Андерс Келін
Андерс Келін, народився 19 червня 1975 року, є шведським творцем з декількома підходами – він будує латексні маски, фарби, пише як auteur і перед стійкою.
Андерс Келін, народився 19 червня 1975 року, є шведським творцем з декількома підходами – він будує латексні маски, фарби, пише як auteur і перед стійкою.
Андре Віннсент працює як привітний, письменник, актор і комедія історика. Виконуючи як ситуативний комічний, він часто жартує про проблеми здоров'я, посилаючи власний досвід з діабетом, раком і роботою нирок.
Андреас Оберінг, відомий професійно як Der OBeL, — німецький комік, актор і місцевий політик. Він народився 29 березня 1964 року в Гаммі, Німеччина, і провів дитинство у західній частині Гамма та Геррінгена, перш ніж переїхати зі своєю сім’єю до Велвер-Ельмзена. Він навчався у гімназії Фрайхерра фон Штайна та отримав абітур. Оберінг спочатку вивчав економіку протягом двох семестрів у Мюнстері, перш ніж закінчити комерційне навчання в оптовій компанії звукозаписів у Каарсті. Його музична кар’єра розпочалася рано; він грав на барабанах та співав у гурті Gegenlicht з 1980 по 1985 рік. Він продовжував грати на барабанах у рок-кавер-гурті Return з 1985 по 1988 рік, а пізніше був частиною Empty Bottle Blues Band з 1988 по 2005 рік. Оберінг почав розвивати свої комедійні таланти рано, спочатку виступаючи з Тіллем Гогенедером. Їхній гурт, Till und Obel, розпочав свою діяльність у 1985 році. Вони виграли телешоу талантів ZDF 'Hut ab' у 1990 році та з’явилися в програмах 'Geld oder Liebe' та у новорічному шоу ZDF, а також у Silvester Nacht на RTL у 1990 році. Протягом німецькомовного простору Till und Obel виступили приблизно на 1000 живих концертах та понад 100 телевізійних виступах між 1985 та 2000 роками. З 2003 року Оберінг виступає сольно як Der OBeL. Він з'явився в ролі репортера Герберта Ціммермана у фільмі «Диво Берна» (2003) та відсвяткував свою 25-ту ювілейну сцену, «Срібний ювілей», у 2005 році, гастролюючи з виставою «Мистецтво рота» починаючи з того літа. Він створив пісню «Sooo gehn die Deutschen» для Чемпіонату Європи з футболу 2008 року та випустив сингл «Gurkentruppe & Der Obel / So geh’n die Deutschen» у травні 2010 року. Він також виступав у комедійній п'єсі «Всі твори Шекспіра, скорочено» в Капітолії Дюссельдорфа у 2006 році та брав участь у багатьох сезонах альтернативного карнавалу в Дортмунді «Geierabend». Оберінг бере участь у місцевих заходах, таких як карнавал і стрілецький клуб, з моменту переїзду його сім'ї до Рійнерна у 2011 році. У 2017 році він закінчив навчання з управління подіями та працює непостійно менеджером з організації заходів. У 2017 році він вступив до СДПГ (Соціально-демократичної партії) і був обраний почесним районним мером Рійнерна у 2020 році, обіймаючи посаду з 2020 по 2025 рік, перш ніж пішов у відставку через особисті та професійні причини. Зараз він веде комедійне шоу SchönAbendZusamm! в Гаммі, а його програма «An sich» містить моменти з чотирьох десятиліть комедії.
Анна Панагіотопулу, народилася 30 липня 1945 року в районі Кіпселі Афін, була грецькою акторкою, сценаристкою та драматургом. Її родина походила з Лампері, Ахая. З юних років вона висловлювала бажання стати акторкою. Вона навчалася у Швейцарії, але повернулася до Греції, щоб пройти прослуховування до Національного театру. Померла в Афінах 4 травня 2024 року у віці 78 років після ускладнень, спричинених хворобою Альцгеймера, і була похована на кладовищі Зографу 9 травня. Кар'єра Панагіотопулу розпочалася з участі у театральних постановках, зокрема у виставі Евріпіда «Алкеста» в 1968 році. Вона стала ключовим членом Вільних театрів (Ελεύθερο Θέατρο) від самих його початків, разом із Стаматісом Фасулісом, якого вона зустріла в Національному театрі. Вони зіграли головні ролі у першому великому успіху театру – «Кай си хтнізасе». У 1980 році Вільні театри припинили свою діяльність і були замінені Вільною сценою (Ελεύθερη Σκηνή), заснованою Панагіотопулу та Фасулісом. Вона знялася в численних телесеріалах, спочатку на державному телебаченні, а пізніше на приватних каналах, здобувши популярність після ролі мадам Сусу в адаптації роману Дімітріса Псафаса 1986-87 років. Протягом своєї кар’єри Анна Панагіотопулу знімалася у багатьох популярних шоу. Вона широко відома завдяки ролі Ольги, однієї з сестер Харіту, у серіалі Oi Treis Harites з 1990 по 1992 рік, та Крістіни Маркату в Ντόλτσε Βίτα з 1995 року – серіалі, який мав високі рейтинги. Вона також з’являлася в грецькому серіалі Madam Sousou у 1986 році, що принесло їй значну популярність. У 1993 році вона написала та зіграла головну роль у серіалі Rosalia ; однак його було закрито після одного сезону через низькі рейтинги. До її фільмографії входять Safe Sex (1999) та To Klama Vgike Apo ton Paradiso (2001). Вона була одружена з Панагіотісом Дамулакісом у 1972 році, і в них народився син Дмитро у 1973 році; вона овдовіла у 2014 році. З 2020 року вона вела відлюдний спосіб життя через хворобу Альцгеймера.
Антон Радичев — болгарський актор театру й кіно, чия кар'єра охоплює Національний театр, понад сорок художніх фільмів і одну з найвідоміших гумористичних програм болгарського телебачення. 1974 року він закінчив акторське відділення Національної академії театрального та кіномистецтва імені Кристю Сарафова і того ж року увійшов до трупи Національного театру імені Івана Вазова в Софії. Він виступав і на сцені Театру 199. Серед його театральних робіт — «Діти сонця» Максима Горького, «Переполох» Йордана Радичкова, де він грав Івана Гамашу, роль Хаджі в «Хашове» Івана Вазова, а також вистави «Дядьки», «Дуель» і «Січень». За роль Петлето (Півника) в п'єсі Радичкова «Спроба польоту» він отримав премію за акторську майстерність на Шостому національному огляді болгарської драми й театру 1979 року. До його репертуару входили й класичні п'єси — «Вишневий сад», «Одруження Фігаро» і «Кінець гри», а також «Галактика поколінь». У кіно він знявся в понад сорока художніх фільмах, серед них «Маневри на п'ятому поверсі», «Оркестр без назви», «Під ярмом», «Готель „Централ“», «Аукціон», «Елегія» і «Цвіркун у вусі». У телетеатрі він грав у «Прохачах посад» і «Чи журналіст він?» Вазова, «Божевільному Журдені» Булгакова, «Небожі» Панчо Панчева та «Діогені» Володимира Константинова. Для широкої телеаудиторії Радичев передусім одне з облич «Клубу НЛО», гумористичної програми, в якій він брав участь з 1996 по 2004 рік. Згодом він знімався в ситкомі Nova Television «Етажна собственост» (2011). Він також озвучив Дока Хадсона і Рамона в болгарській версії мультфільму Disney і Pixar «Тачки» (2006). Музика стала паралельною лінією його кар'єри. Він записав багато пісень, частину з них — для фестивалю «Золотий дрізд», а 2002 року випустив альбом «Къса ми се сърцето» («Серце моє розривається») на слова Живка Колева. 2009 року він балотувався до парламенту від партії ЛІДЕР у 23-му виборчому окрузі Софії. Від 1990 року він член Спілки болгарських кінематографістів, а 2023 року отримав премію ІКАР за видатний внесок у болгарський театр.
Антонія Лімахер — швейцарська комедійна акторка та гумористка, народжена 1953 року. Вона родом з Люцерна. Її кар'єра охоплює роботу в театрі, кіно, радіо та телебаченні. Освіта Лімахер включає навчання в Schauspiel-Akademie Zürich, Hochschule für Musik und darstellende Kunst (Reinhardtseminar) у Відні, Dramatisches Zentrum Wien та Ecole Gaulier у Парижі. Вона брала участь у постановках на різних майданчиках, таких як Mad Theater, Ensembletheater у Відні, Steirischer Herbst у Граці, Vienna Art Orchestra, ARGE Kabarett у Відні, Theater am Neumarkt в Цюріху та Stadttheater Luzern. Лімахер найкраще відома завдяки своїй роботі в складі комедійного дуету Duo Fischbach, який утворився з Петер Фрайбурґгаузом у 1987 році. Спочатку вони виступали як вуличні артисти та в підвальних театрах у Берні та Вінтертурі. Дует офіційно сформувався у 1990 році. Їхній комедійний стиль обертається навколо зображення пари, Ліліан та Еґґелі Фрішбах, які часто сваряться; Лімахер грає роль Ліліан. Прорив настав у 1990 році з шоу 'Fischbachs Weihnachten', яке протягом шести тижнів демонструвалося в Мюле Гунцікен у Рубіґені. Дует гастролював з цирком Кніє у 1998 та 2004 роках, а десять епізодів за участю дуету було показано на телеканалі TV3 у 1999 році. Скетч під назвою 'Der Weihnachtsbaum' став різдвяним телевізійним хітом у програмі 'Kassensturz'. Дуо Фішбах відкрили власний театр у Кюсснакт-ам-Ріґі у вересні 2008 року. У 1997 році вони отримали Prix Walo за свою роботу в категорії кабаре/мале мистецтво. Через діагноз раку шкіри у Петера Фрайбурґауза дует оголосив про завершення виступів у серпні 2017 року. Лімахер продовжує отримувати визнання за свій внесок у швейцарську комедію як частина Дуо Фішбах.
Артур Хейнс був англійським комедіантом та розважальником, який народився у Фулхемі, Лондон, 14 травня 1914 року. Його батько працював пекарем. До того, як зайнятися комедією, Хейнс обіймав різні посади, включаючи маляра, сантехніка та столяра, і коротко прагнув стати архітектором. Він почав виступати в місцевих пабах та клубах з обмеженим успіхом. Під час Другої світової війни він приєднався до підрозділу Stars in Battle Dress, розважаючи військові частини разом із Чарлі Честером та з’являючись у програмі Merry-Go-Round наприкінці 1945 року. Ця співпраця з Честером продовжилася в Stand Easy, радіосеріал BBC, який виходив з 1946 по 1949 рік. Він ненадовго возз'єднався з Чарлі Честером для телепередач на BBC у 1955 році та став постійним учасником шоу «Strike a New Note» на ATV, починаючи з лютого 1956 року. Це призвело до власного телесеріалу «The Arthur Haynes Show», який дебютував у січні 1957 року та тривав п’ятнадцять сезонів, що складалися з 158 епізодів. У шоу були скетчі та музичні номери, а Ніколас Парсонс виконував роль його «прямої людини» до недовгого часу перед смертю Хейнса. Джонні Спейт писав сценарії для програми, що сприяло її популярності, а постійний персонаж, Оскар Пеніфетер, особливо добре сприймався глядачами. У 1961 році він отримав нагороду Variety Club за звання особистості року на ITV. Крім того, він двічі виступав на Royal Variety Performance – у 1961 та 1965 роках, а Кері Грант відзначив його як найкращу комедійну зірку світу. Хейнс також знявся у фільмі «Дивні сусіди» (1965). Незважаючи на свій успіх, збереглося дуже мало записів з його живих виступів, хоча деякі раніше невідомі матеріали були знайдені для документального фільму BBC 4. Артур Хейнс помер від серцевого нападу 19 листопада 1966 року в Ілінгу, Лондон, залишивши по собі спадок як одна з перших комедійних зірок на телебаченні.
Tweneboah Kodua, відомий як Abusuapanin Judas або просто Judas, є актором Гани і комедія, який з'явився в широкому масиві фільмів. Він був близьким асоціємом кінця Боба Санто.
Гіл Адукал Моральс, філіппінський комічний і телеведучий, виконує під назвою Ate Gay і зачаровує своїм імпераментаціям актриса Nora Aunor - яка сама була прізвисько Ate Guy. У 2010–2011 роках з’явіўся на Wowowillie. Моралес також придбала увагу для своїх смішних розливів популярних пісень.
Емі Дженкінс — кінорежисерка та візуальна художниця, яка мешкає в Петероборо, штат Нью-Гемпшир. Її кар’єра повернула в інше русло, що призвело до створення та написання телешоу «Це життя». Шоу, прем’єра якого відбулася у 1996 році, досліджувало життя молодих професіоналів і було знято поблизу Саутваркського мосту в Лондоні у покинутому вікторіанському ряді будинків. Дженкінс прагнула до реалізму в «Це життя», використовуючи ручні камери та техніки зйомок у стилі документального фільму. Другий сезон у 1997 році складався з 21 епізоду, а спеціальний випуск показали через десять років. Вона описала шоу як «Спінал Теп-подібне». Огляди того часу свідчили про одержимість сексом, і навіть Бі-бі-сі встановило квоту на використання нецензурної лексики в епізоді. Робота Дженкінс значно змінилася з її документальним фільмом «Яблуко Адама», який документує гендерний перехід її сина Адама Сісверди. Вона зняла цей документальний фільм, співпрацюючи з Адамом над його створенням. Фільм документує еволюцію сімейних стосунків під час переходу Адама та мав свою світову прем’єру на кінофестивалі SXSW Film & TV Festival 2026 у Остіні, де також буде показаний 27 квітня 2026 року на IFFBoston. «Яблуко Адама» прагне представити справжніх людей, особливо Адама, під час його переходу, досліджуючи теми радості та вразливості в історіях трансгендерних людей. Сюжет фільму було остаточно визначено під час процесу монтажу, а Крістіна Мотвані виступила редактором. Дженкінс вважає це універсальною історією про батьків, які виховують трансгендерного підлітка, і зосереджується на безумовній любові в сім’ї. Документальний фільм розповідає про Адама Сісверду, сина Дженкінс, який закінчив Колумбійський університет у віці 23 років, вивчаючи письмову творчість. Він дякує громаді та школам Пітерборо за їхню підтримку. Його батько, Джон, іноді зізнається, що сумує за дочкою, але любить свого сина, а його брат Еліас зображений як людина, яка підтримує; вся родина брала участь у зйомках. Дженкінс часто знімає повсякденне життя та діяльність своєї родини, виступаючи в ролі інстинктивного архіву. Фільм «Яблуко Адама» прагне спростувати сенсаційні наративи про транс-життя, намагаючись запропонувати більш нюансований та емпатичний погляд на цей досвід.
Андрій Грахам Камерон, шотландський комік, який також веде телевізійні та радіопрограми, запустив свою кар'єру в 1970-х роках, з'являються в клубних закладах. Він пам'ятається за спів «Аллі Тартанська армія», ролінгова пісня, прив'язана до участі Шотландії в 1978 році Кубок світу. Після того, як він залишився залученим до розважального поля і часто працює як післяопераційний динамік.
Станом на 2024 рік йому 30 років. Він приєднався до AfD за два місяці до події в грудні 2025 року, де з'явився на першому з'їзді Generation Deutschland (GD), нового молодіжного крила партії. Ейхвальд балотувався на посаду до правління GD та виголосив промову в Гіссені, яка викликала широку критику. Його прізвище, Ейхвальд, перекладається як «дубовий ліс». Існує онлайн-присутність з художником на ім’я Алек Дуб, який має схожість з ним. Промова, виголошена в суботу, була описана як така, що має «фашистський відтінок» та імітує манеру мовлення та жестикуляцію Адольфа Гітлера. Критики зауважили перебільшені рухи руками та чітке кочення літери "Р", подібне до того, як говорив Гітлер. Одягнений у синій піджак, чорний крават і з волоссям, зачесаним назад, вихід Ейхвальда на сцену лише посилив враження, що він наслідує когось. Він імітував заяви, жести та кочення літери "Р", характерні для Гітлера. Деякі учасники заходу поставили під сумнів, чи є він інформатором або «V-Mann» для німецької служби внутрішнього розвідки, і члени AfD розпочали розслідування його дій. Незважаючи на суперечки, він отримав 12% підтримки від делегатів, коли балотувався на скромну партійну посаду. Ейхвальд стверджує, що кочення літери "Р" зумовлене його російсько-німецьким походженням та тим, як його вчили говорити. Після виголошеної промови Айхвальд зіткнувся з виключенням з AfD наприкінці квітня 2026 року та отримав повідомлення про виключення з партії. У 2023 році він брав участь у інтерв’ю для “Die Zeit”, “Süddeutsche Zeitung” (“SZ”) та “Der Standard”. Під час інтерв’ю з SZ, яке відбулося на кладовищі в Герфорді, він пред’явив як посвідчення особи, так і партійний квиток AfD. Відкидаючи термін «сатира», він заперечує зв’язок із Яном Бьоммерманом або журналом "Titanic". Він визнає, що деякі аспекти політики AfD, наприклад, захист кордонів, є позитивними, і вважає, що поточна політика нагадує «Веймар 2.0». Наразі він живе у відлюдненні та виходить з квартири лише після настання темряви; ймовірно, він втратить роботу планувальника персоналу через цей скандал.
Албанія
1
Вірменія
2
Аргентина
36
Австрія
27
Австралія
52
Азербайджан
1
Бангладеш
1
Бельгія
13
Болгарія
57
Бенін
2
Болівія
1
Бразилія
27
Білорусь
2
Канада
125
Демократична Республіка Конго
3
Швейцарія
17
Кот-д'Івуар
1
Чилі
15
Камерун
1
Китай
8
Колумбія
4
Куба
4
Чехія
7
Німеччина
188
Данія
17
Домініканська Республіка
1
Алжир
2
Еквадор
2
Естонія
5
Єгипет
10
Іспанія
74
Ефіопія
1
Фінляндія
15
Франція
214
Великобританія
365
Джорджія
1
Гана
3
Греція
18
Гватемала
1
Хорватія
2
Гаїті
1
Угорщина
7
Індонезія
23
Ірландія
31
Ізраїль
10
Індія
47
Ірак
3
Іран
6
Ісландія
4
Італія
136
Ямайка
1
Японія
37
Кенія
3
Корея, Південь
20
Казахстан
3
Ліван
5
Шрі-Ланка
1
Литва
1
Латвія
1
Марокко
17
М'янма
1
Мальта
1
Малаві
2
Мексика
28
Малайзія
7
Нігерія
19
Нікарагуа
2
Нідерланди
2
Норвегія
12
Непал
3
Нова Зеландія
9
Перу
2
Філіппіни
35
Пакистан
7
Польща
8
Португалія
7
Катар
1
Румунія
1
Сербія
4
Росія
9
Саудівська Аравія
4
Швеція
101
Сінгапур
3
Словенія
4
Словаччина
2
Сальвадор
1
Сирія
1
Таїланд
2
Туніс
4
Туреччина
5
Тайвань
1
Україна
11
Уганда
7
Сполучені Штати
213
Уругвай
4
Узбекистан
1
Венесуела
5
В'єтнам
1
Південна Африка
3
Зімбабве
1