Санді Токсвіг, повне ім’я Сандра Бірґітте Токсвіг, — дансько-британська комедійна акторка, письменниця, теле- та радіоведуча. Вона народилася 3 травня 1958 року в Копенгагені, Данія, у родині Клауса Токсвіга, данського журналіста та іноземного кореспондента для Danmarks Radio, та Джулі Енн Токсвіг (у дівочому прізвищі Бретт), яка є британкою. Її батько висвітлював висадку на Місяць Apollo 11 у 1969 році. Вона росла в Європі, Африці та Сполучених Штатах, і з раннього віку на неї вплинула данська артистка Бірґіт Оверсков. Кар'єра Токсвіг у комедії розпочалася в коледжі Гіртон, Кембридж, де вона вивчала археологію та антропологію, закінчивши з відзнакою. У 1982 році вона як написала, так і зіграла в першому ревю, де брали участь лише жінки, у Footlights, а згодом додавала матеріали до Кембриджського Footlights Revue, який отримав премію Perrier. Приєднавшись до Cambridge University Light Entertainment Society, вона дебютувала на сцені в The Comedy Store в Лондоні під час його відкриття, що призвело до її включення до складу The Comedy Store Players. У 1982 році вона почала писати для комедійної програми Radio 4 «Three Plus One». 73 (1982–1986), The Saturday Starship, Motormouth, Gilbert's Fridge та Island Race. Вона вела програму The News Quiz на BBC Radio 4 з вересня 2006 року по червень 2015 року, замінюючи Саймона Гоґгарта, і була введена до Зали слави радіо після десяти років роботи ведучою. У 2016 році вона стала ведучою QI, змінивши Стівена Фрая, та спільно вела The Great British Bake Off з 2017 по 2020 рік разом із Ноелем Філдінгом. Також вона брала участь як учасниця в таких шоу, як Call My Bluff, Whose Line Is It Anyway?, Mock the Week, Have I Got News for You, і була гостею в I'm Sorry I Haven't a Clue. У 2014 році вона отримала звання Офіцера Ордену Британської Імперії (OBE) за заслуги в комедії та мовленні. Окрім своєї роботи в розважальній індустрії, Токсвіг продемонструвала відданість політичним та соціальним ініціативам. Вона відкрито заявила про свою лезбійську орієнтацію у 1994 році та спільно заснувала Партію гендерної рівності у березні 2015 року, висловлюючи чіткі політичні погляди. З 2015 по 2017 рік вона обіймала посаду президента обіду «Жінки року». Вона написала понад 20 художніх та документальних книг, зокрема «Оповідки з уст скандинавів» (1994), «Гладіс возз’єднується: Особиста американська подорож» (2003) та «Кінець неба» (2017). З 2019 року вона є президентом Гільдії письменників Великої Британії та постійно з’являється як колонка в журналах Good Housekeeping та Sunday Telegraph.
