Hans Morten Hansen – це традиційний анімаційний фільм, який проходив у світовому рекорді з 20 серпня 2010 року. Він також з'явився в якості персонажа Finn в 2010 році.
Джейна Гарофало, американський комендант і актриса, заслужила визнання у вигляді 2 Прем'єр-time Emmy в номінаціях і в номінаціях Screen Actors Guild Award.
Народившись у Бромлі, Кент, 24 вересня 1961 року, Джеймс Ендрю Іннес – англійський артист, який використовує сценічне ім'я Джек Ді. Він працює коміком, актором, ведучим та письменником. Його батьки – Розмарі (у дівочому прізвищі Стампер) та Джеффрі Ді. Він відвідував декілька шкіл, зокрема The Pilgrims' School, Montgomery of Alamein School, Frensham Heights School та Peter Symonds' College. Спочатку він планував навчатися в театральному коледжі, але замість цього працював офіціантом. У 1988 році Джек Ді розпочав свою кар’єру у стендап-комедії з виступом на відкритих мікрофонах у The Comedy Store, що стало його першим публічним виступом, і він почав професійно виступати приблизно в кінці 1980-х років. Комічний стиль Ді виділяється сарказмом, іронією та сухим гумором, часто поданим з образливим образом. Він здобув популярність на телебаченні на початку 1990-х років, отримавши Британську комедійну премію за найкращого дебютанта сцени в 1991 році. Він веде шоу The Jack Dee Show з лютого 1992 року та випустив VHS запис 'Live At The Duke Of York’s Theatre' того ж року, який пізніше став доступним на DVD у 2004 році. У цьому шоу були номери про ярмарки ремесел, домашніх тварин, водіння та покупки. Подальші стендап-виступи були записані та випущені на DVD, зокрема 'Live At The London Palladium' (2005) з матеріалом про те, як стати батьком, ремонт своїми руками та харчування поза домом, і 'Live And Uncut' (1999), розширену версію VHS запису 'Live In London' (1997). У шоу 'Live And Uncut' обговорювалися теми про літніх людей, заправки та життя з дружиною. Окрім стендапів, Ді має знімався в різних телешоу та спільно заснував Open Mike Productions разом з Еддісоном Кресуеллом. Він зіграв головну роль у Життя Джека та Джеремі (1996) разом із Джеремі Гарді та зіграв Стівена Шарплза, члена парламенту, у Заступнику (2004). Він створив і зіграв головну роль у комедійних серіалах BBC Lead Balloon (2006-2011) та Bad Move (2017-2018). З 2009 року він очолює I'm Sorry I Haven't a Clue , змінивши Гамфрі Літтлтона, і продовжує вести шоу. Його комедія охоплює широкий спектр тем, включаючи спорт, їжу, дітей та культи. Він також з’являвся в Taskmaster та відкрито говорив про свої проблеми з депресією в інтерв’ю. Наразі він спільно веде подкаст 'Oh My Dog' із Шонном Волшем і оголосив про новий тур на 2024-2025 роки. З кінця 1980-х років Джек Ді підтримує професійну комедійну кар’єру, що завершилося отриманням почесного ступеня Університету Вінчестера у 2009 році.
Вельська комедійна акторка, автор гумористичних текстів та письменниця Джо Колфілд працює стендап-комедіанткою. Народилася 26 вересня 1963 року в місті Св. Асаф, Північний Уельс, і має північноірландське коріння через своїх батьків. Оскільки її батько був учителем англійської мови у Королівських повітряних силах, Колфілд пережила дитинство з багатьма змінами; сім'я переїжджала приблизно кожні два роки, переважно вздовж східного узбережжя Англії. Джозефіна Колфілд, як її офіційно звуть, виросла зі старшою сестрою та братом. У віці 17 років вона переїхала до Лондона і спочатку жила у сквот-будинку в Ладброк-Гроув, навіть грала на барабанах у рокбіллі-гурті протягом двох років. Після розпаду її гурту, Колфілд вирішила зайнятися комедією, працюючи офіціанткою, щоб заощадити гроші. Згодом вона відкрила власний комедійний клуб, демонструючи підприємницький дух поряд із своїми комедійними амбіціями. Її письменницька кар'єра розпочалася приблизно на початку 1990-х років, зокрема роблячи внесок у роботу Ґрейхема Нортона. Вона працювала сценаристом/консультантом програми в п’яти сезонах ‘So Graham Norton,’ а також обіймала посаду головного сценариста в ‘The Waiting Game’ Рубі Вакс та ‘Strictly Dance Fever’ Зої Болл. Колфілд регулярно з'являлася в телешоу, таких як 'Mock the Week' та 'Breaking the News,' і виступала на значних комедійних майданчиках по всій Великобританії та за кордоном. Сценічна харизма Джо Колфілд високо цінується, що підтверджується її дев’ятьма роками виступів з сольною комедійною програмою на Едінбурзькому фестивалі Фріндж. У 2018 році вона отримала нагороду SGFringe Stand-Up Comedy Award на Едінбурзькому фестивалі Фріндж, а в 2021 – нагороду «Комедіант року за версією комедіантів». Також вона здобула схвальні відгуки критиків за свою роль у п’єсі «Brexit» на Едінбурзькому фестивалі Фріндж. Її радіоробота включає кілька серій на BBC Radio 4, такі як «Знову Джо Колфілд» (записані в 2006, 2007 та 2009 роках), «Джо Колфілд не мовчить», «Вечір у стилі спик-ізі від Джо Колфілд» та «Спеціальний стендап від Джо Колфілд». Її перший CD, «Thinking Bad Thoughts», вийшов у жовтні 2012 року. Зараз вона живе в Лейті, Едінбург, зі своїм чоловіком Стюартом, родом з Абердіна, і веде вечір словесної творчості/комедії під назвою The Speakeasy в Едінбурзі.
Джон Вільям Олівер, британський та американський комедійний актор, телеведучий і політичний коментатор, народився 23 квітня 1977 року. Вирісши в Бедфорді, він відвідував школу Марка Ратерфорда, а згодом навчався в Кембриджському коледжі Христа, закінчивши його зі ступенем бакалавра з англійської мови у 1998 році. Професійний шлях Олівера розпочався як стендап-комедіант у Великій Британії; крім того, він брав участь у студентському гуморі, будучи віцепрезидентом Кембриджських Footlights у 1997 році. Свій перший вихід на екрани він здійснив у 1985 році, зігравши Фелікса Пардігла в «Будинку з примарами», а пізніше писав для «The Big Breakfast» та знімався в серіалі BBC Three «У такому стані ми» з 2002 по 2003 рік. Олівер здобув ширше визнання завдяки своїй роботі з The Daily Show. З 2006 по 2013 рік він виступав як старший британський кореспондент Джона Стьюарта, за цей період отримавши три премії «Еммі» в номінації «Найкращий сценарій». У 2013 році він протягом восьми тижнів виконував роль ведучого The Daily Show, демонструючи свою здатність очолювати програму. З 2010 по 2013 рік Олівер вів John Oliver's New York Stand-Up Show на Comedy Central, а до цього він спільно вів комедійний подкаст The Bugle з Енді Зальтцманом. До його фільмографії входять ролі у таких фільмах, як «Смурфики» (2011), «Смурфики 2» (2013), «Wonder Park» та ремейк «Король Лев» 2019 року. Наразі Олівер найкраще відомий як ведучий шоу "Last Week Tonight with John Oliver" на HBO, посаду якого він обіймає з 2014 року. Як ведучий, він отримав двадцять премій Emmy та дві премії Peabody. Вплив його шоу був настільки значним, що його часто називають "ефектом Джона Олівера". Він став громадянином США у 2019 році. У 2015 році журнал Time визнав його та включив до списку 100 найвпливовіших людей. Олівер – відданий шанувальник футбольного клубу "Ліверпуль" і заплановано, що в грудні 2026 року він вирушить у концертний тур з виступами у таких місцях, як Ryman Auditorium у Нешвіллі, Fox Theatre в Атланті, Duke Energy Center for the Arts у Санкт-Петербурзі та Dr. Phillips Center for the Performing Arts в Орландо, а також Broward Center for the Performing Arts у Форт-Лодердейлі. Ті, хто зацікавлений відвідати ці концерти, можуть підписатися на офіційний розсильний список для пріоритетного доступу.
Дьйодонне Мбала Мбала, який часто використовує сценічні псевдоніми Дьйодонне або Дьєудо, — французький артист, що працює коміком, актором і політичним активістом. Він народився 11 лютого 1966 року у Фонтеней-о-Роз, Франція, син камерунського бухгалтера та французької соціологині. Вихований своєю матір’ю після розлучення батьків, коли йому було рік, він провів дитинство в передмістях Парижа. Після відвідування ліцею Лак’аналь де Со та ліцею Мішеле де Ванв без здобуття диплому, він працював торговим представником, перш ніж розпочати кар’єру в комедії. Дьйодонне спочатку здобув визнання у 1990-х роках як частина комедійного дуету «Елі та Дьйодонне» з Елі Семуаном. Їхній гумор спочатку ідентифікували як антирасистський, і вони заснували Bonnie Productions у 1993 році. Згодом він розпочав сольну кар'єру, розвиваючи соціально свідомі соло-шоу та також знімаючись у фільмах. З 2006 по 2020 рік у нього були стосунки з Ноемі Монтан і він став батьком п’ятьом дітям. У другій половині 1990-х років Дьйодонне став політично активним, спочатку виступаючи проти ультраправих, але його погляди значно змінилися з часом. З 2000-х років заяви Дьйодонне все частіше викликали звинувачення в антисемітизмі та суперечки. Він балотувався на законодавчі вибори в Шампаньї-ан-Вануазе у 1997 та 2001 роках, спочатку проти Національного фронту. Пізніше, у 2007 році він став політичними союзниками та друзями з Жан-Марі Ле Пеном, і поступово наблизився до «французького націонал-соціалізму» Алена Сораля та Національного фронту. У Франції, Бельгії та Швейцарії були винесені обвинувальні вироки проти нього за злочини, включаючи розпалювання ненависті, пропаганду тероризму, заперечення Голокосту та наклеп. Знаковими випадками є скетч 2003 року, в якому ізраїльського поселенця зображено як нациста, та звинувачення у 2013 році в глузуванні з єврейського журналіста. Підписаний жест, «кенель», став відомим у 2013 році. Протягом усієї своєї кар’єри він стикався з частими обмеженнями з боку традиційних ЗМІ, а численні виступи були припинені місцевими органами влади; зокрема, постановка між 2013 та 2014 роками призвела до офіційної заборони з боку французького уряду. ЗМІ, політики та політологи переважно вважають його антисемітом, а він ідентифікує себе як «антиістеблішмент» та «антисіоніст».
Ed Cathal Byrne – ірландський виконавець, який працює як актор, так і приїжджий. Він подається як хост для британських серіалів Просто для Laughs і Uncut! Best Unseen Ads, приймає участь у широкому масиві телевізійних панельних вікторин, а також показаний на декількох програмах для приготування телевізорів.
Аластер Джеймс Хей Мюррей, відомий професійно як Ал Мюррей, — англійський комік, який народився 10 травня 1968 року в Стьюклеї, графство Бакингемшир. Він родич автора Вільяма Мекепса Текерая. Навчався в Бедфордській школі та був перкусіоністом у Оркестрі молоді графства Бедфордшир. Його батько обіймав посади як у Королівських інженерних військах, так і у British Rail. Мюррей закінчив Оксфордський університет, демонструючи ранній інтерес до інтелектуальних занять поряд зі своїми музичними захопленнями. Мері почав свою комедійну кар’єру в 1994 році, працюючи з Гаррі Гіллом для BBC Radio 4 та регулярно виступаючи на Едінбурзькому фестивалі Фріндж. Вперше він з’явився як «Хозяїн пабу» під час Фрінджа 1994 року – персонаж, який кидає виклик глядачам назвати країну, перш ніж стверджувати про британську перевагу. Цей образ став центральним у його роботі понад 20 років. Отримавши номінації в 1996, 1997 та 1998 роках, він зрештою здобув премію Едінбурзької комедії в 1999 році. Протягом своєї кар’єри, що охоплює понад дві десятиліття, він заповнював арени та великі театри по всьому світу. Його роботи включають виступи на Channel 4 у програмі The Word в листопаді 1991 року та короткий період як барабанщик у гурті Evangelista з 1994 по 1995 рік. Комічний стиль Ала Меррі часто обертається навколо образу «Власника пабу», досліджуючи британську культуру та історію з сатиричним ухилом. Він представив кілька серій, нагороджених преміями для BBC Four, зокрема & Al Murray: Why Does Everyone Hate the English? &, & Al Murray: Why Do The Brits Win Every War? & і & Al Murray: Why Does Everyone Hate The British Empire? &, а також спеціальні випуски, такі як & Al Murray’s Great British War Movies & та & Al Murray’s Great British Spy Movies &. Він також з'являвся на & The Royal Variety Performance & кілька разів, був ведучим & Live at the Apollo & і & Live at the Palladium & та зіграв головну роль у ситкомі & Time Gentlemen Please &. Його театральні роботи включають & My Gaff, My Rules &, який у 2002 році був номінований на премію Олів’є. Він отримав дві номінації на премію Олів’є за постановки у Вест-Енді та зараз гастролює з виставами ‘All You Need Is Guv’ та 'Guv Island', продавши понад 130 000 квитків у 2024 році. Меррі також є письменником і автором шести книг про британську культуру та історію, зокрема & Victory’45 &, вихід якої заплановано на квітень 2025 року, а також співорганізатором подкасту & We Have Ways of Making You Talk & з Джеймсом Холландом, який зосереджується на історії Другої світової війни.
16 жовтня 196 3 у 13 окрузі Парижа, Елі Семхун, краще відомий як Élie Semoun, працює у Франції як індіанки, актор, режисер, сценарист і співак.
Жан-Марк Парен, також відомий як JMP, є помітною постаттю в квебекському гуморі та коміком з Квебеку, Канада. Народився 21 березня 1962 року в Сен-Жан-сюр-Рішеліє, він має понад 30 років досвіду у своїй кар’єрі. До того, як почати займатися комедією на повну ставку, Парен працював соціальним працівником. Його відкрили на фестивалі Juste Pour Rire у 1988 році, що стало початком значної подорожі у світі розваг. Його перший виступ називався "L'Handicapé", також відомий як "The Disabled". Протягом певного періоду він співпрацював з Мішелем Бареттом як комедійний дует, але повернувся до сольних виступів у 1990-х роках. Стиль комедії батька характеризується зображенням повсякденного життя з тонку і самоіронією, часто створюючи унікальний зв'язок з аудиторією. Він визнаний завдяки своєму таланту до імпровізації та спеціалізується на комедії великої форми, виступаючи протягом тривалого часу. Його шоу часто поєднують написаний матеріал зі спонтанною імпровізацією. Культові шоу, такі як 'Urgence de vivre,' 'Torture' та 'Utopie', сприяли формуванню його репутації. За свою кар’єру він виступив перед майже мільйоном глядачів, а його шоу послідовно описують як «найкращі». Його вважають одним з найкращих французьких коміків у Квебеку, і голосом, який є актуальним, смішним та зворушливим у квебекському гуморі. Жан-Марк Парен продовжує виступати на комедійних шоу та заходах по всій Канаді. Він також був речником організації «Opération Nez rouge», вів імпровізаційне та анімаційне комедійне шоу під назвою «L'Heure JMP» на телеканалі TQS, а також робив ілюстрації для гумористичного журналу Safarir. Зараз він гастролює з виступами, запланованими на 2026–2027 роки, виступаючи у великих містах та театрах США, з можливим додаванням інших регіонів. Тур розпочався 28 жовтня 2026 року та завершиться 27 листопада 2026 року. Нещодавно він виступав у Théâtre Manuvie в Броссарі 1 листопада 2025 року. У нього заплановані виступи за межами Сполучених Штатів. Перед наступним повноцінним шоу у 2026 році планується новий, камерний виступ для фанатів, з неспонтанними роздумами та новими історіями. Інформація щодо дат турне та спеціального контенту регулярно оновлюється через його електронну розсилку.
Жуан Сібра, народився в Порту 8 квітня 1971 року, є португальським гумористом, який зараз проживає у Бразі. Він працює актором, жонглером та стендап-коміком, пропонуючи різноманітні варіанти розваг. Його кар'єра розпочалася з значного визнання в телепрограмі SIC 'Levanta-te E Ri' у 2003 році. Він швидко став там помітною фігурою, накопичивши 44 виступи – найбільшу кількість участей гумориста в шоу. У цей час він зарекомендував себе завдяки своєму впізнаваному девізу: "Eu bim de Braga…". Телевізійна присутність Себри продовжилася після 'Levanta-te E Ri', охоплюючи різноманітні програми. З жовтня 2006 року по липень 2008 року він був співатором 'Por um canudo' на Porto Canal, а також вів програму 'Romarias' протягом липня та серпня 2007 року, за якою послідувала 'Humor Cão' з вересня 2007 року по липень 2008 року. Потім він вів 'Bolhão Rouge' з вересня 2008 року по червень 2012 року. Протягом цього періоду він з’являвся в численних інших телевізійних програмах, включаючи SIC 10 Horas, HermanSIC, Querida Júlia та Minutos Mágicos, а також É Sempre A(b)rir, Olá Portugal, Em Busca da Comédia, Sempre em Pé, Ainda Bem que Apareceste та 5 para a Meia-Noite. Він взяв участь у 1-му Гумористичному марафоні на RTP1 31 березня 2012 року, а пізніше з’явився на Гала IPO Coliseu Porto 8 грудня 2013 року. Окрім телебачення, Сеабра виступає з стендап-комедією по всій країні та включає в свої виступи імпровізацію, жонглювання голосом та гумористичні скетчі. Він також надає послуги анімації для корпоративних заходів, закладів та вечерь, пропонуючи рішення, що включають чистий стендап-комедію, сеанси жонглювання голосом та індивідуальні сценарії. Його робота охоплює кіно, оскільки він зіграв роль у фільмі 'Балас і Боліньйос - Останній розділ' у 2012 році. Сеабра активно ділиться своїми виступами через домашні відео та записи, доступні на його вебсайті, демонструючи прагнення до зв’язку з аудиторією. Він також брав участь як конкурсант у шоу 'Got Talent Portugal' (RTP).
Йоган Голден – багатогранна особистість з Норвегії, визнаний коміком, музикантом, колишнім політиком та теле-радіоведучим. Він спочатку здобув публічну увагу завдяки своїй роботі в радіопрограмі XL. Рання кар’єра Голдена також включала занурення в політику, оскільки він балотувався від Det Politiske Parti на виборах до норвезького парламенту 2001 року в Осло, проводячи кампанію зі слоганом «Твій раб у парламенті». Окрім цих занять, він є членом гурту DDR, демонструючи свої музичні таланти. Комічний дует Йона Голдена з Атле Антомсеном став значною частиною його кар’єри. Вони спільно вели телепрограму «En L.U.N. Aften med Golden og Antonsen» на каналі Metropol, а пізніше продовжили співпрацю на P4 з Misjonen, розвиваючи свою попередню радіопрограму. Раніше він також вів програму «Kommisjonen» на Kanal 24 разом з Атле Антомсеном. Наразі Йон Голден спільно веде комедійне ток-шоу «Golden Goal» з Генріком Елвестадом, яке виходить на норвезькому телеканалі TV2. Шоу зосереджується на спорті та містить інтерв’ю зі спортсменами, досліджуючи як знайомі, так і незвичайні спортивні заходи з усього світу. Шоу «Золотий гол» дебютувало у 2006 році, і протягом свого першого сезону в ньому знялися відомі гості, зокрема Оґе Гарейде, Джон Шітту, Арне Шейє, Лінн Гітмарк, Томмі Інгєбрігтен, Даві Ватне, Стале Солбаккен та Гунде Сван. Окрім телевізійної роботи, Ґолден також відомий своїми винахідницькими починаннями; у 2011 році він та Генрік Елвестад винайшли «бутфут» – веселу варіацію футболу, яку вони вперше представили в шоу «Золотий гол». Дослідження цими варіаціями шоу підкреслює грайливий підхід Ґолдена до комедії та розваг.
Албанія
1
Вірменія
2
Аргентина
36
Австрія
27
Австралія
52
Азербайджан
1
Бангладеш
1
Бельгія
13
Болгарія
57
Бенін
2
Болівія
1
Бразилія
27
Білорусь
2
Канада
125
Демократична Республіка Конго
3
Швейцарія
17
Кот-д'Івуар
1
Чилі
15
Камерун
1
Китай
8
Колумбія
4
Куба
4
Чехія
7
Німеччина
188
Данія
17
Домініканська Республіка
1
Алжир
2
Еквадор
2
Естонія
5
Єгипет
10
Іспанія
74
Ефіопія
1
Фінляндія
15
Франція
214
Великобританія
365
Джорджія
1
Гана
3
Греція
18
Гватемала
1
Хорватія
2
Гаїті
1
Угорщина
7
Індонезія
23
Ірландія
31
Ізраїль
10
Індія
47
Ірак
3
Іран
6
Ісландія
4
Італія
136
Ямайка
1
Японія
37
Кенія
3
Корея, Південь
20
Казахстан
3
Ліван
5
Шрі-Ланка
1
Литва
1
Латвія
1
Марокко
17
М'янма
1
Мальта
1
Малаві
2
Мексика
28
Малайзія
7
Нігерія
19
Нікарагуа
2
Нідерланди
2
Норвегія
12
Непал
3
Нова Зеландія
9
Перу
2
Філіппіни
35
Пакистан
7
Польща
8
Португалія
7
Катар
1
Румунія
1
Сербія
4
Росія
9
Саудівська Аравія
4
Швеція
101
Сінгапур
3
Словенія
4
Словаччина
2
Сальвадор
1
Сирія
1
Таїланд
2
Туніс
4
Туреччина
5
Тайвань
1
Україна
11
Уганда
7
Сполучені Штати
213
Уругвай
4
Узбекистан
1
Венесуела
5
В'єтнам
1
Південна Африка
3
Зімбабве
1
