Рохеліо де Егускіса
Рохеліо де Егускіса, народжений в Ель Астійєро (або Сантандері, згідно з одним джерелом) у 1845 році, був іспанським художником. Народившись у заможній родині, він отримав структуровану мистецьку освіту, розпочавши навчання в Мадриді, а потім продовживши в Школі витончених мистецтв у Парижі під керівництвом Леона Бонна. Близько кінця 1860-х років він проживав у Парижі. Його ранні роботи включали історичні сцени, але згодом він змінив свій фокус на жанрові сцени та портрети. Після смерті Марії Фортуні у 1875 році, Егускіса переїхав до Риму, де працював у майстерні Мадрасо та відвідував заняття в Іспанській академії в Римі. Значним поворотним моментом став 1876 рік, коли він відкрив для себе музику Ріхарда Вагнера, перебуваючи ще в Парижі. Ця зустріч породила глибоку дружбу та привела його до подорожі до Мюнхена у 1879 році, щоб почути «Валькірію». Він відвідував Вагнера кілька разів між 1880 і 1882 роками, подорожуючи до Венеції, Берліна та Байройту. Егускіса був одним із лише двох іспанських друзів Вагнера; іншим був музичний критик Хоакін Марсільяк. Після зустрічі з Вагнером його художній фокус змінився в бік вагнерівських тем, переважно портретів персонажів. Творчість Егусквізи охоплювала портрети, включно з посмертними зображеннями Артура Шопенгауера та короля Людвига II Баварського. Він також робив внесок до журналу *Bayreuther Blätter* статтею під назвою «Über die Beleuchtung der Bühne» (Про освітлення сцени). Між 1892 та 1897 роками він виставлявся в Salons de la Rose + Croix; крім того, у 1900 році представив офорти з *Парсіфала* на Всесвітній виставці, за що був нагороджений срібною медаллю. У 1911 році він став почесним членом Asociación Wagneriana de Madrid, передавши організації копії опер та офортів; у 1913 році його було знову призначено почесним членом. Через Першу світову війну він повернувся до Мадрида в 1914 році, де помер 10 лютого 1915 року. У 2013-2014 роках у Музеї Прадо відбулася виставка «El Mal se desvanece» (Зло зникає), на якій були представлені його роботи.