Муфванколо Ва Леса — конголезький гуморист, актор і театральний режисер, засновник театральної трупи Mufwankolo та одна з головних постатей театрального й культурного життя Катанги. Він народився під іменем Одилон К’ємбе Касвілі Мвіла Банту 12 липня 1935 року в Калуві, на території Камбове нинішньої провінції Верхня Катанга. 1941 року його всиновив дядько по матері, який відправив його на частину початкового навчання до місії Каполове; далі він навчався в школі Сен-Боніфас у Камалондо, в Лубумбаші, і опанував теслярство в місії Кафубу. Священники там помітили його комічний хист, і вперше він вийшов на сцену в шкільному театральному гуртку. Наприкінці 1954 року він приєднався до Jeunes Comiques de la Kenya (JECOKE) і виступав в оперетах, що поєднували спів, танець і комедію. 1956 року за фінансової підтримки бельгійського архітектора М. Беккера він заснував власну трупу. За словами одного з її акторів, шанувальниці дали йому прізвисько Муфванколо — «людина, що помре в краватці», — бо на сцені він завжди був у краватці, і трупа взяла це ім’я під час офіційної реєстрації 7 липня 1957 року. Того ж року вона показала Le Chasseur et le Blanc на виставці в бельгійському Локерені, за деякими даними перед королем Бодуеном, і здобула золоту медаль. 1958 року трупа гастролювала Бельгійським Конго з виставою Mu Congo, Mu Belgique, 1959 року повернулася до Бельгії на Круглий стіл, що передував незалежності, а після здобуття незалежності на прохання уряду об’їхала країну з виставою Mu Congomani, kweli ni masikini? («Чи справді конголезець бідний?»). Від 1962 року трупа транслювала живий театр на національному радіо, а від 1974 року виступала в прямому ефірі й на телебаченні. Антрополог Йоганнес Фабіан описав її щотижневу передачу Zaire ya kesho початку 1970-х років, сценки якої про повсякденне життя та соціальні труднощі мешканців Катанги показували по телебаченню в середу й передавали місцевим радіо в суботу. Від 1969 року трупа також ставила просвітницькі п’єси в робітничих селищах гірничодобувної компанії Gécamines. Її п’єси, переважно суахілі, стали предметом наукових досліджень, зокрема книжки Le Groupe Mufwankolo (1981) Вальтера Шихо та Мбаябо Ндали й праці Алена Рікара 2004 року. 1976 року трупу запросили до Того, де вона здобула головну нагороду на фестивалі африканського мистецтва. 1984 року вона почала записувати свої вистави на плівку, у 2000–2006 роках гастролювала країною, а 2005 року отримала трофей миру місії ООН у ДР Конго, МООНДРК. Муфванколо помер у Лубумбаші 17 лютого 2021 року, а 22 квітня 2024 року на круговій розв’язці Каррефур у Лубумбаші на його честь відкрили пам’ятник; губернатор провінції похвалив його п’єси за те, що вони допомогли виховати багато родин.