Глобальний каталог талантів

Довідник коміків

Переглядайте профілі коміків, біографічні резюме, країну походження та офіційні посилання.

1588 Коміки

Алессандро Бергонцоні

Алессандро Бергоньоні, народився в Болоньї, Італія, 21 липня 1958 року, є багатогранним митцем. Він ідентифікує себе як комік, актор, драматург, письменник, гуморист, артист кабаре, візуальний художник та лірик. На початку своєї кар’єри він співпрацював з Клаудіо Калабро, а також відвідував Академію Антоніана, перш ніж здобути юридичний диплом. Бергонцоні дебютував у 1982 році театральним шоу 'Scemeggiata'. Його вважають провідною фігурою в італійській експериментальній комедії та театрі, що характеризуються сюрреалізмом та мовною грою. Його сценічні роботи часто досліджують сюрреалістичні та парадоксальні ситуації, часто включаючи абсурдність та відкидаючи реальність як художній референс. Загальновідомі постановки включають 'Madornale 33', 'Trascendi e sali' та 'Urge'. Він написав і зіграв у понад п’ятнадцятьох театральних вистав, самостійно режисуючи та проєктуючи декорації. Він здобув національне визнання після участі в шоу Мауріціо Костанцо у 1985 році, а пізніше взяв участь у 'Il bello della diretta' у 1986 році. Окрім театру, робота Бергоньоні охоплює літературу та візуальне мистецтво. Він видав кілька книг, зокрема 'Le balene restino sedute', за яку отримав Золоту пальмову гілку Бордігери у 1989 році, та 'Aprimi cielo'. Також він знімався у фільмах, таких як 'Pinocchio' (2002) та 'Quijote' (2006). З 2005 року він представляє інсталяції та виставки, досліджуючи концепції на кшталт 'Crealtà'. Він регулярно публікується в італійських газетах та журналах, таких як La Repubblica та Corriere della Sera, пишучи колонки, як-от ‘il s’abato di Alessandro Bergonzoni’ та 'Aprimi Cielo'. Творчість Бергоньоні часто торкається соціальних проблем, зокрема хвороби, коми, ув'язнення та миру. Він отримав численні нагороди, включаючи Premio della Critica (2004-2005), нагороду Сен-Венсан, нагороду Gradara Ludens (1995) та Premio Nazionale Cultura della Pace у 2022 році. Він продовжує виступати, заплановані майбутні покази в таких місцях, як Teatro Romano у Вероні (2026) та Teatro Duse у Болоньї на Giornata dei Risvegli (День пробудження), щоб підтримати дослідження коми.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Альгайро Ношсе

Алісіеро Ношсе (Alighiero Noschese) – відомий імітатор, актор, привітаний італійський шоумен, вважав найвибагливіших і близьких в історії італійського телебачення.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Анджело Дуро

Анджело Дуро, народився в Палермо у 1982 році, є італійським стендап-коміком, актором та телеведучим. Він розпочав свою кар'єру у 2010 році, коли Давіде Паренті, шоураннер програми «Le Iene», відкрив його під час стендап-виступу та найняв для роботи в програмі. Працюючи кореспондентом на «Le Iene», Дуро знімався у сегментах, таких як «Nuccio Vip» та «Il cantante senza pubblico». Він також з'явився у короткій ролі в епізоді телесеріалу «Squadra antimafia - Palermo oggi» у 2011 році. Комічний стиль Дуро характеризується екстремальною політичною некоректністю та постійною провокацією, часто описуваним як «чемпіон цинізму». Його мова часто вважається ницею. Дебютував як актор у 2016 році у фільмі «Тірамісу» режисера Фабіо де Луїджі. У 2017 році він представив свій сольний виступ «Чому ти на мене дивишся?», який швидко здобув популярність завдяки кільком вичерпаним виставам та позитивним відгукам. Запис вистави в театрі Маджоні у Мілані пізніше транслювався на телеканалі Italia 1. Дуро висловлював думки з широкого кола питань, включаючи гендер, гомосексуалізм, неписьменність та критику; він також заявляє, що пишається тим, що не народився жінкою, і віддає перевагу суспільству з більшою кількістю геїв. Окрім живих виступів, Дуро розширив свою творчу діяльність. У 2018 році він видав свою першу книгу, «Il piano B». Її описали як його «найгіршу» сторону. У лютому 2023 року він з’явився на 73-му фестивалі Санремо, що викликало суперечки. Дуро зараз готується до свого четвертого туру, який розпочнеться 19 лютого 2025 року в Барі, Апулія, у театрі Team, з новою програмою під назвою «HO TRE BELLE NOTIZIE». Це відбувається після його попереднього туру «Sono cambiato», який включав понад 120 вичерпаних виступів як в Італії, так і за кордоном. Тури Дуро організовує його компанія Da Solo Produzioni. Зараз він перебуває у стосунках з акторкою Марілу Піпітоне та ідентифікує себе як атеїст. Його друга книга, «Come diventare stronzi ed essere amati», запланована на вихід у 2025 році.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Андреа Полтроньєрі

Андреа Армче́йри, також відомий як PoltroSax або Poltro, — італійський музикант і комік, який народився у Феррарі 5 листопада 1965 року. Він розпочав свою кар'єру, граючи на саксофоні в гурті Libagions у 1986 році. Його мистецька освіта включає диплом Інституту Доссо Доссі у Феррарі за спеціальністю «Прикладне мистецтво» та ступінь Академії образотворчих мистецтв у Болоньї. Ці формальні навчання сприяють його унікальному підходу, поєднуючи візуальне мистецтво з музикою та комедією. Він виступає вже понад тридцять років, починаючи приблизно з 1993 року, і продовжує розважати аудиторію в Італії та за кордоном, зокрема у Нью-Йорку. Виступи Армче́йрів характеризуються як «гумористичні музичні шоу», що поєднують кабаре та музику в захопливий спосіб. Його стиль включає ферарський діалект у пісні, часто пародіюючи теми мультфільмів або переробляючи тексти для комічного ефекту. Він часто виступає в ролі персонажа «Ніве́с», 83-річної жінки з Молінелли, Болонья, а також зображує супергероя на ім’я Ума́з’, пародію на Людину-павука, щоб посилити гумор. Іноді люди називають його «одноосібним гуртом», тому що він робить багато речей, хоча часто працює з іншими виконавцями. Він співпрацював з групами, такими як Stadio, та музикантами, такими як Серджіо Сґріллі, і разом вони створили театральне шоу «Сґрілла́ус», починаючи з 2003 року. У 1990 році Libagions випустили свій перший національний сингл, отримавши поради та досвід від Піно Даніеле під час його запису. Протягом своєї кар'єри Андреа Полтронері брав участь у численних заходах, таких як Rock Circus та Ferrara Music Park. Він гастролював Італією з Крістіною Д’Авеною та Gem Boy, а у 2011 році приєднався до Stadio як саксофоніст для їхнього туру 'Diamanti e caramelle'. У 2007 році він посідав друге місце на національному кабаретному конкурсі. Хоча 'Accademia del PoltroSax Club' у Франкфурті описує його універсальність як ключову характеристику, а 'Scuola di Fenomenologia di Chicago' (або ‘Scuola dell’obbligo della Nives’) підкреслює його здатність видавати звуки як визначальну, Андреа Полтронері продовжує виступати в театрах, телевізійних студіях, на площах та в різних місцях, демонструючи свою незмінну присутність в італійській розважальній індустрії.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Андреа Пуччі

Андреа Пуччі, також відомий як Пуччі, — італійський комік, артист кабаре, актор і телеведучий. Народився Андреа Баккан у Мілані 23 серпня 1965 року, виріс у сім’ї з венеціанським корінням. Його батьки — Франческо П'єтро Баккан зі Стангелли (PD) та Роза ді Прессана (VR), а сестра — Мануела. Зараз він проживає в Мілані. До того, як здобути визнання як комік, Пуччі працював на різних посадах, зокрема в тютюновій крамниці своєї родини та пізніше керував ювелірним магазином. Влітку він працював аніматором у туристичних селищах Валтур, що сприяло розвитку його спостережливості. У 1994 році журналіст Тіберіо Тімпері помітив його та познайомив з автором телешоу. Прізвисько «Пуччі» він отримав від персонажа в жартах Піппо Франко. Кар’єру Пуччі розпочато з перемоги в телешоу «La sai l'ultima» у 1993/1994 роках на Canale 5, після чого став постійним гостем з 1994/1995 по 1999/2000 роки. Комедія Пуччі зосереджена на соціальній та карнавальній сатирі, уникаючи політичних тем. Він відомий своїми монологами з фразою «È cambiato... tutto!» (Все змінилося!). Його стиль полягає в спостереженні за повсякденним життям та імпровізації гротескних ситуацій з аудиторією. З 2005 по 2016 рік він був частиною акторського складу комедійного шоу Colorado на Italia 1, і продовжував брати участь у 'Colorado Cafè' з 2005/2006 року. Він також з’являвся в різних інших телепрограмах, включаючи Maurizio Costanzo Show , Quelli che il calcio (як спеціальний кореспондент з 2003 по 2004 рік) та Big Show (з 2017 року). У 2010 році він співавтором книги Ho sposato l’esorcista з Raffaele Skizzo Bruscella. Він – пристрасний фанат «Інтера» і часто обговорює футбол у своїх монологах, навіть з’являючись на Quelli che il calcio для коментування матчів «Інтера». Протягом своєї кар’єри Пуччі отримав кілька нагород та брав участь у численних шоу, серед яких "Sotto a chi tocca", “Scherzi a parte”, “Passaparola”, “Lista d’attesa”, “Lo zoo di 105”, Radio Kiss Kiss, “Shake”, “Buon Domenica” та “All Together Now”. Він також знявся у фільмі *L'allenatore nel Pallone 2* у 2007 році. У 2021 році він був суддею в шоу *Star in the Star*, а у 2022 році взяв участь як учасник у *Stasera tutto è possibile*. У серпні 2023 року він виграв нагороду за найкращого виконавця на фестивалі Cirella Ruderi. У сезоні 2024/2025 року він повертається до театру зі шоу *30 anni e non sentirli*. Нещодавно йому було запропоновано спільно вести частину 76-го видання Sanremo у 2026 році, але він відмовився через суперечки та погрози. Пуччі зіткнувся з численними суперечками щодо тем, які висвітлюються в його шоу та дописах у соціальних мережах, включно з обвинуваченнями в мізогінізмі, гомофобії, расизмі та антипівденному настрою. Він висловлював підтримку правопопулістським політичним поглядам і уряду Мелоні, і його звинувачували в мізогінізмі щодо Еллі Шлайн. Його шоу зазвичай тривають від 90 хвилин до двох годин, а Vivid Seats продає квитки на його виступи. Незважаючи на ці суперечки, Пуччі залишається популярним коміком, якого вважають одним із провідних виконавців у комедійній сцені 2026 року.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Арандо Сокілі

Armando Falconi (1871–1954) був італійським актором, який виступав на сцені і скринінгу, взявши участь в більш ніж сороких фільмах на шляху своєї кар'єри. У 1931 році заголовок комедії Шармер.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Бомболо

Франко Лечнер, відомий професійно як Бомболо, був італійським актором характерних ролей та коміком. Народився в Римі 22 травня 1931 року в районі Понте на вулиці Віа ді Монте Джордано, 13, а помер там 21 серпня 1987 року у віці 56 років. Походив із бідної сім'ї, його батько був колишнім торговцем посудом та ремонтником печей, і він покинув школу після другого класу у вісім років. Працював вуличним торговцем зі своїм братом Ренато, продаючи господарські товари та тарілки, а пізніше – парасольки, щоб заробляти на життя. Приблизно у віці 40 років він припинив продавати товари на вулиці завдяки своїй кінокар’єрі. Відкрито у трактирі Франко Кастеллаччі та П’єрофранческо Пінготоре у 1975 році під час вечері в 'Picchiottino,' Бомболо приєднався до кабаре-гурту ‘Il Bagaglino’ та зробив театральний дебют у Салоне Маргарита у 1976 році. Він обрав ‘Bombolo’ як сценічне ім'я, дитячий прізвисько, натхненний піснею 1932 року, можливо, щоб кинути виклик булінгу через зовнішність. Його комедійний стиль був переважно фізичним, покладаючись на міміку, бичачий погляд та використання ономатопеї, зокрема характерного звуку "Тzé tzé." Він часто з'являвся у жанрових фільмах, включаючи сексуальні комедії та поліціоттескі (фільми про злочини), часто граючи другорядні ролі поруч з акторами, такими як Томас Міліан, Енцо Каннавале та Піппо Франко. Його виступи з Il Bagaglino пізніше транслювалися на Rai-Tv. Бомболо здобув значну популярність завдяки своїм виступам у серії фільмів поліцейського жанру, зокрема в тих, що були зняті Бруно Корбуччі, таких як & Squadra Antitruffa (1977) та & Delitto al Blue Gay (1984). Він особливо добре запам’ятався за роллю Вентичелло, дрібного злодія та інформатора поліції, у дев’яти з одинадцяти фільмів серії про інспектора Ніко Джіральді. Цей персонаж став культовим і закріпив за ним статус помітного актора в італійському жанровому кіно 1970-х та 1980-х років. Він з’являвся приблизно у десяти «барцелетта» (жартівливих) фільмах на рік під час їхньої популярності, знявшись у понад сорок фільмів і телешоу. Його смерть настала через ускладнення після великої хірургічної операції, яка послідувала за гострим менінгітом у 1986 році, що призвело до коми. Його остання вистава на сцені відбулася в Салоне Маргарита в Римі з трупою Багаліно у травні 1987 року.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Гіоргіо Фалті

Giorgio Faletti, autore, музиканти, attore e cabarettista italiano, è nato ad Asti, в Piemonte, e ha vissuto sull'Isola d'Elba. Le sue opere sono держава tradotte in venticinque lingue e hanno avuto grande Successo в Europa, в Sud America, в Сіна, в Giappone, в Росії e negli Stati Uniti.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Карло

Карло Енріко Паоло Таранто, італійці від народження, відомий як радіодинамік і досягла популярності особливо для його ролі в Gialappa Band разом з Giorgio Gherarducci і Marco Santin.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Коко Понзоні

Кочі Понцоні, справжнє ім'я Ауреліо Понцоні, народився 11 березня 1941 року в Мілані, є італійським актором, сценаристом, співаком та коміком. Його мати дала йому прізвисько «Кочі», натхненне персонажем з дитячого журналу «Corriere dei Piccoli». Він навчався як в Італійському ліцеї класичному, так і в технічному інституті Карло Каттанео, де вивчав бухгалтерський облік. Ранні дружні стосунки з Ренато Поцетто, що почалися в Джемоніо, призвели до значного мистецького партнерства. Понцоні спочатку здобув популярність як частина комедійного дуету «Кочі е Ренато» з Ренато Поцетто, сформувавши партнерство у 1962 році. Вони почали виступати в «Cab 64» у 1964 році, а пізніше в Дербі Клуб у Мілані, починаючи з 1965 року, розвиваючи сюрреалістичний та поетичний стиль комедії. Енцо Джаначчі став другом і співавтором у цей період, сприяючи їхнім популярним пісням, таким як «Canzone Intelligente», 'La gallina' та 'Nebbia in Val Padana'. Вони дебютували на телебаченні в 1971 році в міні-серіалі «Riuscirà il cav. papà Ubu?» та вели програму «Il poeta e il contadino» у 1973 році. Він розпочав сольну кар'єру в 1976 році, відзначену його кінодебютом у фільмі «Cuore di cane», також знявшись у «The Career of a Chambermaid» та «Sturmtruppen» того ж року. Після здобуття визнання за свою роботу з Поццетто, Понзоні розпочав сольну кар’єру, зосереджуючись на кіно та театрі. Він знімався у фільмах, таких як «Маркіз Сверчко» (1981) та «Саксофон» (1978). На початку 1980-х років виникли розбіжності з Ренато Поццетто щодо вибору робіт, що призвело до перенесення акценту на драматичний театр. У 1987 році він коротко балотувався на політичну посаду від Радикальної партії. Понзоні возз’єднався з Поццетто у 2000-х роках для телевізійних та театральних проєктів. У грудні 2024 року він отримав нагороду за кар’єру на Міжнародному кінофестивалі в Асті та став офіційним представником City Angels. Він опублікував свої мемуари «Версія Кочі» у 2023 році та з’явився на «Зелік» у лютому 2026 року, щоб відсвяткувати 30-ту річницю шоу.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Маччо Капатонда

З ім'ям мистецтва Maccio Capatonda, який є Marcello Macchia, відомий в Італії для своєї діяльності, як комедія, актор, сценарист, режисер і YouTuber.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Чекко Зальон

Народжена під назвою Luca Pasquale Medici і відомий під назвою Checco Zalone, він є італійським художником, який працює як приятельний, сценарист, актор і співачка.

Переглянути профіль