Гаррі Richman, американський вокаліст, актор, танцюрист, комічний, піаніст, сценарист, bandleader і нічний клуб У 1920-х роках і 1930-х роках. На висоті своєї кар’єри він увійшов у ТОП-10 найкращих розважальних закладів галузі.
Хельга Ганеманн, німецька артистка естради, кабаре-виконавиця, співачка та акторка, народилася 8 вересня 1937 року в Берліні-Вільгельмсруа та померла 20 листопада 1991 року в Берліні-Бух. Вона була наймолодшою з чотирьох дітей. Її талант до комедії було виявлено ще під час навчання у школі. З 1956 по 1959 рік вона навчалася в Академії драматичного мистецтва ім. Е. Буша в Берліні-Нідерашеневайде, яка також відома як Schauspielschule (Школа акторської майстерності). Ця підготовка підготувала її до кар’єри у сфері виконавського мистецтва. Ганнеман розпочала своє професійне життя з дебюту на сцені у 1959 році в кабаретному ансамблі «Лейпціґер-Пфефермюле». Вона повернулася до Берліна приблизно у 1961 або 1962 роках, зосереджуючись на кабаре та комедії. Після 1962 року вона часто з’являлася по телебаченню та радіо. З 1969 року вона стала постійним членом ансамблю Німецької телерадіокомпанії (Deutscher Fernsehfunk). Вона була відома своїми виступами в сатирично-комедійному шоу «Tele-BZ», де виступала разом з Інгеборг Краббе, Інгеборг Насс, Гансом-Йоахімом Ганішем та Серхіо Гюнтером, знявшись у понад 30 епізодах. Її робота в «Tele-BZ» принесла їй мистецьку премію Спілки вільних німецьких профспілок (FDGB) НДР. Ганнеман здобула значну популярність у Східній Німеччині наприкінці 1970-х років, відома своєю "берлінською щелепою", тобто прямолінійністю. З того часу вона вела програму 'Helgas Top(p)-Musike' на Berliner Rundfunk і мала хіти, зокрема 'Wo ist mein Jeld bloß geblieben,' 'Jetzt kommt dein Süßer,' та 'U-Bahn-Beat.' Вона також регулярно представляла оглядне шоу 'Ein Kessel Buntes' та зіграла ролі, такі як Ерна Мішке у телевізійній драматичній серії Maxe Baumann з 1976 по 1980 рік, і мачуха Маріанна у казковому фільмі 1976 року Aschenbrödel . Вона озвучувала Юванну Єнсен у трьох фільмах про Олсенівську банду. Ганнеман отримала мистецьку премію НДР у 1982 році та Національну премію НДР за мистецтво та літературу III класу в 1987 році. У листопаді 1991 року їй діагностували рак легенів незадовго до смерті у віці 54 років. В її пам'ять у 1995 році було встановлено премію 'Goldene Henne', а громадський центр у Шенефайхе, де вона жила, було названо Helga-Hahnemann-Haus.
Хельге Олоф Ског, народився 6 серпня 1938 року в Борусі, був шведським актором і коміком. Його батьками були Карл Аксель Ског і Карін Ліндаль; його батько обіймав посаду мера Боруса. З раннього віку він виявляв інтерес до виконання, починаючи грати в театрі ще в дитинстві. Спочатку мав намір стати юристом, але після участі у Варберзьких фортечних іграх його заохочували займатися акторською діяльністю. У 1957 році він спільно заснував театральну групу «Рамплюс» у Борусському ліцеї та відвідував Dramatens elevskola з 1958 по 1961 рік, після чого був залучений до Dramaten. На початку своєї кар’єри він співпрацював з Яном Бергквістом над сатиричними п’єсами, такими як & Ivar Kreugers svindlande affärer (1969) та & Buss på sta’n (1970), і знімався в кількох телепрограмах, зокрема & Hur man blir rik på aktier (1970), & Ljuger Gustav Johansson? (1972) та & Folke Bengtssons underbara resa (1975). Кар'єра Скоога охоплювала десятиліття, включаючи кіно, телебачення та театр. Він знявся у фільмі *Baltutlämningen* у 1970 році та у *Near and Far Away* у 1976 році. Протягом 1980-х років він здобув широке визнання завдяки своїй участі в телесеріалі *Teatersport*. Він також знімався в різних телевізійних постановках, зокрема *Babels hus* (1981), *Beteendelek* (1981) та *Pengarna gör mannen* (1984). Його талант озвучування було використано у *Skrotnisse och hans vänner* (1985) та *Exit* (1990). Він зіграв головну роль у *Allra käraste syster* (1988) і виконав роль у *T. Sventon praktiserande privatdetektiv* (1989), особливо прославившись роллю Туре Свентона, з'явившись у різдвяному календарі 1989 року та у фільмі 1991 року *T. Sventon och fallet Isabella*. Він продовжував активно працювати протягом 1990-х і 2000-х років, знявшись у *Jönssonligan spelar högt* (2000) та *Kommissionen* (2005). Внески Хельге Скоога у шведський розважальний світ були широко визнані. Він отримав стипендію Riksteatern у 1962 році, премію Svenska Teaterkritikers förening у 1993 році та медаль Його Величності Короля восьмого ступеня в стрічці Ордену Серафимів у 2008 році. Він також отримав почесну премію Карла Герхарда у 1997 році. Він був ведучим програми P1 Sommar у 1988 та 2004 роках, а також був членом журі сатиричної програми Parlamentet з 1999 по 2008 рік. Крім того, він озвучував телевізійні програми, такі як Klockan nio hos stjärnorna (лютий-березень 2015) та Halv åtta hos mig (2008-2013). Він залишався в Stockholms stadsteater до виходу на пенсію у 1997 році та був залучений до Unga Klara, очолюючи Klara soppteater з 1988 року. Хельге Скоог помер 12 грудня 2025 року в Стокгольмі.
Геннінг Шмідтке — німецький комік, який народився 3 лютого 1970 року в Нортхаймі. Дитинство провів у Гаторфі ам Гарц, а середню освіту закінчив у 1989 році в гімназії Ейнштейна Моріца Арндта в Герцберзі ам Гарц. Шмідтке здобув вищу освіту, вивчаючи німецьку та англійську мови в Геттінгені. У цей час він займався музичною діяльністю, граючи на піаніно та формуючи гурти, а також писав статті для вуличного видання TagesSatz з 1997 по 2004 рік. У 2002 році він гастролював Румунією з шансон-рок-гуртом 'Schneemann', отримавши фінансування від Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. З 2004 року Шмідтке зарекомендував себе як кабаре-артист, музикант та автор. Спочатку виступаючи під псевдонімом 'Kelvin von der Musikpolizei,' він здобув визнання завдяки своїй програмі 'Musikpolizei,' яка містила переосмислення відомих рок-пісень на фортепіано. Ця програма принесла йому премію Bochumer Kleinkunstpreis у 2004 році. Він також писав та складав музику для інших артистів, таких як Геннес Бендер та Ausbilder Schmidt. З 2001 по 2010 рік він забезпечував музичний супровід для імпровізаційних театральних груп. Його робота охоплює радіокомедії, де він співпрацює з Рамоною Шукрафт над дитячими програмами, такими як серія 'Jimmy Böndchen.' Шмідтке зараз зосереджений на представленні загалом оптимістичного погляду на світ. Починаючи з 2011 року, Бастіан Пастевка веде подкаст-інтерв'ю 'Schön Reden', а його виступи включають програми, такі як 'No Wumme, No Cry' (яка транслювалася на 3sat), 'Hetzkasper – zu blöd für Burnout,' 'Egoland' та 'Es ist nicht alles so scheiße, wie du denkst.' Він також є переможцем Трірського комедійного слему та з’являвся в Кельнській програмі Nightwash. З січня 2013 року Бастіан Пастевка виступає як кабаре артист у 'Berlin Politix' на ZDFinfo. Його книга 'Es ist nicht alles so scheiße, wie du denkst' вийшла у 2021 році, а супутня сценова постановка – поєднання стендап-комедії та інформаційно-розважального контенту – зараз у турі. Виступи Шмідтке підкреслюють позитивні зміни, які часто ігноруються ЗМІ, використовуючи статистику для підтримки його аргументу про те, що загалом ситуація покращується. Нещодавно він отримав Passauer Scharfrichterbeil у 2024 році, отримавши похвалу за пропозицію перспективи, здатної поширювати впевненість та оптимізм, а також отримав нагороду “Lorscher Abt” у 2024 році.
Генріх Айзенбах, який народився 10 серпня 1870 року у Відні, — визначний артист кабаре й комік гротеску, що працював на зламі століть. Його батьками були Юліус Айзенбах і Пауліна Феллер, мав старшого брата Ісидора Айзенбаха. Він став помітною постаттю у світі розваг як Відня, так і Будапешта. Кар’єра Айзенбаха почалася в 1894–1914 роках у трупі Budapester Orpheumgesellschaft, зіркою якої він був. Його також знали за прізвиськом 'Wamperl'; він виступав разом із такими артистами, як Йозеф Модль і Геза Штайнгардт. Комічний стиль Айзенбаха поєднував гротеск і персонажів із міського єврейського середовища, відображаючи віденсько-єврейську комедію, що панувала в Budapester Orpheum. Його сольні сцени писали Луїс Тауфштайн, Йозеф Армін і Адольф Глінгер, роблячи свій внесок у його неповторні виступи. 1907 року він заснував власну трупу 'Eisenbach – Budapester Varieté' і запросив до неї Арміна Берга. Задум виявився недовгим і 1908 року закрився, після чого Айзенбах повернув Берга до Budapester Orpheum, де вони разом розвивали комічний стиль Берга. З травня 1910 року він разом з Адольфом Гунгером і Отто Тауссігом керував 'Possenbühne Max und Moritz', де того ж року планували розпочати кабаре-вистави; близько січня 1913 року він усе ще був там задіяний. Айзенбах був ‘Jargonvirtuose’ — майстром сленгу й жаргону. Окрім сцени, Айзенбах знімався в німих фільмах, як-от 'Sami, der Seefahrer' (1916) і 'Hausball beim Blunzenwirt'. Він був одружений з Анною, з якою виконував танцювальні куплети, а згодом — з Міці Тельмонт (Марією Пфлегер), також співачкою. 1915 року він залишив Budapester Orpheumgesellschaft через розбіжності щодо патріотичних вистав, що звеличували війну. Щоб підзаробити, він малював пейзажі й продавав їх по 2 гульдени за штуку. Від депресії його лікував Зиґмунд Фройд. Він помер 14 квітня 1923 року у Відні. На знак визнання його заслуг 1955 року у віденському районі Гітцинг з’явилася вулиця Eisenbachgasse.
Генфіл, справжнє ім'я Енріке де Соуза Фільйо, народився 5 лютого 1944 року в Рібейрао-дас-Невеш, штат Мінас-Жерайс, був бразильським карикатуристом, карикатуристом, журналістом і письменником. Найбільш відомий як Генфіл, він розпочав свою кар'єру ілюстратора та карикатуриста на початку 1960-х років, публікуючи роботи в журналі Alterosa в Белу-Оризонті з 1964 року. Його перші успішні персонажі, 'Os Franguinhos', дебютували в Alterosa, висміюючи повсякденне життя за допомогою безглуздя та критичного гумору. Згодом він співпрацював з виданнями, такими як Diário de Minas, Jornal dos Sports, Realidade, Visão, Placar та O Cruzeiro. Близько 1964 року Генфіл почав активно брати участь у бразильській культурі, регулярно публікуючись у газеті «Jornal do Brasil» з 1969 року та ставши центральною фігурою в сатиричному тижневику «O Pasquim», який розпочав випуск у грудні 1968 року. У 1970 році він видав комікс «Os Fradinhos», де були представлені його найвідоміші персонажі. Ця робота була знаковою, оскільки стала першим бразильським коміксом, опублікованим за кордоном. Творчість Генфіла відзначалася політичним активізмом та критикою бразильських політичних інституцій; він створював вигаданих персонажів для критики цих інституцій, зокрема Фрадіма Баїшіма, його найвідомішого творіння, яке часто асоціюється з фразою «Top! Top!». Він також створив серію «Кладовище померлих» у «O Pasquim», висміюючи постаті, які, на його думку, підтримували або ігнорували військовий режим. Кар'єра Генфіла охоплювала не лише комікси, а й театр, кіно та телебачення. Він зняв і написав повнометражний фільм Танга у 1987 році та працював сценаристом для телепрограми «Мульер» на Rede Globo з 1980 по 1984 рік. Він також писав літературу, зокрема Щоденник таргана у 1976 році. Його роботи здобули популярність у Бразилії, з'являючись у всіх основних бразильських газетах на піку його кар’єри. Він намагався працювати в Сполучених Штатах, але його роботи вважали надто агресивними для публікації в мейнстримі. Генфіл помер 4 січня 1988 року в Ріо-де-Жанейро у віці 43 років через ускладнення, спричинені СНІДом після зараження крові під час переливання. Його пам'ятають як захисника свободи, справедливості та прав людини.
Herbert Constantine “Bistek” Maclang Bautista, філіппінський актор і політик, провів урочистість міста Кезон – найбільш подобове місто в Філіппінах – з 2010 до 2019 року.
Герберт Гізель, народився 22 червня 1927 року в Нюрнберзі, був відомим франконським гумористом. Його вважають "батьком" франконського гумору та він досяг значного успіху з 1960-х по 1970-ті роки. До того, як зайнятися комедією, після війни він ненадовго працював водієм автобуса, а потім вивчав механічну інженерію. З 1953 по 1961 рік він працював керівником відділу в Grundig AG. Його комедійний шлях розпочався у 1953 році з аматорських виступів на корпоративних та різдвяних вечірках, фестивалях та пивних палатках. Його перший публічний виступ як Büttenredner (оратора з таблицею) відбувся того ж року в Karnevalsgesellschaft Rheinländer-Vereinigung у Нюрнберзі. Він швидко здобув визнання за свої виступи на Нюрнберзькому Volksfest та у Fürth Geismannsaal. У 1961 році він покинув свою посаду в Grundig, щоб стати професійним коміком, що стало значною зміною в його кар’єрі. Його комедійний стиль описують як сухий, іноді різкий, але щирий франконський гумор, який часто включає його фірмову фразу "Jou werkli." Гізель випустив свій перший сингл 'Jahrgang 22' у 1963 році, який став хітом і приніс йому вісім золотих платівок за продаж по 50 000 кожної. Обкладинки платівок були розроблені в кольорах франконського Rechen (традиційної дошки для обчислень). Він знявся у п’ятнадцятьох фільмах, починаючи з 1967 року, включно з деякими еротичними комедіями. З 1961 по 1966 рік він обіймав посаду президента 'Nürnberger Trichter Karnevalsgesellschaft e. V. 1909' і був Faschingsprinz 'Herbertla I.' у 1966 році. Через значні податкові борги, близькі до одного мільйона марок, він втік до Канади в 1975 році, де виступав перед німецькомовними аудиторіями. Він помер від серцевого нападу 21 вересня 1982 року поблизу Торонто, Канада, після автомобільної аварії. Меморіальна плита була встановлена в Нюрнберзі у 2008 році, а вулиця, Herbert-Hisel-Weg, була названа на його честь у 2016 році.
Герберт Прикопа, австрійський багатогранний митець, народився у Відні 30 листопада 1935 року. Він помер у Відні 8 грудня 2015 року у віці 80 років і був похований на Центральному кладовищі Відня. З самого початку своєї професійної діяльності він обіймав численні посади, зокрема телеведучого, диригента, тенорового оперного співака, актора, композитора, письменника, піаніста та кабаре-виконавця. Його перше музичне навчання розпочалося з уроків фортепіано у віці п’яти років, після чого він вивчав гармонію, контрапункт, композицію та диригування. Кар'єра Прикопи розпочалася у Віденській народній опері, де він став наймолодшим репетитором віком 19 років у 1954 році. Він також працював помічником на репетиціях Віденського балету. У 1957 році він перейшов на посаду соліста у народній опері, перебравши комедійні ролі у Фріца Кренна. У цей період він знявся у численних фільмах, зокрема «Die Lindenwirtin vom Donaustrand» та «СІСІ – фатальні роки імператриці». Він також співпрацював з Карлом Фаркасом і Герхардом Броннером над кабаре-шоу 1967 року «Jahresrückblick», і був членом «Безіменного ансамблю» Герхарда Броннера, який виступав у «Brettl vorm Klavier». З 1988 по 2009 рік він був частиною радіокабаре «Der Guglhupf». Він також з'являвся у кількох телесеріалах, таких як «Der alte Richter» (1969–1970) та «Die Abenteuer des braven Soldaten Schwejk» (1972–1976). Окрім сцени, Прикопа вів дитячу телепрограму «Auch Spaß muss sein» на ORF у 1980-х роках, з’являючись як Герберт «Гаппі» Прикопа. Він режисував музику та керував Johann Strauss Concert Gala протягом сезонів з 1998/1999 по 2007/2008. Австрія визнала його вплив на культуру, нагородивши його Орденом Пошани за заслуги перед Республікою Австрія у 1986 році; Відень пізніше вручив йому Золоту почесну відзнаку за заслуги перед містом у 2011 році. Йому було присвоєно звання професора 21 березня 2005 року. Шабо-Кнотік та Еріх Кунц. Його тепло пам’ятають за роботу над «Auch Spaß muss sein», на яку й досі посилаються ті, хто з нею познайомився.
Герлене Будоль, громадянка Філіппін, є багатогранною артисткою, народженою 23 серпня 1999 року. Зараз їй 27 років, і вона ідентифікує себе як модель, комедіантка, акторка та володарка титулу на конкурсі краси. Вона широко відома за кількома прізвиськами, зокрема «Дівчина-гіпон», «Магананґ Ділаг» та «Бінібінг Маркіт», з варіаціями, такими як Герлене «Дівчина-гіпон» Будоль і «Гіпон Гьорл» Герлене, які також часто використовуються. Кар’єра Будоль почала привертати значну увагу завдяки її роботі на філіппінському розважальному шоу Wowowin, де вона була співведучою разом із Віллі Ревілламе. Він зробив її постійною співведучою, визнаючи її талант та почуття гумору. У 2023 році Янін Гутьєрес була частиною акторського складу філіппінського телевізійного комедійного серіалу «Одна з баес». Її акторські досягнення включають ролі, такі як Дженні у «Маґпакайланман» (2019) та Сенді Ескудеро у «Мадраста». У 2023 році вона зіграла свою першу головну роль у «Маґандаг Ділаг», зобразивши Джорджіну та Ґретхен. Вона також приєдналася до акторського складу «Black Rider» на ролі Марікіт ‘Pretty’ Калагуас. Її універсальність ще більше підкреслюється її участю у виборах краси; Будоль здобула титул Бінібінг Анґоно в Sining у 2017 році. Вона посіла друге місце на конкурсі «Бінібінінг Піліпінас» 2022 року, здобувши сім спеціальних нагород. Спочатку планувалося, що вона представлятиме Філіппіни на конкурсі «Міс Планета Інтернешнл» 2022 року, але зрештою відмовилася від участі. У 2023 році вона виборола титул «Міс Туризм Філіппін» на конкурсі «Міс Гранд Філіппінс». У 2022 році Будоль закінчила бакалаврат з туризму; вона також займалася діяльністю у сфері розваг та конкурсів краси. Вільберт Толентіно керував її кар’єрою з лютого 2022 року до липня 2023 року.
Герман Бінг, народився 30 березня 1889 року у Франкфурті-на-Майні, Німеччина, був німецько-американським актором і коміком. Його батько, Макс Бінг, був оперним баритоном, а у нього було двоє братів, які також були акторами – Гас Бінг та Рудольф Бінг. Рання кар’єра Бінга розпочалася у віці 16 років, коли він виступав у цирках і ваудевільних театрах, демонструючи комедійний талант. Він отримав музичну освіту в Німеччині та працював цирковим клоуном. До переїзду до Америки він обіймав посаду керівника виробництва для кількох німецьких фільмів, працюючи як лінійний продюсер, а також сценаристом і помічником режисера. Бінг емігрував до Америки в 1923 році та був привезений до Голлівуду в 1926 році Фрідріхом Вільгельмом Мурнау як частина делегації. Він тісно співпрацював з Мурнау, виконуючи роль перекладача та помічника режисера у фільмах, таких як «Світанок» (1927). Після смерті Мурнау Бінг дедалі частіше почав зніматися у фільмах, з’явившись у понад ста фільмах у Голлівуді з кінця 1920-х до середини 1940-х років. Він працював під керівництвом режисерів Джона Форда та Френка Борзажа. Його дебют у кіно відбувся в 1921 році у фільмі «Ціска Барна, циганка», і він знявся у численних інших фільмах, часто без зазначення імені, загалом понад 120 появ. Загальновідомими ролями були другорядні ролі у таких фільмах, як «Заклик дикої природи» (1935), «Червоночолі на параді» (1935), «Восьма дружина синього барсука» (1938), «Великий вальс» (1938), «Гірко-солодкий» (1940) та «Куди ми йдемо звідси?» (1945). Бінг здобув популярність завдяки своїм широко розкритим очам та гумовому німецькому акценту, особливо завдяки його котивці «р», що зробило його популярним актором другого плану. Його часто залучали до комедій на ролі іноземця, подібно до Фріца Фельда. У 1941 році він озвучив Кіномана у мультфільмі Disney "Дамбо". Однак, після 1941 року його кар’єра значно постраждала через неприязнь до німецьких речей після Другої світової війни; замовлень поменшало через відсутність попиту на комедійні ролі німців. Він мав труднощі з пошуком роботи в Голлівуді в середині 1940-х років і ставав дедалі більш пригніченим. Бінг покінчив із собою 9 січня 1947 року в Голлівуді, Каліфорнія, від саморобного вогнепального поранення. Існували припущення, що брак можливостей спричинив його смерть.
Герман Терц, народився в Мадриді 9 квітня 1958 року, є іспанським журналістом, юристом та членом Європейського парламенту (ЄП). Його повне ім'я – Герман Леопольд Терц дель Валле-Лерсунді. Він має іспанське громадянство і наразі представляє Іспанію в Європейському парламенті як частина політичного альянсу "Паτριоти за Європу", який пов’язаний з партією Vox. Кар’єра Тертша розпочалася у сімейному економічному інформаційному агентстві – Іспанській службі економічних новин. Згодом він працював кореспондентом для Agencia EFE у Відні, починаючи з 1982 року, висвітлюючи події в Центральній та Східній Європі. З 1983 року він продовжив роботу кореспондентом для El País, спочатку в Бонні, а пізніше у Варшаві. У першій половині 1990-х років він висвітлював югославські війни як спеціальний посланець, дотримуючись антисербської позиції. З 1993 по 1996 рік він обіймав посаду заступника директора El País та керівника розділу з громадською думкою. Також з 2004 по 2015 рік він робив внесок у радіопрограми на Cadena SER, Radio Nacional de España та Onda Cero, а з 2006 року виступав як політичний аналітик у програмі Telemadrid 'Madrid opina'. Терц покинув газету «El País» у 2007 році через розбіжності щодо редакційного напрямку, а згодом працював політичним коментатором для ABC до 2019 року. З 2008 по 2010 рік він вів ранкове шоу «Diario de la noche» на Telemadrid. У квітні 2019 року його було обрано депутатом Європейського парламенту від Vox, а в червні 2024 року переобрано. Він є членом Комітету з питань зовнішніх справ (AFET) та делегації до Спільного парламентського комітету ЄС-Мексика (D-MX). У 1989 році Терц був нагороджений премією імені Сіріло Родріґеса за журналістську діяльність. У 2019 році Угорська Республіка нагородила його Золотим хрестом ордена заслуг, а в 2022 році – орденом заслуг Польщі. Він також співпрацював з La vuelta al mundo de Veo7 та El cascabel на 13tv, а також з Sin Complejos на EsRadio. У 2003 році з'явився чутка, що Терцх спровокував напад на себе в мадридському барі Toni2, перебуваючи нібито в стані сп'яніння. Чутка розрослася, помилково звинувачуючи тодішнього прем'єр-міністра Сапатеро та Вайомінґ у цій події. Есперанса Агірре публічно прокоментувала ситуацію, згадуючи побиття та взаємні звинувачення. У грудні 2009 року Терцх потрапив у бійку в барі, отримавши травми, які призвели до його відходу з 'Diario de la noche'. Його описували як ‘personajillo blanquito importado’ (маленького білого імпортованого персонажа).
Албанія
1
Вірменія
2
Аргентина
36
Австрія
27
Австралія
52
Азербайджан
1
Бангладеш
1
Бельгія
13
Болгарія
57
Бенін
2
Болівія
1
Бразилія
27
Білорусь
2
Канада
125
Демократична Республіка Конго
3
Швейцарія
17
Кот-д'Івуар
1
Чилі
15
Камерун
1
Китай
8
Колумбія
4
Куба
4
Чехія
7
Німеччина
188
Данія
17
Домініканська Республіка
1
Алжир
2
Еквадор
2
Естонія
5
Єгипет
10
Іспанія
74
Ефіопія
1
Фінляндія
15
Франція
214
Великобританія
365
Джорджія
1
Гана
3
Греція
18
Гватемала
1
Хорватія
2
Гаїті
1
Угорщина
7
Індонезія
23
Ірландія
31
Ізраїль
10
Індія
47
Ірак
3
Іран
6
Ісландія
4
Італія
136
Ямайка
1
Японія
37
Кенія
3
Корея, Південь
20
Казахстан
3
Ліван
5
Шрі-Ланка
1
Литва
1
Латвія
1
Марокко
17
М'янма
1
Мальта
1
Малаві
2
Мексика
28
Малайзія
7
Нігерія
19
Нікарагуа
2
Нідерланди
2
Норвегія
12
Непал
3
Нова Зеландія
9
Перу
2
Філіппіни
35
Пакистан
7
Польща
8
Португалія
7
Катар
1
Румунія
1
Сербія
4
Росія
9
Саудівська Аравія
4
Швеція
101
Сінгапур
3
Словенія
4
Словаччина
2
Сальвадор
1
Сирія
1
Таїланд
2
Туніс
4
Туреччина
5
Тайвань
1
Україна
11
Уганда
7
Сполучені Штати
213
Уругвай
4
Узбекистан
1
Венесуела
5
В'єтнам
1
Південна Африка
3
Зімбабве
1
