Chuck - мультяшний комік GiggleTime розповідає жарти
GiggleTime для Android
Безкоштовно в Google Play
Завантажте застосунок
GiggleTime - жарти, коміки та комедійні шоу GiggleTime
Меню
Go Premium Подайте жарт Коміки Комедійні шоу Коміки з найбільшою кількістю підписників Про нас Поширені питання Контакт Додати коміка
Завантажте застосунок
Підписуйтеся на нас

Юридичні
Політика конфіденційності Умови служби Політика щодо файлів cookie Політика повернення коштів та скасування Атрибуції
Увійти
Мова
Категорії
Місця дії
Мова Українська Українська
Безпечний режим
Автоматичне відтворення випадкових жартів
Сповіщення
Глобальний каталог талантів

Довідник коміків

Переглядайте профілі коміків, біографічні резюме, країну походження та офіційні посилання.

Починається на A Підтверджено Очистити все
Показано 121-132 з 205 коміків
Алексіс Дюбус, комік (Великобританія) – Скетчі
Підтверджено Не затверджені
Великобританія

Алексіс Дюбус

Олексій Дюбуа — англійський альтернативний комедійний актор, який народився 1979 року. Базуючись у Лондоні, він часто виступає за кордоном. Його кар’єра розпочалася як сценариста та виконавця з Ubersausage на Едінбурзькому фестивалі. Під час навчання в Університеті Воріка Дюбуа вивчав філософію та психологію, а також брав участь у комедійному гурті Ubersausage. Він з’являвся в телешоу, таких як «Nathan Barley», «Pramface», «Derek» та «Red Dwarf XI», а також у численних інших теле- та радіопрограмах по всьому світу. Французький персонаж Марсель Люконт уособлює добре відому комедійну постать для Дюбуа, через яку він виконує безглузді діалоги та імітації. У 2003 році він спільно заснував комедійний клуб Falling Down With Laughter на Лондонському мосту разом із Сі Томасом; він працював до 2010 року, і Люконт приблизно шість років був його співведучим. Як Марсель Люконт, він випустив альбоми, зокрема «Vive Lucont!» (2013), «Flâneur, Raconteur, Bon-Viveur» (2018) та «For A Captive Audience» (2021). Він написав десять стендап-шоу як Олексій Дюбуа, так і Марсель Люконт, декілька з яких отримали значну відзнаку. Наприклад, «A R#ddy Brief History of Swearing» (2008/9) виграв нагороду від редакторів Three Weeks, а «Marcel Lucont: Sexual Metro» (2009) здобув нагороду за найкращого комедійного виконавця на Buxton Fringe. Марсель Люкон є постійною постаттю в комедійному світі. «Марсель Люкон: Гальський символ» (2012) здобув як нагороду Amused Moose Laughter Award, так і нагороду Fringe World за найкращу комедію. Chortle визнав виставу Олексія Дюбуса «Автомобілі та дівчата» (2013/14) однією з десяти найпам’ятніших вистав 2014 року; крім того, «Марсель Люкон є» (2014) отримав номінацію на найкращу комедійну виставу на премії Fringe World Awards. Він веде подкасти Comedy Cul-de-Sac та Spirits Of The Fringe. Будучи членом правління The Alternative Comedy Memorial Society, Дюбус був фіналістом нагороди Malcolm Hardee за оригінальність коміка у 2019 році, а також отримав номінації на найкращу комедійну виставу на премії Fringe World Awards у 2016 та 2018 роках. Він виграв нагороду Chortle у 2015 році та нагороду за найкращу дитячу виставу на UK Kids Comedy Festival/Leicester Comedy Festival у 2022 році. У 2011 році він також опублікував «Що ми, французи, думаємо про вас, британців...» як Марсель Люкон.

Александр Армстронг, комік (Великобританія)
Підтверджено Не затверджені
24 лист. 2026 р. Великобританія

Александр Армстронг

Олександр Армстронг, справжнє ім'я Александр Генрі Фенвік Армстронг, народився 2 березня 1970 року в Ротбері, Нортумберленд, — британський розважальний діяч із різноманітною кар’єрою, що охоплює комедію, телеведучого, акторство, радіомовлення та спів. Він виріс у Лонґфремлінгтоні та Пауперхау, на північному сході Англії, переживаючи дитинство, багате на фольклорну культуру та музичні фестивалі. Навчався в школах Mowden Hall, St Mary's Music School в Единбурзі, Durham School та Trinity College, Cambridge; у Trinity College, Cambridge він був хористою у хорі Trinity College, Cambridge, одночасно вивчаючи музику та комедію. Під час навчання він грав на піаніно та віолончелі. Комічна подорож Армстронга розпочалася з його залученням до Footlights у 1992 році, після чого послідував виступ на Едінбурзькому фестивальному Fringe у 1996 році, що принесло йому номінацію на премію Perrier. Найбільш відомий він завдяки комедійному дуету Armstrong and Miller, сформованому в 1990-х роках з Беном Міллером. Разом вони знялися у чотирьох сезонах *Armstrong and Miller* (1997-2001) і згодом взяли *The Armstrong and Miller Show* на гастролі, де зіграли 62 вистави у 2010 році. Він також з’являвся в телешоу, таких як Beast, Life Begins, Hunderby та Danger Mouse. Цей дует видав книгу *The Armstrong and Miller Book* у 2010 році, що закріпило їхнє місце в британській комедії. Окрім комедії, Армстронг – багатогранний талант. Він веде щоденну ранково-денну програму на Classic FM, спочатку пишучи розгорнуті сценарії для неї. Він знімав численні туристичні шоу, зокрема ті, що були зняті в Індії, Шрі-Ланці, Ісландії та Південній Кореї. Його вокальні таланти охоплюють ролі озвучування, такі як містер Сміт у «Пригодах Сари Джейн» та «Докторі Хто», а також озвучення для «Гей Даггі» та «Небезпечний Мишенятко». Армстронг – бас-баритонний співак, який випустив три студійні альбоми, зокрема «Рік пісень» (2015), який отримав золотий сертифікат у Великобританії. Його музичні виступи охоплюють широкий спектр стилів, включаючи класичний кросовер, традиційні британські пісні, різдвяну музику, фольклор та мюзикли. Він також є автором; його нова книга «Сутінки: Камінь Бурі» – друга частина літературної фентезійної серії для дітей віком від 9 до 12 років. Зараз він готується до британського турне у 2026 році з Аледом Джонсом у рамках туру «Великий різдвяний спів» і понад 20 років є помітною фігурою в британському розважальному світі.

Алессандра Де Россі, комік (Філіппіни)
Підтверджено Не затверджені
Філіппіни

Алессандра Де Россі

Alessandra de Rossi, філіппінський виконавець, який працює як перед камерою, вперше з'явився на телевізорі в sitcom !Oka Tokat, який повітав з 1997 по 1998 рік. Вона отримала загальну увагу, коли вона взяла на себе роль Валентини в 2005 році серії Дарна, яка відкрила двері для численних підтримуючих і вілльних персонажів на телевізорі. В рамках незалежної кіно та телевізійної сцени вона просувається як драма, так і комедія. За роки роботи Де Россі заслужила свою честь від низки інститутів, в тому числі Міжнародного кінофестивалю «АСЕАН» та премії «АСЕАН», три трофії ФАМС, три юрисдикції Gawad Urian, три премії PMPC Star Awards для кіно, а також QCinema International Film Festival.

Алехандра Аскарате, комік (Колумбія)
Підтверджено Не затверджені
Колумбія

Алехандра Аскарате

Алехандра Аскарате – багатогранна колумбійська розважальна діячка, яку ідентифікують як модель, ведуча, телеведуча, комік та акторка. Народилася в Богота, Колумбія, 3 березня 1977 року, здобула освіту з політичних наук та журналістики в коледжі Емерсон у Бостоні, штат Массачусетс. Її кар’єра розпочалася у 2002 році, коли вона виконувала ролі ведучої та репортерки новин для City Noticias на телеканалі Bogotá City TV. Вона також вела ранкове шоу El Mañanero на радіостанції La Mega у листопаді 2003 року. Ранні роботи Аскарата включали виступи в сегментах новин RCN, таких як 'Descárate con la Azcárate', де вона висвітлювала Національний конкурс краси в Картахені та спільно вела новини Caracol разом з Ізабеллою Сантодомінго на тій же події. Вона продовжувала розширювати свій досвід у сфері мовлення, з’являючись у програмах, таких як La hora del regreso на W Radio, та ведучи радіошоу El Gallo en Radioactiva та La Cama для Los 40 Principales. Серед її ролей також були спільного ведення 'Los caballeros las prefieren brutas' з Ізабеллою Сантодомінго у 2005 році та участь у ‘Ángeles y demonios’ на Noticias Caracol. Вона знімалася в різних телесеріалах, зокрема в Love in Custody (2009) у ролі Ренати Шевін, On the heels of Eve (2006) у ролі Лаури та Wild Angel (2012) у ролі Вікторії Паласіос Авіли. Переходя до комедії, Аскарате почала гастролювати театрами по всій країні у 2010 році та брала участь у шоу 'Los comediantes de la noche'. Вона також знялася у фільмах, таких як & Poor Rico (2012), Women killer (2011) та & Diomedes, the chief of the board (2015). У 2012 році вона була суддею в шоу Colombia tiene talento . Міжнародне визнання принесла їй стендап-комедія на Міжнародному фестивалі у Вінья-дель-Мар у 2018 році. З 28 грудня 2021 року вона веде на Netflix шоу Azcárate: No Holds Barred , ток-шоу з елементами стендап-комедії, яке досліджує теми віку, кохання та сексу. У 2021 році її було номіновано на Latin Plug Award як найкраща комедійна акторка.

Аллан Шерман (1924–1973), комік (Сполучені Штати) – Пародія, Музична комедія
Підтверджено Не затверджені
Сполучені Штати

Аллан Шерман

Алан Шерман, народжений Алан Копелон або Алан Джеральд Копелон 30 листопада 1924 року в Чикаго, був американським єврейським коміком, який здобув значну визнання як пародист пісень. Його батьками були Персі Копелон, який працював автомеханіком та гонщиком і походив з Бірмінгема, штат Алабама, та Роуз Шерман. Пара розлучилася, коли йому було сім років, після чого він прийняв прізвище матері. Раннє життя Шермана було пов’язане зі значними переїздами; він відвідував 21 державну школу в Чикаго, Нью-Йорку, Лос-Анджелесі та Маямі, закінчивши старшу школу Ферфакс у Лос-Анджелесі в 1941 році. Після короткого періоду навчання в Університеті Іллінойсу, де він співпрацював з The Daily Illini та був виключений через інцидент за участю будинку жіночого товариства Sigma Delta Tau, Шерман перейшов до телебачення. Він розробив концепцію ігрового шоу під назвою "Я знаю секрет", яку Марк Гудсон адаптував у популярну програму "У мене є секрет", яка виходила з 1952 по 1967 рік. Шерман був продюсером цього шоу та відомо випустив на сцену 100 кроликів як трюк. У 1958 році він втратив роботу на "У мене є секрет". До та після роботи над "У мене є секрет" він також знімав короткочасні ігрові шоу, зокрема "Що відбувається?" у 1954 році та "Ваша сюрпризна посилка" у 1961 році. Шерманів прорив у комедії стався завдяки його пародіям на пісні. У 1951 році він записав сингл із Сільвією Фруос, що містив ці пародії. Його альбом 1962 року «Мій син, фольклорист» здобув величезний успіх, продавши понад мільйон копій та отримавши золотий диск. Хроніка літнього табору «Привіт, мамо, привіт, тату!» стала його найвідомішою роботою. Хоча його кар’єра була відносно короткою і закінчилася зі смертю 20 листопада 1973 року у віці 48 років, Шерман залишив значний вплив на комедію. Його вважають дуже впливовим на покоління коміків, зокрема на «Дивного Ала» Янківіча та Адама Сендлера, і його відзначили сучасні виконавці, такі як Ларрі Девід та Джейсон Александер. Зараз у розробці біографічний фільм про його життя, а концертна данина запланована на 4 грудня в Національному музеї американської єврейської історії Вейцмана.

Альберт Алгуд, комік (Франція) – Сатира, Скетчі
Підтверджено Не затверджені
Франція

Альберт Алгуд

Альбер Альгуд, народився 23 березня 1950 року в Аньєри-сюр-Сен, є французьким гумористом із різноманітною та тривалою кар’єрою. Він походить з родини письменників; його батько — Франсуа-Марі Альгуд, а він є онуком ще одного Альберта Альгуда, обох авторів. До того, як здобув популярність у комедії, Альгуд працював учителем французької мови з 1976 по 1988 рік, викладаючи в О-де-Сен, Ла-Рош-сюр-Форон та Пуасі. У ранні роки свого життя він брав участь у короткочасних періодах політичної активності, зокрема був залучений до «Акції Франції» та пізніше до «Пролетарської лівиці», хоча покинув їх через ідеологічні розбіжності. Комічна подорож Алгуда розпочалася на радіо, спочатку з "Контрабанди" в Аннесі близько 1970 року. Широке визнання він здобув завдяки своїй роботі над програмами Canal+, такими як Nulle Part Ailleurs та Karl Zéro , де зіграв персонажа Пінтімберта разом з Карлом Зеро. Він також брав участь у написанні скетчів для Nulle Part Ailleurs з Антуаном де Консом та Лораном Шалюмо. Між 1989 та 1990 роками Антуан де Конс, Карл Зеро та він спільно вели комедійну радіопрограму, що транслювалася на RFM. Його гумор описують як абсурдний та ерудований, поєднуючи сатиру та культурні посилання, і він відомий своїми пародіями політичних діячів, таких як Ху Цзіньтао, Володимир Путін та Усама бен Ладен. Він також спільно створив псевдо-новини Zérorama з Крістофом Бертіном у 1994 році та з’являвся в сатиричній новинній програмі Карла Зеро, Le Vrai Journal de Karl Zéro . Кар'єра Алгуда продовжує розвиватися. З 1999 по 2002 рік він вів культурну програму La partie continue на France Inter. Він написав численні книги, зосереджуючись особливо на світі Тінтіна, включно зі словником проклять капітана Гадда та несанкціонованою біографією мадам Кастафіор. У 2023 році він видав Le Prof qui a sauvé sa vie , автобіографічну комічну стрічку. Наразі він з'являється як «Père Albert» у програмах France Inter Le Fou du roi та À rebrousse poil , і є колористкою в La Bande originale з 2015 року. Його син Боні був діагностований з аутизмом приблизно за 27 років до теперішнього часу, про що Алгуд відкрито говорить. Він залишається плідним автором, написавши близько десяти книг, присвячених Тінтіну, включно з Le dictionnaire amoureux de Tintin , що оспівує Ла-Рош-сюр-Форон.

Альберто Ольмедо (1933–1988), комік (Аргентина)
Підтверджено Не затверджені
Аргентина

Альберто Ольмедо

Альберто Ольмедо був аргентинським комедіантом та актором, який народився 24 серпня 1933 року в Росаріо, Санта Фе, як Альберто Орландо Ольмедо. Відомий як «Ель Негро», він залишив значний слід в історії аргентинського розваг і вважається однією з найважливіших постатей. Він помер 5 березня 1988 року в Мар-дель-Плата, провінція Буенос-Айрес. Раннє життя Ольмедо було сповнене різноманітного досвіду. Спочатку він був обдарованим гімнастом і амбітним актором у підлітковому віці, і розпочав свою акторську кар'єру в La Comedia de Rosario у 1947 році. Він підтримував свою сім'ю за допомогою різних робіт, зокрема доставляючи продукти для овочевого продавця та м’ясника. У 1951 році він створив дует Тоньо-Ольмедо з Антоніо Руїсом Вінасом. Наприкінці 1954 року він переїхав до Буенос-Айреса, щоб розвивати свою артистичну кар'єру, працюючи техніком на каналі 7 у 1955 році, перш ніж перейти до акторства. Його дебют у кіно відбувся у Грінгалеті у 1959 році. Протягом своєї кар'єри Ольмедо знявся у 49 фільмах, починаючи з Грінґалете . Він досяг значного успіху в 1960-х роках завдяки дитячим програмам, таким як Капітан Пілусо , де він знімався разом із Кокіто (Умберто Ортіс) починаючи з 1960 року. Він також з'являвся в Операція Жа-Жа з березня 1964 року. Його комедійний стиль часто включав росаріанський сленг та історії про дитинство, і він часто співпрацював з Хав'єром Порталесом та Хорхе Порселем, які разом розвинули стиль «комедії пікарески» в 1970-х та 1980-х роках. Загальновизнаними фільмами були Los Doctores las Prefieren Desnudas (1973), Maridos en Vacaciones (1975) та Sálvese Quien Pueda (1984). Він створив незабутні персонажі, такі як Генерал Гонсалес, Рукуку та Ель Маносанта. Шоу No Toca Botón! було найвищим рейтингом в Аргентині в 1980-х роках. Він також мав власне шоу El Chupete , і ненадовго зіткнувся з можливим вилученням з телебачення в 1976 році після жарту на своєму шоу. У 1980-х роках робота Ольмедо перейшла до фільмів для сімейного перегляду з Хорхе Порселем, Морією Касан та Сусаною Хіменес. До них належали Los fierecillos se divierten (1983), Rambito y Rambón, primera misión (1986), Los colimbas se divierten (1986) та Los colimbas al ataque (1987). Він двічі був одружений, вперше з Жудіт Ярославською у 1958 році, а пізніше з Тітою Рус у 1967 році, і мав шість дітей. Його дитячий дім знаходився за адресою Тукуман 2765 у Росаріо, а батьком був Хосе Маутоне сицилійського походження.

Альберто Сорді (1920–2003), комік (Італія)
Підтверджено Не затверджені
Італія

Альберто Сорді

Народившись 15 червня 1920 року в Римі, Альберто Сорді був багатогранним італійським митцем, який працював актором, коміком, актором дублювання, режисером, співаком, композитором та сценаристом. Він помер у Римі 24 лютого 2003 року. Його кар’єра охоплювала понад 60 років і включала 160 фільмів, з яких він зняв 18. Сорді, визнаний ключовою постаттю в комедії а ль'італіана та однією з найзначніших акторських особистостей в італійському кіно, часто зображував зміни всередині італійського суспільства у своїх виступах. Сорді розпочав свою кар'єру з 15-річного періоду малих ролей масового актора або актора другого плану, вперше з’явившись як масовка у фільмі Сціпіоне Африканський у 1937 році. Спочатку він вивчав музику, співаючи в Систинській капелі у вісім років і декілька років вивчаючи оперу після зміни голосу. Хоча він коротко навчався в комерційному інституті Джуліо Романо в Трастевере та пізніше закінчив навчання як бухгалтер, щоб порадувати свою матір, він також відвідував Академію філодраматики в Мілані, але був виключений через його римський діалект і сприйняття відсутності таланту. Він знайшов ранній успіх як актор озвучування, зокрема дублюючи Олівера Гарді починаючи з 1937 року. Його театральний досвід ще більше сформував його комедійні здібності. Сорді здобув популярність як провідний актор на початку 1950-х років і вважається одним з найкращих інтерпретаторів італійської комедії. Він часто співпрацював з Ніно Манфреді, Вітторіо Ґассманом та Уго Тоґнацці, утворюючи популярний квартет. Видатним тріо також були Альдо Фабріці та Анна Маґнані, що сприяло римському кінематографічному зображенню. Хоча його ранні роботи закріпили за ним статус комедійного актора, у 1960-х роках він почав інтерпретувати складних драматичних персонажів. Протягом усієї кар’єри Сорді черпав натхнення для своїх персонажів з італійського суспільства, співпрацюючи з відомими режисерами, письменниками та сценаристами. Він отримав п’ять нагород "Срібна стрічка", десять нагород "Давид ді Донателло" та премію "Золотий глобус". У знак визнання його значного внеску в кіно, він був удостоєний Золотого лева за життєві досягнення.

Альдо Бальйо, комік (Італія) – Спостережливий гумор, Фізична комедія
Підтверджено Не затверджені
Італія

Альдо Бальйо

Народившись Катальдо Баґліо в Палермо, Сицилія, 28 вересня 1958 року, Альдо Баґліо – італійський актор, комік, кінорежисер та сценарист. Вихований у скромній родині, він переїхав до Мілана зі своєю сім’єю в 1961 році. На початку своєї трудової діяльності він працював токарним оператором та в Società Italiana per l'Esercizio Telefonico (SIP) у Мілані. Подорож Бальйо у світ комедії розпочалася з навчання в школі мімо-драми «Театро Арсенале», де він отримав диплом у 1978 році. Спочатку він створив комедійний дует з Джованні Сторті, партнерство яке тривало приблизно десять років до 1991 року. Вони також виступали разом у курортному селищі Palmasera Village на Сардинії з 1985 по 1990 рік разом із Джакомо та Маріною Массіроні. У 1991 році цей гурт перетворився на відомий комедійний тріо «Альдо, Джованні е Джакомо», раніше відомий як «Galline Vecchie Fan Buon Brothers». Тріо досягло значного успіху завдяки театральним виступам та телевізійним появам, завоювавши репутацію гумору, що базується на спостереженнях за повсякденним італійським життям. Альдо, Джованні та Джакомо випустили кілька успішних фільмів, зокрема «Троє чоловіків та нога» (1997), «Це життя» (1998), «Запитай мене, чи я щасливий» (2000) та «Легенда про Ала, Джона та Джека» (2002). У 1996 році Баґліо співпрацював з Elio e le Storie Tese, взявши участь у пісні «Mio cuggino». Баґліо розширив свій акторський досвід за межі тріо, знявшись у фільмі Джузеппе Торнаторе «Баарія» (2009) та дебютувавши як актор озвучування у «Bastardo dentro» (2006). Альдо Баґліо вперше виступив як сольний виконавець у 2019 році з *Scappo a casa*, а також був включений у документальний фільм *Con un battito di ciglia*. Згодом Баґліо продовжував зніматися, з’явившись у *A Breath of Fresh Air* у 2022 році та *Life Goes This Way* пізніше, у 2025 році. Він також приєднався до другого сезону *The Bad Guy* на Prime Video того ж року, 2024. З акторкою Сільвану Фалізі він одружений з 1996 року, і у них двоє дітей, Катерина та Гаетано. Після проживання в Ломбардії багато років, Баґліо зараз живе зі своєю сім’єю в Букчері (SR).

Альдо Фабріці (1905–1990), комік (Італія) – Скетчі, Імпровізація
Підтверджено Не затверджені
Італія

Альдо Фабріці

Народившись у Римі під іменем Альдо Фаббріці 1 листопада 1905 року, Альдо Фабріці був італійським розважальником, який працював актором, режисером, сценаристом та коміком. Його батько, Джузеппе Фаббріці, помер, коли йому було одинадцять років, а його мати, Анджела Петруччі, працювала продавцем фруктів з Тіволі. Фабріці розпочав свою кар'єру в 1931 році в передміському театрі Рима, здобувши місцевий успіх завдяки комічним скетчам та монологам під час виступів із компанією «Reginella». Він став помітною фігурою в римській сцені ревю та аванспеттаколо, роблячи внесок у діалектну газету «Rugantino» та опублікувавши збірку римських віршів «Lucciche ar sole» у 1928 році. Кар’єра Фабріці розширилася за межі сцени. Він дебютував у кіно в 1942 році з фільмом Avanti c'è posto... , а пізніше здобув значну визнання за роль героїчного священика, дона Морозіні, у фільмі Роберто Россіні Рим, відкрите місто (1945). Він також озвучував персонажів у фільмах, таких як Maddalena... zero in condotta (1940) та Ladri di biciclette (1948). Протягом 1950-х і 1960-х років він часто співпрацював з Тото та Пеппіно Де Філліпо, як на екрані, так і на сцені; Фабріці та Тото мали тісний друг і насолоджувалися імпровізаційним акторством разом. Він зняв драматичний фільм Іммігранти у 1948 році, а також отримав срібну стрічку за свою роль у Перша комунія (1950) та ще одну за Дилема батька . Фабріці досяг подальшого успіху на сцені з музичною комедією Руґантіно (1964). Талант Фабріці та його внесок в італійський розважальний світ були широко визнані. У 1988 році він отримав спеціальну премію Давид ді Донателло за свою кар'єру, а також виграв дві премії Настро д’Аргенто, зокрема за фільм «Ми всі так любили один одного». Він також був відзначений на Каннському кінофестивалі 1952 року як найкращий сценарій за фільм «Поліціянти та злодії». Його виступи часто зображували римські типи, такі як возарі та трамваїсти. Фабріці гастролював Європою, Латинською Америкою та Бродвеєм, близько 1937 року ненадовго маючи в акторській трупі Альберто Сорді. Він був одружений зі співачкою Беатріче Роккі (Регінеллою) до її смерті у 1981 році. Після його смерті в Римі 2 квітня 1990 року, Пошта Італії випустила поштову марку на згадку про Альдо Фабріці пізніше того ж року.

Альма Брамі, комік (Франція)
Підтверджено Не затверджені
Франція

Альма Брамі

Альма Брамі – французька письменниця, відома своєю роботою як романістка та драматург. Першу визнання вона здобула у 2008 році з виданням роману «Без неї», який отримав численні нагороди. Після цього початкового успіху вона продовжувала публікувати романи, зокрема «Вони залишили її там» у 2009 році та «Поки ти щаслива» у 2010 році. Ці перші три романи були перекладені та видані в Китаї у вересні 2011 року, що розширило її читацьку аудиторію на міжнародному рівні. Вона ще більше розширила свій літературний виклад романами «Це для твоєї користі» у 2012 році та «Лола» у січні 2013 року, а також «Я мала принести квіти» у 2014 та 2016 роках. Творчі починання Брамі не обмежуються романами. У 2011 році вона опублікувала свою першу дитячу книжку 'Moi, j’aime pas comme je suis.' Вона також написала монолог 'Mardi c'est le jour du poulet' для фестивалю 'Le Paris des femmes' у 2016 році, який згодом був переписаний як 'L’Ombre' того ж року. Її останніми роботами є роман 'Ils sont moi, je suis eux,' виданий у 2023 році. Крім того, Брамі є письменницею для фільмів та співавтором сценарію до 'A Dangerous Game' з Карін Сілла. Ця драма, зосереджена на парі та їхньому гості, виробляється Thelma Films і запланована до виходу у Франції 20 січня 2027 року під назвою 'Un jeu dangereux,' з планованою кіноадаптацією її роману 'Qui ne dit mot consent'. Твори Брамі також охоплюють дитячу літературу, зокрема книгу «Je ne veux plus être un loup» («Я більше не хочу бути вовком»), призначену для дітей віком від 3 років і старше. Ця книга, проілюстрована Орельє Гран, розглядає упередження та стереотипи щодо тварин через історію, де різні тварини — зокрема вовк, свиня, коза, слимак, черв’як, крокодил, ведмідь і миша — повстають проти своїх негативних репутацій та організовують вечірку, щоб піклуватися одне про одного. Книгу описують як оду свободі та братерству, заохочуючи читачів звільнитися та бути собою. З 2024 року вона веде інтерв’ю в рамках серії «Alma invite», продовжуючи свою взаємодію з аудиторією та колегами-творцями.

Коміки за країнами

Коміки: Албанія Албанія 1 Коміки: Вірменія Вірменія 2 Коміки: Аргентина Аргентина 36 Коміки: Австрія Австрія 27 Коміки: Австралія Австралія 52 Коміки: Азербайджан Азербайджан 1 Коміки: Бангладеш Бангладеш 1 Коміки: Бельгія Бельгія 13 Коміки: Болгарія Болгарія 57 Коміки: Бенін Бенін 2 Коміки: Болівія Болівія 1 Коміки: Бразилія Бразилія 27 Коміки: Білорусь Білорусь 2 Коміки: Канада Канада 125 Коміки: Демократична Республіка Конго Демократична Республіка Конго 3 Коміки: Швейцарія Швейцарія 17 Коміки: Кот-д'Івуар Кот-д'Івуар 1 Коміки: Чилі Чилі 15 Коміки: Камерун Камерун 1 Коміки: Китай Китай 8 Коміки: Колумбія Колумбія 4 Коміки: Куба Куба 4 Коміки: Чехія Чехія 7 Коміки: Німеччина Німеччина 188 Коміки: Данія Данія 17 Коміки: Домініканська Республіка Домініканська Республіка 1 Коміки: Алжир Алжир 2 Коміки: Еквадор Еквадор 2 Коміки: Естонія Естонія 5 Коміки: Єгипет Єгипет 10 Коміки: Іспанія Іспанія 74 Коміки: Ефіопія Ефіопія 1 Коміки: Фінляндія Фінляндія 15 Коміки: Франція Франція 214 Коміки: Великобританія Великобританія 365 Коміки: Джорджія Джорджія 1 Коміки: Гана Гана 3 Коміки: Греція Греція 18 Коміки: Гватемала Гватемала 1 Коміки: Хорватія Хорватія 2 Коміки: Гаїті Гаїті 1 Коміки: Угорщина Угорщина 7 Коміки: Індонезія Індонезія 23 Коміки: Ірландія Ірландія 31 Коміки: Ізраїль Ізраїль 10 Коміки: Індія Індія 47 Коміки: Ірак Ірак 3 Коміки: Іран Іран 6 Коміки: Ісландія Ісландія 4 Коміки: Італія Італія 136 Коміки: Ямайка Ямайка 1 Коміки: Японія Японія 37 Коміки: Кенія Кенія 3 Коміки: Корея, Південь Корея, Південь 20 Коміки: Казахстан Казахстан 3 Коміки: Ліван Ліван 5 Коміки: Шрі-Ланка Шрі-Ланка 1 Коміки: Литва Литва 1 Коміки: Латвія Латвія 1 Коміки: Марокко Марокко 17 Коміки: М'янма М'янма 1 Коміки: Мальта Мальта 1 Коміки: Малаві Малаві 2 Коміки: Мексика Мексика 28 Коміки: Малайзія Малайзія 7 Коміки: Нігерія Нігерія 19 Коміки: Нікарагуа Нікарагуа 2 Коміки: Нідерланди Нідерланди 2 Коміки: Норвегія Норвегія 12 Коміки: Непал Непал 3 Коміки: Нова Зеландія Нова Зеландія 9 Коміки: Перу Перу 2 Коміки: Філіппіни Філіппіни 35 Коміки: Пакистан Пакистан 7 Коміки: Польща Польща 8 Коміки: Португалія Португалія 7 Коміки: Катар Катар 1 Коміки: Румунія Румунія 1 Коміки: Сербія Сербія 4 Коміки: Росія Росія 9 Коміки: Саудівська Аравія Саудівська Аравія 4 Коміки: Швеція Швеція 101 Коміки: Сінгапур Сінгапур 3 Коміки: Словенія Словенія 4 Коміки: Словаччина Словаччина 2 Коміки: Сальвадор Сальвадор 1 Коміки: Сирія Сирія 1 Коміки: Таїланд Таїланд 2 Коміки: Туніс Туніс 4 Коміки: Туреччина Туреччина 5 Коміки: Тайвань Тайвань 1 Коміки: Україна Україна 11 Коміки: Уганда Уганда 7 Коміки: Сполучені Штати Сполучені Штати 213 Коміки: Уругвай Уругвай 4 Коміки: Узбекистан Узбекистан 1 Коміки: Венесуела Венесуела 5 Коміки: В'єтнам В'єтнам 1 Коміки: Південна Африка Південна Африка 3 Коміки: Зімбабве Зімбабве 1