Глобальний каталог талантів

Довідник коміків

Переглядайте профілі коміків, біографічні резюме, країну походження та офіційні посилання.

Комедійні шоу Найпопулярніші Додати коміка

Усі A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z

Країна:

Майбутні виступи Підтверджено Підтверджені профілі

Починається на L Підтверджено Очистити все

Показано 73-84 з 89 коміків

Підтверджено Не затверджені

Польща

Людвік Лавінський

Людвік Лавінський, народжений Людвіг Латайнер 19 червня 1887 року у Львові, був польським актором кіно та знаковою постаттю в польському театрі та кабаре. Він був сином дантиша Еміля Латайнера та Анни з Левинців. Його початкова освіта включала навчання юриспруденції у Львівській Академії та відвідування комерційної академії у Відні. Кар’єра Лавінського розпочалася з акторських занять у Романа Желязовського у Львові, що призвело до його дебюту на сцені у 1911 році в Муніципальному театрі Львова в ролі Пагатовича. Лавінський швидко здобув популярність у польській розважальній сфері. У 1911 році він спільно заснував літературний кабаре ‘Złoty Ul’ у Львові, а вже до 1913 року виступав у варшавських театрах 'Warszawskie Miniatury' та 'Dynasy'. З червня 1914 року він продовжив свою театральну роботу в Лодзі в театрі 'Bi-Ba-Bo'. У 1920-х роках він став одним з найпопулярніших варшавських акторів оглядів і кабаре, часто гастролюючи містами, такими як Перемишль, Станіславів, Радом, Краков та Закопане. Він також писав монологи та тексти для численних варшавських оглядів і кабаре, зокрема Театр Новості, Qui Pro Quo, Stańczyka та Cyrulik Warszawski. У 1925 році він заснував школу для артистів оперети та вар’єте разом із С. Навротом та В. Ястшембєцем. Кар'єра Лавінського охоплювала кілька десятиліть і включала різні складні обставини. Він знявся у тринадцяти фільмах між 1927 та 1956 роками, зокрема в таких картинах, як Усміх лозу та Земля обіцяна . Під час Другої світової війни він виступав з Львівським мініатюрним театром по всій РРСФСР, а пізніше – з театральними групами, прикріпленими до Польської армії в РРСФСР, на Близькому Сході та в Італії. Після війни він оселився в Лондоні, де був пов'язаний зі сценами 'Орел Білий' та 'Огніще'. Він написав театральні мемуари Купиłem (1958) та Ачколвіек (1962) і зробив численні записи для таких лейблів, як Beka та Parlophone. Він одружився з Анелею з Гандзліків у 1916 році, і вони мали двох синів; вони відсвяткували свою золоту весільну річницю в Лондоні в січні 1966 року. Лавінському було присвоєно звання почесного члена ЗАСП у 1965 році, а його 60-річна творча діяльність відбулася в Лондоні в 1969 році. Він помер 15 вересня 1971 року в Лондоні.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Люсьєн Жан-Батист

Лусьєн Жан-Батист — французький актор, письменник і режисер, народився 6 травня 1964 року у Фор-де-Франс, Мартініка. У три роки він переїхав з матір’ю до регіону Парижа, прибувши до Франції 25 грудня 1967 року. Лусьєн навчався у коледжі та старшій школі в Кретеї, а пізніше здобув ступінь BTS у галузі комунікацій та реклами. До того, як почати займатися акторською діяльністю, він приблизно десять років працював у сфері організації заходів, зокрема, перебував у Палаці всенародних спортивних забавок Парижа-Берсі. Він також проявив спортивні таланти, ставши чемпіоном Франції з греко-римської боротьби (FSGT) у 1984 році. Кар'єра Жана-Батиста охоплює як зйомки в ігрових фільмах, так і озвучування. Він навчався акторській майстерності в Cours Florent та почав з’являтися у короткометражних фільмах і серіалах у 1998 році, виконуючи другорядні ролі у Du bleu jusqu'en Amérique та Jeu de cons . Він здобув визнання завдяки своїй постійній ролі Франка Маршана, психолога, у першому сезоні Caméra Café . Важливим аспектом його роботи є озвучування для численних американських акторів французькою мовою. Він регулярно працює як актор озвучення для Кріса Рока, Мартіна Лоуренса та Айс К'юба, а також озвучував Терренса Говарда, Вілла Сміта, Кевіна Гарта, Джеймі Фокса, Дона Чідла, Ентоні Макі, Омара Еппса та Орландо Джонса. Його акторська робота в озвучуванні охоплює ролі у Scrubs , де він озвучував Дональда Фезона. Режисерські роботи Люсьєна Жан-Батиста включають сімейну комедію La Première Étoile (2009), яка принесла йому Гран-прі та нагороду за вибір глядачів на кінофестивалі в Альп-д’Юе у тому ж році. Після цього успіху він заснував Zamba Productions у 2010 році та випустив її продовження La Deuxième Étoile у 2017 році. У 2016 році він випустив Dieumerci! , натхненний особистим досвідом. Він також зняв Il a déjà tes yeux у 2017 році. Його фільмографія включає участь у телесеріалі Munch , а в 2005 році він зіграв головну роль у Emmenez-moi .

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Зімбабве

Довгий Джон Комік

Лернмор Джонасі, раніше відомий як Long John the Comedian і на прізвисько «The Village Boy», — зімбабвійський стендап-комік, актор і конферансьє, що пройшов шлях від освистаного виступу на першому відкритому мікрофоні в Хараре до фіналу America’s Got Talent. Він народився під іменем Лернмор Мваньєньєка 22 серпня 1993 року в лікарні Дангамвура в Мутаре. Батька він ніколи не бачив; мати працює вихователькою дитсадка в ПАР, а його виховували бабуся й дідусь у Чиманімані, а згодом у Мутаре; 2010 року він склав іспити O level у Chimanimani High School. Він поїхав до Хараре починати комедійну кар’єру, не маючи там родичів, у яких міг би жити, 2011 року марно шукав комедійний клуб у Булавайо і нарешті вперше виступив 9 жовтня 2012 року на Simuka Comedy Night у Book Café в Хараре, де його освистали. Майже два роки він не міг розсмішити публіку, але повертався щопонеділка й виступав у барах, на відкритих мікрофонах і місцевих зібраннях, часто безкоштовно. 2014 року він повернувся до Булавайо, де Нтандо Ван Мойо, засновник нового комедійного клубу Umahlekisa, дав йому сценічний час, а сільські жарти принесли йому прізвисько «The Village Boy from Chimanimani». У жовтні 2014 року він вирушив у перші міжнародні гастролі — до ПАР. Далі були його сольні програми The Longest Yard (2015) і The Village Boy (2016), а 2016 року він виступав на розігріві в Баррі Гілтона та на African Comedy Festival у Лондоні. Потім виступав на фестивалях в Есватіні, Ботсвані, Уганді, Руанді та Намібії. 2019 року він здобув нагороду видатному коміку на National Arts Merit Awards, звання панафриканського коміка року на південноафриканській премії Savanna Comics’ Choice Awards, яке присвятив жертвам циклону Ідай, і приз глядацьких симпатій у Stand Up Spotlight Стіва Гарві. 2020 року він здобув другу NAMA, нагороду за найкращий стендап на All The Laughs Comedy Awards в Атланті та звання чоловічої персони року на Zimbabwe Achievers Awards South Africa. Після участі в Savanna Virtual Comedy Bar на Comedy Central 2021 року він переїхав до Піттсбурга на резиденцію в Steel City Arts Foundation Стіва Гофстеттера. 2022 року він посів друге місце на World Series of Comedy в Атланті, 2023 року виграв Boston Comedy Festival і приз глядачів на Jersey City Comedy Festival, а 2024 року отримав «Золоту кнопку» Террі Крюса в America’s Got Talent за прослуховування, побудоване на зімбабвійській культурі й житті в Америці, і ввійшов до п’ятірки найкращих у фіналі 19-го сезону 25 вересня 2024 року.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Австрія

Лізль Левінгер

Лізль Льовінгер, народжена Елізабет Майнхард 11 січня 1918 року в Граці, Штирія, була австрійською фольклорною акторкою та комедіанткою. Вона померла у Відні 15 жовтня 1980 року внаслідок інфаркту легенів, що було описано як «важкий удар» для громади Альтленгбаха. Подорож Льовінґер у світ сценічного мистецтва розпочалася з інтенсивних тренувань; вона навчалася в Грацькій консерваторії та отримувала інструкції з фортепіано, акордеону, вокальної підготовки, літературознавства, акторської майстерності у Дорітеї Нефф, танців у Віллі Френцля та співу у професора Риттерсхайма. У 1938 році вона вийшла заміж за фольклорного актора Пауля Льовінґера, що призвело до її залучення до сімейного театру, яким керував він. Відома як «драматична комедіантка», вона часто зображувала земних жінок із сильним сільським характером, втілюючи персонажів, таких як Мірцль, Зенці, Каті, Лені та Мітці. Вона знялася у численних фільмах між 1950 та 1970 роками, зокрема у «Невинний Адам» (1950), «Посміхається Відень» (1957) та «Кохання на Альмзеє» (1966). Льовінгер Бюне стала центральною для її роботи. Вона здобула театральний досвід на Льовінгер Бюне, а телевізійні записи їхніх постановок вважаються культовими класиками. Вона виступала в численних народних п’єсах разом з Паулем Льовінгером та її тіткою Ґретль. У 1970 році вона вийшла з публічного життя, щоб зосередитися на своїй родині, яка включала трьох дітей: Сіссі, Гуґґі та Пауля-молодшого. Після смерті її батька в 1988 році Сіссі Льовінгер перебрала на себе управління Льовінгер Бюне, яке з 1997 року гастролює Австрією. Вона також значно сприяла програмуванню Льовінгер Бюне, режисувала, писала під псевдонімом та організовувала тури по Німеччині та США. Міністр культури Клаудія Шмід назвала Лісль Льовінгер «повнокровною акторкою», яка чарувала глядачів гумором, а губернатор Нижньої Австрії Ервін Прёлл підкреслив її внесок у принесення радості через свою акторську майстерність.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Ісландія

Ладді

Ладді, справжнє ім’я Тоурхадлюр Сігюрдссон (Þórhallur Sigurðsson), який народився 20 січня 1947 року, — ісландський комік, актор, співак, автор пісень і актор озвучування, уже понад пів століття один із найвідоміших артистів країни. Він випускав платівки, знімався в кіно, писав сценарії й грав у величезній кількості телевізійних гумористичних програм, серед них Heilsubælið, Imbakassinn і Spaugstofan, а також брав участь у багатьох випусках Áramótaskaupið, ісландської новорічної сатири, і був співавтором багатьох із них. Музичну кар’єру він розпочав барабанщиком гурту Faxar. Із братом Гаральдюром Сігюрдссоном він створив дует Halli og Laddi, надзвичайно популярний у 1970-х роках, постійного учасника розважальних телепрограм і автора кількох платівок із піснями та гумором; найвідомішу, Látum sem ekkert C, вони записали з Гіслі Руунаром Йоунссоном 1976 року. У 1980-х роках брати разом із Бйорґвіном Галльдоурссоном заснували HLH-flokkurinn — гурт, що наслідував вигляд і звучання рок-н-ролу 1950-х і мав довговічні хіти, як-от «Riddari götunnar» і «Seðill». Ладді написав десятки пісень, серед них популярні «Sandalar», «Austurstræti» і «Búkolla», що вийшли на сольних альбомах, як-от Einn voða vitlaus і Deió. Ладді був одним із засновників Spaugstofan 1985 року, а згодом повернувся туди як гість і на цілий сезон 2013–14 років. Він створив для ісландського телебачення цілу галерею персонажів, серед них завгосп Тоурдюр, Ейрікюр Ф’ялар, Доктор Саксі, електрик Скулі, фермер Магнус, Ельса Лунд, Мартейнн Мосдаль і Денгсі з Гапнарф’єрдюра. Серед його численних фільмів — «Стелла у відпустці» (1986), «Під льодовиком» і «Магнус» (1989), «Ісландська мрія» (2000), «Регіна» (2001), «Стелла в політиці» (2002), «Йоуганнес» (2009), «Містер Б’ярнфредарсон» (2009), «Spooks and Spirits» (2013) і «Таємне життя Волтера Мітті» (2013). На сцені його найвідоміші ролі — Феджин у мюзиклі «Олівер!» і дантист у «Крамничці жахів»; він також з’явився в кліпі Б’єрк «Triumph of a Heart». Він озвучив ісландською величезну кількість мультфільмів, серед них «Аладдін», «Король Лев», «Мулан», «Ральф» і «Крижане серце», а з 1985 року сам озвучував усіх персонажів «Смурфиків». 2007 року його шоу до 60-річчя, Laddi 6-tugur, у Міському театрі Рейк’явіка планувалося на чотири вистави й стало одним із найпопулярніших гумористичних шоу, коли-небудь поставлених в Ісландії; через шість років за ним послідувало Laddi lengir lífið у «Гарпі». Один із його чотирьох синів, Тоурхадлюр, 2007 року переміг у конкурсі на звання найсмішнішого чоловіка Ісландії.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Греція

Ламброс Константарас

Ламброс Константарас, народився 13 березня 1913 року в Афінах, Греція, вважався одним із найкращих грецьких комедійних акторів. З юних років він займався спортом, виступаючи спортсменом для АЕК та граючи воротаря за другу команду протягом сезону 1929-30 років. Спочатку зарахований до Морської кадетської школи в Корфу у 1930 році, він втік, плаваючи. Згодом, у 1934 році його відправили до Парижа для вивчення золотарства, але він покинув ці заняття. Дебютував у театрі у Франції в 1937 році та повернувся до Греції в 1938 році, де розпочав свою акторську кар'єру. Знявся у понад 80 фільмах між 1940 та 1981 роками, зокрема у «Прощальній пісні» 1939 року, першому грецькому звуковому фільмі. Констарас спочатку знімався у серйозних ролях, але пізніше зосередився на комедійних, часто зображуючи персонажів, таких як керівники або батьки нареченої. У 1950-х та 1960-х роках він часто співпрацював з Алекосом Сакелляріосом для створення кількох високо оцінених фільмів, зокрема «Аліса у флоті» та «Іпарей каї Філотимо». Крім того, його кар’єра включала колаборації з акторками, такими як Еллі Ламбеті та Алікі Вугіуклакі; крім того, він заснував театральний ансамбль разом із Дженні Карезі, Маро Контоу та Нікосом Різосом. У 1969 році «О Блофатзіс» приніс йому нагороду за найкращу чоловічу роль на Фестивалі грецького кіно в Салоніках. Його останнім фільмом був «Баллада про Лампрукоса» у 1981 році, а між 1938 та 1978 роками він брав участь у 191 записаних театральних виставах. Він пам’ятається за свою роль у комедійному фільмі 1972 року «Людина, яка загубила Плаку», де він зіграв багатозаможного пліткаря, який втрачає свій статок.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Канада

Лара Ра

Lara Rae – виступаючи в якості Al Rae – канадський комендант, який найбільше відзначається для її закінчення, як художній керівник фестивалю Winnipeg Comedy та для її рецидивних появ на комедії CBC Radio One. Дебатери.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Швеція

Ларс Магнуссон

Ларс Magnusson, який народився 24 липня 1957 в Стокгольмі, є шведською індіанки. У програмі SVT реалізовано чотири рази Покиньте вас в колодязі. Його найбільш захоплений комедія Едді Іцард.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Філіппіни

Ласси Маркец

Reginald Charias Marquez, який виконує під назвою Lassy Marquez, є філіппінки, актор, розважальний, хост, телевізійна особистість і бізнесмен. Він розіграє в себе як один з трьох членів комедії групи Beks Battalion, поряд з MC Muah і Chad Kinis, і як регулярний co‐host на середню різноманітну програму Це Showtime. Marquez також визнаний для своїх підтримуючих образів в декількох Viva Films комедія кіно.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Болгарія

Латінка Петрова

Латинка Петрова-Джонгалова — болгарська комедійна акторка театру й екрана. Вона народилася 1 січня 1944 року в селі Горна-Козниця поблизу Кюстендила, у старій купецькій родині, чиї предки походили з Прилепа. Школяркою вона вчилася грати на акордеоні й фортепіано, а з шістнадцяти років виступала на сцені як виконавиця народних пісень. Вона вступила до Національної академії театрального та кіномистецтва імені Кристю Сарафова (ВІТІЗ) з другої спроби і навчалася акторської майстерності в класі професора Стефана Сирчаджиєва разом зі Стефаном Данаїловим, Стефаном Мавродієвим, Ілією Добревим, Проданом Нончевим, Мегленою Караламбовою та Миленом Пеневим. Вона починала в трупі Кюстендильського театру і вже з першою роллю, в «Калпаците» Панчо Панчева, потрапила на національний огляд болгарської драми й театру в Софії, де отримала премію за найкращу жіночу роль і премію комсомолу. Потім вона провела 29 років у Сатиричному театрі в Софії, зігравши понад сто ролей, хоча майже дев'ять років її здебільшого тримали в запасі. Визнання публіки прийшло до неї 1981 року у виставі «Щраклиця», коли вона замінила Невену Коканову. Вона була також останньою партнеркою Георгія Парцалева на сцені. Після демократичних змін 1989 року вона у 55 років пішла із Сатиричного театру й стала вільною акторкою. Деякий час вона брала участь у громадському житті як муніципальна радниця від Союзу демократичних сил у софійському районі Младост, а згодом гастролювала країною з Пересувним театром. Вона написала власну виставу «Това не става» («Так не годиться»), яку вони з колегою Оленою Каневою зіграли близько 300 разів у провінційних театрах, потім «Надежда има» («Надія є») і моновиставу «Връщам парите» («Повертаю гроші») — погляд на своє життя з піснями фестивалю «Золотий дрізд». Нове покоління відкрило її для себе 2008 року завдяки надзвичайно успішній рекламі M-Tel Homebox, після чого вона багато років знімалася в кампаніях компанії. Вона з'являлася в кліпах Галени, Емілії та Малини (2010) і Галина, Ані Хоанг та Крістіани (2014), а 2013 року брала участь у Dancing Stars. Серед її робіт у телетеатрі — «Врачалець» (1970) та «Орхідеї ростуть на Монте-Гроссо» (1982).

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Вірменія

Левон Тер Петросян

Левон Тер Петросян був вірменським комедіантом, актором, музикантом та одним з засновників впливового DEMQ Show , комедійного гурту, який став важливою частиною розваг вірменської діаспори. Народившись у Єревані в 1981 році, він переїхав зі своєю сім’єю через Росію та Канаду, перш ніж осістити у Сполучених Штатах, зрештою зробивши Глендейл, Каліфорнія, своїм домом. Разом з близьким колом друзів Тер Петросян допоміг розвинути DEMQ Show в 1990-х роках, використовуючи комедію та оповідання для дослідження вірменської ідентичності, повсякденного життя та досвіду діаспори. Його робота знайшла відгук у вірменської аудиторії різних поколінь та допомогла встановити самобутній стиль вірмено-американської комедії. Тер Петросян помер 16 квітня 2026 року у віці 45 років. Його пам’ятають за внесок у вірменську комедію та розваги, особливо завдяки своїй роботі з DEMQ Show, та за міцний зв'язок, який його гумор створив у вірменській діаспорі.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Аргентина

Лео Розенвассер

Леонардо Фабіан Розенвасер, відомий професійно як Лео Розенвасер, був аргентинським коміком та актором. Він народився в Буенос-Айресі 27 серпня 1955 року і помер там 17 лютого 2017 року у віці 61 року. Його останки поховані в пантеоні Асоціації акторів на кладовищі Чакарита. Розенвасер працював актором, оголошувачем, ведучим та гумористом протягом усієї своєї кар'єри. Кар'єра Розенвассера розпочалася у 1991 році з шоу . Він здобув значну популярність завдяки своїй роботі в (1992) та, особливо, у (1992-2003). У він був відомий сегментами з прихованими камерами, зокрема 'El Oso,' 'Leo Leonor,' 'Rompe Pepe,' 'Leo Taxista' та 'El Panadero.' Даніель Якубович запросив його до після того, як побачив його на . Марсело Тінеллі допоміг йому досягти піку популярності, і його часто називали 'Leo de Tinelli'. Його скетчі добре постаріли, деякі з них були перевідкриті через роки. Він створив персонажів таких як Пачу, Пабло Гранадос та Лісторті, і його пам'ятають за персонажами Лео Пекаря та Пепе Ромпе. Окрім телебачення, Розенвассер знявся в теленовелі «Ала, влада і пристрасть» у 1998 році та виступив у п’єсі «Маркіза лиса» у 1999 році. Він вів шоу під назвою «Ніч і Піко» в Уругваї (1999), де представляв своїх персонажів та еротичні розваги, а згодом працював у Парагваї та Еквадорі. У 2013 році він вів кабельне шоу «Розповідай мені все», де стався контроверсійний інцидент із заявою дитини. Розенвассер також мав довгу історію роботи на радіо, спочатку для Radio Rivadavia, а потім для Radio Belgrano, де вів програму «Зруйнуй, Лео, зруйнуй!». Він був пов’язаний з Asociación Argentina de Actores з 1993 року. Його останньою появою було на телевізійній інтерв’ю програмі на кабельному телебаченні.

Переглянути профіль