GiggleTime GiggleTime
Меню
Go Premium Подайте жарт Коміки Про нас Поширені питання Контакт

Юридичні
Політика конфіденційності Умови служби Політика щодо файлів cookie Політика повернення коштів та скасування Атрибуції
Увійти
Мова
Категорії
Місця дії
Мова Українська
Безпечний режим
Автоматичне відтворення випадкових жартів
Сповіщення
Глобальний каталог талантів

Довідник коміків

Переглядайте профілі коміків, біографічні резюме, країну походження та офіційні посилання.

Додати коміка
1532 Коміки
Альфред Дорфер, Комік з Австрія
Підтверджено Не затверджені
Австрія

Альфред Дорфер

Альфред Дорфер загиблий з Австрії та працює в якості родзинки, письменника та актора. Він є одним з найбільш визнаних канаретних виконавців та комічних діячів країни, статус bolstered своєю участю в багатьох австрійських кіно. За результатами ансамблю Schlabarett, він отримав більш широке популярність як сценарист і лідер фільму Indien. В даний час Дорфер вважається одним з провідних сатиристів і авторів у німецькій мові.

Гернот Куліс, Комік з Австрія
Підтверджено Не затверджені
Австрія

Гернот Куліс

Гернот Куліс — австрійський комік, який народився 11 серпня 1976 року в Санкт-Пауль-ім-Лавантталь, Каринтія. Його освіта розпочалася у школі абатства Св. Павла до 14 років. Згодом він відвідував пансіон ГІБ Лібенау в Граці. На початку своєї кар’єри Куліс здобув досвід у радіомовленні на Antenne Steiermark. Професійний комедійний шлях Куліса включає значний період роботи автором гумору для радіо Ö3, що охоплює з грудня 1999 року по червень 2017 року. Він відомий рубрикою 'Ö3 Callboy', яка передбачала випуск на CD-дисках жартівливих телефонних дзвінків. Його комедійні таланти охоплюють різні формати: він виступає зі стендап-комедією та є членом кабаре-гурту Comedy Hirten з 2004 року, разом із Рольфом Леманом, Гербертом Гайдером, Петером Мойці та Крістіаном Швабом. Comedy Hirten часто пародіюють знаменитостей, таких як Армін Ассінгер, Ганс Кранкл та Івіца Вастич, а також політиків, таких як Карл Нехаммер ('Карл Schmähhammer') та Руді Аншобер ('Руді Warnschober'). Він також виступає під псевдонімом 'Гейні' у дуеті 'Die Zwoa Lofntola' з Крістіаном Швабом. Видатні роботи включають комедійний сегмент «Професор Кайзер», який дебютував у 2002 році, та хіт «Was is’ mit du?», випущений спільно з Лукасом Руппом. Живі програми Куліса були добре сприйняті; «Кулізіони» мали прем’єру 17 березня 2011 року і були описані виданням The Falter як професійно поставлені, як рок-концерт. Його друга програма, «Геркуліс», дебютувала в жовтні 2017 року, зосереджуючись на вирішенні життєвих викликів, і була відзначена виданнями Wiener Zeitung та Kleine Zeitung за високу концентрацію ключових моментів та швидкий темп. Зараз він гастролює з програмами під назвами «Геркуліс», «Кулізіони», «Hold the Line» та «Ich kann nicht anders», прем’єра якої запланована на лютий 2025 року. Куліс також веде щотижневий сатиричний комедійний огляд під назвою «Comedy-Wochenrückblick» на Ö3, і представляє комедійний вечір під назвою «I Can’t Help It», запланований на грудень 2026 року в Данубіумі в Туллін-на-Дунаї. Його описують як одного з найвідоміших коміків Австрії, відомого гумористичними анекдотами, гострими спостереженнями про життя та сім’ю, сильними панчлайнами та сміливими історіями, часто включаючи елементи, такі як корисні сусіди, його власні діти та дослідження сімейної історії, включаючи історії про його батька, Папу Куліса. Він описує себе як «антигероя», а його комедію часто характеризують як «без політичної коректності». Успіх Куліса відображається у визнанні, яке він отримав; у грудні 2015 року він здобув платинову нагороду від oeticket за продаж 200 000 квитків. Його описують як «героя-бунтаря», «героя, який знає, як розсмішити», та «героя, який вірить у комедію», часто представляючи його як «голос». Він одружений і має двох дітей.

Джо Фуртнер, Комік з Австрія
Підтверджено Не затверджені
Австрія

Джо Фуртнер

Джо Фургатнер, народився у Відні 1893 року, був німецьким актором і комедіантом. Він вважав Берлін своїм другим домом, багато років там проживаючи та працюючи, зберігаючи при цьому свій віденський шарм. Почав виступати в Kabarett der Komiker ще в 1939 році, знімаючись у програмах до 1942 року та знову в 1947. У 1947 році він виступав з Helmut-Zacharias-Quartett та 'Erinnern Sie sich? - Eine Melodienfolge' Рудольфа Нельсона в Neue Scala/Kabarett der Komiker, де Ганс Геерт коментував і грав на піаніно. Він також був зображений на журналі/газеті 1940 року як частина ансамблю Kabarett der Komiker. Кар’єра Фуртнера охоплювала театр, кіно та радіо. Він знімався у кількох фільмах і часто виступав у театрах, зокрема в Hebbel-Theater, Schauspielhaus Hansa, Berliner Theater an der Nürnberger Straße та Renaissance-Theater. Він був Spielleiter (керівником гри) у кабаре Kabarett der Komiker під керівництвом Віллі Шафферса та багато років виступав там. Радіоробота дала численні можливості, особливо коли потрібен був віденський персонаж. Він зіграв роль пана Хубера в радіосеріалі 1953/54 років 'Die Arche Noack', а також виконав ролі Пилкінгтона у 'Da werden Tiere zu Hyänen' (1949) та Беллічека у 'Der kleine Grenzverkehr' (1953), і професора Дюринга у 'Der Kammersänger' (1959). Він також з’явився в телевізійному розважальному шоу 'Wir senden Frohsinn - wir spenden Freude' у 1943 році, де виконав сегмент під назвою 'Wenn's dem Esel zu wohl wird' Йоганна Рьослера, який включав різні персонажі. Трансляція 8 жовтня 1943 року з 14:30 до 16:00 відбулася в Kuppelsaal des Reichssportfeldes. Фуртнер найкраще відомий своєю роллю професора Квацшні в радіопрограмі «Die Insulaner» з 1948 по 1961 рік, персонажа, якого він часто називав прізвиськом «Професор Квацшні». Він часто зображував добросердих персонажів у театральних постановках та фільмах. Однією з особливостей його виступів було грайливе відмовляння платити за пиво після того, як пропонував людям паприкові перці. Джо Фуртнер одружився з Йоганне Софією Крюгер у 1943 році. Він підписав фотографію Philips і був частиною ансамблю, представленого в публікації 1940 року з Берліна P. W. Brocker.

Підтверджено Не затверджені
Австрія

Жертва Олівер

Віктор Олівер фон Замек, відомий професійно як Вік Олівер, народився у Відні 8 липня 1898 року, сином барона Віктора фон Замека. Походячи з єврейської родини, він рано проявив значні спортивні здібності, вигравши австрійську юніорську першість з тенісу у 1914 році. Почавши свою освіту у Віденському університеті з наміром вивчати медицину, пізніше він присвятив себе музиці, демонструючи вражаювий талант як диво-скрипаля та навчаючись у Малера. Під час Першої світової війни він служив у австрійській кавалерії ад’ютантом. Після закінчення війни він обіймав короткочасні посади в банківській сфері та текстильній промисловості; згодом він зайнявся музичними починаннями, які включали гру на барабанах у джазовому ансамблі в Руані та Гаврі. Оліверіву кар’єра прийняла трансатлантичний поворот у 1922 році, коли він поїхав до Сполучених Штатів. Його виступи на сцені охоплювали водевільні постановки, і в 1923 році він став членом джазового гурту 'The Nine Nights of Jazz'. Партнерство зі скрипалькою Маргарет Крангл розпочалося у 1924 році, створивши дует. Переломним моментом стало 1928 рік, коли він випадково впав зі стільця біля піаніно, викликавши сміх і розкривши його комедійний талант. Це відкриття призвело до залучення до театру Palace в Нью-Йорку у 1929 році, що ознаменувало початок його сходження як коміка. Він швидко здобув популярність у Британії після виступу в Лондонському Паладіумі у 1931 році, відомий своїм ввічливим гумором, іноді ризикованим кабаре стильом та навмисно поганою грою на скрипці. Протягом 1930-х та 40-х років Олівер став невід'ємною частиною британського розважального світу. До 1935 року він очолював афішу в Лондонському Паладіумі та розділяв рекорд за кількістю виступів у Голборн Емпірі з Максом Міллером. Він зіграв головні ролі в ревю, таких як «Слідуй за сонцем» у 1934 році, де познайомився з Сарою Черчилль. Вони одружилися на Різдво 1936 року в Нью-Йорку; пізніше розлучилися у 1945 році. Під час Другої світової війни він виступав у кількох популярних ревю та веде радіопередачу BBC «Привіт, друзі!» і був першим гостем у програмі «Острови дискок» у 1942 році. Він також заснував Оркестр концертів Віка Олівера в 1944 році, який спеціалізувався на легкій класичній музиці. Він продовжував з'являтися у вар'єте та пантомімах, і зіграв у фільмах, таких як «Ритм у повітрі» (1936) та «Зустрінь містера Пенні» (1938), а також у телесеріалі «Імперський готель» (1958-1960). У 1948 році він отримав британське громадянство та одружився з Наталі Франсес Кондер у 1946 році, маючи одну доньку. Професійне життя Олівера закінчилося передчасно, коли він втратив свідомість і помер під час концерту в Йоганнесбурзі, Південна Африка, 15 серпня 1964 року у віці 66 років.

Підтверджено Не затверджені
Австрія

Йозеф Армін

Йозеф Армін був привітаний з угорсько-австрійськими коренями, які також працював паратною співачкою, сценаристом і режисером, а також письменником. Він належав від авторів Будапештського орфею в Відні.

Крістіан Гельблінг, Комік з Австрія
Підтверджено Не затверджені
Австрія

Крістіан Гельблінг

Христиан Гельблінг, народився 21 червня 1972 року в Бруку-на-Мурі (Штирія), є різнобічним австрійським розважальником. Його визнають як кабаре-артиста, коміка, співака та автора. Після закінчення Handelsakademie Bruck/Mur у 1991 році він обрав різні творчі шляхи, включаючи ранній кабаретний досвід у школі, цивільну службу в будинку для людей з інвалідністю, роботу журналістом у щоденній газеті, заснування культурного журналу та планування програм у Kunsthaus Mürzzuschlag. Він також відвідував семінари, присвячені клоунаді, комедії, пантомімі, об’єктному театру та вокальній підготовці. З 1991 року він працює як сольний кабаре-артист. Кар’єра Гьольблінга відзначена численними нагородами та різноманітними проєктами. У 1992 році він отримав премію Nachwuchspreis Grazer Kleinkunstvogel за свій перший виступ, 'G’schichterln für’s Herzerl'. З 1998 по 2020 рік він співпрацював з Rote Nasen Clowndoctors як доктор. Починаючи з 2000 року, він розробив персонажа Гельфріда, садистського консультанта з навчання, який став центральним у його роботі та отримав численні нагороди, включаючи Tollwood-Künstlerpreis (2000), Trophée Perrier Comedy Award (2000) та Wiener Kabarett Förderpreis (2001). З 2009 по 2018 рік він керував Internationale Humorfestival Velden, а з 2016 року регулярно веде ток-шоу 'Helfrieds Strenge Kammer' у своїй особі Гельфріда. Гёблінг продовжує творити та виступати. З 2016 року він публікує щомісячну колонку під назвою «Gedankenspiele» у газеті Kleine Zeitung, а в 2019 році випустив альбом «Lieder nahe am Wasser». Його книга «Ins Astloch gemurmelt» вийшла у 2020 році, за нею – кабаре-програма «Deppendiplom» у 2021 році. Зараз він живе в Каринтії з 2001 року та спільно веде програму «Late Night im Hafen» з Марією Вайхесмюллер з 2024 року. На 2025 рік заплановано ювілейну програму, присвячену персонажу Гельфріду – «Helfried - Unverändert NEU!», з Марією Вайхесмюллер, а його нова сольна програма «Der Wechselseitige» досліджує теми походження, ідентичності, мови, політичних міфів та особистих глибин. Огляд у Kleine Zeitung (6 березня 2026 року) назвав його виступ «абсолютно рекомендованим».

Підтверджено Не затверджені
Австрія

Лізль Левінгер

Лізль Льовінгер, народжена Елізабет Майнхард 11 січня 1918 року в Граці, Штирія, була австрійською фольклорною акторкою та комедіанткою. Вона померла у Відні 15 жовтня 1980 року внаслідок інфаркту легенів, що було описано як «важкий удар» для громади Альтленгбаха. Подорож Льовінґер у світ сценічного мистецтва розпочалася з інтенсивних тренувань; вона навчалася в Грацькій консерваторії та отримувала інструкції з фортепіано, акордеону, вокальної підготовки, літературознавства, акторської майстерності у Дорітеї Нефф, танців у Віллі Френцля та співу у професора Риттерсхайма. У 1938 році вона вийшла заміж за фольклорного актора Пауля Льовінґера, що призвело до її залучення до сімейного театру, яким керував він. Відома як «драматична комедіантка», вона часто зображувала земних жінок із сильним сільським характером, втілюючи персонажів, таких як Мірцль, Зенці, Каті, Лені та Мітці. Вона знялася у численних фільмах між 1950 та 1970 роками, зокрема у «Невинний Адам» (1950), «Посміхається Відень» (1957) та «Кохання на Альмзеє» (1966). Льовінгер Бюне стала центральною для її роботи. Вона здобула театральний досвід на Льовінгер Бюне, а телевізійні записи їхніх постановок вважаються культовими класиками. Вона виступала в численних народних п’єсах разом з Паулем Льовінгером та її тіткою Ґретль. У 1970 році вона вийшла з публічного життя, щоб зосередитися на своїй родині, яка включала трьох дітей: Сіссі, Гуґґі та Пауля-молодшого. Після смерті її батька в 1988 році Сіссі Льовінгер перебрала на себе управління Льовінгер Бюне, яке з 1997 року гастролює Австрією. Вона також значно сприяла програмуванню Льовінгер Бюне, режисувала, писала під псевдонімом та організовувала тури по Німеччині та США. Міністр культури Клаудія Шмід назвала Лісль Льовінгер «повнокровною акторкою», яка чарувала глядачів гумором, а губернатор Нижньої Австрії Ервін Прёлл підкреслив її внесок у принесення радості через свою акторську майстерність.

Олександр Перейра, Комік з Австрія
Підтверджено Не затверджені
Австрія

Олександр Перейра

Олександр Перейра – культурний менеджер з Австрії. Він очолював Opernhaus Zürich як режисер з 1991 по 2012 рік, а потім взяв на посаду директора фестивалю Salzburg від 2012 до 2014 року. З жовтня 2014 року по грудень 2019 року на чолі з Міланом Скала, а з сезону 2020/2021 рр. веде оперний ди Firenze.