Глобальний каталог талантів

Довідник коміків

Переглядайте профілі коміків, біографічні резюме, країну походження та офіційні посилання.

Комедійні шоу Найпопулярніші Додати коміка

Усі A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z

Країна:

Майбутні виступи Підтверджено Підтверджені профілі

Починається на W Підтверджено Очистити все

Показано 13-24 з 27 коміків

Підтверджено Не затверджені

Сполучені Штати

Вільфорд Бримлі

Ентоні Вілфорд Бримлі, американський актор, розпочав своє життя у Морському Корпусі США та взяли на засортовані непарні роботи у 1950-х роках. Наприкінці 1960-х років він увійшов до фільму світу як додаткового та цілеспрямованого виконавця на західних виробництвах. У 1970-х і 1980-х роках він затвердив свою репутацію як актора персонажа, що з'являється в кіно, таких як Синдром Китаю (1979), The Thing (1982), Tender Mercies (1983), The Natural (1984), Cocoon (1985) і його sequel Cocoon: The Повернення (1988). Він часто лікував в ролі, які здавалося б, набагато старше, ніж його фактичний вік. Протягом багатьох років він був знайомим з телерекламою Quaker Oats в США. Він також виступає за освіту цукрового діабету, починаючи з ліберальних медичних угод, які згодом перетворили його в інтернет-мему.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Німеччина

Вільфрід Шміклер

Вільфрід Шмюклер — німецький комік і кабаре артист. Народився 28 листопада 1954 року в Гітдорфі, виріс у тому ж районі, який тепер є частиною Левэркузена. Він навчався в гімназії Ландрат-Люкаса в Опладені та брав участь у студентському самоврядуванні. Після закінчення цивільної служби (альтернативної громадської служби) в молодіжному центрі в 1973 році, він спільно заснував театральну трупу під назвою «Мацше, Воркс ун Галіс», яка пізніше стала «Мацше, Воркс ун Пульріх». Він виступав з цією групою протягом кількох років. Кар’єра Шмюклера зробила ще один поворот у 1989 році, коли він замінив Юргена Беккера в Kabarett-Trio 3 Gestirn Köln 1. Він та 3-Gestirn отримали премію Deutscher Kleinkunstpreis у 2001 році. Після розпаду 3-Gestirns він перейшов до сольної кар’єри. Його виступи – переважно політичний кабаре, і він регулярно випускає сольні програми. З 2004 по 2022 рік ним було створено численні сольні шоу, зокрема 'Aufhören!' у 2004 році, 'Danke!' для 2005 року, 'Zum Dritten' протягом 2007 року, 'Es war nicht alles schlecht' того ж року, 'Weiter' протягом 2010 року, 'Ich weiss es doch auch nicht' згодом, 'Das Letzte' у 2015 році, 'Kein zurück!' до 2018 року та 'Es hört nicht auf', що завершилося у 2022 році. Він проводить приблизно 120 живих шоу на рік. Протягом своєї кар’єри Шмюклеру було присуджено численні нагороди та визнання. У 2007 році він отримав спеціальний Prix Pantheon (Reif & Bekloppt), у 2007 – Deutscher Kabarettpreis, а в 2009 – ще один Deutscher Kleinkunstpreis. Він також отримав Salzburger Stier у 2010 році. З 1992 по 2020 рік він був постійним учасником телешоу WDR-Kabarettsendung Mitternachtsspitzen, де відомий завдяки крилатій фразі «Aufhören, Herr Becker! Aufhören!» та часто з’являвся як «kölschen Zwillinge Spitz & Spitz» з Юргеном Беккером. До 2010 року він також грав пару Локі та Гельмута Шмідта (Loki & Smoky) з Уве Ліко. Наразі він активно працює автором для WDR 2 та WDR 5, а також чотири рази на рік веде радіошоу «Hart an der Grenze». У 2014 році вийшов документальний фільм про нього під назвою «Wilfried Theodor Schmickler – Fast ein Selbstportrait».

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Сполучені Штати

Вільям Бендікс

Вільям Бендікс був американський актор, який працював у кіно, радіо та телебаченні, часто знімаючи жорсткі, творчі діячі. Він отримав великий визнання за свою чергу в Острів Вейк, який заробив його академію нагороду за кращу підтримку актора. Він також запам'ятовується як Честер А. Рилі, оздоровчий, але розумний літак – баклажанний працівник, персонаж, який грав як в радіосері, так і його телевізійній адаптації, Життя Рілі. Bendix взяв на себе роль бейсбол легенда крихітка Ruth в The Краля Ruth Story. Він часто з'явився навпроти Алана Ладда, обміняючись екраном в десяти фільмах, і обидва чоловіки померли в 1964 році.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Великобританія

Вільям Бланшар

2 січня 1769 року у місті Йорк, Англія, народився Вільям Бланшард, комедійний актор з Англії. Раннє життя було позначене втратами; обидва його батьки, Джон Бланшард та жінка, дівоче прізвище якої Клапхем, померли, коли він був дитиною. Після їхньої смерті його виховував дядько, Вільям Бланшард, який керував Йоркським хронікером. До початку роботи в офісі дядька у 1782 році Бланшард кілька років відвідував приватну школу, розташовану в Йорку. Близько 1785 року Бланшар вирішив розпочати кар'єру актора, приєднавшись до трупи мандрівних комедіантів містера Велша, які виступали в Бутоні. Він розпочав свою сценічну кар'єру, граючи Аллана-а-Дейла у «Робіну Гуді», спочатку виступаючи під псевдонімом Бентлі до 1789 року. До 1790 року критик на ім’я Асперн зазначив, що Бланшар — більш перспективний виконавець, ніж Джон Філіп Кембл, що свідчить про раннє визнання його таланту. Хоча він коротко намагався керувати театрами в Пенріті, Гексхамі, Барнарда Касл і Бішоп Окленд, ці підприємства виявилися фінансово безуспішними. Навіть попри ці труднощі Бланшар наполегливо вдосконалював свої навички; Оксбері зауважив, що він «безсумнівно найкращий п’яниця на сцені». Виступ Вільяма Бланшара в Лондоні відбувся в театрі Ковент-Гарден 1 жовтня 1800 року, де він зіграв Боба Екреса. Він швидко здобув популярність і був знову залучений паном Гаррісом на сім років зі збільшеною зарплатою. Його цінували за його шекспірівські втілення персонажів, таких як Флюеллен, сер Х’ю Еванс, Мененій та Полоній. Портрети Де Вільда зафіксували його як сира Ендрю Еґчека, маркіза де Гран-Шато, доктора Камфора та Пічама. Його останньою роллю був радник Кроусфут у виставі Дугласа Джерролда «Нелл Ґвінн» у 1833 році. Вільям Бланшар раптово помер 8 травня 1835 року у віці 66 років. Його було поховано на кладовищі церкви Святого Луки в Челсі, а його вдова, Сара Гарольд, отримала фінансову допомогу від Театрального фонду Ковент-Гарден.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Сполучені Штати

Вільям Роджерс

Вільям Пенн Едері Роджерс, народився 4 листопада 1879 року поблизу Оулугоги, штат Оклахома, був американцем черокі, який став відомий як "Улюблений син Оклахоми". Він помер 15 серпня 1935 року. Його батьки були Клемент 'Клем' В. Роджерс, який відвідував коледж Віллі Хелселл та військову школу Кемпера, перш ніж кинути навчання після десятого класу. Починаючи з 1898 року, його професійне життя розпочалося з виступів у водевілі, а згодом він обійняв посаду ковбоя на ранчо, розташованому в Хіґінсі, штат Техас. Кар'єра Роджерса в розважальній сфері розширилася й охопила роботу з американським цирком та шоу Дикого Заходу Texas Jack у Південній Африці в 1902 році, де він виступав як вершник диких коней та метальник лассо. Він здобув репутацію завдяки “піджарюванню” глядачів під час виступів у шоу Дикого Заходу. У 1916 році він став коміком та ведучим у Ziegfeld Follies; примітно, того ж року він також розважав президента Вудро Вільсона. Він досяг успіху з акробатичним номером з мотузкою у Follies та дебютував на Бродвеї у виставі 'The Wall Street Girl'. До 1922 року він почав писати щотижневі статті для синдекату McNaught Syndicate та знявся у власних фільмах, зокрема у 'Laughing Bill Hyde'. У численних німих фільмах з'являлися його виступи, часто відводячи йому роль наївного сільського персонажа. З 1926 по 1935 рік популярність Роджерса стрімко зросла завдяки його національно синдикованій газетній колонці «Will Rogers Says» та виступам по радіо. Він уклав контракти з компаніями Squibb and Sons у 1930 році та Gulf Oil у 1933 році, охоплюючи мільйони слухачів. Він був відомий своєю сатирою на гангстерів, заборону, політиків та урядові ініціативи, одного разу заявивши: «Я не є членом жодної організованої політичної партії. Я — демократ». Він співпрацював з режисером Джоном Фордом над трьома фільмами: «Доктор Булл», «Суддя Пріст» та «Пароплав Round the Bend». Роджерс зіграв у 71 фільмі, включаючи 50 мовчазних фільмів і 21 звуковий фільм, ставши найоплачуванішою кінозіркою Голлівуду в 1933 році. Він тричі об’їхав навколо світу та виступав за розширення авіації, ділившись безпосередніми розповідями про свої подорожі. Він помер у авіакатастрофі поблизу Пойнт-Барроу, Аляска, 15 серпня 1935 року під час подорожі до Азії на відпочинок з пілотом Вайлі Постом. Статуя на його честь була розміщена в Національній колекції статуй у 1939 році, а бродвейське шоу «The Will Rogers Follies» було поставлено в 1991 році та отримало кілька премій Tony Awards.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Нідерланди

Вім Кан

Кукурудзяні крапки «Зимові» Кан був вівсяний кабаретієр uit Nederland. Samen зустрів Toon Hermans en Wim Sonneveld behoort hij tot de Grote Drie van het ukrainee cabaret.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Бельгія

Вім Опбрук

Вім Опбру́к — фламандський актор, співак і телеведучий з Бельгії. Народився 5 лютого 1969 року в Бавіхові, частині Гарельбеке, і став популярною постаттю у фламандському театрі, кіно та на телебаченні. Він навчався в студії Германа Тейрлінґа, закінчивши її в 1992 році, і розпочав свою кар’єру з компанії Blauwe Maandag Compagnie. Сценические роботи Опбрука особливо добре відомі. Він приєднався до Театрального дому після об'єднання з KNS (Антверпен) та зіграв значні ролі у виставах, таких як Aars! Трілогія Лінане , L. Король болю та Макбет . У 1997 році він брав участь у 12-годинному театральному марафоні постановки Десять воєн . Пізніше він став постійним членом трупи NTGent з 2010 по 2015 рік, також обіймаючи посаду художнього керівника протягом цього часу. Протягом своєї кар’єри він співпрацював з Вілфрідом Де Йонгом над ‘Ми – вільні королі’ та з Франком Ван Лаеке та Аланом Плателем над ‘En Avant Marche,’ демонструючи широту художньої залученості. За межами сцени Опбру́к знявся у численних фільмах, зокрема & Manneken Pis , & Meisje , & Everybody's Famous! , & Bowling Balls , & Ventoux , & Café Derby та & Cobain . Він також відомий своїми телевізійними ролями в шоу, таких як & Windkracht 10 (де він зіграв Ніка Буврі з 1997 по 1998 рік) та & In De Gloria , відомому своїм провокативним гумором, де він зіграв Герріта Каллеваерта. Він також виконував ролі у & Matrioshki , & Salamandre , & Albert II та & Tytgat Chocolat . Разом з Роном Рееманом у TV Tunes KNT він бере участь, а також виступає як співак та акордеоніст у групі The Dolfijntjes, заснованій Вімом Віллаертом. Опбру́к веде & Bake Off Vlanderen з 2017 року і зіграє дядька Тоні у & Young Hearts (2024). У 2016 році він отримав нагороду за найкращу чоловічу роль на Міжнародному кінофестивалі в Обіньон – Музика та Кіно, а також Золотого Кальфа за найкращу чоловічу роль другого плану за свою роль у & Cobain (2018).

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Великобританія

Віндзор Девіс

Віндзор Девіс, народився 28 серпня 1930 року в Кеннінг Таун, східний Лондон, помер у віці 88 років. Його батьки, Анян Девіс та Меґі (у дівочому прізвищі Джонс), були валлійськими мовниками і повернулися до Нант-і-Моел в Оґмор Вейл у 1940 році. З 1950 по 1952 рік Девіс служив у Східному Суррейському полку в Лівії та Єгипті, де розвинув талант до імітації, після попередньої роботи електрика та інженера на заводі. Згодом він вирішив продовжити освіту, спочатку відвідуючи Коледж підготовки вчителів у Бангорі, а потім Коледж Річмонда у 1961 році. Отримавши кваліфікацію вчителя, Девіс викладав математику та англійську мову в школі Маунтсайд у Ліку, а пізніше переїхав до Елефант енд Касл, Лондон. Акторська кар’єра Девіса розпочалася з появ у телесеріалах протягом 1960-х та на початку 1970-х років, зокрема в «Докторі Хто», «Вулиці королеви Вікторії» та «Лінія Онедінів». Він з’явився у фільмі «Носії горщиків» у 1962 році та зіграв ролі у «Діксон із Док Грін» та «Z Cars» між 1965 і 1974 роками. Його першою значною роллю стала роль Білла Моргана в серіалі ATV «Інспектор з випробування». Він, мабуть, найкраще відомий своєю роллю сержанта-інструктора Тюдора Брин «Замовкни» Вільямса у комедійному серіалі BBC «Мама, тут пекло», який транслювався з 1974 по 1981 рік. Під час викладання він часто використовував фрази на кшталт «Замовкни!!» та «Ох, як сумно, не звертай уваги», а іноді звертався до своїх студентів як до «зграї педерастів». Він також зіграв головну роль у валлійському культовому фільмі «Гранд Слам» (1978) у ролі Мога Джонса та з’явився у двох фільмах серії «Carry On»: «Carry on Behind» (1975) та «Carry on England» (1976). У 1975 році Девіс несподівано досяг першого місця в британських чартах разом із Дон Естелл завдяки запису пісні «Шепіт трави». Він також озвучував сержанта-майора Зеро в анімаційному шоу «Терахоки» з 1983 по 1986 рік. Його кар’єра продовжилася ролями у «Новому державному службовці», «2point4 Children», «Casualty» та «My Family». Він знімався у виставі «Never The Twain» з 1981 по 1991 рік, граючи Олівера Смолбріджа, та брав участь у записі «Під молочним деревом» у 1988 році. Він був одружений з Елунед протягом 62 років, до її смерті у вересні. Кар’єра Віндзора Девіса охоплювала кілька десятиліть і включала широкий спектр ролей, демонструючи його універсальність як досвідченого актора.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Вальтер Кіарі

Вальтер К'ярі, справжнє ім’я Вальтер Мікеле Армандо Анніккіаріко, народився 8 березня 1924 року у Вероні, Італія, був італійським актором сцени та кіно, відомим переважно своїми комедійними ролями. Його сім’я походила з Апулії, батьки – Кармело Анніккіаріко з Гроттальяте та Вінченца Тедеско з Андрії. Дитинство він провів у Вероні, перш ніж у віці дев’яти років переїхати до Мілана. К'ярі рано проявив спортивні здібності, ставши чемпіоном Ломбардії у ваговій категорії пір’ї у 1939 році та вигравши титули з тенісу та бочче, а також відзначився успіхами у плаванні. До того, як здобути визнання як розважальник, К’ярі обіймав різні недовготривалі посади, зокрема працював на складі, радіотехніком та банкіром. Його витівки в банку, особливо імітація Адольфа Гітлера, призвели до неочікуваного запрошення виступити перед менеджером. Він коротко працював журналістом і карикатуристом, а також співпрацював з Xª Flottiglia MAS під час Другої світової війни, створюючи гумористичні карикатури для їхнього видання «L’Orizzonte». Під час війни він також вступив до Decima Flottiglia MAS і ненадовго був пов'язаний з Веймарською армією, отримавши незначне поранення у день висадки в Нормандії (6 червня 1944 року), перш ніж потрапити в полон та бути утримуваним в американському таборі для військовополонених Колтано разом із майбутніми відомими особистостями. Свій дебют на сцені він здійснив у 1946 році, а кінокар’єру розпочав у 1947 році. Талант Вальтера Кьярі до комедії привів до ролей у музичних комедіях з Делією Скалою ( «Доброго вечора, Беттіна» у 1956 році та «Сова і котик» у 1958 році) та фільмах, таких як «Белісіма» (1951), «Маленька хатинка» (1957), «Божур Трістес» (1958), «Мандарин для Тео» (1960), «Вони дивна зграя» (1966), «Дзвін опівночі» (1966) та «Валахі Папери» (1972). У 1970 році він зіграв роль в австралійському фільмі *«Вичави квітку»*. Кьярі був помітною постаттю в італійському естрадному телебаченні від його зародження до кінця 1960-х років, а також спільно вів радіопрограми з Уго Тоньяцці для Radio Fante. У 1970 році він зіткнувся з арештом за підозрою у володінні та торгівлі кокаїном, але був виправданий. Після цього інциденту його кар’єра значно погіршилася. Вальтер Кьярі раптово помер від серцевого нападу 21 грудня 1991 року в Мілані. На його надгробку висічено слова: «Не хвилюйтеся, я просто намагаюся надолужити втрачений сон».

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Швейцарія

Вальтер Родерер

Вальтер Родерер, народився 3 липня 1920 року в Санкт-Галені, Швейцарія, був швейцарським актором і сценаристом, який мав довгу та різноманітну кар'єру. Спочатку він планував стати священиком, вивчав грецьку та латинську мови, перш ніж чотири семестри вивчати німецьку мову в Цюріхському університеті. Фінансові труднощі змусили його покинути університет, і згодом він виконував різні роботи, зокрема працював у Зюріхському Schauspielhaus за 30 франків за вечір, на фабриці та представником Bohnerwachs. На початку своєї кар'єри він зіграв другорядні ролі та працював у Cabaret Fédéral, що принесло йому визнання та з’явитися у швейцарських фільмах, таких як Oberstadtgass. Він з'являвся у фільмах, таких як «Венера з Тівілі» (1953) та «10 травня» (1957), і зіграв головну роль у популярній комедії 1959 року «Модельний чоловік», яка досягла рекордних 1288 вистав. Він також знімався у фільмах «Чоловік у чорному деформі» (1960) та «Найбожевільніша машина у світі» (1975). Його робота охоплювала не лише Швейцарію, здобувши визнання в Німеччині завдяки його участі в серії фільмів «Дуду-Фільм». У 1957 році він заснував власний театральний турне, що ще більше закріпило його присутність у розважальній індустрії. У 1987 році він опублікував свою автобіографію «Вони мусили сховати мене… …і вони сховали! Спогади серйозного гумориста». Пізніше в своїй кар’єрі Родерер досяг значного успіху з п’єсою «Швейцарець на ім’я Ньоцлі» (1988), що призвело до продовження «Подвійний Ньоцлі» (1990). Протягом усього життя він отримав численні нагороди, зокрема Prix Walo як улюблений глядачами в 1983 та 1988 роках, а також Ehren-Prix Walo у 2006 році за життєві досягнення, а також премію швейцарського телебачення «Нагорода за життєву кар’єру» у 2010 році. Родерер пішов зі сцени в 1993 році. Він також займався політичною активністю, виступаючи проти вступу Швейцарії до ЄЕЗ у 1992 році. Вальтер Родерер помер 8 травня 2012 року в Ілнау, і згодом вулиця в цьому місті була названа на його честь. Його пам’ятають за внесок у швейцарську комедію та кіно.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Китай

Ван Баоцян

Ван Баоцян — китайський артист із різноманітними талантами, який виконує функції воїна, актора та режисера. Його раннє життя відзначене сильним інтересом до бойових мистецтв, який виник у вісім років після перегляду фільму «Шаоліньський храм». Згодом він почав займатися бойовими мистецтвами у шість років і став мирянином-учеником Шаоліньського храму у віці від восьми до чотирнадцяти років, відомим тоді як «Хенчжі». Хоча спочатку його недооцінювали через зріст, він продовжував працювати і зрештою здобув значну визнання за свою роль у фільмі 2003 року *Сліпа шахта*, що принесло йому нагороду за найкращу чоловічу роль від премії Золотий кінь. Він продовжив розвивати свою кар’єру з ролями в телесеріалах, таких як *Військові виходи* (2006) та *Мене звуть Шунь Лю* (2009), обидва з яких отримали високі рейтинги переглядів. Фільмографія Ван Баоцян включає різноманітні ролі, від фільмів «Загублений у подорожі» (2010) та «Загублений у Таїланді» (2012) до «Монах сходить з гори» (2015) і надзвичайно успішної серії фільмів «Детектив Чайнатаун» (2015–2021), де він грає комедійного персонажа Тан Рена. Він дебютував як режисер з фільмом «Друзі в Індії» (2017) і пізніше зняв «Велика плутанина» (2015), який отримав негативні відгуки та премію «Золотий мітло». Його участь у фільмах «Ніколи не здавайся» (2023) та «Клітка з вісьмома триграмами» (2023) демонструє його постійну активність у кіноіндустрії. Франшиза «Детектив Чайнатаун» досягла вражаючого успіху в прокаті, а «Детектив Чайнатаун 3» (2021) заробив понад 4 мільярди юанів. Його особисте життя зазнало значних змін; він одружився з Ма Рон 10 лютого 2010 року, а в жовтні 2016 року вони розлучилися після звинувачень у невірності. Розлучення Ван привернуло широку увагу на Sina Weibo, а пізніші судові дії призвели до того, що йому було надано опіку над сином. У 2024 році Ван Баоцян та його компанія перебувають під слідством за підозрою у шахрайстві.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Вахід Бузіді

Вахід Бузіді, народився 9 липня 1978 року у Вільпінте, Сен-Сен-Дені, був французьким коміком та актором. Він мав франко-алжирське походження, а його раннє життя було позначене значними втратами. Народившись у Дуґні, дитинство провів у Бобіньї. У віці 15 років він пережив смерть обох батьків; спочатку померла його мати, а через два місяці – батько. Після цих трагедій його старший брат Ахмед став його законним опікуном і виховував його в Нуазі-ле-Сек. Бузіді знайшов важливий творчий вихід у цей період, приєднавшись до театральної трупи під назвою Les Guez Guez у Гаґні. Кар'єра Бузіді почала набирати обертів у 2005 році, коли режисер Гійом Жак помітив його та дав роль у фільмі Ze Film . З 2006 по 2008 рік він був членом Jamel Comedy Club, спочатку відмовляючись від запрошення, перш ніж надати текст 'Le Gitan' для шоу. Згодом він з’явився в різних телепрограмах та фільмах, зокрема Tongs et paréo (2009), Beur sur la ville , Mohamed Dubois та Alad’2 . До його акторських робіт також входять роботи озвучування, зокрема роль Чіко, ігуани, у фільмі Le Chihuahua de Beverly Hills (2009). Він зіграв у шоу, таких як Tellement proches (2009) та 8 assassins (2014), і зіграв головну роль у фільмі Kickback (2015). Протягом своєї кар'єри Бузіді здобув впізнавану присутність на французькому телебаченні та у кіно. З 2018 по 2023 рік він гастролював зі своїм одноосібним шоу Graisse anatomie . Він також брав участь у телешоу Vendredi tout est permis з 2019 по 2022 рік. У серпні 2023 року, перебуваючи в Маракеші, Марокко, він переніс інсульт. Він помер 20 серпня 2023 року у віці 45 років у Маракеші. Його поховали в Алжирі, поблизу Толги, неподалік від Біскри. Його останньою роллю у кіно став фільм Bac + 12 , який вийшов у червні 2023 року.

Переглянути профіль