Глобальний каталог талантів

Довідник коміків

Переглядайте профілі коміків, біографічні резюме, країну походження та офіційні посилання.

1635 Коміки

Лоран Лафітт

Лоран Лафітт, народжений Лоран Фабієн Фернан Лафітт 22 серпня 1973 року в Парижі, — актор і режисер із різноманітною кар’єрою, що охоплює театр та кіно. Виріс у 15-му та 16-му округах Парижа, він відвідував приватну початкову школу Сен-Жан-де-Пасі. Ранній досвід перегляду телевізійних бульварних комедій викликав його інтерес до театру. У молодому віці він з’явився у телефільмі «Дитина та президент» після відповіді на оголошення. Пізніше він покинув школу, щоб навчатися в Курсі Флорен, де познайомився з майбутніми колегами Жілем Леллушем і Гійомом Канетом. Його освіта продовжилася з навчанням у Вищій національній школі драматичного мистецтва Парижа у віці 22 років, а також включала тренування з танців та співу в Гілфордській школі акторської майстерності в Англії, де він виступав у «Землі Давіни». Лафітт здобув ширше визнання у 1993 році в ролі Хуана у ситкомі «Класс манекенів». Він далі розвинув свої комедійні таланти за допомогою одноосібного шоу «Лоран Лафітт, як його ім'я свідчить», написаного спільно з Сірілем Тувеніном. Ця постановка виявилася успішною, тривала 100 виступів і принесла йому премію Райму. У його фільмографії з’являються ролі у популярних фільмах, таких як «Маленькі хустинки» (2010). У 2011 році він представляв 25-ту Ніч Мольєрів. З 2012 по 2024 рік Лафітт обіймав посаду пенсіонера (члена) престижної Комеді Франсез. Він отримав значну визнання за свої акторські здібності, включно з номінацією на Міжнародну премію Еммі у 2023 році за втілення Бернара Тапі в міні-серіалі Netflix «Класовий акт». Його відданість мистецтву ще більше відображається в почестях, які він отримав: у 2022 році він став лицарем Національного ордену заслуг, а у 2013 році – лицарем Ордену мистецтв і літератури.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Лук'ян Губерт

Лук'єн Хуберт, народився під назвою Lucien M Combat Désiré Lajarthe 25 вересня 1906 в Парижі і помер 2 5 лютого 1986 в Антібес, був французьким актором. Крім своєї кар'єри в кіно, він також працював на театральних сценах і брав участь в телефільмах, а також в кіно. до серіалу.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Люсьєн Жан-Батист

Лусьєн Жан-Батист — французький актор, письменник і режисер, народився 6 травня 1964 року у Фор-де-Франс, Мартініка. У три роки він переїхав з матір’ю до регіону Парижа, прибувши до Франції 25 грудня 1967 року. Лусьєн навчався у коледжі та старшій школі в Кретеї, а пізніше здобув ступінь BTS у галузі комунікацій та реклами. До того, як почати займатися акторською діяльністю, він приблизно десять років працював у сфері організації заходів, зокрема, перебував у Палаці всенародних спортивних забавок Парижа-Берсі. Він також проявив спортивні таланти, ставши чемпіоном Франції з греко-римської боротьби (FSGT) у 1984 році. Кар'єра Жана-Батиста охоплює як зйомки в ігрових фільмах, так і озвучування. Він навчався акторській майстерності в Cours Florent та почав з’являтися у короткометражних фільмах і серіалах у 1998 році, виконуючи другорядні ролі у Du bleu jusqu'en Amérique та Jeu de cons . Він здобув визнання завдяки своїй постійній ролі Франка Маршана, психолога, у першому сезоні Caméra Café . Важливим аспектом його роботи є озвучування для численних американських акторів французькою мовою. Він регулярно працює як актор озвучення для Кріса Рока, Мартіна Лоуренса та Айс К'юба, а також озвучував Терренса Говарда, Вілла Сміта, Кевіна Гарта, Джеймі Фокса, Дона Чідла, Ентоні Макі, Омара Еппса та Орландо Джонса. Його акторська робота в озвучуванні охоплює ролі у Scrubs , де він озвучував Дональда Фезона. Режисерські роботи Люсьєна Жан-Батиста включають сімейну комедію La Première Étoile (2009), яка принесла йому Гран-прі та нагороду за вибір глядачів на кінофестивалі в Альп-д’Юе у тому ж році. Після цього успіху він заснував Zamba Productions у 2010 році та випустив її продовження La Deuxième Étoile у 2017 році. У 2016 році він випустив Dieumerci! , натхненний особистим досвідом. Він також зняв Il a déjà tes yeux у 2017 році. Його фільмографія включає участь у телесеріалі Munch , а в 2005 році він зіграв головну роль у Emmenez-moi .

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Маева Мелін

Маева Мелін, народилася в Парижі 20 січня 1980 року, — французька співачка та акторка. Її ранні музичні впливи включають поп та фолк-музику, які сформували її мистецький розвиток. Вона здобула формальну освіту, закінчивши юридичний факультет, одночасно вивчаючи фортепіано, гітару та вокал. Цей різноманітний досвід демонструє відданість як інтелектуальним пошукам, так і мистецькому самовираженню. Кар'єра Мелін почалася з виступів у джазово-фанковому гурті приблизно з 2008 року. Вона також здобула визнання за свою роль Наннерль у мюзиклі *Моцарт, рок-опера* у 2008 році, що сприяло отриманню шоу премії NRJ. Її вокальні таланти ще більше демонструються її роботою в анімаційних фільмах; вона озвучувала французькі версії *Тінкер Белл і Велике порятунок феї* (2010), *Заплутаний* (2010) у ролі Рапунцель, та *Заплутаний назавжди* (2012), повторюючи свою роль Рапунцель. Крім того, вона озвучувала принцесу Меруду у французькій версії *Відважна* (2012) і виступала дублером голосу Джейн у фільмі *Таємниця джунглів*. Вона брала участь у сьомому сезоні *Star Academy* у 2007 році, а пізніше приєдналася до команди Луї Бертьякя у другому сезоні *The Voice, la plus belle voix* у 2013 році. З вересня 2014 року Мелін поїхала у тур з Mozart, l'opéra rock , спочатку супроводжуючись симфонічним оркестром із Києва, хоча тур було відкладено навесні 2014 року через події в Україні. У 2015 році вона запустила музичний проєкт Looking for Suzanne , де використовувала свою гітару та вокал, та випустила музичне відео-кавер на пісню 'Les parfums de sa vie'. Вона продовжує працювати акторкою озвучення, надаючи голоси для анімаційних серіалів, таких як 'Raiponce, la série', 'Nella, Princess Knight' та '44 Cats', а також для фільмів, як-от Gabby and the Magic House (2025). Її ролі Рапунцель часто вважають ідеальними, а її голос описують як солодкий і милий, навіть проводячи порівняння з вокальними партіями Жасмін. Вона виступила з концертом у міській ратуші 20 жовтня 2017 року.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Макс Бубліл

Макс Бубліль, справжнє ім'я Максимілен Леон Бубліль, народився 17 травня 1979 року в Парижі, — французький актор, співак і комік. Він походить з різноманітної родини; його батько — лікар загальної практики туніського єврейського походження, а мати — сценарист та автор дитячих книг з Шампані, що робить його представником сефардського єврейства. Він розпочав свою кар'єру з появ у фільмах, телефільмах і телесеріалах, починаючи з кінця 1990-х років, зокрема в ролях у «Під сонцем» (1999) та «Наварро» (2000). До повернення до стендап-комедії він працював продавцем одягу. Бублі набрав значного визнання у 2007 році завдяки гумористичній пісні та музичному відео «Ce soir... tu vas prendre», що також призвело до виступів на Canal+'s *Le Grand Journal*. Після цього успіху він розпочав серію сольних шоу. Він виконував «Max prend...» у Парижі між 2007 і 2009 роками, а «Max prend la route» – в інших містах у той самий період. Його комедійний стиль відомий гумористичним переосмисленням пісень та особистостей; він пародіював таких постатей, як Сьюзен Бойл. Інші помітні виступи цієї епохи включають *One Man Sauvage* (2009) та *Max les veut toutes*, шоу з прихованими камерами на Comédie! та NRJ 12 (2009). Він випустив свій дебютний альбом «L'album» у лютому 2011 року, а «Le 2ème album» – у червні 2012 року. Протягом 2010-х років Бубліль продовжував розширювати свою діяльність. Він знімався у фільмах, таких як «Ле Гау» (2003), «Божевільна історія кохання Саймона Ескензаї» (2009) та співавтором і виконавцем зіграв у «Ле Гамін» (2013). У 2010 році він вів Le Mag de Max> на реаліті-шоу W9 Dilemme>, та випустив пісню «Chanson raciste», що викликало суперечку з Alibi Montana, але пізніше вони співпрацювали над «Max Boublil clash alibi Montana». Він гастролював з виставою «En sketches et en chansons», завершивши її виступом в Олімпії в Парижі у червні 2013 року. Останнім часом він зіграв у Play> (2020) та співавтором і виконавцем зіграв у серіалі Mike> (2018). У 2020 році він створив і зіграв головну роль у Max Boublil>, знятому для Prime Video. Він з’явився в Les Grosses Têtes> у 2021 році, а у 2025 році представив Neuilly-Poissy> на Французькому кінофестивалі в Сан-Дієго.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Малік Бентальха

Малік Бенталь – французький гуморист та актор, народився 1 березня 1989 року в Банйоль-сюр-Се́з. Він має алжирське походження шавіїв з Хеншели та марокканське походження з Мекнеса; його батько – алжирець, а мати – марокканка. З 2007 по 2008 рік він отримав формальну освіту в Курсо Флорен, вивчаючи акторську майстерність, під час виростання в Лодан-л’Ардуаз, департамент Гар. На початку своєї кар'єри він виступав зі скетчами в паризьких кафе-театрах, таких як Театр пунктозв’язку (Théâtre du Point-Virgule). Професійний шлях Бентальї прискорився у 2010 році, коли Жамель Деббуз помітив його та запропонував приєднатися до Jamel Comedy Club. Згодом він виступав на розігрівах туру Деббуза 'Tout sur Jamel' з 2010 по 2012 рік, а також виступав на розігріві Гада Ельмалеха в Palais des Sports у 2010 році. Того ж року він брав участь у шоу France 2 ‘Le meilleur de Paris fait sa comédie’. З 2011 року він з’являвся у постійному сегменті під назвою 'Télé Délire' на радіопрограмі 'Le Grand Direct', спочатку з Матьє Маденіаном, а пізніше з Бенжаменом Жос. Алекс Люц зняв його перший сольний виступ 'Malik Bentalha se la raconte,' який дебютував у 2010 році. Кар'єра Бентальї розширилася за межі стендап-комедії та охоплює кіно та телебачення. DVD 'Malik Bentalha se la raconte' було випущено у грудні 2014 року, а W9 транслював запис шоу наживо у січні 2015 року, за яким послідував телевізійний репортаж під назвою 'Malik se raconte'. Він зіграв у фільмі 'Pattaya' (2015) і згодом з’явився у ‘Taxi 5’ (2018) та ‘Le Doudou’ (2018). Він також виступав на шоу 'Marrakech du rire' у червні 2013 року та регулярно з’являється в радіопрограмі Сіріла Гануни 'Les pieds dans le plat' з 2014 року, а також у 'Vendredi tout est permis' з лютого 2013 року. У 2019 році він приєднався до Les Enfoirés. Він режисерував фільм 'Jack Mimoun et les Secrets de Val Verde' у 2022 році та випустив пародію на 'L'Heure des pros' у листопаді 2023 року. Його сольні шоу тривають, а ‘Nouveau monde’ зараз у репертуарі (2024-). Він є хрещеним батьком благодійного фонду Theodora Children's Charity.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Маню Паєт

Ману Пає, професійно відомий як Ману Пає, — французький комік, актор, кінорежисер і радіоведучий. Народився Еммануелем Ксав’є Пає 22 грудня 1975 року в Сен-Дені де Ла Реюньйон, також відомий за своїм іменем при народженні, Еммануель Пає, а його вимова [emanɥɛl many pajɛt]. Розпочав свою кар’єру як менеджер антени для NRJ Réunion у 2000 році. Рання робота Пає включала посади ведучого на радіостанції NRJ. З 2000 по 2008 рік він працював аніматором для NRJ Paris та вів різні часові слоти, зокрема денний час з 12:00 до 16:00 (2000-2001) та вечірнє шоу 'My NRJ' (2001). Він також спільно вів програму 'Le Match NRJ' у 2002 році та був частиною гумористичної команди для 'Le 6/9', випустивши альбоми 'RN 6-9' (2002) та 'C'est commerçant' (2004) з цією командою. Його телевізійні виступи включали пародийні шоу для каналу Comédie! у 2003 році, а також він вів програму 'Le Soiring' на TPS Star у 2005 році. У 2006 році він співпрацював з M6 для представлення програми 'Manu et Bruno sont dans la télé'. Кар’єра Пає вишикувалася у озвучуванні фільмів, зокрема він озвучив Одинакогого Лицаря-Павука у «Епосі льоду: Відлига» (2006) та По у французьких версіях франшизи «Кунг-фу Панда», починаючи з 2008 року. Він знявся у численних фільмах, включаючи «Привіт, прощай» (2008), «Каамелотт» (2009), «Коко» (2009) з Гадом Ельмалехом, «RTT» (2009) та «Все, що блищить» (2010). У 2014 році він спільно зняв і зіграв головну роль у романтичній комедії «Ситуація в коханні: Це складно». Він виступав зі своїми сольним шоу, починаючи з «Ману Пає» у театрі Сплендід у 2007 році, яке гастролювало Францією протягом трьох років і було показане в Батаклані (квітень 2008) та Олімпії (грудень 2008). Потім він представив «Еммануель» у 2017 році. Він повертається на сцену з новим шоу, яке включає історії з його життя, зокрема дитинство на Реюньйоні, і обговорює пристрасті, такі як радіо, доісторичний час, музика та Нутелла.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Міхаель Грегоріо

Міхаель Грегоріо — французький комік, імітатор та співак, який народився 10 червня 1984 року в Мюлузі. Його дитинство було позначене частими переїздами через військову кар’єру батька, включаючи час, проведений у Німеччині та По. З трьох років він виявляв ранній інтерес до виступів, беручи участь у шкільній п’єсі в Гані. Також у нього є іспанське походження. Подорож Грегоріо у світ комедії розпочалася у віці 14 років, коли він почав відвідувати театральні заняття та виступати у п’єсах, таких як «Дон Жуан повертається з війни» та «Великий страх і злидні Третього Рейху». Приблизно у віці 16 років він експериментував зі співом, черпаючи натхнення з гуртів, таких як Radiohead та Nirvana. Він також відвідував циркову школу (Persé Circus) як жонглер. Його талант до імітації був помічений рано; він двічі переміг у шоу «Graines de star» на телеканалі M6 у березні 2001 року. Почав професійно виступати у віці 16 років зі своїм менеджером, Девідом Гардітом. Він брав участь у програмі «Les Coups d'humour» на TF1 у 2002 та 2003 роках. Протягом 2000-х років кар’єра Грегоріо отримала прискорення. У 2004 році він з’явився в шоу Лоран Рук’є «Vos imitations préférées», а у 2005 році виступив на фестивалі Juste pour rire в Монреалі. Його перший сольний виступ «J’aurais voulu être un chanteur…» подорожував Францією та Європою. У 2008 році він відкривав концерт Céline Dion у її європейському турне та отримав «prix coup de cœur du jury» на Фестивалі гумору Mont-Blanc того ж року. Він виконав п’ять вичерпаних шоу в Bataclan у грудні 2008 року. З 2004 року він представляє успішні шоу, що поєднують гумор, вокальні виступи та емоції. Його тури були відзначені понад 1,5 мільйонами глядачів. Поточний виступ Грегоріо – «L’Odyssée de la Voix», який подорожує Францією та Бельгією у сезоні 2023-24 років і завершується трьома виступами в Folies Bergère 16, 17 та 18 лютого 2026 року. «L’Odyssée de la voix» побачили понад 400 000 осіб. Він також знімався у фільмах, таких як «Dépression et des potes» (2016) та «Hommes au bord de la crise de nerfs» (2023), і озвучив близько п’ятнадцяти анімаційних фільмів і серіалів.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Мішель Модо

Мішель Модо, справжнє ім'я Мішель Енрі Луї Гоа, народився 30 березня 1937 року в Карпентрасі, Воклюз, Франція, був французьким актором і гумористом. Він помер 24 вересня 2008 року у Вайр-сюр-Марн, Сена і Марна, від раку у віці 71 рік. Відомий професійно як Модо, він також був сценаристом та актором озвучування. Модо розпочав свою кар’єру в пізніх 1950-х роках, коли сформував комедійний дует «Гроссо та Модо» з Гаєм Гроссо. Вони відвідували акторську школу Кур Сімона, де познайомилися, і почали професійно виступати в мюзик-холах та кафе-театрах у 1958 році. «Гроссо та Модо» здобули національне визнання після участі у фільмі Le Gendarme de Saint-Tropez (1964) і згодом знялися в численних фільмах з Луї де Фюнесом. Вони зіграли жандармів Трікарда та Берліко у серії фільмів Gendarme de Saint-Tropez , а також Леквуа та Лафлюта у Le Songe d'une nuit d'été (1981). Модо зіграв капрала Берліко у шести фільмах серії. Протягом своєї кар'єри Мішель Модо знімався у різноманітних фільмах, зокрема La belle américaine , Le Corniaud , La Grande Vadrouille та Le Grand Restaurant . З 1993 по 1997 рік він зіграв Мориса Лоланде, комічного персонажа, що уособлював середньостатистичного француза, у телесеріалі Highlander . Він також з'являвся у Plus belle la vie (2005) у ролі філософа-безхатька, переодягненого Сантою Клаусом. З 1989 року до своєї смерті Модо озвучував численних постійних персонажів у французькій версії The Simpsons , зокрема Бернса, Віггума, Крусті, Скіннера та Гібберта. Він працював над дублюванням 19-го сезону The Simpsons , коли помер. Жерара Рінальді замінив його, але Рінальді також помер від раку у 2012 році.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Оділь Версуа

Оділь Версоа, народжена Етьєннетт де Полякофф 15 червня 1930 року в XV окрузі Парижа, була французькою акторкою. Вона померла 23 червня 1980 року в Парижі від раку у віці 50 років. Її батьки, Володимир де Полякофф та Міліца Енвальд, були російськими емігрантами, які втекли після революції 1917 року; її батько був оперним співаком, а мати – балериною. Вона була похована на російському кладовищі Сен-Женев’єв-де-Буа. Таня Байдарова, згодом відома як Версоа, розпочала професійну діяльність у мистецтві в юному віці, спочатку спробувавши нетривалу кар'єру балерини як «petit rat» у Корпус балету Паризької опери. У вісімнадцять років вона перейшла до акторської гри, дебютувавши у кіно у фільмі «Останні канікули» (1948) разом із Роже Ленартом. Її ранні ролі включали участь у таких фільмах, як «Літня гроза» (1949) з її сестрою Катериною та «У блакить» (1950). З 1948 по 1980 рік Версоа знялася в цілому у 47 фільмах і телепрограмах. Вона знімалася у фільмах, таких як «Синій потяг зупиняється 13 разів» (1966) та «Жінка з замку-трумпета» (1974). Її виступи на телебаченні включали ролі в серіалах, таких як «Інспектор Леклерк розслідує» (1962), «Хліб для сім’ї» (1964) та її останню роль у «Жульєн Фонтен, прокурор» (1980). Вона також виступала на французьких, бельгійських, швейцарських та Північноафриканських сценах. Її фільмографія включає «Бель Амур» (1951) та «Відкрита могила» (1956). Вона двічі була одружена: вперше з Жаком Рене Дакміном у 1951 році, розлучившись наступного року, а пізніше з графом Франсуа Рейньє Амбруа Анрі Поццо ді Борго у 1953 році, від якого мала чотирьох дітей.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Філіп Шевальє

Народившись у Редоні 11 січня 1956 року, Філіп Шевальє – французький комедійний актор та фотограф. Він наймолодший із чотирьох братів, а його батько – суддя. Спочатку він чотири роки вивчав право та отримав сертифікат з кримінології, потім відвідував Курси Сімона для театральної підготовки, зрештою пішов за вчителем, щоб розпочати власну школу, де в 1980 році зустрів Режі Ласпалеса. Ця зустріч ознаменувала початок значущого партнерства. Комічний дует Шевалльє та Ласпальє, сформований з Режі Ласпальє, переважно визначає кар’єру Шевалльє. Вони дебютували зі своєю першою програмою «Pas de fantaisie dans l'orangeade» у 1981 році та вперше з’явилися на телебаченні в 1982 році в передачі «Le Théâtre de Bouvard». Дует здобув популярність завдяки скетчам, таким як «Le train pour Pau», «Les Vacances» та «S.O.S détresse». Їхня спільна робота охоплювала й кіно, зокрема вони зіграли головні ролі у фільмі «Ma femme s'appelle Maurice» у 2002 році та з’явилися у таких фільмах, як «Tête à tête» (1994), «Le Pari» (1997), «Ca n'empêche pas les sentiments» (1998), «Antilles sur Seine» (2000), «Les Gaous» (2004) та «Tu vas rire mais je te quitte» (2004). У 1999 році вони отримали премію SACEM за гумор, а з 2001 по 2014 рік Шевалльє був учасником телевізійної програми «Les Grosses Têtes». Окрім комедійних робіт, Шевальє визнаний завдяки своїй фотографії. Його художній стиль досліджує теми прозорості, непрозорості, шпигунства, показовості та скромності, часто використовуючи панчохи як "одиницю вимірювання". Критики відзначили парадоксальну присутність еротизму в його фотографіях і описали його підхід як дедалі більш витончений. Він перейшов з полароїдної на цифрову фотографію та є членом Академії Альфонса Алле. Він одружився зі своєю партнеркою, Стефані (прізвисько Тіффані), 26 липня 2016 року. Вистава запланована на 22 травня 2027 року в Театрі де Лонжюмо.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Ґійом Ґальєнн

Французький актор, сценарист, режисер та актор озвучування Гійом Галлієн народився в Нейї-сюр-Сен, передмісті Парижа, 8 лютого 1972 року. Його батьками є французький бізнесмен Жан-Клод Галлієн та російсько-грузинська аристократка Мелітта Ротванд. Він відвідував La Salle Passy Buzenval з 10 років і пережив цькування в той час. З 2005 року він є членом Комеді Франсез, ставши сосьєте того ж року. Кар'єра Гальєнна розпочалася у 1992 році з його кінодебюту у фільмі «Табело д’оннюр». Також з 2008 по 2010 рік він мав сегмент під назвою «Бонуси Гійома» на програмі «Le Grand Journal». Його комедійний стиль часто включає автобіографічні елементи, що продемонстровано у його театральному шоу та наступній кіноадаптації. Гальєн досяг значного визнання завдяки своєму одноособовому шоу «Хлопчики та Гійом, до столу!», отримавши премію Мольєра за найкращого новачка у 2010 році. Він продовжував отримувати нагороди, здобувши ще одну премію Мольєра за найкращу чоловічу роль другого плану у 2011 році за виставу «Нитка на лапі». Фільм 2013 року «Я, Я і Мама», заснований на театральній постановці, привернув значну увагу, здобувши премію Art Cinema Award та Prix SACD на Каннському кінофестивалі. У 2014 році він отримав десять номінацій на премію «Сезар», завоювавши п’ять нагород, зокрема за найкращу чоловічу роль і найкращу адаптацію для Гальєна. Гальєн часто співпрацює з Ніколя Ле Рішем, зокрема їхня спільна робота над лібрето для постановки 2011 року «Калігула» Паризького балету. Він також відомий своїми ролями озвучування у фільмах, таких як «Астерікс і Обелікс: Бог Збережи Британію» (2012) та «Маленький принц» (2010-2013).

Переглянути профіль