Глобальний каталог талантів

Коміки: Франція

Каталог коміків: Франція. Профілі, біографії, фото та посилання на соцмережі.

Додати коміка

Скидання

214 Коміки

Підтверджено Не затверджені

Франція

Бернард Кампан

Бернар Кампен – французька особистість, яка працює актором, кінорежисером та письменником. Народився 4 квітня 1958 року в Ажені, Лот-е-Гаронна, Франція, має італійське походження. Його батько був італійським професором, який пізніше отримав лицарський хрест Ордену мистецтв і літератури, а мати – французькою професоркою. Кампен провів дитинство в Турі. Кар'єра Кампена розпочалася з виступів у телешоу Le Petit Théâtre de Bouvard на початку 1980-х років, де він подружився з Дідьє Бурдоном та Паскалем Легітимусом. Ці дружні стосунки призвели до формування комедійного тріо Les Inconnus у пізніх 1980-х роках. З 1984 по 2001 рік Кампен був членом цього популярного гурту. Les Inconnus здобули значну визнання завдяки їхньому сатиричному комедійному шоу La Télé des Inconnus , яке транслювалося з 1990 по 1993 рік. Він навчався на акторському відділенні Cours Simon у Парижі після отримання атестата бакалавра. Кампан працював з «Les Inconnus», зокрема написав і зняв Les Trois Frères (1995), за який отримав премію «Сезар» за найкращий дебютний фільм, а також був співавтором і режисером Le Pari (1997). Він також зіграв Бернара Латура у Les Trois Frères та Мельхіора у Трьох волхвів (2001), що ознаменувало кінець активного періоду «Les Inconnus». Його акторська кар’єра охоплює не лише комедії, а й драми, такі як Se souvenir des belles choses (за яку він був номінований на премію за найкращу чоловічу роль) та Beautiful Minds . Близько 2002 року його дружба з філософом Олександром Жольєном вплинула на перехід до більш драматичних ролей. Кампан знімався у фільмах, таких як Les Misérables: The Story of Jean Valjean , The Tasting та A Bag of Marbles . Зараз він знімається у шестисерійному міні-серіалі Le Diplôme , який показують на TF1, і зіграє єпископа Б’єнвеню Міріеля у фільмі 2025 року Jean Valjean . Кампан досліджував людські вразливості у своїй роботі, беручись за делікатні ролі протягом усієї своєї кар’єри. Кар’єра Кампена охоплює три десятиліття та включає широкий спектр ролей – від комедії до драми. Його описують як популярного гумориста, який також є глибоким, смішним і серйозним актором. Він одружився з Енн у 1989 році, і вони мають двох дочок, Ніну Луїзу та Лоан. У січні 2026 року він розповів про досвід наркозалежності в подкасті Sillage , розкриваючи деталі про конкретний рік свого життя. Нещодавно він з’явився як гість у програмі 'Le Jardin secret', щоб обговорити свою кар’єру, підкреслюючи свою давню історію зв’язку з кіно.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Дьєдонне Мбала Мбала

Дьйодонне Мбала Мбала, який часто використовує сценічні псевдоніми Дьйодонне або Дьєудо, — французький артист, що працює коміком, актором і політичним активістом. Він народився 11 лютого 1966 року у Фонтеней-о-Роз, Франція, син камерунського бухгалтера та французької соціологині. Вихований своєю матір’ю після розлучення батьків, коли йому було рік, він провів дитинство в передмістях Парижа. Після відвідування ліцею Лак’аналь де Со та ліцею Мішеле де Ванв без здобуття диплому, він працював торговим представником, перш ніж розпочати кар’єру в комедії. Дьйодонне спочатку здобув визнання у 1990-х роках як частина комедійного дуету «Елі та Дьйодонне» з Елі Семуаном. Їхній гумор спочатку ідентифікували як антирасистський, і вони заснували Bonnie Productions у 1993 році. Згодом він розпочав сольну кар'єру, розвиваючи соціально свідомі соло-шоу та також знімаючись у фільмах. З 2006 по 2020 рік у нього були стосунки з Ноемі Монтан і він став батьком п’ятьом дітям. У другій половині 1990-х років Дьйодонне став політично активним, спочатку виступаючи проти ультраправих, але його погляди значно змінилися з часом. З 2000-х років заяви Дьйодонне все частіше викликали звинувачення в антисемітизмі та суперечки. Він балотувався на законодавчі вибори в Шампаньї-ан-Вануазе у 1997 та 2001 роках, спочатку проти Національного фронту. Пізніше, у 2007 році він став політичними союзниками та друзями з Жан-Марі Ле Пеном, і поступово наблизився до «французького націонал-соціалізму» Алена Сораля та Національного фронту. У Франції, Бельгії та Швейцарії були винесені обвинувальні вироки проти нього за злочини, включаючи розпалювання ненависті, пропаганду тероризму, заперечення Голокосту та наклеп. Знаковими випадками є скетч 2003 року, в якому ізраїльського поселенця зображено як нациста, та звинувачення у 2013 році в глузуванні з єврейського журналіста. Підписаний жест, «кенель», став відомим у 2013 році. Протягом усієї своєї кар’єри він стикався з частими обмеженнями з боку традиційних ЗМІ, а численні виступи були припинені місцевими органами влади; зокрема, постановка між 2013 та 2014 роками призвела до офіційної заборони з боку французького уряду. ЗМІ, політики та політологи переважно вважають його антисемітом, а він ідентифікує себе як «антиістеблішмент» та «антисіоніст».

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Ерве Вільшез

Ерве Жан-П'єр Віллеше́з, народився 23 квітня 1943 року в Парижі, був французьким актором. Його батьками були Евелін Реччоні та Андре Віллеше́з; його батько був хірургом, який намагався знайти лікування карликовості Ерве, ймовірно спричиненої ендокринним розладом. Народившись під час нацистської окупації Парижа, він мав німецьке походження та трьох братів: Філіппа, Патріка та Жан-Поля. Він також є дядьком журналіста та телеведучого Томаса Віллеше́за. Вільче́йз спочатку прагнув кар'єри в мистецтві. У 1959 році він відвідував École des Beaux-Arts, а в 1961 році його роботи були виставлені в Музеї Парижа. У віці 21 року в 1964 році він переїхав до Нью-Йорка, щоб продовжувати малювати та займатися фотографією, поселившись у богемному районі. Він вивчив англійську мову, дивлячись телевізор, і працював митцем, художником та фотографом, а також моделював для фотографій для National Lampoon . Він з'являвся у неоф-бродвейських постановках і працював помічником, який обводив комікси для Harvey Comics між 1971 і 1973 роками, включаючи такі назви, як Casper та Richie Rich . Його кінодебют відбувся в 1966 році у франко-американському фільмі Chappaqua . Вільше́йз здобув міжнародне визнання завдяки ролі Ніка Нака у фільмі про Джеймса Бонда 1974 року Чоловік із золотим пістолетом , а згодом — як Татую в американському телесеріалі Острів фантазій з 1977 по 1983 рік, знявшись у 131 з 155 епізодів. Він також озвучував ноги Оскара, Бурчука, у Вулиці Сезам , починаючи з 1977 року. Його кар’єра включала участь у Аероплан II: Продовження (1982), Людина, що падає та Заборонена зона . Суперечка щодо зарплати призвела до його звільнення з Острова фантазій у 1983 році. Він з’явився посмертно в рекламі Heineken James Bond у 2015 році, а його остання телевізійна поява була на Шоу Бена Стіллера восени 1992 року. Е́рве Вільше́йз покінчив життя самогубством 4 вересня 1993 року в Голлівуді, Каліфорнія, у віці 50 років; його прах розсіяли біля мису Фермін.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Йоган Голден

Йоган Голден – багатогранна особистість з Норвегії, визнаний коміком, музикантом, колишнім політиком та теле-радіоведучим. Він спочатку здобув публічну увагу завдяки своїй роботі в радіопрограмі XL. Рання кар’єра Голдена також включала занурення в політику, оскільки він балотувався від Det Politiske Parti на виборах до норвезького парламенту 2001 року в Осло, проводячи кампанію зі слоганом «Твій раб у парламенті». Окрім цих занять, він є членом гурту DDR, демонструючи свої музичні таланти. Комічний дует Йона Голдена з Атле Антомсеном став значною частиною його кар’єри. Вони спільно вели телепрограму «En L.U.N. Aften med Golden og Antonsen» на каналі Metropol, а пізніше продовжили співпрацю на P4 з Misjonen, розвиваючи свою попередню радіопрограму. Раніше він також вів програму «Kommisjonen» на Kanal 24 разом з Атле Антомсеном. Наразі Йон Голден спільно веде комедійне ток-шоу «Golden Goal» з Генріком Елвестадом, яке виходить на норвезькому телеканалі TV2. Шоу зосереджується на спорті та містить інтерв’ю зі спортсменами, досліджуючи як знайомі, так і незвичайні спортивні заходи з усього світу. Шоу «Золотий гол» дебютувало у 2006 році, і протягом свого першого сезону в ньому знялися відомі гості, зокрема Оґе Гарейде, Джон Шітту, Арне Шейє, Лінн Гітмарк, Томмі Інгєбрігтен, Даві Ватне, Стале Солбаккен та Гунде Сван. Окрім телевізійної роботи, Ґолден також відомий своїми винахідницькими починаннями; у 2011 році він та Генрік Елвестад винайшли «бутфут» – веселу варіацію футболу, яку вони вперше представили в шоу «Золотий гол». Дослідження цими варіаціями шоу підкреслює грайливий підхід Ґолдена до комедії та розваг.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Крістіан Марін

Крістіан Марен, народився 8 лютого 1929 року в Ліоні, Франція, був актором, який мав довгу та різноманітну кар'єру. Він розпочав свою мистецьку підготовку, навчаючись у Школі витончених мистецтв у 1949 році, перш ніж відвідувати Ліонську консерваторію. Хоча він виступив на прослуховуванні до Комеді Франсез у 1951 році без успіху, незабаром знайшов можливості у театральному світі. З 1953 по 1955 рік він був частиною Комедії Сен-Етьєн Жана Дасте, а близько 1955 року почав виступати в паризьких кабаре. Він приєднався до трупи TNP Жана Вілара, де познайомився з Деніелем Сорано та Жераром Філіпом, демонструючи свою ранню відданість виконавському мистецтву. Кар'єра актора Маріна розпочалася на початку 1960-х років з ролями у фільмах, таких як & Les Tortillards (1960), & Le Tracassin ou Les Plaisirs de la ville (1961), & La Belle Américaine (1961) та & All the Gold in the World (1961). Він продовжував зніматися у різноманітних фільмах, зокрема & L'honorable Stanislas, agent secret (1963) та & Bebert et le Train (1963). Визнання прийшло з & Pouic-Pouic (1963). Ймовірно, його найважливішим внеском було втілення маршала Альберта Мерло у перших чотирьох частинах серії фільмів & Le gendarme de Saint-Tropez & від 1964 до 1970 року. Він також зіграв лейтенанта Ернеста Лавердюра у телесеріалі & Les Chevaliers du ciel & між 1967 та 1969 роками. Протягом своєї кар'єри він знявся приблизно у п’ятдесяти фільмах під керівництвом Клода Отан-Лари, Коста-Гавраса та Іва Роберта. Творчість Маріна охоплювала не лише кіно та телебачення; він зіграв приблизно в сорок п’єс і записав декілька платівок у форматі 45 обертів між 1963 та 1972 роками. Він відмовився від п'ятої ролі у фільмі Le Gendarme et les Extraterrestres (1978). Пізніше в кар’єрі він знявся у фільмі Le Gang des Seniors , починаючи з 2010 року. Він співавтором написав свої мемуари Mémoires d’un chevalier du ciel разом із Гійом Антоновичем. Крістіан Марін був членом Академії Альфонса Аллея та шістдесят років був одружений з Монікою; у них було четверо дітей і вісім онуків. Він помер 5 вересня 2012 року в Парижі, залишивши по собі спадок універсального актора, найкраще відомого своєю роллю «Мерло» у серії фільмів Le gendarme та своєю останньою появою у фільмі Dead Man Talking (2012).

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Мар

Жорж Quilliou, який називає себе Чанніг на сцені, бачить день 3 0 листопада 1950 року в Бресті і став Бретоном. карикатура старших жінок з Бретані, зайнятих французькими спорудами, запозиченими з Бретона, перетворюючи однакові вокальні перегини.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Мохамед Феллаґ

Mohand Fellag, також відомий як Mohamed Fellag, іноді просто Fellag або mohamed Saïd Fellag, був народився на 3 1 березня 1950 в Azeffoun, Алжир. Він працював актором, гумористом, режисером і письменником в Алжирі, і висловив себе в Кабилі, Арабському і французькому.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Мусс Діуф

Мусс Діуф, народжений П’єр Мустафа Діуф 28 жовтня 1964 року в Дакарі, Сенегал, був франко-сенегальським актором, коміком та гумористом. Його сім'я переїхала до Марселя, коли йому було чотири роки, а пізніше – до Бобіні, Сен-Сен-Дені, Франція. Спочатку займаючись боксом, Діуф перейшов до акторської діяльності, розпочавши свою кар'єру в театрі з Жеромом Саварі у виставі «Бал кухарів». Фільмографія Діуфа охоплювала кілька десятиліть і включала широкий спектр ролей. Він знімався у фільмах, таких як «Parole de flic» (1985) та «Billy Ze Kick» (1985), після чого знявся у «Loulou Graffiti» у 1991 та 1992 роках. Додаткові фільмографічні дані включають «Les époux ripoux» (1991), «Les secrets professionnels du Dr Apfelglück» (1991), «Berlin Lady» (1991), «Inspecteur Médeuze» (1993), «Le Lyonnais» (1993) та «Acapulco H.E.A.T.» (1993). Він також зіграв ролі у «Lévy et Goliath» (1987) та «Toubab Bi» (1991). Діуф зіграв головну роль у фільмі «The Beast» (La bête) і зобразив Бабу у «Asterix & Obelix: Mission Cleopatra». Окрім кіно, Діоуф мав значну присутність на телебаченні. Він з'явився в серіалі «Наварро» у 1991 році та зіграв провідну роль інспектора Н’Гуми в «Жюлі Лекьо» з 1992 по 2006 рік. Він також брав участь у «Les Anges gardiens» (1994) та «Les Deux Papas et la Maman» (1996), а також озвучував персонажів в анімаційних фільмах Disney «Атлантида: Загублений імперіум» та «Ліло і Стеж» (2000). Діоуф досліджував свій комедійний талант за допомогою двох сольних шоу, «Avant, quand j'étais noir» та «Naturellement humain» (2008). Він також з’явився в реаліті-шоу «La Ferme Célébrités» у 2004 році та в серіалі «Алі Баба» у 2007 році. У 2009 році Діоуф переніс два інсульти, і він помер 7 липня 2012 року у своєму будинку в Марселі через ускладнення, спричинені інсультом. Епізод серіалу «Жюлі Лекьо» був присвячений його пам’яті після смерті.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Міхаель Юн

Міхаель Юн, справжнє ім’я Міхаель Бенаюн, народився 2 грудня 1973 року в Сюрне (О-де-Сен), є багатогранним французьким розважальником. Він – актор, гуморист, співак, режисер, сценарист, продюсер, радіоведучий та телеведучий. Його родинні зв’язки включають угорські, італійські, єврейсько-марокканські та єврейсько-алжирські корені. Батьки Юна – колишній вчитель математики, який став бізнес-психологом, та фахівець з управління персоналом. Кар’єра Юна розпочалася рано; він почав виступати на сцені у віці трьох років і взяв уроки фортепіано у п’ять. Він відвідував підготовчу школу та закінчив ESC Ніцца у 1996 році зі ступенем магістра управління. У 1998 році, завершивши навчання як ведучий і театральний актор, він почав працювати на паризькій радіостанції Skyrock, де вів ранкову новинну програму до 2000 року. Потім з липня 2000 по березень 2002 року він вів програму 'Morning Live' на M6, де здобув визнання завдяки камери-жартам та створенню пародій із залученням артистів, таких як Жан-Мішель Жарр та французькі репери. Під час перебування в M6, Юн разом з Вінсентом Дезанья та Бенжаменом Моргеном у 2000 році сформував гурт 'The Bratisla Boys'. Пісня 'Stach Stach', яку вони випустили у 2002 році, здобула велику популярність, очолюючи французькі музичні чарти протягом десяти тижнів і зрештою зайнявши 30-е місце серед найкращих CD, проданих у Франції до 2004 року. Він та Дезанья співавторували та зіграли головні ролі у фільмі 'La Beuze' (2003), де Юн створив вигаданий музичний стиль 'frunkp'. Подальші комедійні проєкти включають турне 'Pluskapoil' (2003/04), роль Ізногоуда у фільмовій адаптації 2005 року та пародійний гурт 'Fatal Bazooka', який очолив чарти з піснею 'Fous ta cagoule' у 2006 році. Музична кар’єра Юна продовжилася з синглом ‘Mauvaise foi nocturne’ за участю Паскаля Обіпо у 2007 році. Він зняв фільми, такі як 'Fatal' (2010) та 'Vive la France' (2013), часто знімаючись у власних проєктах. З 2014 року Юн почав виконувати драматичні ролі в телебаченні і зараз є членом детективного журі на шоу 'Mask Singer' з 2025 року.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Ніколя Бедос

Французький артист Ніколя Бедо працює коміком, письменником, режисером та актором. Народився 21 квітня 1979 року в Нейї-сюр-Сен, походить із сім'ї, глибоко зануреної в мистецтво; його батько – гуморист Гі Бедо, а мати – сценаристка Жоель Берко. Він відвідував двомовну міжнародну школу та Ліцей Пастер, але рано покинув навчання без закінчення. З юних років Ніколя Бедо мав прагнення знімати фільми, і розпочав свою кар'єру у вісімнадцять років як читач та мистецький консультант для Canal+, працюючи під керівництвом Алена де Гріфа. Бедос здобув визнання у 2004 році як драматург, створивши чотири твори, серед яких успішна п’єса «Вихід зі сцени», яка гастролювала протягом двох років. На початку своєї кар’єри він співпрацював із батьком, співавтором скетчів для шоу, яке гастролювало Францією у 2000 році, та брав участь у виступі батька в Олімпії, коли йому було двадцять років. Його досвід роботи на телебаченні та радіо, включаючи радіопередачу на Oui FM та внески до «Semaine critique!» та «On n'est pas couché» з 2010 по 2015 рік, вплинув на його стиль письма, додавши гумор до його творів. У 2020 році він отримав премію «Сезар» за найкращий оригінальний сценарій. Ніколя Бедо зняв чотири фільми: Мр. та пані Адельман (2017), La Belle Époque (2019), OSS 117: Alerte rouge en Afrique noire (2021) та Mascarade (2022). Він написав сценарії до восьми фільмів, створив музику до чотирьох і виступив оригінальним сценаристом для двох. У жовтні 2024 року суд визнав Ніколя Бедо винним у сексуальному насильстві та призначив покарання у вигляді одного року позбавлення волі, включаючи шість місяців умовно, а також зобов’язав пройти лікування від залежностей та психологічну терапію. Це засудження, яке передбачає включення до списку сексуальних злочинців Франції, відбулося після звинувачень, що сягають 2018 року, і включало випадки, про які було повідомлено в 2023 році. Він заперечував свою роль сексуального агресора, пояснюючи свої дії надмірним споживанням алкоголю.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Паскаль Легітімус

Французький актор, комік і театральний режисер Паскаль Лежтимус народився 13 березня 1959 року в 17-му окрузі Парижа. Внук коміка Дарлін Лежтимуса та племінник телевізійного продюсера Жезіпа Лежтимуса, він має родинні зв'язки з творчим середовищем. Він також пов’язаний з Етьєном Лежтимусом і є кузеном Лорана Вульзі. Його мати, Мадлен Камбуріан, була вірменським театральним костюмером, а батько, Тео Лежтимус, був актором антильського походження з ефіопськими коренями. Цей різноманітний родовід, здається, вплинув на його кар’єрний шлях. Участь Легітима в театрі розпочалася у старшій школі Клода Бернара в Парижі, де він здобув визнання як актор. У середині 1970-х років він заснував театральний клуб разом з Еріком Сіваняном та Даніелем Шиком. Пізніше у 1980-х роках він з’явився в Le Petit Théâtre de Bouvard як частина групи, спочатку названої 'Les Cinq de Bouvard'. Значного успіху він досяг починаючи з 1985 року як член комедійного гурту Les Inconnus, до якого також входять Дідьє Бурдон та Бернар Кампен. Гурт відомий своїми культовими скетчами, такими як ‘Rap-tout’ та ‘Télémagouilles’, і випустив у 1995 році критично та комерційно успішний фільм Les Trois Frères , отримавши премію «Сезар» за найкращий дебютний фільм. Він співпрацює з Дідьє Бурдоном та Бернаром Кампеном вже сорок років. Окрім роботи з Les Inconnus, Лежтитюс займався різними творчими проєктами. Він написав, зняв та спродюсував фільм Antilles sur Seine . З 1998 по 2003 рік він зіграв головну роль у поліцейському серіалі Crimes en série , а з 2006 по 2009 рік – батька родини в Les Tricheurs . Він також режисерував п’єси, такі як Plus si affinités , і зараз знімається у Non à l'argent! , починаючи з 2017 року. У 2011 році він виступив зі стендап-шоу під назвою Alone Man Show . Зараз він знімається у Le Duplex , прем’єра якого відбулася у лютому 2024 року, і яке повернеться 12 вересня 2024 року в Théâtre de Paris, а також у Le Bémol та Vols au Musée de la Croûte . Книга La Bible des Inconnus , яка документує їх сорок років спільної роботи, запланована для публікації 2 жовтня 2025 року. Він також бере участь у вебінарі під назвою 'Bas les Masques' з Ромео Курналем і захоплюється мушлями.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Франсіс Бланш

Франсіс Бланш, справжнє ім’я Франсуа Жан Бланш, народився 20 липня 1921 року в Парижі та був багатогранним французьким митцем. Він працював актором, співаком, гумористом і письменником. Його батько, Луї Бланш, був актором сцени, а дядько, Еммануель Бланш, – живописцем. Його інтелектуальні здібності були очевидні з дитинства; він закінчив середню школу у чотирнадцять років, що тоді було рекордом для наймолодшої людини у Франції. Серцевий напад, спричинений нелікованим діабетом 1 типу, призвів до його смерті в Парижі 6 липня 1974 року; йому було 52 роки. Кар'єра Бланша розпочалася з ранніх радіовиступів у 1944 році на Radio-Bretagne в Ренні. Він здобув популярність у 1940-х та 1950-х роках як частина театральної трупи Роберта Дгері, Les Branquignols, знявшись у фільмі & Ah! Les belles bacchantes (1954) разом з ними. Він часто співпрацював з П'єром Даком, утворивши комічний дует, який створив такі твори, як & Le Sâr Rabindranath Duval (1957). Разом вони створили радіосеріал & Malheur aux barbus , який транслювався з 1951 по 1952 рік, а пізніше відновили його під назвою & Signé Furax , який виходив з 1956 по 1960 рік із понад 1000 щоденних епізодів. Він також був відомий тим, що вигадував та авторствував знамениті телефонні розіграші, які транслювалися по радіо. Протягом своєї кар'єри Бланш виступав у численних театральних постановках, зокрема в «Тартюфі» та «Нероні», і з’явився в опереті «Князь небесний» (1955). Він зіграв головні ролі у понад двадцяти фільмах, серед яких «Фредеріка» (1942), «Вони – двадцять» (1950) та «Дядьки з вогнепалами» (1963), де зіграв майстра Фоласа. Він часто співпрацював з кінорежисером Жоржем Лотнером, також знімаючись у «Барбузи» (1964). Комічний стиль Бланша часто включав пародіювання класичної музики; наприклад, він створив твір на основі «Die Forelle» Шуберта та перетворив 5-ту симфонію Бетховена на музичну почесть одягальній прищіпці. Він був автором кількох творів, зокрема «Мій їжак і я» (1972) та «Роздуми, репліки та анекдоти» (1972). Похований на кладовищі Ез.

Переглянути профіль