Benjamin Чарльз Елтон, британський комічний і автор, допомогла сценаріям і продакшнам по всій телебаченні, радіо, фільмах, романах, театрах і музичних шоу, а також виступати як акт очікування і з'являються на екрані. Він вийшов як видатний діяч у 1980-ті роки альтернативної сцени комедії, використовуючи лівий політичний сатир на його ранній стенд-апрутах.
Браян Блесед, британський актор характерних ролей, оратор та дослідник, народився 9 жовтня 1936 року в Мексборо, Вест-Райдинг, Йоркшир. У його вихованні брали участь соціалістичний шахтар батько, Вільям Блесед, та мати Гільда Вол, яка пережила нервовий зрив і отримала електрошокову терапію, коли йому було чотирнадцять років. Він відомий своїм характерним голосом та вражаючою присутністю – рисами, які визначили його кар’єру, що охоплює понад шість десятиліть. У ранньому віці він навчався в середній школі Болтон-он-Дірн і відзначився як чемпіон школи з боксу. Після закінчення школи, Блессед служив у Королівському повітряному флоті (RAF Regiment) під час національної служби. Після цього він присвятив себе акторській діяльності, здобувши стипендію до Театральної школи Бристольського Старого Віка в 1956 році. Його акторська кар’єра розпочалася з ролі поліцейського “Фенсі” Сміта у кримінальній драмі Z-Cars між 1962 та 1965 роками. Можливості продовжували виникати, включно з пропозицією на роль Доктора в Doctor Who у 1966 році, яку він відхилив. Блессед також виступав у постановках, таких як Cats (1981), де грав Бустофера Джонса та Старого Деутеронома. Блессі продемонстрував свій талант до комедії через персонажів, таких як король Річард IV у першому сезоні «Чорнообладувача» (1983), та завдяки зйомкам у чотирьох фільмах Шекспіра режисера Кеннета Брана: «Генріх V» (1989, який отримав 97% рейтинг на Rotten Tomatoes), «Багато шуму з нічого» (1993), «Гамлет» (1996) та «Як вам це подобається» (2006). Окрім акторської кар’єри, він є досвідченим альпіністом, успішно піднявшись на гору Еверест тричі та підкоривши вершину гори Кіліманджаро. За свій внесок у мистецтво та благодійність він отримав звання Офіцера Ордену Британської Імперії (OBE) у 2016 році. Він продовжує працювати як вечірній розважальник, ділячись кумедними історіями зі своєї акторської кар’єри та альпіністських вражень, часто отримуючи захоплені оплески.
Мадлайн Сміт, британська акторка, розпочалася як модель в кінці 1960-х років, а пізніше перейшов на діяти в різних телевізійних програмах, сценах, а також комедії та фільми жахів у 1970-х і 1980-х роках.
Грейсі Філдіс, справжнє ім’я Грейс Стенсфілд, народилася 9 січня 1898 року в Рочдейлі, Ланкашир, Англія, була британською комедіанткою, співачкою та акторкою. Її батьками були Фредерік Стенсфілд, який працював інженером, та Сара Джейн 'Дженні' Бамфорд Стенсфілд, домогосподарка та прачка. Живучи над магазином риби з картоплею, що належав її бабусі, Сарі Бамфорд, вона провела дитинство та відвідувала державні школи Рочдейла до 13 років. Заохочувана своєю матір’ю, Дженні Стенсфілд, яка дивилася театральні вистави з нею, поки прала білизну для компаній, Філдіс розпочала свою кар’єру рано, зробивши свій перший вихід на сцену в 1905 році з дитячими репертуарними театральними групами. Професійний дебют Філдерс відбувся у вар’єте в Рочдейл Гіпдромі у 1910 році. Вона працювала півчасом на місцевій бавовняній фабриці, перш ніж почати займатися виступами, і вийшла заміж за Арчі Пітта, коміка та імпрезаріо, у 1923 році. Разом вони гастролювали по Британії з 1915 по 1931 рік, виступаючи в ревю «Містер Вежа Лондонський» (1918-1924). Цей спектакль привів її до Вест-Енду у 1924 році, що стало її першим виступом там. Виступ Філдерс та Пітта поєднував самопринижувальні жарти, комічні пісні, монологи та пісні в стилі «ери депресії» у північному робітничому стилі. У 1928 році вона записала свій перший платівку «Мій блакитний рай», яка була продана тиражем 500 000 примірників. У 1930-х роках Філдерс здобула визнання як одна з десяти провідних британських кінозірок, що принесло їй статус найоплачуванішої артистки у світі; іноді отримуючи оплату 200 000 фунтів стерлінгів за чотири фільми. Її кінокар'єра включала роль Саллі у фільмі «Саллі з нашої вулиці» (1931), що містив її відому пісню «Саллі», та наступні фільми, такі як «Цей тиждень Грейс» (1933), «Поглянь вгору та смійся» (1935), «Королева сердець» (1936), «Ми станемо багатими» (1938), «Продовжуйте посміхатися» (1938) та «Саллі з верфі» (1939). Під час Другої світової війни (1939-1945) вона розважала союзні війська. Після подальших виступів у фільмах «Святе шлюб» (1943) та «Моллі і я» (1945) вона згодом зіграла міс Марпл у американському телевізійному фільмі «Оголошено про вбивство» (1956). Ґрейсі Філдіс була нагороджена CBE у 1938 році та DBE у 1979 році. Вона записала понад 500 платівок і виступила з десятьма королівськими гала-концертами. Її останній публічний виступ відбувся в 1978 році, а померла вона 27 вересня 1979 року на Капрі, Італія, у віці 81 року.
Девід Фрост, справжнє ім'я Девід Парадін Фрост, народився 7 квітня 1939 року в Тентердені, графство Кент, — англійський телеведучий, журналіст, комік, письменник і медіа-персона. Він навчався в коледжі Гонвілл енд Кейс, Кембридж, закінчивши його зі ступенем третього класу з англійської мови у 1958 році, де також працював редактором Varsity та Granta , а також секретарем Товариства драматичного гуртка Footlights. Спочатку готуючись до священства, він коротко навчався як методистський проповідник місцевої церкви, під впливом свого батька, який був методистським пастором з походження гугенотів. У шкільні роки він брав участь у футболі та крикеті, навіть отримавши контракт від футбольного клубу «Ноттінгем Форест». Кар'єра Фроста набула популярності в 1962 році, коли він вів сатиричне шоу That Was the Week That Was (TW3) на BBC. Він продовжував вести телевізійні програми, такі як The Frost Report (1966) та The Frost Programme (1966-1968). Він також виступав з комедійними стендапами у таких місцях, як Quaglinos та The Blue Angel у Лондоні в 1960-х роках. Протягом своєї кар'єри він брав інтерв'ю у численних відомих особистостей, включаючи всіх восьми прем'єр-міністрів Великої Британії з 1964 по 2013 рік та всіх семеро президентів США з 1969 по 2008 рік. Особливо примітним було інтерв'ю з Річардом Ніксоном у 1977 році; це призвело до створення театральної вистави та фільмової адаптації Frost/Nixon . У 1983 році Фрост брав участь у створенні телеканалу ITV TV-am; згодом він вів програму «Breakfast with Frost» на BBC між 1993 та 2005 роками, а також протягом двадцяти років був ведучим шоу «Through the Keyhole». З 2006 по 2012 рік він вів програму «Frost Over the World» на Al Jazeera English та «The Frost Interview» у 2012 році. У 2005 році він був удостоєний премії BAFTA Fellowship, а у 2009 році – нагороди за життєві досягнення на Emmy Awards. Фрази «Hello, good evening and welcome» та «Seriously, though, he's doing a grand job!» стали візитною карткою його кар’єри; Девід Фрост помер 31 серпня 2013 року у віці 74 років під час подорожі на борту MS Queen Elizabeth. У березні 2014 року меморіальна плита, що вшановує його пам'ять, була відкрита в Поетичному куточку Вестмінстерського абатства; після його смерті прем’єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон виголосив промови, висловлюючи свою повагу.
Він родом з Баллімена, де його батько, Джеймс «Джим» Несбітт, працював директором школи, а мати, Мей Несбітт — службовцем. Вихований з трьома старшими сестрами — Маргарет, Кетрін та Андреа, раннє життя Несбітта включало короткий період гри на флейті в духовому оркестрі Ballymena Young Conquerors у віці 13 років, коли він також дебютував як актор, зігравши Розумного Доджера в «Олівері!». У 15 років він працював ведучим лотереї для Barry's Amusements у Портрші, а перед тим, як повністю присвятити себе акторству, коротко вивчав французьку мову в Ульстерському політехнічному інституті. Спочатку прагнучи стати вчителем, Несбітт відвідував театральну школу в Лондоні після закінчення навчання за майстерністю в місцевому театрі. Кар’єра Несбіта як актора розпочалася в 1980-х роках; його сценічні виступи почалися в 1987 році та включали постановки 'На даху' (як у 1987, так і в 1989 роках) та 'Пэддівек' (у 1994 році). Він дебютував у кіно в 1991 році з фільмом 'Почуй мою пісню'. Визнання прийшло в середині 1990-х завдяки ролям у серіалі 'Холодні ноги' (1997–2003, 2016–2020) та фільмі 'Пробудження Неда' (1998). Його часто спочатку сприймають як актора комедійних телесеріалів, головним чином завдяки його роботі в 'Холодних ногах', де він зіграв Адама Вільямса. Внаслідок цієї ролі йому були вручені Британська комедійна премія, нагорода Клубу індустрій телебачення та радіо та Національна телевізійна премія. Його гра у фільмі 'Пробудження Неда' принесла номінацію на премію Гільдії акторів екрану. Він також зіграв роль 'Свині' Фінна у цьому фільмі. Окрім комедії, Несбітт продемонстрував універсальність у різних жанрах. У 2001 році він зіграв роль Джиммі Гендса у фільмі «Lucky Break», а в 2002 році зобразив Івана Купера у телевізійному фільмі «Кривава неділя», за що отримав нагороду Британської незалежної кіноакадемії. Він зіграв роль Томмі Мерфі у серіалі «Закон Мерфі» (2001–2007), роль, спеціально створену для нього, та здобув Ірландську кіно- та телевізійну нагороду за свою гру. Подальше демонстрування свого діапазону, він зіграв подвійні ролі Тома Джекмана та містера Хайда у «Джекіла» (2007), отримавши номінацію на Золотий глобус. Його фільмографія також включає участь у фільмах «П’ять хвилин раю» (2009), «Мільйони» (2004), «Match Point» Вуді Аллена (2005) та серії фільмів «Хоббіт» (2012–2014). Зараз він знімається у медичній драмі «Monroe» (2011-), і одружений із Сонією з 1994 року, мають двох дочок.
Джессіка Хайнс, народилася в Льюїшемі, Лондон, Англія, у 1972 році та згодом виросла в Брайтоні, є англійською акторкою, режисеркою та письменницею. Вона відвідувала початкову та середню школи Святого Луки та школу Доріті Стрінгер, перш ніж у п’ятнадцять років вступити до Національної молодіжної театральної трупи. Її сценічний дебют відбувся в 1990 році з мюзиклом Ліонеля Барта «Blitz». Ранні ролі включали участь у фільмі Пітера Ґрінвея «Дитя Макона» (1991) та «Swing Kids» від Disney (1993), а також роль у теледрамі «Staying Alive» (1996) та скетч-шоу, таких як «Asylum». Вона також виступала з Кеті Карміхаель як комедійний дует «The Liz Hurleys», демонструючи ранній інтерес до комедійних виступів. Гайнес, мабуть, найкраще відома завдяки своїй роботі над серіалом «Космічні диваки» (1999–2001), де вона була співавтором та зіграла одну з головних ролей, що було відзначено багатьма. Вона також здобула значну популярність, зігравши роль Черіл у серіалі «Сім’я Ройл» з 1998 по 2010 рік. Її універсальність помітна в її участі в різних фільмових серіях, зокрема у фільмах про «Бріджит Джонс» (2004–2016), у фільмах про «Різдво» (2012–2018) та у фільмах про «Паддінгтона» (2017–2024). Інші помітні ролі у фільмах включають «Зомбі поцілунок» режисера Едгара Вайта та озвучування у фільмі «Гаррі Поттер і Орден Фенікса». Вона також знімалася у фільмах із різною критичною оцінкою, таких як «Ластівки та амазонки» (2016), які отримали 94% рейтинг на Rotten Tomatoes, та «Пудсі, кіно про собаку» (2014), які отримали 0% рейтинг. Протягом своєї кар’єри Джессіка Хайнс отримала численні нагороди. Вона виграла дві премії BAFTA з п’яти номінацій, включно з однією у 2019 році за найкращу жіночу роль у комедійному телешоу. Також вона має дві нагороди Royal Television Society з трьох номінацій та дві British Comedy Awards з трьох номінацій. Вона була номінована на Міжнародну премію Еммі двічі, на премію Tony Award у 2009 році за свій бродвейський дебют у виставі «Нормальні підкорення», та на премію Laurence Olivier Award у 2002 році. Останнім часом вона взяла участь у серіалі S4C Iaith ar Daith у 2023 році, щоб вивчити валлійську мову. Вона продовжує працювати акторкою та режисеркою, з недавніми ролями в «Паддінгтоні в Перу» та режисурою фільму «Бійка». Її ролі в таких шоу, як «Twenty Twelve» (2011–2012) та «W1A» (2014–2017), і серіалі «There She Goes» (2018–2023) ще більше зміцнюють її присутність у британському телебаченні.
Джоанна Ламлі, народилася Джоанною Ламонд Ламлі 1 травня 1946 року, розпочала своє життя в Шрінагарі, Джамму та Кашмірі, Британська Індія. Її батько, майор Джеймс Ратерфорд Ламлі, служив у Британській індійській армії під час Другої світової війни, а її мати звалася Тіра Біатріс Роуз (у дівочому прізвищі Вір). У 1954 році вона поїхала до Англії на борту HMT Empire Windrush. Вона відвідувала школу Mickledene в Ролвенден, Кент, з восьми років і пізніше – школу Holmhurst St Mary's Convent School з 11 до 17 років. За цим послідував короткий період роботи фотомоделлю для Брайана Даффі, що демонструвало раннє зацікавлення візуальним мистецтвом. Акторська кар'єра Ламлі розпочалася у 1969 році з ролі у фільмі «Один лише секретний агент», де вона з’явилася як дівчина Бонда. Вона знімалася у «Мандельштамі» та «Новому Мандельштамі». Її робота у «Сапфірі та Сталі» допомогла закріпити її репутацію, а також вона знялася у фільмі 1989 року «Ширлі Валінтін». Критики зауважили ризик потрапити у шаблон після того, як вона позбулася образу надмірної стриманості, але Ламлі продовжувала досліджувати різноманітні ролі. Роль, яка закріпила її статус комедійного титана, безсумнівно, Патсі Стон у ситкомі BBC «Абсолютно приголомшливі», який транслювався з 1992 по 2012 рік. Критики описували Патсі як «безстрашну та гротескну і нескінченно смішну», а втілення цієї ролі Джоді Льюмі стало синонімом персонажа, який часто характеризують як «п’яного, огидного та безжального». Вона отримала дві телевізійні нагороди BAFTA за цю роль, а також Британську комедійну нагороду. Її робота продовжилася у фільмі «Абсолютно приголомшливі: Фільм» у 2016 році. Окрім телебачення, вона виступала у театральних постановках, таких як «Привид Мельбурна» та «Приватне життя», і знімалася у фільмах, таких як «Джеймс і гігантський персик», «Кішка Мейоу», «Євротур», «Елла, чарівниця» та «Вовк з Уолл-стріт». Її відзначили спеціальною нагородою за визнання на Національній телевізійній премії у 2013 році та нагородою BAFTA Fellowship у 2017 році. Льюмі також є прихильницею Survival International та Gurkha Justice Campaign, і в 2022 році їй було присвоєно звання дами (DBE) за заслуги в драмі, розвагах та благодійності.
Джон Лесі був англійським комедійним актором і драматургом, який здобув популярність в епоху реставрації. Народився близько 1615 року, ймовірно походив з Донкастера або околиць. Його батько, також на ім’я Джон Лесі, був музикантом, який помер у 1621 році. У Лесі була сестра, Елізабет, яка вийшла заміж за Роджера Паркера близько 1616 року. На початку свого життя, у 1631 році, він почав навчання у Джона Оґілбі, який працював учителем танців та хореографом. Це навчання, ймовірно, сприяло його подальшій сценічній присутності. Кар’єра Ле́йсі зробила декілька поворотів, перш ніж він остаточно обрав сцену. До 1639 року він приєднався до трупи «Beeston’s Boys», що ознаменувало початок його акторської кар’єри. Під час Англійської громадянської війни він служив у роялістських силах, обіймаючи посади лейтенанта та квартирмейстера. Після Реставрації 1662 року Ле́йсі став актором у трупі «King’s Company», що було значним досягненням на той час. Семюел Пепс задокументував комічні виступи Ле́йсі у своєму щоденнику, що свідчить про популярність та майстерність актора. Він зіграв помітні ролі, такі як головний герой у «Французькій танцювальній вчительці» та Джонні Тхамп у «Коханні в лабіринті», обидві – у 1662 році, і особливо відзначився своєю інтерпретацією Тіґа у «Комітеті» (1663). Його репертуар також включав виступи у творах Бена Джонсона, зокрема «Алхіміка», «Епіцен» та «Вольпоне», а також ролі Гальярда у «Різноманітності» та Скрупла у «Аферистах». Окрім акторства, Лесі був також драматургом. Він написав чотири п’єси: «Сауні Шотландський» (1667), яка адаптувала «Владна жінку» Шекспіра; «Немовчазна леді» (1672); «Стара варта» (1672); та «Сеньйор Геркулес-дурень» (1684). У 1667 році Лесі зазнав короткого ув’язнення за те, що під час вистави, на якій був присутній король Карл II, він імпровізував критичні зауваження щодо корупції при дворі. Він мав складне особисте життя, маючи семеро дітей з Мері Діксон між 1639 та 1649 роками, ще одну дитину з Кетрін Барнс та щонайменше шістьох дітей з Маргарет Пінніфазер після того, як одружився з нею в 1659 році. Джон Лесі помер 17 вересня 1681 року, залишивши по собі спадок як різнобічний виконавець і драматург епохи Реставрації.
Аріан Шерін, народжена Аріан Шерін Джуніпер у Лондоні 3 липня 1980 року, — британська комедійна акторка, письменниця, авторка, журналістка та співавторка пісень. Професійно відома як Аріан Шерін. Її різноманітний творчий вихід охоплює написання для телебачення та видань, виконання стендап-комедії та випуск музики під псевдонімом Ariane X. Вона описує себе як письменницю та комедійну акторку з Північного Лондона. Кар’єра Шерін розпочалася рано, завдяки незвичайному зв’язку з Duran Duran. У віці 16 років її виключили зі школи. Під час пізнього підліткового періоду вона проводила час у їхній студії та брала участь у записі вокалу та фортепіано для двох пісень на їхній альбом 1993 року, *Pop Trash*. Вона почала займатися журналістикою у віці 21 року, рецензуючи альбоми для NME, а згодом писала для видань, зокрема The Observer, The Spectator, The Sunday Times, The Independent, NME та New Humanist. Вона також навчалася музичному продакшені в Університеті Вестмінстера, починаючи у віці 19 років, і працювала співачкою та піаністкою в барах та готелях. З 2002 по 2008 рік кілька британських шоу використовували її гумор, серед них 'My Family' та 'Two Pints of Lager and a Packet of Crisps'. Творчі починання Шерін призвели до декількох помітних проєктів. Атеїстична автобусна кампанія, яка охопила 13 країн, була ініційована нею у 2009 році. У 2003 році вона досягла фінальної стадії конкурсу Laughing Horse New Act of the Year. Також у 2002 році вона посіла друге місце на премії BBC Talent New Sitcom Writers' Award. Відтоді вона написала понад 75 статей для розділу Comment & Debate в газеті The Guardian, а близько 2008 року Чарлі Брукер висловив свою підтримку. Її перший роман, «Shitcom», був виданий незалежно у липні 2021 року та натхненний її роботою телевізійного комедійного сценариста. Вона опублікувала книгу «Talk Yourself Better» у 2018 році та написала музичну біографію «The Real Sinéad O’Connor». Її музична кар'єра включає комедійний поп-гурт The Lovely Electric, який випустив альбом у 2014 році. У червні 2021 року вона запустила подкаст «Love Sex Intelligence». Її дебютний сольний поп-альбом «Better» досліджував глибокі, особисті теми, включаючи розлучення батьків та насильство; він вийшов у лютому 2024 року, коли вона отримувала Universal Credit. У збірнику міститься листування з її дочкою Лілі, віком 12 років, про депресію, тривогу, психічні захворювання, суїцидальні думки, аборт та домашнє насильство.
Англійський актор, режисер, комік та письменник, Маккензі Крук — Пол Джеймс Крук за народженням — з’явився на світ у 1971 році. Дитинство він провів у Дартфорді, графство Кент, після того, як народився в Мейдстоуні, графство Кент. Через дефіцит гормону росту Маккензі Крук пройшов трирічний курс гормональної терапії в дитинстві. Його освіта включала відвідування початкової школи Саттон-ет-Хон та граматичної школи Вілмінгтон для хлопців, хоча зрештою він не склав іспити на рівень A. Прагнучи знайти можливості за межами обмежених пропозицій школи, він вступив до місцевого молодіжного театру. На початку своєї кар’єри він працював у Pizza Hut та Halfords, демонструючи широкий спектр досвіду, перш ніж знайти своє місце в комедії. Крук розпочав виступити в ролях містера Беґшоу та Чарлі Чіза на комедійній сцені в Лондоні, і ці персонажі з’явилися у шоу Channel 4 «Barking» (1998) та коротко у «The Eleven O'Clock Show» (1998). Він також був ведучим недовготривалого шоу ITV1 «Comedy Café» як Чарлі Чіз у 1999 році. Його робота розширилася, включивши роль Гарета Кінана в «The Office» (2001–2003), за що він отримав номінацію на Британську комедійну премію. Він був частиною акторського складу «TV to Go» (2001) і пізніше зіграв Раґетті в серії фільмів «Пірати Карибського моря» (2003–2007). До його акторських робіт також входять зйомки у «Game of Thrones» та роль Орелла. Він продемонстрував свою універсальність за допомогою ролей у «Венеціанський купець» (2004) як Лоуренцето Ґоббо, «Three and Out» (2008) та «Крістофер Робін». Він забезпечив озвучення та рухи для персонажа у «Пригоди Тінтіна: Таємниця Єдинорога» (2011). Талант Крука як письменника та режисера особливо помітний у Detectorists , який він створив, написав і зняв. Цей серіал здобув значне визнання, зокрема премію BAFTA за сценарій комедії та автора у 2015 році, а також премію Гільдії письменників у 2019 році за найкращу ситком та Rose D’Or у 2018 році за найкращий ситком. Він також отримав номінацію на премію "Тони" у 2011 році за свою роль у Jerusalem , а також був номінований на премію "Олів'є" у 2010 році за ту ж постановку. Його комедійну чутливість описують як "м’яку комедію". Зараз він знімає свій перший повнометражний фільм у Лідсі, Йоркшир. Нещодавно він створив і зіграв головну роль у Small Prophets на Apple TV – шоу, яке поєднує горе та втрату з передміською дивакуватістю, з маленькими духами, які говорять правду, що називаються гомункулами. Багато реквізиту для Small Prophets було виготовлено вручну в майстерні-сараї на його подвір’ї. Шоу спочатку вийшло на BBC Two у лютому, перш ніж продовжити його на BBC One для другого сезону.
Матільда Ціґлер, народжена Матільда Флоренс Елізабет Ціґлер 23 липня 1964 року, — англійський театральний професіонал з Ашфорда. Вона відома своєю різноманітною акторською кар’єрою, що охоплює театр, кіно та телебачення. Ціґлер розпочала свою акторську подорож, здобувши визнання за втілення ролі Донни Ладлоу у популярному телесеріалі «Східний край» з 1987 по 1989 рік. Ця роль передбачала розв’язання складних сюжетних ліній, включаючи проституцію, спробу зґвалтування бандою, залежність від героїну та, зрештою, смерть Донни від передозування, що стало значним періодом у її ранній кар’єрі. Вона покинула «Східний край» у квітні 1989 року. Протягом 1990-х років і згодом Ціґлер продовжувала формувати вражаюче резюме. Вона зіграла Ірму Гобб навпроти містера Біна, повторюючи роль як у реальних (початок 1990-х), так і в анімованих версіях (2002–2004 та 2015–2019). Її театральна робота включає виступ у ролі Перл Пратт у виставі «Від Світання до Свічки» (2008–2010), а також роль доктора Рут Андерсон у радіовиставі BBC Radio 4 «Rigor Mortis» (2004–2006). Талант Ціґлер був відзначений номінаціями на премію TMA Award та премію Лоуренса Олів’є в 1994 році за її виконання ролі у виставі «Леді з моря». Вона також гастролювала Австралією з визнаною преміями постановкою «An Inspector Calls», втілюючи персонажа Шейли Бірлінг. У 2001 році вона зіграла роль у виставі «Дванадцята ніч» для Королівської Шекспірівської Компанії. Вона також брала участь у спільного виробництвах, таких як 'Downstate', співпраці між Театральною Компанією Steppenwolf та Національним Театром, яка мала прем’єру в Чикаго, а згодом була перенесена до Лондона навесні 2019 року. Критики високо оцінили 'Downstate' як "запальний" та "важливий", а The New York Times описав його як "велику, тривожну моральну гонитву". Режисером цієї постановки була Пам Маккіннон. У 2026 році Ціґлер поставила п’єсу 'Judgment Day', повторюючи роль, яку вона спочатку зіграла у британській прем’єрі тієї ж п’єси в 1989 році. Її донька, Фей Ціґлер, яка закінчила Оксфордську Школу Драми приблизно у 2026 році, також взяла участь у постановці 2026 року.
Албанія
1
Вірменія
1
Аргентина
24
Австрія
28
Австралія
22
Азербайджан
1
Бельгія
13
Болгарія
31
Бенін
2
Болівія
1
Бразилія
12
Канада
48
Швейцарія
17
Чилі
8
Камерун
1
Китай
7
Колумбія
2
Чехія
7
Німеччина
188
Данія
17
Домініканська Республіка
1
Алжир
2
Естонія
5
Єгипет
4
Іспанія
74
Фінляндія
15
Франція
214
Гана
3
Греція
18
Гватемала
1
Угорщина
7
Індонезія
8
Ірландія
28
Ізраїль
9
Індія
11
Ірак
3
Іран
6
Італія
136
Ямайка
1
Японія
35
Кенія
3
Корея, Південь
20
Казахстан
1
Ліван
5
Литва
1
Латвія
1
Марокко
17
М'янма
1
Мальта
1
Малаві
2
Мексика
28
Малайзія
7
Нігерія
19
Нікарагуа
2
Нідерланди
2
Норвегія
12
Непал
3
Нова Зеландія
9
Перу
2
Філіппіни
35
Пакистан
7
Польща
8
Португалія
7
Катар
1
Румунія
1
Сербія
3
Росія
9
Саудівська Аравія
4
Швеція
101
Словенія
4
Словаччина
2
Таїланд
2
Туніс
4
Туреччина
5
Тайвань
1
Україна
7
Уганда
7
Сполучені Штати
213
Уругвай
1
Узбекистан
1
В'єтнам
1
Південна Африка
2
Велика Британія має давню та впливову традицію комедії, яка породила коміків, що здобули популярність не лише по всій Британії, а й у всьому світі. Від стендап-коміків та акторів комедійного жанру до телеведучих, письменників та виконавців, британська комедія охоплює величезний спектр стилів і форматів.
У GiggleTime ми об’єднуємо профілі британських коміків, коміків з Великої Британії, акторів комедійних ролей та інших особистостей, пов’язаних зі світом комедії та розваг. Перегляньте профілі вище, щоб дізнатися більше про їхні кар’єри, виступи та внесок у британську комедійну сцену.
Стендап-комедія є важливою частиною британської комедійної сцени, з коміками, які виступають скрізь – від спеціалізованих комедійних клубів та театрів до фестивалів, пабів та великих розважальних майданчиків.
Британський стендап охоплює широкий спектр стилів. Деякі коміки зосереджуються на комедії спостережень та повсякденних враженнях, тоді як інші досліджують оповідання, сатиру, політичні та соціальні теми, абсурдний гумор або особистий досвід. Комічний рух Великої Британії також надав платформу для багатьох коміків, які згодом стали знайомими обличчями на телебаченні, радіо та потокових платформах.
Лондон є одним з основних центрів комедії у Великій Британії, але стендап-комедію можна знайти по всій країні, з активними комедійними сценами в містах, таких як Манчестер, Бірмінгем, Единбург, Глазго, Брістоль, Ліверпуль та багато інших.
Велика Британія породила покоління коміків, які здобули популярність завдяки телебаченню, кіно, радіо, театру та живим комедійним виступам.
Деякі британські коміки найкраще відомі своїми стендап-виступами, тоді як інші побудували свою кар'єру завдяки ситкомам, скетч-шоу, ток-шоу з комічними вставками, комедійним фільмам або вигаданим персонажам. Багато хто також працював у різних сферах розваг, поєднуючи виконання з написанням, акторською грою, веденням програм або продюсуванням.
Британська комедія також мала значний міжнародний вплив. Британські коміки та комедійні програми знайшли аудиторію по всьому світу, а британські комедійні формати та стилі були адаптовані для глядачів в інших країнах.
Телебачення відіграло значну роль у розвитку сучасної британської комедії. Скетч-шоу, ситкоми, ток-шоу з участю коміків, комедійні серіали та сатиричні програми знайомили цілі покоління глядачів із новими коміками та виконавцями.
Британська комедія також зустрічається у фільмах, радіо, подкастах та онлайн-платформах. Сьогодні коміки можуть будувати аудиторію за допомогою YouTube, соціальних мереж, подкастів та потокових сервісів поряд із традиційним телебаченням та живими виступами.
Ця комбінація традиційних та цифрових медіа створила можливості як для досвідчених коміків, так і для нових виконавців охопити аудиторію по всій Великобританії та за її межами.
Ознайомтеся з нашою колекцією британських коміків та особистостей комедійного світу вище та відкрийте для себе виконавців з різних поколінь та регіонів британської комедійної сцени.
Ви можете скористатися пошуком, щоб знайти конкретного коміка, або переглянути довідник, щоб відкрити для себе нові імена. Індивідуальні профілі можуть містити біографічну інформацію, деталі кар’єри, виступи, фотографії та інші цікаві факти.
Чи шукаєте ви британських стендап-коміків, відомих британських коміків, акторів комедійного жанру, телевізійних коміків або нових талантів у комедії, GiggleTime робить легким відкриття більшої кількості коміків з Великої Британії.
Каталог постійно розширюється, оскільки до нього додаються нові коміки та особистості з комедійного світу.
