гарольд Ллойд, Гаррі Лендон, Макс Ліндер, Чарлі Чаплін та Лаурел і Гарді, Етейкс почав формувати власний комедійний стиль, що характеризується елегантністю неморга та скрупульозною точністю. Він зняв свій перший короткометражний фільм Розрив , співавтором якого був Жан-Клод Кар'єр, і продовжив це отриманням премії "Оскар" за короткометражний фільм Щасливого дня народження в 1963 році, також співавтором якого був Кар'єр. Його повнометражні фільми включають & The Suitor (1962), & Yoyo (1965), & Tant qu'on a la santé (1965), & Le Grand Amour (1968) та & Pays de cocagne (1971). Його фільми часто пародіюють сучасне життя, шум і рекламу. Юридичний конфлікт призвів до того, що фільми Етейкса стали недоступними з 1970-х років; однак після рішення суду вони були відновлені та знову показані публіці у 2010 році. Етейкс та Енні Фрателлі спільно заснували Національну школу циркового мистецтва у 1973 році; вони одружилися в 1969 році та згодом гастролювали зі своїм власним цирком, під час якого Етейкс виступав у ролі білого клоуна. У 1962 році він отримав премію Луї Деллюка за & Le Soupirant , а в 2013 році – звання Командора мистецтв і літератури. П’єр Етейкс помер 14 жовтня 2016 року в Парижі у віці 87 років, залишивши по собі спадщину майстра поетичного бурлеску та важливої постаті у французькому кіно комедії положень.
П’єр Пальмад, народився 23 березня 1968 року в Бордо, Франція, — багатогранний французький розважальник. Він виступає як актор, комік, режисер сцени та драматург. Навчався у школах Поля Антена, Альона Форньє та Мішеля Монтеня в Бордо, але покинув підготовчі курси HEC, щоб розпочати кар’єру в Парижі. Пальмад здобув визнання як гуморист у другій половині 1980-х років, спочатку беручи участь у шоу скетчів, а згодом з’явившись у телешоу & La Classe & у 1988 році. Його комедійний стиль часто передбачає зображення неприємних або дратівливих персонажів, і він відомий своїм стилем комедії, що включає персонажів та ситуації. У 1990-х роках Пальмад перейшов до написання та виконання власних стендап-номерів і написав п’єсу Pièce montée для Жакелін Мойлен у 1991 році. Він співпрацював з Меріль Робен та Мішель Ларок над серією п’єс Ils s'aiment , які дебютували в 1996 році та продовжилися у 2001 році. Ці постановки були номіновані на премії Мольєр, престижну французьку театральну нагороду. Пальмад також писав для таких артистів, як Жан-Марі Біґар, Мімі Маті та Гі Бедо. Кар'єра Пальмаде виходить за межі сцени; він знявся у 67 фільмах та написав сценарії до 12 фільмів, зокрема співавтором Pédale douce та Pédale dure . Він зіграв Ассурансетурікса у фільмі Астерікс і Обélix проти Цезаря (1998) та виконав роль Жака Шазо у біографічному фільмі Саган (2008), який отримав негативні відгуки. З 1993 по 2021 рік він брав участь у шоу Enfoirés . Він вів комедійне шоу скетчів Made in Palmade на France 3 з вересня 2007 року по грудень 2007 року. В останні роки його життя позначене юридичними та проблемами зі здоров'ям; у 2019 році він зізнався у стражданнях від наркоманії та зіткнувся з обвинуваченнями, пов’язаними з наркотиками. У лютому 2023 року він потрапив в серйозну автомобільну аварію, перебуваючи під впливом кокаїну, що призвело до тяжких травм інших людей та смерті дитини. Станом на листопад 2024 року, у віці 56 років, він перебуває в закритому лікувальному центрі з електронним наглядом, проти нього висунуто звинувачення, зокрема у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень та не навмисному вбивстві.
П’єр Репп, народжений П’єр Альфонс Лев Фредерік Букле на 5 листопада 1909 року в Сен-Поль-сюр-Тернуа, був французьким гумористом та актором. Спочатку він навчався в Консерваторії Лілля та здобув атестат про середню освіту, перш ніж служити у війську на початку 1930-х років. Після служби у війську він переїхав до Парижа та розпочав свою кар’єру, виступаючи в кабаре. Його шлюб з Фердінандою Аліс Андрі Букле, його двоюрідною сестрою, відбувся 14 серпня 1930 року в Ліллі. Він часто виступав у мюзик-холах та кабаре як у Парижі, так і в турне, утвердившись як помітна постать у французькому розважальному світі. Стиль комедії Реппа характеризувався його унікальним «талантом де бафуйє», або талантом заїкання. Він гумористично імітував заїкання, часто замінюючи слова несподіваними альтернативами та використовуючи гру слів. Особливо відомий скетч "Les crêpes" ("Млинці") демонструє рецепт з комічними неправильними вимовами та залишається гумористичним посиланням, як зазначив Стефан Де Грудт. Цей скетч також був випущений у вигляді пісні на платівці в 1960 році, разом з іншими піснями, такими як 'La Machine à laver' ("Пральна машина"). Він співпрацював з артистами, такими як Борис В’єн та Фернан Райно, і знімався у численних театральних виставах та телешоу, включаючи телешоу Гі Люкса в 1970-х роках та шоу Мішеля Дрюкера. Його виступи охоплювали й бельгійське телебачення на 'Zygomaticorama'. Протягом своєї кар’єри Реп зіграв ролі приблизно у 100 фільмах, часто як другорядний персонаж, включно з відомими назвами, такими як «Bonjour sourire» та «Les Quatre Cents Coups», що сприяло його місцю в історії французького кіно. Він також брав участь у «Le Nouveau Testament» разом із Фернаном Греве. У 1982 році він виступав у Казино де Парі для Fondation Perce-Neige. Він був членом Société des Rosati. П’єр Реп помер 1 листопада 1986 року, у віці майже 77 років, у Плесі-Тревіз та був похований на новому кладовищі Вінсенна. У 2018 році есе під назвою «Pierre Repp, Bégayer, exister, écrire» Ніколаса Ле Голвана дослідило його життя та творчість.
П'єр Шаммасіан, Ліванський еміан, актор, артистка та виконавець, відомий серед арабських та вірменських аудиторій в Лівані та по всій вірменській діаспорі.
П’єр-Франсуа Мартен-Лаваль, який часто згадується як PEF або Pef, був французьким актором, кінорежисером, сценаристом і театральним режисером. Народився в Марселі 25 червня 1968 року, батько – Деніс Мартен-Лаваль. Почав навчання акторській майстерності з 1988 по 1991 рік під керівництвом Ізабель Нанті та Деніз Бональ. У цей період він познайомився з Маріною Фуа, Еліз Ларніколь, Морісом Бартелемі, Жан-Полем Рувом і Паскалем Вінсентом – людьми, які пізніше стали невід’ємними членами комедійного колективу. Комічний дует «Ле Робін де Буа» було створено Мартіном-Лавалем у 1996 році разом із його однокласниками. Спочатку вони називалися «Королівська Імператорська Зелена Кроляча Компанія», але швидко перейменували себе на честь свого першого успішного вистави «Робін де Буа». Вистава мала прем’єру в Театрі де Саблон у Фонтенбло та була поставлена понад 250 разів у Театрі де ла Ґайте-Монпарнас, а потім у Спленді. Домінік Фаруг'я відкрив «Ле Робін де Буа» і зняв їх на телеканалі Comédie!, де вони з’являлися в програмі «La Grosse Emission» з листопада 1997 по червень 1999 року, а пізніше в програмі Canal+ «Nulle part ailleurs» з вересня 1999 по 2001 рік. Під час свого перебування в «Ле Робін де Буа», яке тривало з 1990-х до 2000-х років, він зіграв повторювані ролі, такі як Пуф ле Каскадер, Комісар Ван Лок, Месьє Мердоку, Майстер Маркаде, Мадам Маркаде та Професор Сіґалон. Окрім роботи з Les Robins des Bois, Мартен-Лаваль мав різноманітну кар’єру. Він знімав серіал 'Éric et Ramzy' з 1996 по 1998 рік та фільм 'Essaye-moi' у 2006 році за участю Жулі Депардьє, П’єра Рішара, Када Мерада та Маріни Фої. Він також знімав 'Serial Teachers' у 2013 році та його продовження у 2015 році, а також 'Gaston Lagaffe' у 2018 році. До його акторських ролей входять ролі у фільмах, таких як Vilaine (2008), Modern Love (2008), L'un dans l'autre (2016), Mon poussin (2016) та Un jour mon prince ! (2016). Він також озвучував Еміля у французькій версії 'Ratatouille' у 2007 році, з’явився у 'Capitaine Marleau' у 2018 році та 'The Disappearance' у 2015 році. Він знімав та грав у п’єсі 'Robin des Bois d'à peu près Alexandre Dumas' у 1997 році, а також поставив мюзикл Spamalot у Théâtre Comédia у 2010 році, повторюючи роль Короля Артура з 2013 по 2014 рік у Bobino.
П'єр Депрогс, народився 9 травня 193 9 в Пантині і помер 18 Квітень 1988 в Neuilly‐sur‐Seine, був французьким гумористом, відомий своєю чорною гурою, його антиконформистське ставлення і його нахил для абсурду.
Албанія
1
Вірменія
2
Аргентина
36
Австрія
27
Австралія
52
Азербайджан
1
Бангладеш
1
Бельгія
13
Болгарія
57
Бенін
2
Болівія
1
Бразилія
27
Білорусь
2
Канада
125
Демократична Республіка Конго
3
Швейцарія
17
Кот-д'Івуар
1
Чилі
15
Камерун
1
Китай
8
Колумбія
4
Куба
4
Чехія
7
Німеччина
188
Данія
17
Домініканська Республіка
1
Алжир
2
Еквадор
2
Естонія
5
Єгипет
10
Іспанія
74
Ефіопія
1
Фінляндія
15
Франція
214
Великобританія
365
Джорджія
1
Гана
3
Греція
18
Гватемала
1
Хорватія
2
Гаїті
1
Угорщина
7
Індонезія
23
Ірландія
31
Ізраїль
10
Індія
47
Ірак
3
Іран
6
Ісландія
4
Італія
136
Ямайка
1
Японія
37
Кенія
3
Корея, Південь
20
Казахстан
3
Ліван
5
Шрі-Ланка
1
Литва
1
Латвія
1
Марокко
17
М'янма
1
Мальта
1
Малаві
2
Мексика
28
Малайзія
7
Нігерія
19
Нікарагуа
2
Нідерланди
2
Норвегія
12
Непал
3
Нова Зеландія
9
Перу
2
Філіппіни
35
Пакистан
7
Польща
8
Португалія
7
Катар
1
Румунія
1
Сербія
4
Росія
9
Саудівська Аравія
4
Швеція
101
Сінгапур
3
Словенія
4
Словаччина
2
Сальвадор
1
Сирія
1
Таїланд
2
Туніс
4
Туреччина
5
Тайвань
1
Україна
11
Уганда
7
Сполучені Штати
213
Уругвай
4
Узбекистан
1
Венесуела
5
В'єтнам
1
Південна Африка
3
Зімбабве
1
