Глобальний каталог талантів

Коміки: Бразилія

Каталог коміків: Бразилія. Профілі, біографії, фото та посилання на соцмережі.

Додати коміка

Скидання

27 Коміки

Підтверджено Не затверджені

Бразилія

Буссунда

Клаудіу Бесерман Віанна, більш відомий як Буссунда, був бразильським гумористом та телевізійним коміком. Заснувавши сатиричний журнал «Кассета Популар», Буссунда розпочав свою письменницьку кар'єру в 1980-х роках. До короткого періоду навчання в Федеральному університеті Ріо-де-Жанейро він був залучений до цієї публікації. Спільні зусилля, що випливали з цієї початкової роботи, призвели до створення комедійного гурту «Кассета та Планета» наприкінці 1980-х; його засновниками були Геліо де ла Пена, Бету Сілва та Марсело Мадурейра. Він з'являвся в телепрограмах, таких як «Cabeça Feita» (TVE Brasil) та «TV Pirata», і став помітною фігурою в «Eu vou tirar você desse lugar», починаючи з 1988 року. З 1992 року він був основним актором у «Casseta e Planeta Urgente», яке досягло аудиторії понад 40 мільйонів щотижня та здобуло миттєвий успіх. Буссунда писав для спортивних журналів, таких як «Lance!» та «Placar», і співавторував одинадцять книг зі своїми колегами з «Кассета та Планета», випустивши три альбоми та поставивши одну п'єсу. Буссунда був відомий своїми пародіями, особливо на футболіста Роналдо, якого він зображував як "Роналдо Фофомено", та президента Бразилії Лулу, якого він прозвав "Луїс Фалар е фасіл". Він також озвучував Шрека у бразильських португальських версіях фільмів "Шрек" та "Шрек 2". Його роботи пародіювали політиків, музикантів, спортсменів та акторів. Він зіграв головну роль у фільмі 2003 року "A Taça do Mundo é Nossa" та з'явився камео у "Zoando na TV" (1999). Клаудіо Бессерман Віанна, і публічній школі було дано його ім’я. У 2010 році вийшла біографія "Bussunda - A vida do Casseta", а в 2021 році на Globoplay з'явився документальний серіал під назвою "Meu Amigo Bussunda". Лула да Сілва назвав Буссунду "символом бразильської креативності та зухвалість", а Бразильська футбольна асоціація планувала присвятити перемогу на чемпіонаті світу йому.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Бразилія

Великий Otelo

O nome artístico Grande Otelo foi adotado pelo brasileiro Sebastião Bernardes de Souza Prata, conhecido como ator, гумористка, cantor e compositor. Nascido em Uberlândia, ficou órfão na infância. Depois de fugir das famílias que o acolheram, ancontrou стабілідувати ao se dedicar à arte.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Бразилія

Генфіль

Генфіл, справжнє ім'я Енріке де Соуза Фільйо, народився 5 лютого 1944 року в Рібейрао-дас-Невеш, штат Мінас-Жерайс, був бразильським карикатуристом, карикатуристом, журналістом і письменником. Найбільш відомий як Генфіл, він розпочав свою кар'єру ілюстратора та карикатуриста на початку 1960-х років, публікуючи роботи в журналі Alterosa в Белу-Оризонті з 1964 року. Його перші успішні персонажі, 'Os Franguinhos', дебютували в Alterosa, висміюючи повсякденне життя за допомогою безглуздя та критичного гумору. Згодом він співпрацював з виданнями, такими як Diário de Minas, Jornal dos Sports, Realidade, Visão, Placar та O Cruzeiro. Близько 1964 року Генфіл почав активно брати участь у бразильській культурі, регулярно публікуючись у газеті «Jornal do Brasil» з 1969 року та ставши центральною фігурою в сатиричному тижневику «O Pasquim», який розпочав випуск у грудні 1968 року. У 1970 році він видав комікс «Os Fradinhos», де були представлені його найвідоміші персонажі. Ця робота була знаковою, оскільки стала першим бразильським коміксом, опублікованим за кордоном. Творчість Генфіла відзначалася політичним активізмом та критикою бразильських політичних інституцій; він створював вигаданих персонажів для критики цих інституцій, зокрема Фрадіма Баїшіма, його найвідомішого творіння, яке часто асоціюється з фразою «Top! Top!». Він також створив серію «Кладовище померлих» у «O Pasquim», висміюючи постаті, які, на його думку, підтримували або ігнорували військовий режим. Кар'єра Генфіла охоплювала не лише комікси, а й театр, кіно та телебачення. Він зняв і написав повнометражний фільм Танга у 1987 році та працював сценаристом для телепрограми «Мульер» на Rede Globo з 1980 по 1984 рік. Він також писав літературу, зокрема Щоденник таргана у 1976 році. Його роботи здобули популярність у Бразилії, з'являючись у всіх основних бразильських газетах на піку його кар’єри. Він намагався працювати в Сполучених Штатах, але його роботи вважали надто агресивними для публікації в мейнстримі. Генфіл помер 4 січня 1988 року в Ріо-де-Жанейро у віці 43 років через ускладнення, спричинені СНІДом після зараження крові під час переливання. Його пам'ятають як захисника свободи, справедливості та прав людини.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Бразилія

Деніз Фрага

Деніз Фрага — бразильська акторка, продюсерка та колонка, яка народилася в Ріо-де-Жанейро 15 жовтня 1964 року. Її кар'єра розпочалася в театрі в 1980-х роках з Групою Тапа, і вона дебютувала професійно у 1985 році у фільмі 'Зимова казка'. Вона перейшла до кіно в 1986 році з 'Дозвольте мені піти на бійку', а згодом знялася у 'Бамболе' (1987) в ролі Амалії, що ознаменувало її вихід на телебачення. Ранні ролі включали участь у 'Орендна матка' (1990), 'А, Е, І, О... Урка' (1990) та 'Піратське телебачення' (1990–92). Фрага здобула значну визнання за свою роль Олімпії у комедійній п’єсі «Трайр е Косар Е со Комесар» з 1989 по 1995 рік. Протягом 1990-х років вона продовжувала зніматися в різних ролях, зокрема Ритінха у «Барріга де Аллугел» (1990), Ольга у «Ерамош Сеіш» (1994), Наталія у «Сангуе ду Меу Сангуе» (1995) та Кузина Базіліо (1998). Вона зіграла головну роль у «Пор Трас ду Пано» (1999), фільмі, який здобув міжнародне визнання та приніс їй премію Гранде Отело, а також нагороди за найкращу жіночу роль на кінофестивалях у Грамадо та Гавані. Її робота також включала ролі у «О Авто да Компасідіда» (2000) та «Уга-Уга» (2000). Кар'єра Деніз Фраги продовжилася різноманітними ролями, включаючи Крістіну у «Крістіна Кер Касар» (2003), Лідію у «Знак Міста» (2007), Норму у «Норма» (2009) та Камілу у «Найкращі речі світу» (2010), за яку вона отримала Prêmio Guarani. Вона також отримала Prêmio APCA та дві Prêmios Qualidade Brasil за свою роль у «Добра душа з Сецсуана» (2008). Останні виступи включають «Hoje» (2011), що принесло їй нагороду APCA та Candango Trophy, «Kissing Game» (2020) та «Um Lugar ao Sol» (2021), де вона повернулася до постійної ролі в теленовелі після 25 років. У 2021 році її було номіновано на Grande Otelo за її роль у «Música para Morrer de Amor». Наразі вона також є колористкою для журналу Crescer.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Бразилія

Дерсі Гонсалвес

Дерсі Ґонсалвес, справжнє ім'я Долорес Ґонсалвес Коста, народилася в Санта-Марія-Мадалена, Ріо-де-Жанейро, 23 червня 1907 року, була бразилійською акторкою, комедіанткою та співачкою. Вона використовувала сценічне ім'я Дерсі Ґонсалвес і мала 86-річну кар’єру, розпочавши свою роботу на кінокасі як дитина. Там вона вивчила техніки макіяжу та акторської майстерності, спостерігаючи за фільмами. У віці 17 років вона покинула дім, щоб приєднатися до театральної трупи, що гастролювала в Макае, а пізніше виступала з цирковою компанією Марії Кастро. Її сім'я мала змішане походження: бабуся по батьковій лінії була з Дакару (Сенегал), дід – з Коїмбри (Португалія), а інша бабуся була «майже індіанкою». Кар'єра Гонсалвес охоплювала роботу в театрі, ревю, кіно, радіо та телебаченні. Значного успіху вона досягла в театрі «Каса де Кабокло» в Ріо-де-Жанейро, починаючи з 1932 року. Близько 1931 року вона створила дует під назвою «Os Pascoalinos» з Евгеніо Паскоалом; проте їхні стосунки закінчилися, коли він покинув її через туберкульоз. Вона здобула популярність завдяки гумористичному використанню нецензурної лексики та була визнана як помітна постать у бразильському імпровізаційному театрі. Її стиль передбачав зухвалі інтерв'ю та часте використання лайки. У 1991 році вона викликала суперечки, коли показала груди на карнавалі в Ріо-де-Жанейро. Видатна тривалість Дерсі Гонсалвіш у сфері розваг була офіційно визнана Книгою рекордів Гіннеса, яка відзначила її як людину з найдовшою акторською кар’єрою (1922-2008). Біографія під назвою Дерсі від голови до п’ят була опублікована Марією Аделаїде Амарал у 1994 році. Пізніше Амарал адаптувала цю книгу в мінісеріал 2012 року Дерсі істина , де її зіграли Луїза Періссе, Гелоїза Періссе та Фафі Сікейра. Гонсалвіш спроектувала свій мавзолей, у формі скляної піраміди, де її поховали стоячи, ще в 1991 році. Пневмонія спричинила її смерть 19 липня 2008 року у віці 101 рік; згодом її було поховано в Санта-Марія-Мадалена, Ріо-де-Жанейро.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Бразилія

Елоїза Періссе

Гелоїза Періссе, народжена Гелоїза Перлінґейру Періссе де Фаріас 19 серпня 1966 року в Ріо-де-Жанейро, — бразильська акторка, гумористка, авторка та сценаристка. Вона розпочала свою кар'єру у 1988 році з п’єсою Домінґоса де Олівейри «As Guerreiras do Amor», а згодом навчалася акторської майстерності в Casa das Artes de Laranjeiras та Teatro Tablado. Телевізійний дебют відбувся у 1994 році з міні-серіалом «Incidente em Antares», швидко за цим послідувало визнання як частина акторського складу «Escolinha do Professor Raimundo» того ж року. Вона зарекомендувала себе як значна постать у бразильському розважальному світі завдяки своїй роботі на телебаченні та в театрі, здобувши визнання за свої комедійні ролі. Кар’єра Періссе включає написання для телешоу *Sai de Baixo*, що демонструє її універсальність як творчої особистості. Вона здобула подальше визнання завдяки виступам у численних бразильських телешоу та фільмах, зокрема ролям у 'Os Impagáveis' (1996), де вона отримала премію Mambembe, та 'Zorra Total' з 1999 по 2003 рік. Разом з Інгрід Гуімараєс вона співавтором та зіграла головну роль у довготривалій п’єсі 'Cócegas', яка мала десятирічний термін показу. Її акторський діапазон очевидний у її втіленні Дерсі Гонсалвес у мінісеріалі 'Dercy de Verdade' (2012) та ролі Моналізи в теленовелі 'Avenida Brasil' (2012), за яку вона отримала номінацію на кращу роль другого плану. Вона також з’являлася у 'Boogie Oogie' (2014), 'A Lei do Amor' (2016) та 'Segunda Dama' (2014), де зіграла близнят. Окрім акторської діяльності, Періссе є письменницею та написала книги, зокрема Mãe, Você Não Tá Entendendo та O Diário de Tati . З 2019 по 2023 рік вона була частиною основного складу серіалу 'Cine Holliúdy'. Протягом своєї кар’єри вона отримала численні нагороди та номінації, включаючи дві премії Prêmio Qualidade Brasil, дві премії Melhores do Ano, дві номінації на премію Prêmio Extra de Televisão та дві номінації на премію Prêmio Shell. Вона була одружена з Лугом де Паула протягом семи років; він є сином Шіко Анісіо, що робить її зятя знаменитого шоумена. У Періссе двоє дочок, Антонія та Луїза.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Бразилія

Жука Чавес

Юрандюр Чачкес Шавес, відомий професійно як Жука Шавес, був бразильським композитором, музикантом та гумористом. Народився в Ріо-де-Жанейро 22 жовтня 1938 року, походив з родини австрійських єврейських іммігрантів, Йозефа Чачкеса та Кларити Вайнштейн. Дитинство провів у Сан-Паулу і рано почав займатися музикою. У віці від 16 до 19 років писав поезію під впливом Групи Серестейрос де Сан-Паулу. Його кар’єра розпочалася в 1955 році, коли він почав виступати з гумором на телеканалі TV Tupi. Комічний стиль Жуки Шавеса включав гостру критику та сатиру. Він записав свої перші сингли у 1957 році, серед яких вальс "Por Quem Sonha Ana Maria?" та пародія на тодішнього президента Жуселіну Кубічека під назвою “Presidente Bossa Nova”. У 1960-х роках він представляв шоу 'Menestrel Maldito' біля лагуни Родріго де Фрейташа, керуючи цирком Sdruws. Цей цирк, назва якого була абревіатурою, що представляла різні терміни, включаючи "снів" та "туалет", служив місцем для його виступів. Він став відомий як ‘menestrel do Brasil’ (мандрівний співця Бразилії) і часто використовував коронну фразу “Vá ao meu show e ajude o Juquinha a comprar o seu caviar,” після чого слідував його фірмовий сміх. Його відверті погляди призвели до труднощів під час бразильського військового режиму. Він критикував уряд, основні ЗМІ та звукозаписну індустрію, що призвело до вигнання в Португалію на початку 1970-х років. Пізніше він переїхав до Італії, оскільки його сатири здобули популярність на телебаченні та радіо. Повернувшись до Бразилії, він став телеведучим і заснував незалемий звукозаписний лейбл Sdruws Records у 1980-х роках. Жука Шавес також спробував себе в політиці, балотуючись на посаду сенатора від штату Баїя у 2006 році, посіли четверте місце з 19 603 голосами, а також на посаду федерального депутата у 2010 році. Серед його популярних пісень – "Чому мріє Ана Марія?", "Маленький марш для великого кохання" та "Поверни мене до Піауї", які з’явилися у фільмах & Я все ще тут (2024) та & Як заробити гроші (2026). Він був одружений з Ярою Шавес з 1975 року і мав двох удочерених дочок. Жука Шавес помер 25 березня 2023 року у віці 84 років через дихальну недостатність.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Бразилія

Маркело Adnet

Marcelo França Adnet, Бразильський актор, комедія і колишній VJ, взяв участь в різних телевізійних проектах, серед яких Adnet byja (2012), Adnet ao vivo (2011) і серії Comédia MTV, які з 2010 по 2012 рік. У 2009 році журнал «Епока» увійшов до рейтингу 100 найвпливовіших бразильців.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Бразилія

Нізо Нето

Франсіску Анізіу ду Олівейра Паула Нету, відомий професійно як Нізу Нету, — багатогранний розважальник, який народився 27 квітня 1964 року в Ріо-де-Жанейро. Чіку Анізіу, виконавець і комік, та акторка Роуз Ронделлі були його батьками; Бруно Маццео та Луг ду Паула — його брати й сестри. Нізу Нету розпочав свою акторську кар’єру в 1971 році, з’являючись по телебаченню зі своїм батьком. Його різноманітні таланти охоплюють комедію, акторство, озвучування (дубляж), ілюзіонізм, письмо, роботу на радіо та публічні виступи. Він навчався театральному мистецтву в Театрі «О Табладу». Нізо Нето широко визнаний завдяки своїй ролі містера Птолемеу в телесеріалі & Escolinha do Professor Raimundo . Окрім зйомок у фільмах, він має плідну кар’єру актора озвучування, що охоплює понад 25 років. Він озвучує персонажів у численних португаломовних фільмах, серіалах та мультфільмах, таких як Престо в & Dungeons & Dragons , Вілікет у & Thundercats , Хітбласт у & Ben 10 , Фозі в & Muppet Babies та Даг у & Up . Він також озвучував Майкла Дж. Фокса, Шона Вільяма Скотта, Метью Бродеріка та Патріка Демпсі в різних проєктах. Протягом трьох років він писав колонку для португальського журналу 'O Mágico' та робив внесок у гумористичні журнали, такі як MAD. Творчість Нізо Нето виходить за межі акторства та озвучування. Він протягом двох років керував Кругом бразильських ілюзіоністів (Circulo Brasileiro de Ilusionismo), обіймаючи посаду соціального директора. Зараз він виступає з сольною гумористичною програмою під назвою 'Falando Sozinho' та представляє мотиваційну лекцію 'Histórias de Chico: O Segredo do Sucesso do Mestre do Humor'. Він і його дружина, психолог/сексолог Тетяна Прессер, співпрацюють над лекцією/театральним шоу комедії Vem Transar Com a Gente . Вони також знялися разом у Power Couple Brasil у 2018 році. Нізо Нето знімається як актор у Zorra на Rede Globo, хоча покинув Globo в грудні 2017 року. Зараз він веде подкаст 'Nizológico' на каналі Plugado Podcast та озвучує Ральфа Маччіо в серіалі Netflix 'Cobra Kai'. Він одружений з Тетяною Прессер з моменту закінчення попереднього шлюбу з акторкою озвучування Надією Карвалью у 1990 році; у них двоє дочок, Ізабела та Софія.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Бразилія

Тата Мирнецький

Talita “Tatá” Werneck Arguelhes, nascida no Brasil, desenvolve sua carreira como a partadora, atriz, гумористка, музикант, dubladora, roteirista e redorter. Iniciou os estudos de atuação aos nove anos e, com onze, já subia ao palco em sua emira peça teatral. Seu Primeiro Passo на телевізуау ем 2008, ao integrar o programa Dilemas de Irene. Em 2010, passou a fazer parte da Quinta Categoria da MTV Brasil, participando ainda de diversos outros shows da rede até 2012.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Бразилія

Тіририк

CatalàDeutschEnglishEspañolFrançaisItalianoLatviešuLietuviųNederlandsNorskPolskiPortuguêsRomânăSlovenčinaSvenskaالعربيةفارسیעבריתΕλληνικάБългарскиРусскийСрпски / srpskiУкраїнська中文(台灣) Привабливість, ocupa uma vaga como deputado федеральний, представництвоando o estado de São Paulo na Câmara dos Deputados do Congresso Nacional.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Бразилія

Чіко Анісіо

Франсіску Анізіу ду Олівейра Паула Філью, відомий професійно як Шіку Анізіу, був дуже шанованим бразильським коміком. Народився 12 квітня 1931 року в Маранґуапе, Сеара, у вісім років переїхав до Ріо-де-Жанейро зі своєю сім’єю. Спочатку він мав намір стати юристом і коротко відвідував юридичний факультет, але зрештою обрав артистичну кар’єру. Його шлях розпочався на радіо в 1940-х роках, де в дитинстві намагався працювати в Rádio Guanabara, а пізніше посів друге місце на тесті для радіоведучих, тоді як Сільвіу Сантос посідав перше місце. Він також працював коментатором футбольних матчів на радіо. Кар'єра Шіко Анісіо охоплювала 65 років і включала різні ролі: він працював актором, коміком, письменником та композитором. Дебютував на телебаченні у 1957 році з 'Noite de Gala', а пізніше перейшов на телебачення, де й побудував свою кар'єру. Приєднався до Rede Globo у 1969 році та став зіркою, завдяки тісній роботі з Боні. Протягом усієї своєї кар'єри він співпрацював з відомими бразильськими гумористами, такими як Пауло Грасіндо, Гранде Отело, Костінья та Жо Соарес. Він також писав діалоги та знімався у фільмах для Atlântida Cinematográfica у 1950-х роках та брав участь у програмі 'Papel Carbono' Ренато Мурсе. Його найвідомішою програмою було 'Chico Anysio Show'. Вона виходила з 1960-х до 1980-х років. Він міг створювати та грати понад дві сотні смішних персонажів, таких як Професор Раймундо, Жусто Вериссо, Назарено та Пайнхо. Окрім телебачення, Шико Анісіо зробив внесок у кіно, театр та літературу, пишучи книги, сценарії та хроніки. Він був братом акторки Лупе Джільйотті, режисера Зеліто Віана та композитора Елано де Паула, а також батьком акторів Луга де Паула, Нізо Нето та ді-джея Сісеро Шавеса. Серед його шлюбів були Режина Шавес і Малга Ді Паула. Шико Анісіо відкрито заявляв про свою атеїстичну позицію. У 2009 році він отримав Орден культурних заслуг – найвизначнішу культурну нагороду Бразилії. У 1989 році він висловив незадоволення щодо телеканалу Rede Globo, відчуваючи, що вони віддають перевагу молодшим артистам. Шико Анісіо помер 23 березня 2012 року в Ріо-де-Жанейро через поліорганну недостатність.

Переглянути профіль