Carole Penny Marshall, американська акторка, кінорежисер і продюсер, зображена Laverne DeFazio на телевізійному серіалі Laverne & Shirley з 1976 по 1983 рік, вистава, яка загартувала її три номінації на премію «Золотий глобус» за кращу акторку – телевізійний серіал Musical або комедія.
Хосе Ángel Iglesias Sánchez, під художньою назвою Pepe Iglesias "El Zorro" виявився як аргентинський гуморист, хоча більшість своєї кар'єри відбувалися в Аргентині, він провів періоди, що проживають в Чилі та Іспанії.
Пер Паллесен – данський актор, який народився 30 квітня 1942 року в місті Арс. Він відомий своєю багатогранною кар’єрою, що охоплює театр, шоу, кіно, радіо та телебачення, переважно у комедійних ролях. До того, як почати акторську діяльність, Паллесен навчався на помічника ощадного банку. З 1962 по 1966 рік він навчався в акторській школі Skuespillerskolen при театрі Аальборг, що заклало основу для його подальшої кар’єри. Фільмографія Палесена включає участь у понад 35 фільмах з 1967 року. Він вперше з’явився у стрічці 'Onkel Joakims hemmelighed' у 1967 році, а пізніше зіграв у 'Girls at Arms' (1975) та 'Girls at Sea' (1977). Його комедійний талант виходив за межі кіно, про що свідчить його участь у Hjørringrevyen. Він приєднався до ревю в 1978 році, після того як Едді Сколлер перебрав керівництво після смерті Тьогера Олесена, і став його лідером у 1979 році. Протягом двадцяти років він обіймав посаду режисера та інструктора в Hjørringrevyen, значно сприяючи його гумору, який пізніше був використаний у телевізійній сатиричній програмі Dansk Naturgas. Його робота в "Dansk Naturgas" особливо запам'ятовується, де він грав і навчав. Особливо його пам’ятають за роллю Матієсена та його стосунками з фра Крістофф, яку зіграв Томмі Кентер. Він також знявся у музичному шоу "Pallesen Pilmark Show" із Сереном Пільмарком з 1984 року, демонструючи свою універсальність. Окрім телебачення, Палесен виступав у мюзиклах, таких як "Styrmand Karlsens flammer", "Spillemand på en tagryg" та "Les Misérables", і з'являвся на сцені в "Det kongelige Teater" (Королівському театрі) та "Aveny Teatret". З 2001 по 2007 рік він поставив численні театральні та ревю-постанови в "Nørrebros Teater". У 2010 році він виступав у п’єсі Вацлава Гавела "Afsked" в театрі "Odense Teater". Його інтереси виходять за межі акторства; він опублікував "Spis i Roms sidegader" (Їжте на бічних вулицях Риму) у 2010 році та "Glæden ved vin" (Радість вина) у 2009 році, і регулярно виголошує близько 25 лекцій про вино щорічно. Протягом своєї кар'єри Паллесен отримав визнання за свій внесок у данську розважальну індустрію. У 2008 році площу в місті Арс було названо на його честь. Його особисте життя включає шлюб з Кірстен Пеюліше з 1966 по 1991 рік, з якою у нього двоє дочок, Тріне та Софі Паллесен, обидві акторки. Відтоді у нього були інші значні стосунки, зокрема з хореографом і акторкою Жаннетт Біндеруп-Шольц, і зараз він перебуває у стосунках із дантисткою Вівіан Денкер.
Петер Рюттен — німецький гуморист і актор, народився в Рейдт (нині Мёнхенгладбах) 30 червня 1962 року. Його кар’єра розпочалася у 1988 році зі створенням авторського агентства «rührei». На початку своєї кар’єри він писав скетчі для Томаса Фрайтага та Ганнса Дітера Гюша, а також робив внески до шоу ZAK, шоу Дірка Баха та RTL Samstag Nacht. Він часто співпрацював з Геллою фон Зіннен, зокрема над «Wenn die Putzfrau zweimal klingelt». Робота Рюттена в телевізійному письмі включає значні ролі головного автора для кількох відомих шоу. З 1995 по 1998 рік він працював письменником у Brainpool та обіймав посаду головного автора шоу 'Die Harald Schmidt Show' разом із Ральфом Гусманном. Він продовжував як головний автор шоу в Bonito TV до 2003 року, працюючи разом із Ральфом Гусманном. У 1995 році він також став головним автором для RTL Nachtshow з Томасом Кошвіцем. Протягом цього періоду він створив незабутніх персонажів, таких як Бімель і Боммель, доктор Удо Бремме та Кай Едель, якого сам і зіграв. Він озвучував короткометражні фільми, пов’язані з цими шоу. З 2012 року Рюттен веде власне сатиричне шоу «Rüttens Bullshit Universum» на телеканалі Tele 5. З 2013 року він спільно веде програму «Die schlechtesten Filme aller Zeiten» (SchleFaZ) з Олівером Калькофе. Серед його ролей актора – участь у серіалі «Stromberg» з 2004 по 2012 рік у ролі пана Пьоцша, а також роль у фільмі «Der letzte Lude» у 2003 році. З 2015 року він озвучує короткометражні фільми для програми «Schlag den Star», а з 2024 року – для «TV total». Його різноманітна кар’єра демонструє його універсальність у німецькому комедійному світі.
Петер Фрёдін – багатогранний данський артист, відомий як актор, комік та співак. Народився 7 січня 1964 року в Христиансхавні, дитинство провів на острові Амагер, Копенгаген, навчаючись у школі Sønderbro Skole. Хоча спочатку він спробував стати актором, безуспішно намагаючись вступити до театральної школи, його кар’єра розпочалася в 1984 році з ролі у мюзиклі «Runaways», а потім у Merkurteatret. Ранній досвід включав співпрацю з Папріка Штен, Гелла Юуф та Мартіном Брюгманом у Cafe Teatret, що виявилося вирішальним для його подальшої роботи. Комічна подорож Фрідіна почалася завдяки участі в комедійних гуртах Lex & Klatten та Det brune punktum. Музика цих гуртів здобула значну популярність на данському радіо. Він розширив свою аудиторію, співведучи дитячу програму 'Bullerfnis' з Геллою Юуф з 1990 по 1992 рік, а також знімаючись у кількох данських фільмах, таких як 'Ганнібал та Джеррі', 'Motello', 'Mirakel', 'Grev Axel', 'Jul I Valhal' та 'En kort en lang'. Він також здобув визнання завдяки появам у телевізійних рекламних роликах для брендів, таких як Tuborg та TDC. Особливо варто відзначити його співпрацю з Джиммі Йоргенсеном над піснею 'Vent på mig' з фільму 'En kort en lang', яка стала радіохітом між 1995 та 2010 роками. Окрім акторської та комедійної діяльності, Фрідін демонструє значний музичний талант; Ярл Фріс Мікельсен вважав його «одним з найкращих співаків Данії» під час шоу «Her er dit liv». Він співпрацював з Бентом Фабріціусом-Б’єрре над альбомом «Jukebox» у 2004 році. Його творчий партнерство з Сереном Естергордом призвело до гастролюючого комедійного цирку Zirkus Nemo. У 2019 році він узяв на себе образ Франці25 для Rød25, випустивши шалаґри, які набули вірусного успіху. Він озвучував дитячі книги Оле Лунда Кіркегаарда та Кіма Фупса Ааксона, а також співавторував «Lille Allan - Den Menneskelige Antenne» з Лайне Кнутцон у 2012 році, за яким у 2013 році послідував сиквел «Lille Allan og Dobbeltgængerskolen». Останнім часом він з’являвся в ролі Доктора Манча у ситкомі DR Ultra «Backstage» та як детектив у шоу TV 2 «Hvem holder masken?» з 2021 по 2022 рік, а також озвучив «Den private samler» у фільмовій адаптації «Lille Allan» у 2022 році. Він також був суддею в шоу «Danmark har talent» у 2015 році.
Сер Пітер Олександр Устинов, британський актор, письменник і філантарист, досягла глобальної слави, як оповідання, і провів багато своєї кар'єри, що з'являються на телевізійних розмовних програмах і видаючи публічні лекції. Список відзнаок складається з двох академійних прем'єр, трьох прем'єрних прем'єр, Золотого глобуса, срібного ведмедя, премії Laurel, премії Photoplay і Grammy, а він заробив номінацію на три BAFTAs, два Tonys, два Лоренсе Olivier Awards і Gemini. У 1992 році Британська академія представила його на премію Britannia.
Петьо Петков – Шайбата є болгарський актор і телевізійний ведучий, відомий насамперед своєю участю в комедійному шоу «Коміците» по bTV. Народився 10 жовтня 1978 року у Софії. Перші кроки на сцені зробив як шістнадцятирічний хлопець у дитячій театральній студії «Камбаната», а пізніше навчався акторській майстерності в НАТФІЗ. Популярність здобув своїми кумедними монологами на повсякденні та життєві теми, у яких відрізняється характерним комедійним стилем. Після того як став частиною «Коміците», спочатку був ведучим передачі, а згодом почав активно брати участь і в його скетчах. У 2000 році взяв участь також у відеокліпі до пісні «Ветрове» Лілії Іванової. Петков має участі й у телевізійних та фільмових продукціях. Протягом кількох сезонів зіграв роль Петра Пейчева – Пепи в популярному серіалі «Столичани в повече». У 2016 році взяв участь також і у фільмі «Бойка: Фаворитът IV», знятому в Болгарії, де виконав роль Домінік.
Пауль Беккерс, народився 1 листопада 1878 року в Магдебурзі, був німецьким комедіантом та актором. Його батьками були Густав Беккерс, капітан річкового судна на Ельбі, та Марі Беккерс (у дівочому прізвищі Габріель). Після отримання акторської та музичної підготовки, спочатку працював оркестровим музикантом, граючи на флейті та гобої. Дебютував у Магдебурзькому Stadttheater у 1902 році, де кілька років виступав в оперетах. Близько 1902 року провів два роки у Сполучених Штатах, перш ніж працювати в ревю в Apollo-Theater у Берліні. Беккерс став артистом вар’єте за допомогою Роберта Вілшке та виступав у різних німецьких театрах, зокрема в Berliner Wintergarten та Leipziger Krystallpalast. Беке́р, можливо, найкраще відомий завдяки своєму фірмовому персонажу — Фліґентютен-Генріху, жебракові та торговцю пастками для мух. Цей персонаж був заснований на маґдебурзькому оригіналі, зображеному в рельєфі. Він зіграв роль Фліґентютен-Генріха в численних німих фільмах між 1917 і 1936 роками, зокрема у Der Fliegentüten-Heinrich (1917), Fliegentüten-Heinrich als Don Juan (1918), Fliegentüten-Heinrich als Rentier (1918) та Fliegentüten-Heinrichs Pech (1918). Він також з’являвся в інших фільмах у цей період, таких як Der Fliegentüten-Othello (1918), Heinrich sucht eine Lieblingsfrau (1920), The Heath Is Green (1932), Dream of the Rhine (1933), When the Village Music Plays on Sunday Nights (1933), The Valiant Navigator (1935), I Love All the Women (1935) та Pillars of Society (1935). Беке́р продовжував зніматися в численних фільмах протягом 1930-х років, зокрема у Petri Heil! (1932), Das Familienalbum (1933), Wenn Männer kochen (1933), So leben wir alle Tage (1933), Glück im Schloss (1933), Mister herkules (1933), Der Schrecken vom Heidekrug (1934), Meine Frau, die Schützenkönigin (1934), Fräulein Veronika (1936) та Das Hermännchen (1936). Кар'єра Бекера включала режисуру та акторську діяльність у Комішнй Опері, а також управління власним театром "Beckers Bunte Bühne" з 1927 по 1930 рік. Після 1926 року він очолював "Тіміанський Театр Талії" Еміля Вінтера-Тіміана в Дрездені. Його гумор описували як простий і радикальний. Після Другої світової війни він втратив все своє майно та спробував відродити свою комедійну кар'єру сольними виступами у віці 67 років. Він став відомий саксонським номером "Plättbrett" і виконував його на кількох шоу RIAS-Unterhaltungsprogramm під назвою "Komikercocktail". Бекер продовжував виступати в цих шоу до 1986 року, знімаючись у таких програмах, як "Grüße aus den Komikerhimmel" (31 грудня 1974 року) та "Wer schmeiÃt denn da mit Lehm" (31 грудня 1975 року). Його останній виступ відбувся в грудні 1961 року в Magdeburger Kristall-Palast у водевілі "Mein Magdeburg am Elbestrand". Пауль Бекер помер 27 квітня 1965 року в Лейпцигу, де провів останні роки, керуючи пансіоном зі своєю дружиною Маргою та похований на Leipziger Südfriedhof.
Вельський актор, письменник, ведучий та комік Пол Вайтхаус, чиє повне ім’я Пол Джуліан Вайтхаус, народився. Він народився 20 травня 1958 року в Стенлітауні, Ронда, Уельс, Великобританія. Гаррі Вайтхаус, батько Пола, обіймав посаду в Національній вугільній корпорації; його мати, Аніта Джонс, виступала співачкою для Вельської національної опери. Коли він був юним, сім’я переїхала до Англії. Рання кар’єра Вайтхауса була пов’язана з музикою; він навчався в Університеті Східної Англії з 1976 року, але покинув його. У цей час він заснував панк-рок гурт The Right Hand Lovers разом із Чарлі Хіґсоном, а пізніше – The Higsons. Він також працював штукатуром та декоратором. Письменницьке партнерство з Хіґсоном та Гаррі Енфілдом розпочалося в 1982 році, що призвело до появ у програмі Harry Enfield's Television Programme з 1990 року протягом двох сезонів. Вайтхаус створив персонажів, таких як Ставрос та Loadsamoney, для шоу Гаррі Енфілда, і співпрацював із Кеті Берк, Бобом Мортімером та Віком Рівзом. Він широко визнаний за свою роботу в комедії, особливо за «Швидкий Шоу» (The Fast Show), який він спільно створив з Чарлі Хіґсоном у 1994 році. Шоу виходило протягом трьох сезонів (1994-2001) і отримало кілька нагород, включаючи BAFTA у 1998 році. Вайтхаус зіграв численні ролі в «Швидкому Шоу», такі як Роулі Біркін QC, Нещасливий Елф, Артур Аткінсон, Рон Менеджер і Тед. Також є «Гаррі та Пол» (It's Harry & Paul), який отримав BAFTA у 2009 році. Його плідний вихід включає написання, продюсування та акторську гру в «Щасті» (Happiness) (2001-2002) та «Допомозі» (Help) (2005), де він зіграв 25 ролей. Він також з’являвся у фільмах, таких як «Мій сусід Барлоу» (Corpse Bride) (2005), «Аліса в Країні чудес» (Alice in Wonderland) (2010) та «Смерть Сталіна» (The Death of Stalin) (2017), часто озвучуючи персонажів. Останніми роками Вайтхаус користується постійним успіхом завдяки серіалу BBC Two «Мортімер та Вайтхаус: Порибальство», який розпочався у 2018 році та ведеться спільно з Бобом Мортімером. Програма отримала шість номінацій на премію BAFTA TV Award і здобула звання телевізійного чемпіона 2018 року за версією читачів журналу Radio Times. Він також писав та виступав у «Лихачі» на Вест-Енді в Лондоні, і написав сценарій для театральної постановки у 2021 році. Він отримав п’ять премій BAFTA та нагороду Гільдії письменників Великої Британії у 2013 році. Наразі Вайтхаус запланований на роль Аргуса Філча в майбутньому телесеріалі HBO «Гаррі Поттер».
Пол Варгезе – американський комік та актор, народився 4 січня 1977 року в Далласі, штат Техас. Він ідентифікує себе як американець індійського походження, оскільки його батьки іммігрували з Керали. Варгезе почав виступати з стендап-комедією у червні 2001 року, що стало початком кар’єри, яка триває й донині. У 2000 році Університет Північного Техасу нагородив його ступенем бакалавра з радіо, телебачення та кіно; до закінчення навчання він пройшов стажування в ток-шоу Саллі Джессі Рафаель під час третього курсу. Кар'єра Варгазе включала помітні виступи та перформанси. Він дійшов до півфіналу шоу «Last Comic Standing 2» та з'явився в Comedy Central's «Live at Gotham» у липні 2007 року після запису виступу раніше того ж року. Як постійний учасник, він з'являвся в радіошоу Pugs and Kelly, яке транслювалося на Live 105.3/Free FM у Далласі. Протягом 2000-х та 2010-х років він відкривав виступи для відомих коміків, таких як Рассел Пітерс у 2005 році, Дев Чаппелл у 2012 році, Джоан Ріверс у 2014 році та Габріель Іґлесіас. Він також був головним учасником 16-місячного турне «Gurus of Comedy» навесні 2006 року. Його роботи були представлені на різних платформах, включаючи шоу Showtime «Russell Peter's Presents», «Loco Comedy Jam» на Telemundo 2 та «Gabriel Iglesias Presents Stand-Up Revolution». Комедія Варгезе характеризується продуманим, впевненим та скромним виконанням, уникаючи легких жартів на користь більш складного гумору. Він черпає з індо-американського походження джерело гумору та гордості. Dallas Observer визнав його "Найкращим стендап-коміком Далласа" у 2007 році, а пізніше він виграв конкурс "Найсмішніший комік Техасу" у 2009 році. У нього також є YouTube-спеціальний показ під назвою 'As I Was Saying'. Варгезе пов'язаний з серією книг The Funny Muscle Book Series, яка пропагує вивчення гумору через практику, та надає безкоштовний ресурс The Business of Comedy, що охоплює теми від залучення аудиторії до створення декількох джерел доходу.
Пол МакДермотт — австралійський розважальник, народився 13 травня 1962 року в Аделаїді, Південна Австралія. Він один із шести дітей і двоєяйцевий близнюк; його батько був високопосадовцем державної служби, а мати вела домашнє господарство. Коли йому було три роки, сім’я переїхала до Канберри. Протягом чотирьох років він вивчав мистецтво в Канберрській школі мистецтва Австралійського національного університету, а також у коледжі Маріста та коледжі Діксона. Таланти МакДермотта охоплюють широкий спектр, з визнанням як коміка, актора, письменника, режисера, співака, художника та телеведучого. МакДермотт почав виступати у віці 25 років через фінансову потребу, спочатку вуличним музикантом у 1985 році. Він був членом групи Gigantic Fly, перш ніж приєднатися до Doug Anthony All Stars (DAAS) у 1980-х роках, з якими почав виступати на вулицях у Канберрі. DAAS здобули популярність на Едінбурзькому фестивалі мистецтв і згодом з’явилися в телешоу ABC *The Big Gig*. Група зіграла головні ролі у власному спін-оф телешоу *DAAS Kapital* з 1991 по 1993 рік. МакДермотт виконував вокальні партії та писав значну частину матеріалу для DAAS, і група гастролювала по всій країні та за кордоном, навіть виступаючи на відкритті Олімпіади в Барселоні. DAAS спочатку розпалися у 1994 році, але возз’єдналися у 2014 році, коли Пола Лівінгстона замінив Річард Фідлер. Після першого розпаду DAAS, МакДермотт вів ще дві програми на ABC та коротко працював ранковим радіоведучим на Triple J з 1996 по 1997 рік. Він найкраще відомий як ведучий Good News Week до 2012 року. Він часто виступав на Міжнародному комедійному фестивалі Мельбурна, беручи участь у Комедійному фестивальному Гала-концерті та Великому дебаті. МакДермотт є автором дитячих книг, газетних статей та зібрав свої колонки в книгу The Forgetting of Wisdom . Він також писав і знімав короткометражні анімаційні фільми, включаючи три фільми-лауреати: The SCREE (2004), The Girl who Swallowed Bees (2007) та GHOSTBEAR (2019). З 2012 року він займається кар’єрою художника та проводить концерти з власними, більш серйозними піснями. Зараз він гастролює з живим шоу Paul + 1, яке було задумано та виконано разом з Гленном Мурхаусом, і вони записали музичний твір під назвою I’VE SEEN THE FUTURE AND YOU’RE NOT IN IT , що описує досвід під час локдауну.
Пол О’Грейді, комедійний актор, народився як Пол Джеймс О’Грейді 14 червня 1955 року в Транмірі, Чешир (зараз Мерсисайд). Його батько, Патрік «Педді» Грейді, іммігрував до Англії з Ірландії у 1936 році, а його мати, Мері «Молі» Савідж, народилася в Англії в ірландській іммігрантській родині. Він виріс у Транмірі, вихований в ірландсько-католицькій сім’ї, та відвідував початкову католицьку школу Святого Йосифа та коледж Святого Ансельма. Після закінчення школи у шістнадцять років він працював клерком у суді магістратів і згодом обійняв кілька інших посад, зокрема надавав послуги прибирання для Клео Лейн та працював на м’ясокомбінаті. У підлітковому віці у нього народилася дочка Шарін. О’Грейді розпочав своє професійне життя у другій половині 1970-х років після переїзду до Лондона, починаючи з посади мандрівного соціального працівника для ради Кемден. Він розвивав свій дрэґ-виступ у 1978 році, створивши персонажа Лілі Севідж на основі жіночих родичів та когось, кого він побачив на ринку в Шеффілді, черпаючи натхнення від своєї матері, Моллі, та тіток Кріссі та Енні. До того, як почати сольну кар’єру стендап-коміка, він виступав у складі дрэґ-мюльського дуету «Playgirls». Ідею Лілі Севідж він почав формувати під час роботи офіціантом у Манілі в 1977 році та розпочав виступи як Лілі Севідж у 1985 році. Персонаж Лілі Севідж, що характеризується як гостромовна, смілива, платинова блондинка з Біркенхеда, здобула широке визнання як його візитна картка, і він представляв її в Королівському Ваксхоллському театрі (RVT) протягом восьми років. Він виступав на Единбурзькому фестивалі у 1987 році та був номінований на премію Perrier Comedy Award у 1992 році. Протягом своєї кар'єри, що тривала понад три десятиліття, О’Грей провів численні телешоу, зокрема «The Big Breakfast» (1995–1996), «Blankety Blank» (1997–2002, відомий як «Lily Savage's Blankety Blank» з 2001 року), «Lily Live!» (2000–2001) та пізніше «For the Love of Dogs» (2012–2023), «Animal Orphans» (2014–2016), «Blind Date» (2017–2019) і «Great British Escape» (2020). Він також вів програму BBC Radio 2 «Paul O’Grady on the Wireless» (2009–2022) та представляв «The Paul O'Grady Show» (2004-2006, 2006-2009) і «Paul O’Grady Live» (2010–2011). Його телевізійний прорив стався в 1995 році з «Live From The Lilydrome». Він знімався у виставах, таких як «Coronation Street», фільмі «In The Name Of The Father», у вест-ендських постановках, зокрема «Prisoner Cell Block H» та «Annie», а також у пантомімах, таких як «Snow White & The Seven Dwarfs» (1999) і «Chitty Chitty Bang Bang». Протягом своєї кар'єри він був удостоєний численних нагород, зокрема премії BAFTA в 2005 році за «The Paul O’Grady Show», Національної телевізійної нагороди в 2008 році та звання члена Ордену Британської Імперії (MBE) у 2008 році та заступника лейтенанта графства Кент у 2022 році. У 2020 році він обійняв посаду президента Британського музичного товариства.
Албанія
1
Вірменія
2
Аргентина
36
Австрія
27
Австралія
52
Азербайджан
1
Бангладеш
1
Бельгія
13
Болгарія
57
Бенін
2
Болівія
1
Бразилія
27
Білорусь
2
Канада
125
Демократична Республіка Конго
3
Швейцарія
17
Кот-д'Івуар
1
Чилі
15
Камерун
1
Китай
8
Колумбія
4
Куба
4
Чехія
7
Німеччина
188
Данія
17
Домініканська Республіка
1
Алжир
2
Еквадор
2
Естонія
5
Єгипет
10
Іспанія
74
Ефіопія
1
Фінляндія
15
Франція
214
Великобританія
365
Джорджія
1
Гана
3
Греція
18
Гватемала
1
Хорватія
2
Гаїті
1
Угорщина
7
Індонезія
23
Ірландія
31
Ізраїль
10
Індія
47
Ірак
3
Іран
6
Ісландія
4
Італія
136
Ямайка
1
Японія
37
Кенія
3
Корея, Південь
20
Казахстан
3
Ліван
5
Шрі-Ланка
1
Литва
1
Латвія
1
Марокко
17
М'янма
1
Мальта
1
Малаві
2
Мексика
28
Малайзія
7
Нігерія
19
Нікарагуа
2
Нідерланди
2
Норвегія
12
Непал
3
Нова Зеландія
9
Перу
2
Філіппіни
35
Пакистан
7
Польща
8
Португалія
7
Катар
1
Румунія
1
Сербія
4
Росія
9
Саудівська Аравія
4
Швеція
101
Сінгапур
3
Словенія
4
Словаччина
2
Сальвадор
1
Сирія
1
Таїланд
2
Туніс
4
Туреччина
5
Тайвань
1
Україна
11
Уганда
7
Сполучені Штати
213
Уругвай
4
Узбекистан
1
Венесуела
5
В'єтнам
1
Південна Африка
3
Зімбабве
1
