Глобальний каталог талантів

Коміки з Німеччина

Каталог коміків Німеччина — Профілі, біографії, фото та соціальні посилання для коміків з Німеччина.

Додати коміка

Скидання

188 Коміки

Підтверджено Не затверджені

Німеччина

Іна Мюллер

Іна Мюллер – багатогранна німецька мисткиня, яка працює як співавторка-пісні, комедійна акторка, телеведуча та письменниця. Народилася 25 липня 1965 року в Келені, Нижня Саксонія, і виросла четвертою з п’яти дочок на батьківській фермі. Її ранні роки сформували її погляд на світ, який вона часто включає у свою комедію та музику. Вона пережила госпіталізацію до підліткового віку, період, який, ймовірно, вплинув на її подальший художній вираз. Після закінчення школи Мюллер здобула практичну освіту, навчаючись на фармацевтичного-технічного помічника у школах доктора фон Моргенштерна в Люнєбурзі. Згодом вона працювала в аптеках у Бремені-Блументалі, Вестерланді на Сильт та Мюнхені. У 1994 році вона розпочала свою кар'єру в комедії, сформувавши кабаре-дует Queen Bee з Еддою Шнітгард. Дует знявся у фільмі «Гарні жінки» у 2004 році. Її сольна кар’єра отримала поштовх після цього періоду, що відзначилося виходом її дебютного альбому «Das große Du» у червні 2004 року, за яким послідував більш успішний альбом «Weiblich, Ledig, 40» у жовтні 2006 року. Її альбом «Liebe macht taub» досяг 6-го місця в німецькому рейтингу альбомів у березні 2008 року. Мюллер, можливо, найкраще відома як ведуча нічного музично-розважального шоу Inas Nacht , яке бере свій початок у пабі в Гамбурзі та транслюється на NDR з 2007 року. Шоу, що відбувається у “Zum Schellfischposten”, вирізняється гострими розмовами та "питаннями з підстаканників", надаючи платформу як для відомих, так і для перспективних артистів. Вона створила та веде це впливове та успішне нічне ток-шоу, яке отримало численні нагороди, зокрема Німецьку телевізійну премію, Німецьку комедійну премію та премію Грімме. Її робота часто включає її північнонімецьке походження та пропагує мову та культуру Платдойч. Вона поєднує музику з гумором у своїх виступах, часто розповідаючи смішні історії та анекдоти. Її восьмий студійний альбом '55' вийшов у листопаді 2020 року, а її дев’ятий студійний альбом '6.0', який вийшов у листопаді 2025 року, посів перше місце в Німецькому чарті альбомів. Зараз вона вирушає в турне "6.0 Tour" з жовтня 2026 року по березень 2027 року, яке включатиме класичні пісні та матеріали з нового альбому.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Німеччина

Анке Енгельке

Анке Крістіна Фішер, відома професійно як Анке Енгельке, — німецька комедійна акторка, артистка естради та акторка озвучування. Народилася 21 грудня 1965 року в Монреалі, Канада, і має як німецьке, так і канадське громадянство. Її сім’я переїхала до Рьосрата поблизу Кельна, Німеччина, у 1971 році, де вона відвідувала гімназію Фрайгера фон Штайна та брала участь у шкільному хорі Sonntagskinder, навіть знявшись у музичному відео Гейно з ними в 1974 році. Енгельке розпочала свою кар’єру артистки в підлітковому віці, здобувши ранній досвід із Radio Luxembourg. Кар'єра Енгельке розпочалася з ведення дитячих телешоу з 1979 по 1986 рік, включаючи щоденні програми на Берлінській Funkausstellung для ZDF та ведучого 'Moment mal' на RTL між 1978 та 1980 роками. Вона також вела 'Moment mal' на Radio Luxembourg з 1978 по 1980 рік, і коротко співала з Manuel & Pony у 1979 році, виконуючи 'Das Lied von Manuel' на ZDF-Hitparade. З 1985 по 1986 рік вона модерувала 'Schule aus, Radio an' на Radio Gong 96.3. Вона навчалася англійської, романських мов та педагогіки в Кельні, але не закінчила навчання. З 1986 по 1998 рік вона обіймала посади редактора та ведучої в SWF3, де також вела програму Pop Shop; крім того, з 1989 року вона є членом Fred Kellner und die famosen Soul Sisters. Енгельке здобула загальнонаціональне визнання в 1990-х роках завдяки своїй участі у гурті SWF3-Comedy-Ensemble Gagtory з 1993 року та виступам у програмі 'Die Wochenshow' з 1996 по 2000 рік. У 2003 році вона озвучила Діорі в німецькій версії фільму 'В пошуках Немо', а також озвучила Джейн Портер у німецькій версії 'Таргана'. Крім того, з 2006 року вона є німецькою акторкою озвучення Мардж Сімпсон у мультсеріалі 'Сімпсони'. Енгельке отримала численні нагороди, зокрема кілька премій Гріме, німецьку телевізійну премію та німецьку комедійну премію. З 2009 по 2012 рік вона вела церемонію вручення Європейських кінонагород, а у 2011 році спільно вела пісенний конкурс Євробачення зі Стефаном Раабом та Юдіт Ракерс, також виступаючи того року представницею Німеччини. Енгельке продовжує працювати в кіно та на телебаченні, знімаючись у таких проєктах, як "Chabos" (2025) та "Dann passiert das Leben" (2025), і має зіграти головну роль у новому серіалі "Марія та Ральф", прем'єра якого відбудеться на Prime Video у 2027 році.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Німеччина

Барбара Шьонебергер

Барбара Шьонебергер працює як ведучий для телебачення і радіо в Німеччині, так і ведучий, акторка і співачка. Розмір проводить як телевізійні шоу, так і нагородження переможців, включаючи премію німецького телебачення, Bambi і The Romy.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Німеччина

Бюлент Джейлан

Бюлент Джейлан — німецький комік і артист кабаре, народився 4 січня 1976 року в Мангеймі. Його мати, Гільде, має угорсько-німецьке походження, а батько, Ахмет Джейлан (пом. 2012), був турецьким підприємцем, який прибув до Німеччини як запрошений робітник у 1958 році. У Мангеймі він здобув початкову освіту в початковій школі Фрідріха Еберта та продовжив середню освіту в гімназії Людвіга Франка. Дитинство Джейлана було пов’язане з використанням гумору, щоб полегшити фінансові турботи своєї сім'ї та приносити радість іншим. Після закінчення абітуру в 1995 році, Сейлан коротко проходив стажування на радіостанціях VIVA та RPR1. Спочатку він вирішив здобути вищу освіту, навчаючись філософії та політичних наук з 1998 року, але покинув університет, щоб зосередитися на комедії. На початку своєї кар’єри він почав виступати на невеликих сценах і у 1998 році розробив шоу 'Produzier’ mich net!' разом із Роландом Юнґгансом. Подальші програми включали ‘Nou Mässitsch!’ (листопад 1999 року), перш ніж здобути ширше визнання з 'Döner for one' у листопаді 2002 року. Комедії Сельяна часто зосереджені на досвіді німців з турецьким корінням та людей з Мангейма, часто включаючи мангеймський діалект. Він розробив численні успішні програми, зокрема 'Halb getürkt' (жовтень 2005), 'Kebabbel net', 'Ganz schön turbülent' (2010) та 'Luschtobjekt' (січень 2020). Його робота принесла йому кілька нагород, включаючи німецьку комедійну премію (Новачок) у 2009 році, CIVIS-Medienpreis у 2009 році, німецьку комедійну премію (Найкращий комік) у 2010 році та Kleinkunstpreis des Landes Baden-Württemberg у 2002 році. Він з’являвся в телешоу, таких як 'Quatsch Comedy Club', і грав епізодичні ролі у 'Hausmeister Krause' та 'Bewegte Männer'. Окрім комедії, він зіграв головну роль у фільмі 'Verpiss dich, Schneewittchen' (березень 2018) та брав участь у чемпіонаті Стефана Рааба 'Autoball' у 2008 році. Він також виступав на метал-фестивалях, таких як Summer Breeze (2010) та Wacken Open Air (2011, 2014). У 2019 році він брав участь у шоу 'The Masked Singer', зайнявши третє місце як Ангел (Engel), а в грудні 2024 року виграв 'Schlag den Star'. Бюлент Джейлан одружений і має чотири дитини, проживає у Вейнхаймі. Він опублікував свою автобіографію «Ankommen. Aber wo war ich eigentlich?» (вересень 2021 року), яка стала бестселером Spiegel. У 2023 році вийшов його дебютний альбом «Ich liebe Menschen», і він гастролює зі своїм гуртом, об’єднуючи різні групи за допомогою музики. Він бере участь у діяльності Mannheim Aidshilfe, дитячого хоспісу Sterntaler та антирасистських проєктах, а також є амбасадором читання для Stiftung Lesen. Він також заснував фонд допомоги дітям, які потребують підтримки, під назвою «Bülent Ceylan für Kinder», і написав кримінальну комедійну новелу під назвою «Yallah Mord!» (2024), у якій з’являються персонажі з його шоу. Бюлент Джейлан вважається одним із найпопулярніших розважальників у Німеччині, відомим своїм характерним майнцським діалектом та гумористичними персонажами.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Німеччина

Герман Бінг

Герман Бінг, народився 30 березня 1889 року у Франкфурті-на-Майні, Німеччина, був німецько-американським актором і коміком. Його батько, Макс Бінг, був оперним баритоном, а у нього було двоє братів, які також були акторами – Гас Бінг та Рудольф Бінг. Рання кар’єра Бінга розпочалася у віці 16 років, коли він виступав у цирках і ваудевільних театрах, демонструючи комедійний талант. Він отримав музичну освіту в Німеччині та працював цирковим клоуном. До переїзду до Америки він обіймав посаду керівника виробництва для кількох німецьких фільмів, працюючи як лінійний продюсер, а також сценаристом і помічником режисера. Бінг емігрував до Америки в 1923 році та був привезений до Голлівуду в 1926 році Фрідріхом Вільгельмом Мурнау як частина делегації. Він тісно співпрацював з Мурнау, виконуючи роль перекладача та помічника режисера у фільмах, таких як «Світанок» (1927). Після смерті Мурнау Бінг дедалі частіше почав зніматися у фільмах, з’явившись у понад ста фільмах у Голлівуді з кінця 1920-х до середини 1940-х років. Він працював під керівництвом режисерів Джона Форда та Френка Борзажа. Його дебют у кіно відбувся в 1921 році у фільмі «Ціска Барна, циганка», і він знявся у численних інших фільмах, часто без зазначення імені, загалом понад 120 появ. Загальновідомими ролями були другорядні ролі у таких фільмах, як «Заклик дикої природи» (1935), «Червоночолі на параді» (1935), «Восьма дружина синього барсука» (1938), «Великий вальс» (1938), «Гірко-солодкий» (1940) та «Куди ми йдемо звідси?» (1945). Бінг здобув популярність завдяки своїм широко розкритим очам та гумовому німецькому акценту, особливо завдяки його котивці «р», що зробило його популярним актором другого плану. Його часто залучали до комедій на ролі іноземця, подібно до Фріца Фельда. У 1941 році він озвучив Кіномана у мультфільмі Disney "Дамбо". Однак, після 1941 року його кар’єра значно постраждала через неприязнь до німецьких речей після Другої світової війни; замовлень поменшало через відсутність попиту на комедійні ролі німців. Він мав труднощі з пошуком роботи в Голлівуді в середині 1940-х років і ставав дедалі більш пригніченим. Бінг покінчив із собою 9 січня 1947 року в Голлівуді, Каліфорнія, від саморобного вогнепального поранення. Існували припущення, що брак можливостей спричинив його смерть.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Німеччина

Дірк Бах

Німецький актор, комік і телеведучий Дірк Бах народився у Кельні 23 квітня 1961 року. У віці 51 року Дірк Бах помер у Берліні 1 жовтня 2012 року; причиною ймовірно стала серцева недостатність. Його батьки, Віллі та Труде Бах, працювали на WDR і займалися дослідженнями місцевої історії. Він розпочав свою кар'єру в незалежному театрі у Кельні без формальної освіти. Рання кар'єра Баха включала роботу в театрах Амстердама, Брюсселя, Лондона, Нью-Йорка, Утрехта та Відня після завершення навчання у 1980 році. Його перша театральна роль була у 1978 році в п’єсі Гайнера Мюллера «Прометей». З 1992 по 1996 рік він був постійним членом трупи Schauspiel Köln. Широке визнання він здобув у 1992 році завдяки шоу «The Dirk Bach Show», яке транслювалося на RTL та пізніше на Super RTL. Він знімався в телесеріалах, таких як «Lukas» (1996–2001) та «Der kleine Mönch» (2002), і грав Пепе у програмі «Sesamstraße» з 2000 по 2007 рік. Бах здобув національне визнання за свою роль батька-одинака в ситкомі «Лукас», який тривав п’ять сезонів. З 2004 по 2012 рік він отримав значне визнання як співведучий шоу «Ich bin ein Star – Holt mich hier raus!» разом із Со́нєю Ці́тлоу. Протягом своєї кар'єри він отримав кілька нагород, зокрема премію Telestar у 1996 році, німецьку комедійну премію у 1999 році та «Золоту камеру» у 2001 році. Бах був ЛГБТ-активістом і членом організації LSVD, активно збирав кошти для благодійних організацій, що займаються боротьбою зі СНІДом, та підтримував Amnesty International і PETA.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Німеччина

Едді — ні

Гебхардт Георг “Едді” Арент, відомий професійно як Едді Арент, був німецьким актором, артистом кабаре та коміком. Народився 5 травня 1925 року в Данциґ-Ланґфурі (нині частина міста Гданськ, Польща), і розділяв місце народження з кіноколегою Вольфгангом Вьольцем. Його батько керував Данцизькою водопровідною станцією. Після закінчення гуманітарної гімназії та отримання абітуру, Арент був призваний до німецької армії в 1939 році після анексії Вільне Місто Данциґ. Пізніше після Другої світової війни він вивчав акторську майстерність. Арент розпочав свою артистичну кар'єру в Блумберзі як кабаре-виконавець після війни. З 1948 по 1950 рік він брав участь у літературному кабаре Юргена Генкелля «Der Widerspiegel», також виступаючи у «Mausefalle» та «Die Zwiebel» Вернера Фінка. У 1955 році його помітили для кіно, коли він працював у «Die Zwiebel» у Мюнхені. Його перша значна роль у кіно припала на 1958 рік у фільмі «Лікар зі Сталінграду», де його виснажений вигляд забезпечив йому цю роль. Він швидко здобув визнання, знявшись у понад 104 фільмах між 1956 та 2002 роками, і досяг великої слави на екрані в 1960-х роках. Він став відомий своїми ролями дворецького, фотографа поліції та помічника злочинця в адаптаціях Едгара Аллана По романами Горста Вендландта (1959–1966), знявшись приблизно у двадцяти з цих детективних фільмів і чотири рази зігравши лиходія. Критики хвалили його пантоміму та сухий гумор як «іскристий порошок» серії, яку між 1959 і 1972 роками переглянуло приблизно 60 мільйонів глядачів. Арент також знявся у трьох фільмах Карла Мая: «Скар Срібного озера» (1962), «Вінету 2» (1964) та «Вінету і Шетерханд у долині смерті» (1968) у ролі лорда Кастлпула. Він з'явився в телевізійній комедії «Бандити та поліціянти» (1978) і здобув значний успіх завдяки серіалу скетчів «Все готово» (з 1982), який вважав своєю найкращою роботою. Пізніше він співпрацював з Гаральдом Юнком у серіалі скетчів «Гаральд та Едді» (кінець 1980-х). У 1997 році Арент отримав премію Шарліха, премію Карла Мая та почесну золоту нагороду зустрічі Едгара Валлеса у 1999 році. Арент одружився з Францискою Кансльмейер у 1959 році; у них був один син, і вони керували готелем «Нойштадтський двір» у Тітізеє до оголошення ним банкрутства в 2005 році. У нього діагностували деменцію, його здоров’я погіршилося, і він помер у віці 88 років 28 травня 2013 року в Мюнхені, Німеччина, від хвороби Альцгеймера.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Німеччина

Ел Шін

Ал Шіан, народжений Авраам Елієзер Адольф Шенберг 12 травня 1868 року в Дорнумі, Королівство Пруссія, був німецько-американським комедіантом та актором. Він також використовував імена Адольф, Альберт або Альфред Шенберг. Його батьками були Фанні та Леві або Луї Шенберг, а його сестра Мінні була матір’ю братів Маркс: Чіко, Гарпо, Ґручо, Ґаммо та Зеппо. Батько Шіана був ілюзіоністом, що могло вплинути на його подальшу кар'єру. Він емігрував з Німеччини до Нью-Йорка зі своєю сестрою, закладаючи основу для бродвейської кар’єри. Шін здобув визнання у театрах ваудевілю, часто виступаючи разом зі своєю сестрою Мінні. У 1912 році він об'єднався з Едвардом Ґаллагером, щоб сформувати комедійний дует Ґаллаґер і Шін, який вперше виступив разом під час туру з виставою «Рожева служанка» . Виступи дуету набули значної популярності, що підкреслювалося піснею «Містер Ґаллаґер і містер Шін», яка стала помітним успіхом на Зіґфельд Фолліс 1922 року. Однак, за повідомленнями, партнери не любили один одного, і вони розійшлися в 1914 році після суперечки. Мінні Маркс допомогла возз'єднати їх у 1920 році, і їхнє партнерство з 1920 по 1925 рік принесло їм значну славу, перш ніж завершитися в 1925 році. Кажуть, що Шін написав перший успішний ваудевільний скетч для братів Маркс і допоміг розпочати їхню кар'єру, зокрема виступаючи з ними в номері під назвою «Веселощі у високій школі» приблизно в 1911 або 1912 році; Ґручо зіграв німецького вчителя, Гарпо представляв ірландців з червоним перукою, а Ґуммо мав єврейський акцент. Після розпаду дуету Ґаллаґер і Шін, Шін виступав сольно у восьми бродвейських шоу. Він знявся приблизно в три десятки фільмів, зокрема у фільмі & Сан-Франциско (1936) в ролі ‘Професора’, & Блакитний птах (1940) в ролі дідуся та & Божевільний Гітлера (1943) в ролі священика. Інші його появи у фільмах включали & Музика в повітрі (1934), & Це в повітрі (1935), & Міс Слави (1935), & Мандрівна торговка (1935), & Король виходить на прогулянку (1936), & Закон у її руках (1936), & Це може статися з тобою (1937), & Живи, люби та вчися (1937), & В’язень Зенди (1937), & Шлях назад (1937), & Розалі (1937), & 52-а вулиця (1937), & Великий вальс (1938), & Голлівудський готель (1938), & Занадто гаряче, щоб з цим впоратися (1938), & Бродвейська серенада (1939), & Джо та Етел Турп відвідують президента (1939), & Тіш (1942), & Лікар злочинів (1943), & Атлантик-Сіті (1944) та & Золоті двадцяті роки (1950). Він зіграв головну роль у 'Диві чудес Отця Малахії'. Ал Шін помер 12 серпня 1949 року в Нью-Йорку.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Німеччина

Естер Швайнс

Естер Швайнс, народилася 18 квітня 1970 року в Обергаузені, — німецька акторка, комедійна актриса та режисерка. Вона виросла у Вірнхаймі зі своїм братом, сином торговця килимами та фотографа. Її кар'єра розпочалася в 1990-х роках як комедійна актриса на телешоу RTL Samstag Nacht. Швайнце здобула популярність завдяки своїм виступам у програмі «RTL Samstag Nacht», де також вважається однією з засновниць. Вона стала відома своєю пародією на ведучу MTV Крістіане Бекер, яку вона зображувала як Крістіане Какер. Її робота в шоу принесла їй визнання, зокрема Баварську телевізійну премію в 1994 році та премію «Бамбі» того ж року, яку вона розділила з усім ансамблем. З 1994 року вона знялася у понад 70 фільмах і телевізійних постановках, зокрема в таких ролях, як у фільмі «Супердружина» (1996), «Сестри з пекла» (1997), «Зустріч однокласників – вбивство серед друзів» (2001) та «Шепіт пустелі» (2012). У 2018 році вона також зіграла Емелін Панкхерст у документально-ігровій драмі «Ми – половина світу». Окрім акторської діяльності, Швейс працювала театральним режисером, поставивши німецьку версію п’єси «Людина-печера» у 2000 році та знявши виставу «Тато, привіт!» у 2009 році. Вона також акторка озвучення, зокрема озвучувала принцесу Фіону в німецьких дубляжах фільмів «Шрек». У 2004 році вона та її мати пережили те, як їх змило хвилею цунамі на Шрі-Ланці, подія, яка спонукала її зменшити свої речі та взяти участь у допомозі жертвам цунамі. З 2021 року вона є співавторкою подкасту «Неймовірно хворобливо» з лікарем Мартіном Мюкке. Наразі вона грає постійну роль у серіалі «Адвокатські фірми» (з 2024 року) та входила до основного складу акторів серіалу «Криваві новачки» (з 2020 по 2024 рік).

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Німеччина

Кордула Стратманн

Як німкеня, Кордула Стратман працює комедіанткою, акторкою, письменницею, а також практикує як системний сімейний терапевт. Народилася у Дюссельдорфі 10 листопада 1963 року, виросла донькою вчителя. Відвідувала гімназію Св. Урсули у Дюссельдорфі та закінчила Abitur на початку 1980-х років. Стратман вперше здобула популярність наприкінці 1990-х років, зігравши Аннеміє Гюлхрат у «Zimmer frei!» (1998–2008). Після закінчення школи Стратманн навчалася на соціального працівника в католицькому університеті Північного Рейну-Вестфалії в Кельні та отримала диплом соціального працівника (Diplom-Sozialarbeiterin). Вона також пройшла додаткове навчання з системної сімейної терапії під час роботи в центрі сімейного консультування, працюючи терапевтом протягом восьми років (1988-1996). До того, як почала займатися комедією, у 1990 році вона спільно заснувала кабаре-гурт Fatal Banal та відкрила для себе комедію в 1990 році. Вона створила персонажа Annemie Hülchrath для карнавального сеансу в 1992 році. Кар'єра Стратман перейшла на телебачення у 1996 році, після чого вона покинула роботу сімейного консультанта. Телевізійний дебют Стратман пов'язаний з веденням комедійних програм «Мангольд» та «Sonst gerne» на каналах tm3 та ZDF, де вона спочатку виконувала роль Мелані. У 1998 році вона знялася у фільмі «Zimmer frei!» в ролі «Аннемі Гюльхрат», з подальшими проектами, такими як «Annemie auf Hausbesuch» (2000-2002) та «Annemie Hülchrath – Der Talk» (2002-2004). Її перша театральна програма «Andererseits wiederum …» дебютувала у 2001 році, що принесло їй номінацію на німецьку комедійну премію. З 2002 по 2004 рік вона вела шоу «Annemie Hülchrath – Der Talk» на WDR. Починаючи з вересня 2004 року, вона зіграла головну роль в імпровізаційній комедійній програмі «Шиллерштрассе», яка тривала до квітня 2007 року та принесла їй кілька нагород, включаючи німецьку комедійну премію у 2005 році та німецьку телевізійну премію. Вона також була номінована на німецьку комедійну премію в жовтні 2001 та жовтні 2002 року. Особисте життя Stratmann час від часу відображалося в її роботі; вона була вагітна у листопаді 2005 року, що знайшло своє відображення в сюжетній лінії Schillerstraße, і народила сина на ім’я Еміль 31 березня 2006 року. Вона одружена з Райнером Основскі, співавтором lit.Cologne, і вони проживають у Кельні зі своїм сином. Вона є авторкою кількох книг, зокрема «Чи зараз ця книга заразна?» (2008), «Ті вгорі» (2011) та «Де я зупинилася?» (2024). Вона продовжує практикувати сімейну терапію непостійно у власній практиці в Кельні, а також знімалася в різних телесеріалах і фільмах, зокрема «Данні Ловінскі» (2013), «Кройманн» (2017-2019), «Rocca змінює світ» (2019) та «SMS для тебе» (2016). Нещодавно вона взяла участь у четвертому сезоні 'LOL: Last One Laughing' (починаючи з 6 квітня 2023 року).

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Німеччина

Мартіна Гілл

Мартіна Гілл — німецька акторка та комедійна актриса, народилася 14 липня 1974 року в Берліні-Веддінгу. Її батьки працювали медсестрою та водієм метро. Вона виросла в Берліні-Веддінгу та закінчила школу (Абітур) у 1995 році. Після закінчення навчання відвідувала Театерстудіо Берлін і навчалася акторській майстерності. Гілл розпочала свою кар’єру, працюючи радіоведучою для Radio Eins та Hundert,6 у Берліні з 1998 по 2003 рік. Широке визнання вона здобула у 2007 році як пародистка в комедійному серіалі ProSieben "Switch reloaded", де була учасницею основної групи. Вона відома імітацією таких постатей, як Гайді Клум, Анґела Меркель, Даніела Катценбергер, Ґундула Гаузе, Емі Вайнхаус та доктор Темперанс «Боунз» Бреннан. З 2009 року вона зіграла Тіну Гаустен та Ларісу в сатиричному шоу ZDF "heute-show", причому Тіна Гаустен перетворилася на серію персонажів. Мартіна Гілл знялася в кількох телевізійних фільмах та серіалах, зокрема & Schwer verknallt (2003), & Der Vater meines Sohnes (2004), & Cologne P.D. (2005), & Alarm für Cobra 11 – Die Autobahnpolizei (2006-2007) та & Putzfrau Undercover (2008). Вона також озвучувала фільми, такі як & Cars 2 (2011) та & Despicable Me 2 (2013). Вона знімалася у власних шоу, включаючи & Knallerfrauen (2011-2015), які здобули популярність навіть у Китаї, та & Die Martina Hill Show (2018-2020). У 2019 році вона запустила сатиричне ток-шоу 'Martina-Hill-Schau'. Вона неодноразово отримувала Німецьку комедійну премію та вигравала Німецьку телевізійну премію, Adolf-Grimme-Preis і Bambi Award. Вона знялася у & Caveman (2023) разом із Моріцом Блайбтреу та Лаурою Тонке, і знімається в скетч-комедії & HILLarious на Amazon Prime з лютого 2023 року. У 2025 році вона з'явиться у 'LOL: Last One Laughing' і працює над другим фільмом 'Die Tollpatsch', де зіграє головну роль та напише сценарій.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Німеччина

Хельдж Шнайдер

Helge Schneider ist ein deutscher Vielseitigkeitskünstler: Komiker, Musiker, Komponist, Schriftsteller, Regisseur für Film und Bühne, Schauspieler sowie Drehbuchautor. Ер ist häufig im deutschen Fernsehen zu sehen und wurde vor allem durch das schräge lied "Katzeklo, Katzeklo, ja das macht die Katze froh" bekannt, das 1994 insgesamt 17 Wochen в den deutschen Charts lieb und dort den 13. Плац belegte.

Переглянути профіль