Глобальний каталог талантів

Довідник коміків

Переглядайте профілі коміків, біографічні резюме, країну походження та офіційні посилання.

Комедійні шоу Найпопулярніші Додати коміка

Усі A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z

Країна:

Майбутні виступи Підтверджено Підтверджені профілі

Починається на D Підтверджено Очистити все

Показано 85-96 з 115 коміків

Підтверджено Не затверджені

Франція

Дені Марешаль

Деніс Марешаль — французький стендап-комік та актор, народився в Ліоні 29 листопада 1969 року. У віці 21 року, у 1990 році, він прагнув стати актором. У 24 роки він переїхав з Ліона до Парижа, щоб реалізувати цю кар'єру, та відвідував акторську школу Кур Флорен за два роки. У 1997 році він та Фурне виграли на шоу «Graines de star», перемогши Жана Дюжардіна. Незабаром після цього вони з’явилися в шоу Філіппа Буварда «Bouvard du Rire», а Тьєррі Ардіссон запросив його взяти участь у програмі «Vue sur la mer» в ролі бармена. Між 1997 та 1999 роками Марешаль приєднався до «Bande du Carré Blanc» у кабаре «Carré Blanc», знімаючись у шоу, таких як «Soirée d’Enfer», «Graines de star», «Demandez le Programme» та «Vivement dimanche». Він також брав участь у премії Колюша в Монружі. Марешаль продовжував будувати свою кар’єру, зайнявши друге місце на конкурсі «Coups d’Humour» у 2000 році після Максима, та вигравши конкурс у 2001 році, що призвело до контракту з Glem. У 2005 році він зіграв Нарзеса в телесеріалі «Kaamelott» і створив свій перший сольний виступ «J’dis franchement». Потім він представив «Denis Maréchal passe la seconde» у 2007 році та створив десяток гумористичних скетчів під назвою «Gym Comic». У 2008 році він знявся у фільмі «La Personne aux deux personnes». З липня 2010 року він часто з’являється в ігровій шоу-програмі «Mot de passe». Він виступав у «Denis Maréchal joue!», режисером якого була Флоренс Форесті, у 2012 році. Також він знімається у телефільмі «Les Fantômes des Saintes» 2024 року та озвучував шоу, такі як «Battlebots: Le Choc des robots» (2022) та «Transformers: EarthSpark» (2023).

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Канада

Дені Трюдель

Денис Трюдель, народився 18 липня 1963 року, — канадський актор і політик. Він навчався в Семінарії Сен-Марі де Шовінган, закінчивши її у 1980 році, а згодом закінчив Національну театральну школу Канади у 1987 році. Ця освіта заклала основу для кар’єри, яка охоплює як виступи, так і державну службу. Акторська кар'єра Трюделя розпочалася у 1987 році з участі у фільмі "Чорт у чотирьох". Він продовжував зніматися в численних фільмах та телевізійних постановках, зокрема "Як кохатися з негром, не втомившись" (1989), "Вечірка" (1990), "Жовтень" (1994) та "C.R.A.Z.Y." (2005). Його ролі були різноманітними, охоплюючи персонажів, таких як Жак Єль у "15 лютого 1839 року" (2001) та дядько Жорж у "C.R.A.Z.Y." (2005), серед багатьох інших. Він також зіграв значну роль Белінського у "19-2" з 2011 по 2015 рік, а також зобразив Пола Делені у "Віктора Лесара" з 2017 по 2019 рік. У 2008 році він зіграв головну роль у "Уявний хворий" в Théâtre Le Gesù. Окрім акторської діяльності, Трюдель активно бере участь у політиці. Він є членом Блоку квебецьких соціал-демократів (BQ) та був обраний до Палати громад у 2019 році, представляючи виборчий округ Лонгюїль—Сен-Гюбер, і переобраний у 2021 році. З 2021 по 2025 рік він обіймав посаду критика з питань соціальної солідарності та французької мови. Він оголосив про свою кандидатуру від Блоку квебецьких соціал-демократів у 2014 році. Також він був речником Мережі французького Монреалю (MMF) та брав участь у демонстраціях проти законопроекту 103 у 2011 році та англіцизації державної служби у 2012 році. Він є співавтором Les Zapartistes, і отримав нагороду Patriote de l'année від Société Saint-Jean-Baptiste de Montréal у 2011 році.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Словенія

Денис Авдіч

Денис Авдіч, словенська комічна, колишній офіцер поліції та радіоведучий, відомий своїми імпераментаціями політиків країни, серед яких Джейнша Янша та Зоран Янкович.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Сполучені Штати

Денніс Міллер

Денніс Майкл Міллер, американський, працював політичним коментатором, виконавши комедію Stand-up, провів розмовні шоу, письмовий, діяний, і раніше служив спортивним закладом.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Сполучені Штати

Денна Девіо

Народився Данила Михайла Девіто Джр., американський талант зношує безліч капелюхів — актора, стійкого коміка і режисера. Його маленька рама, raspy вокальний timbre, нездатний акцент і живий комічний стиль зробили його побутовою назвою, коли він втілював диспетчер таксі Louie De Palma на серії Таксі з 1978 по 1983 роки, вистава, яка приніс додому Золотий глобус і Емми. У 2006 році він взяв на себе роль Френка Рейнольдса в комедії FX/FXX це завжди сонячна в Філадельфії.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Бразилія

Дерсі Гонсалвес

Дерсі Ґонсалвес, справжнє ім'я Долорес Ґонсалвес Коста, народилася в Санта-Марія-Мадалена, Ріо-де-Жанейро, 23 червня 1907 року, була бразилійською акторкою, комедіанткою та співачкою. Вона використовувала сценічне ім'я Дерсі Ґонсалвес і мала 86-річну кар’єру, розпочавши свою роботу на кінокасі як дитина. Там вона вивчила техніки макіяжу та акторської майстерності, спостерігаючи за фільмами. У віці 17 років вона покинула дім, щоб приєднатися до театральної трупи, що гастролювала в Макае, а пізніше виступала з цирковою компанією Марії Кастро. Її сім'я мала змішане походження: бабуся по батьковій лінії була з Дакару (Сенегал), дід – з Коїмбри (Португалія), а інша бабуся була «майже індіанкою». Кар'єра Гонсалвес охоплювала роботу в театрі, ревю, кіно, радіо та телебаченні. Значного успіху вона досягла в театрі «Каса де Кабокло» в Ріо-де-Жанейро, починаючи з 1932 року. Близько 1931 року вона створила дует під назвою «Os Pascoalinos» з Евгеніо Паскоалом; проте їхні стосунки закінчилися, коли він покинув її через туберкульоз. Вона здобула популярність завдяки гумористичному використанню нецензурної лексики та була визнана як помітна постать у бразильському імпровізаційному театрі. Її стиль передбачав зухвалі інтерв'ю та часте використання лайки. У 1991 році вона викликала суперечки, коли показала груди на карнавалі в Ріо-де-Жанейро. Видатна тривалість Дерсі Гонсалвіш у сфері розваг була офіційно визнана Книгою рекордів Гіннеса, яка відзначила її як людину з найдовшою акторською кар’єрою (1922-2008). Біографія під назвою Дерсі від голови до п’ят була опублікована Марією Аделаїде Амарал у 1994 році. Пізніше Амарал адаптувала цю книгу в мінісеріал 2012 року Дерсі істина , де її зіграли Луїза Періссе, Гелоїза Періссе та Фафі Сікейра. Гонсалвіш спроектувала свій мавзолей, у формі скляної піраміди, де її поховали стоячи, ще в 1991 році. Пневмонія спричинила її смерть 19 липня 2008 року у віці 101 рік; згодом її було поховано в Санта-Марія-Мадалена, Ріо-де-Жанейро.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Аргентина

Доктор Тангаланга

Хуліо Вікторіо Де Ріссіо, якого публіка знала як доктора Тангаланга, був аргентинським коміком, народженим у Буенос-Айресі 10 листопада 1916 року в районі Бальванера. Його батьки були італо-аргентинськими іммігрантами, і він провів свої formative роки в цій громаді. Спочатку він працював на взуттєвій фабриці, а пізніше – взуттєвиком, одружившись у віці 25 років. Однак його кар’єра зробила несподіваний поворот у 1958 році, коли він почав записувати жартівливі телефонні дзвінки, щоб розважити хворого друга. Цей випадковий початок зрештою визначив його професійне життя. Комедія доктора Тангаланги зосереджувалася навколо жартівливих телефонних дзвінків незнайомцям, часто націлених на підприємства, з вигаданими скаргами, які переростали в суперечки та образи. Його стиль часто включав аргентинський сленг Лунфардо, абсурдні сценарії за участю вигаданого родича та використання нецензурної лексики та двозначностей. Особливо запам’ятовуючий дзвінок стосувався власника футбольного поля, який закінчився фразою “Оíme, me hizo mierda este hijo de puta.” Він випустив понад 40 альбомів з цими жартівливими дзвінками, починаючи з 1989 року, і їх було продано понад 250 000 копій між 1989 та 2013 роками. Критики, такі як Карлос Лоізоу та Алехандро Розітчер, визнали його роботу. Варто зазначити, що на альбомі 'Dr. Tangalanga es mundial' (1998) Октавіо вперше з’явився. Хоча його кар’єра зазнала паузи після 1965 року у зв’язку зі смертю його друга, доктор Тангаланга відновив запис у 1980 році під час одужання від гепатиту. Його популярність зросла завдяки неофіційним каналам розповсюдження в Аргентині протягом 1980-х років. Подальші видання включали '40 Años Currando' (2004), який було випущено ексклюзивно в Мексиці, та концертний запис з клубу La Tristienda, що з’явився як офіційний бутлег у 2006 році. Він також іноді використовував псевдоніми Рауль Таруфетті або Ліценсіадо Варела. Доктор Тангаланга помер 26 грудня 2013 року, залишивши по собі спадок як, за деякими оцінками, найвідоміший майстер телефонних жартів у іспаномовних країнах.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Філіппіни

Долфі

Родолфон Вера Кізон Ср., який виступав під назвою Dolphy, був актором і айдендіаном з Філіппін. Філіппінські преси часто занурили його «Кінг комедії», і він з'явився в численних комедіях фільмів і телевізійних шоу по всій кар'єрі, яка тривала протягом шести років.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Домінік Фарруджа

Домінік Фаруг'я, народився 2 вересня 1962 року у Віші, Франція, є багатогранним французьким творчим працівником. Він виступає як актор, кінорежисер, сценарист, продюсер, гуморист та комік. Його родинне походження відображає різноманітне коріння, включаючи єврейське піє-нуар та мальтійське походження; його батьки, які покинули Алжир після здобуття ним незалежності у 1962 році, оселилися у Віші. Вони керували баром-рестораном під назвою «Le Verdier», а його батько працював керівником оркестру у казино Віші. Повне ім'я Домініка Фаруг'ї – Домінік Спиридіон Лев Фаруг'я. З 1986 по 1992 рік "Les Nuls" були активними, значно впливаючи на французьку комедію. Він писав для телесеріалу "Objective: nul" у 1987 році, за що отримав нагороду 7 d'Or. У цей період він ненадовго вів пародійний прогноз погоди в програмі "Nulle part ailleurs" з 1987 по 1988 рік і випадково з’явився як актор в епізоді "Objective: nul" через відсутність актора. Телевізійний спеціальний показ "TVN 595" у 1988 році також отримав 7 d'Or. Він заснував виробничу компанію RF2K разом з Олів’є Граньє та у 1997 році створив телеканал Comédie! Був генеральним директором і президентом з квітня 2002 року по лютий 2003 року. Він зняв фільм «Місто страху» у 1994 році, який зацікавив 2,2 мільйони глядачів у Франції. До його режисерського доробку входять «Дельфін 1, Іван 0» (1996), «Любов краще вдвох» (2010), «Біс» (2015), «Повернення до 17» (2015) та «Під одним дахом» (2017). Наразі він очолює Shine Fiction разом з Гійом Туре як головний операційний директор, зосереджуючись на виробництві високоякісних серіалів для французьких мовників і глобальних потокових платформ.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Сполучені Штати

Дон Амічі

Домінік Фелікс Амічі, відомий професійно як Дон Амече, розпочав своє життя 31 травня 1908 року в Кеноші, Вісконсин; він був американським актором з кар’єрою, яка тривала з кінця 1920-х років до початку 1990-х. Його батьками були Феліче Амічі, іммігрант з Монтемонако, Італія, та Барбара Етта Гертель, яка мала шотландське, ірландське та німецьке походження. Він виріс із вісьмома братами та сестрами, включаючи актора Джеймса (Джима) Амече. Спочатку мав намір вивчати право, він відвідував Університет Маркетта, Коледж Лорас та Університет Вісконсіна — Медісон. Його ранкова кар’єра розпочалася з виступів у коледжних шоу та водевілях, включаючи рік роботи з Техасом Ґінаном. П’ять років він працював радіоведучим, перш ніж здобути ширше визнання. Амеш швидко здобув популярність як радіозірка в Чикаго до 1932 року, знімаючись у програмах, таких як 'Empire Builders', 'First Nighter' та 'Betty and Bob'. У 1933 році він переїхав до Голлівуду, прагнучи кінокар’єри. У 1935 році він підписав контракт із студією 20th Century Fox після зйомок у фільмі 'Clive of India', що призвело до семирічного контракту. Протягом пізніх 1930-х і 1940-х років він став відомий як легкий романтичний актор, часто знімаючись у парі з актрисами, такими як Еліс Фей та Бетті Грейбл. Він зіграв головні ролі в численних фільмах, зокрема 'Midnight' (1939), 'The Story of Alexander Graham Bell' (1939) та 'Swanee River' (1939). Успіх останнього фільму призвів до того, що сленговий термін 'ameche' почали використовувати для позначення телефону. У 1943 році дохід Амеша досяг 247 677 доларів, що поставило його на друге місце серед найоплачуваніших працівників студії 20th Century Fox того року. Він також вів програму NBC «International Showtime» з 1961 по 1965 рік і виступав на Бродвеї у мюзиклах, таких як «Шовкові панчохи» (1955) та «Наше місто» (1989). Відродження голлівудської кар’єри Амече розпочалося в 1983 році з фільмом *Місце для обміну*; згодом він отримав премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану за свою роль у *Кокон* (1985) та Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль за *Життя змінюється* (1988). Дон Амече, який був одружений з Оноре Прендергаст протягом 54 років і мав шість дітей, помер 6 грудня 1993 року в Скоттсдейлі, штат Арізона. Алея слави Голлівуду відзначає Дона Амече двома зірками: одна визнає його внесок у радіо, а інша – у телебачення.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Великобританія

Дон Блек

Дон Блек, справжнє ім'я Дональд Блекстоун, народився 21 червня 1938 року і є англійським ліриком із кар’єрою, що охоплює десятиліття. Його батьки, Морріс та Бетсі Блекстоун, були російськими єврейськими іммігрантами з України, і він провів свої ранні роки в комунальній квартирі в будинку Торней, Саут-Гакні, Лондон. Він відвідував школу на Кассланд Роуд перед початком свого професійного шляху. Спочатку Блек коротко працював коміком. Його кар’єра в музичній індустрії розпочалася з посади хлопця-помічника в видавничому домі, а потім він перейшов на посаду просувальника пісень. Цей ранній досвід заклав основу для його подальшого успіху як автора пісень. Внесок Блека у популярну культуру є розмаїтим та значним. Він протягом багатьох років керував співаком Меттом Монро, паралельно пишучи для нього тексти пісень. Особливо його часто пам’ятають за співпрацею з Джоном Беррі; разом вони створили п’ять титрів до фільмів про Джеймса Бонда, такі як “Грім і блискавка”, “Діаманти – це назавжди” та “Людина зі срібним пістолетом”. Крім того, у 1969 році Блек та Куінсі Джонс спільно створили тему до фільму “Італійський задурник”. Його робота з Ендрю Ллойдом Веббером призвела до таких проєктів, як "Розкажи мені в неділю", які пізніше лягли в основу "Пісні та танцю", а також "Аспекти кохання" та "Бомбейські мрії". Блек досяг значного комерційного успіху, зокрема, отримавши перше місце в американських чартах з піснею “Бен”, яку виконав Майкл Джексон, та “До тебе з любов’ю” від Лулу. Протягом своєї кар’єри Дон Блек отримав численні нагороди за свій талант до написання пісень. Він виграв премію «Оскар» за найкращу пісню за «Born Free» у 1966 році разом з Джоном Беррі, та здобув ще п’ять номінацій на премію «Оскар» за пісні, такі як «True Grit», «Ben», «Wherever Love Takes Me» та «Come to Me». Він також отримав дві премії «Тони» за найкращий текст та музику до мюзиклу «Sunset Boulevard» разом з Крістофером Гамптоном, а також три додаткові номінації на премію «Тони». Серед його досягнень – шість премій Івора Новелло та Золотий глобус. За пісню «Born Free» він був нагороджений Орденом Британської Імперії та спеціальною премією «Олів’є» у 2020 році. Наразі він співпрацює над піснею для фільму «Mog’s Christmas» (2023), і планує обмежений показ мюзиклу «From The Heart» у театрі Гаррік у Лондоні у 2026 році.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Німеччина

Доркас Кіфер

Доркас Кіфер — німецька акторка, співачка та комедійна акторка. Народилася 21 червня 1972 року в Оффенбаху-на-Майні, виросла в Браунфельсі. Її брат, Вінценц Кіфер, також працює актором. Вона розпочала свій творчий шлях у юному віці, виступаючи у дитячому мюзиклі у Вецлярі у віці дев'яти років. Доркас отримала навчання в різних мистецьких дисциплінах, включаючи спів, фортепіано, балет, тепи та танці. У 1988 році вона уклала контракт з композитором Ральфом Зігелем та випустила шість синглів. Вона здобула визнання, зайнявши третє місце на німецькому відборі до пісенного конкурсу Євробачення 1989 року з піснею 'Ich hab Angst'. Подальший музичний успіх прийшов у 1994 році, коли вона представляла Німеччину як частина гурту Mekado на пісенному конкурсі Євробачення, знову зайнявши третє місце. Її акторська кар'єра розпочалася в 1996 році з ролі в мильній опері 'Unter uns', і відтоді вона знялася у п’ятнадцятьох фільмах та телевізійних постановках. Таня була знаковою роллю, яку вона зіграла у фільмі 1999 року 'Eden in the Flames of War'. Додатково, вона зіграла роль Кріємгільд у фільмі 2005 року 'Siegfried', а також зобразила Шейлу у фентезійній постановці 2008 року 'The Legend of the Loch Ness Monster'. Вона вела шоу 'Singles 2000' у 2000 році та гастролювала як запрошена співачка з Удо Ліденбергом. З 2007 року вона озвучує роль Анни Зіберт в аудіодраматичному серіалі '…und nebenbei Liebe'. Її гра у драматичному фільмі 2013 року 'Between Us' стала провідною роллю. Крім того, вона знялася як у комедії 2015 року 'Toilet Story', так і в телесеріалі 'Lanes', де втілила персонажа Фантом. Її також визнають коміком для телешоу. Доркас Кіфер зараз проживає в Хайлігенхаузі та часто співпрацює з режисерами Томасом Ненстіелем і Мартіном Кінкелем, а також з акторами Фіоною Курс, Райнером Хунольдом, Маркусом Міттермейєром і Радост Бокель.

Переглянути профіль