Gbenga Adeboye, Нігерійський вокаліст, комедія, радіоведучий, транслятор і MC, був широко відомий moniker Funwontan. Він зберіг глобальну позицію в галузі розваг до смерті.
Георгій Калоянчев, якого болгарська публіка називала Калата, був одним із найулюбленіших комедійних акторів болгарського театру й кіно. Він народився в Бургасі 13 січня 1925 року і після військової служби вступив до театральної школи в Софії, де вчився акторської майстерності в професора Стефана Сирчаджиєва разом із Катею Зехіревою, Костою Цоневим і Катею Діневою. Закінчив навчання 1952 року. Його талант помітили рано. 1951 року російський режисер Борис Бабочкін, який ставив вистави в Національному театрі, побачив, як Калоянчев поєднує гумор і драму в «Грозі» Островського, і молодий актор одразу після навчання увійшов до трупи Національного театру. 1956 року він перейшов до щойно заснованого Сатиричного театру імені Алеко Константинова, сцени, найтісніше пов'язаної з його ім'ям. Там він зіграв, серед багатьох інших ролей, товариша Велосипедкіна в «Лазні» Маяковського, Остапа Бендера в «Дванадцяти стільцях», Присипкіна в «Клопі» та Іванчо Йотату в «Дядьках» Вазова. Відбитки його долонь є на Стіні слави біля Театру 199. У кіно він дебютував у фільмі «Ранок над Батьківщиною» (1951) і згодом знявся більш ніж у п'ятдесяти фільмах. Болгарські глядачі пам'ятають його як важкоатлета у «Фахівці з усього» (1962), інспектора в «Інспекторі й ночі» (1963), Джессі Джеймса в «Джессі Джеймс проти Локума Шекерова» (1966), фокусника в «Найдовшій ночі» (1969), Рикшату в «Прив'язаному аеростаті» (1969) і в головній ролі в «Езопі» (1971). Він також зіграв Джордано Бруно в італійському фільмі «Галілео Галілей» (1969) і знімався у фільмах «Нако, Дако, Цако» (1974), «Бон шанс, інспекторе!» (1984) та «Рапсодія в білому» (2002). Найвідомішою пізньою його роллю став Бай Ганю, знаменитий персонаж Алеко Константинова, у фільмі Івана Ничева «Бай Ганю їде до Європи» (1990), одному з найпопулярніших болгарських фільмів початку 1990-х років. Для нього написали сценарій продовження, і коли сиквел «Ганю Балканський повертається з Європи» нарешті зняли 2006 року, Ничев додав нового персонажа, дух Бай Ганю, щоб Калоянчев усе ж міг у ньому з'явитися. Калоянчев отримав багато відзнак, зокрема Димитровську премію за театр (1959), звання заслуженого артиста (1963) і народного артиста (1966), премію «Аскеер» за внесок у мистецтво 1995 року та премію Спілки болгарських артистів за творчість усього життя 2006 року. 1995 року він став почесним громадянином Бургаса. Його автобіографічна книжка «Я живий, я ваш!», записана Катею Воденичаровою, вийшла 1998 року. Він помер у Софії 18 грудня 2012 року у віці 87 років і похований на Центральному кладовищі Софії. Його ім'я носить вулиця в районі Драгалевці в Софії.
Герасим Георгієв, відомий просто як Геро, — болгарський актор кіно й театру, комік і телеведучий. Він народився в Русе 10 липня 1974 року і 1999 року закінчив Національну академію театрального та кіномистецтва (НАТФІЗ) у Софії, курс Дімітріни Гюрової. Перші роки на сцені привели його до театрів Габрова, Русе, Кирджалі та Смоляна. Згодом він був у трупах Маленького міського театру «За каналом», Сатиричного театру й Молодіжного театру в Софії та виступав на сценах Національного театру, Театру армії, Театру 199, а також театрів Пловдива, Слівена, Хасково й Русе. Він брав участь і в постановках оперних театрів Варни, Стара-Загори та Бургаса. Загальнонаціональну популярність йому принесло телебачення. Він вів сатиричну програму «Горчиво» на MSat і bTV, а потім «Господарі ефіру» на Nova Television і входив до команди скетч-шоу «Повна божевільня». 2016 року він брав участь у четвертому сезоні шоу «Як дві краплі води», а з 2021 року веде його, спершу разом із Василем Василевим-Зуєкою, потім із Димитром Рачковим. 2019 року він був одним із детективів журі в першому сезоні The Masked Singer на Nova, а 2020 і 2021 року вів другий і третій сезони — відповідно з Василем Василевим-Зуєкою та Красі Радковим. 2018 року він зіграв головну роль, поліцейського Пламена Пламенова на прізвисько Пацо, в комедійному серіалі Nova «Поліцейські з околиці». Геро побудував і стабільну кінокар'єру. Він працював із режисером Стефаном Командаревим над фільмами «Напрямки» (2017), «У колі» (2019) та «Уроки Благи» (2023), а серед інших його фільмів — «Відпочивальники» (2016), «Як востаннє» (2020), «Уроки німецької» (2020), «Гола правда про гурт „Жигулі“» (2021), де він зіграв барабанщика Пухі, і «Добрий водій» (2022). На телебаченні він знімався в серіалах «Портал» (2021) і «Провина» (2023–2024), а 2026 року зіграв Борислава Андреєва у фільмі Крістіни Грозевої та Петра Вилчанова «Дощ залишає сліди». 2020 року він спробував себе й у музиці, записавши в межах проєкту «Співочі актори» пісню «Ля-ля» дуетом зі співачкою й акторкою Людмилою Слановою.
Грег Тхимей, канадський комічний, актор і драматург, був одним з оригінальних творців з серії довгий. Ця година має 22 хвилин, і Свою роботу заслужила йому безліч нагород Gemini.
Гурміт Сінгх Вірк, відомий просто як Гурміт Сінгх, — сингапурський актор, комік і телеведучий, найвідоміший як Пуа Чу Канг — будівельний підрядник, що говорить синглішем, якого він грав у серіалах Phua Chu Kang Pte Ltd, Phua Chu Kang Sdn Bhd і у фільмі Phua Chu Kang The Movie. Він народився в Сингапурі 24 березня 1965 року в родині індійця-сикха Чайнчала Сінгха Вірка та матері змішаного китайсько-японського походження. Він навчався в Outram Secondary School і був членом Національного корпусу поліцейських кадетів, де дослужився до звання інспектора-кадета. Його рідна мова — англійська, але він також вільно говорить малайською, яку вивчав у школі як рідну мову. З 1994 по 2014 рік він був штатним артистом Mediacorp. Він дебютував 1994 року в розважальній програмі Live On 5, а потім вів власне скетч-шоу Gurmit’s World і грав у ньому; у першому сезоні він виконав безліч персонажів, переважно разових. У другому сезоні, 1995 року, він зіграв набір «родичів», одним із яких був підрядник на ім’я Пуа Чу Канг. Похідний ситком синглішем Phua Chu Kang Pte Ltd, запущений 1997 року, зробив його популярною іконою не лише в Сингапурі, а й у Малайзії, на індонезійських островах Ріау та на Філіппінах. За ним вийшли малайзійське продовження Phua Chu Kang Sdn Bhd (2009–2010) і фільм Phua Chu Kang The Movie (2010), за який його 2013 року номінували як найкращого актора на малайзійській премії Golden Wau Awards. За Phua Chu Kang Pte Ltd він п’ять разів здобував премію Asian Television Awards за найкращу чоловічу роль у комедії — з 1998 по 2001 рік і ще раз 2003 року, — а 2004 і 2005 року отримав почесну відзнаку. У жовтні 2014 року в сингапурському музеї мадам Тюссо представили воскову фігуру Пуа Чу Канга. У листопаді 2014 року, рівно через двадцять років, він оголосив, що завершує постійну роботу на телебаченні, щоб більше часу проводити з родиною й ретельніше обирати проєкти. 2017 року він став послом хоспісу Dover Park, а 2020 року Пуа Чу Канг став першим сингапурським амбасадором бренду Shopee. Серед його записів — гумористичний альбом Gurmit Goes Local (1995), PCK Sar-vivor Rap (2003), дует із Тей Пін Хуеєм для Sing Singapore 2002 і дебютний альбом Moments (2015). 1995 року він одружився з Мелісою Вонг; у них троє дітей.
Густав Адольф Шарль, також відомий як Густав Схарле і названий Шахерль до 1902 року, був австрійським актором, тенором співаком, айденом і директором театру.
Джордж ЛеМер був американський vaudeville комічний, який діяв в декількох рухомих фотографіях і взяв на пряме і виробництво обов'язків для Пате. Визначений як досвідчений прямий чоловік, він займався комедіями з Едді Кентором, Джо Філліпсом і Луї Симона.
Георгій Парцалев був болгарським актором театру й кіно, який майже всю кар'єру грав комедійні ролі й став одним із найбільш пам'ятних облич болгарської комедії. Він народився в місті Левскі 16 червня 1925 року. Закінчивши середню школу в Плевені, він вивчав медицину в Софійському університеті, перш ніж сцена заполонила його життя. У середині 1950-х років він працював у Театрі трудової служби (1954) і в Театрі будівельних військ (1955), а 1956 року прийшов до Сатиричного театру в Софії, де залишався до кінця кар'єри. Його ролі там показують широту репертуару трупи: Оптимістенко в «Лазні» Маяковського, Кислярський у «Дванадцяти стільцях», кілька ролей у «Клопі» Маяковського, Хаджі Сміон у «Дядьках» Івана Вазова, Осип у «Ревізорі» Гоголя, Михал у «Михалі Мишкоєді» Сави Доброплодного та Іван Гамаша в «Переполоху» Йордана Радичкова. Він також брав участь у гастрольних естрадних і сатиричних концертах кінця 1950-х і 1960-х років, які зробили його відомим далеко за межами столиці. Першу роль у кіно він зіграв 1958 року у фільмі «Фаворит № 13». У наступні три десятиліття він став незмінним учасником болгарської кінокомедії, зігравши пам'ятні ролі у фільмах «Прив'язаний аеростат» (1967), «Кит» (1970), «П'ятеро з „Мобі Діка“» (1970), «З дітьми на морі» (1972), «Літо бідняка» (1973), «Мій батько — художник» (1974), «Дві діоптрії далекозорості» (1976) і «Тринадцята наречена принца» (1987). Він довго мріяв зіграти Дон Кіхота, але цієї ролі так і не отримав. Парцалев отримав звання заслуженого артиста 1969 року і народного артиста 1983 року, а також орден Святих Кирила і Мефодія першого ступеня та орден Народної Республіки Болгарія першого ступеня (1985). Роль Методія Рашкова в «Літі бідняка» принесла йому приз за найкращу чоловічу роль на 25-му Кінофестивалі трудящих у Чехословаччині 1974 року. Від 1974 року він був членом Спілки болгарських кінематографістів. Георгій Парцалев помер у Софії 31 жовтня 1989 року у віці 64 років.
Албанія
1
Вірменія
2
Аргентина
36
Австрія
27
Австралія
52
Азербайджан
1
Бангладеш
1
Бельгія
13
Болгарія
57
Бенін
2
Болівія
1
Бразилія
27
Білорусь
2
Канада
125
Демократична Республіка Конго
3
Швейцарія
17
Кот-д'Івуар
1
Чилі
15
Камерун
1
Китай
8
Колумбія
4
Куба
4
Чехія
7
Німеччина
188
Данія
17
Домініканська Республіка
1
Алжир
2
Еквадор
2
Естонія
5
Єгипет
10
Іспанія
74
Ефіопія
1
Фінляндія
15
Франція
214
Великобританія
365
Джорджія
1
Гана
3
Греція
18
Гватемала
1
Хорватія
2
Гаїті
1
Угорщина
7
Індонезія
23
Ірландія
31
Ізраїль
10
Індія
47
Ірак
3
Іран
6
Ісландія
4
Італія
136
Ямайка
1
Японія
37
Кенія
3
Корея, Південь
20
Казахстан
3
Ліван
5
Шрі-Ланка
1
Литва
1
Латвія
1
Марокко
17
М'янма
1
Мальта
1
Малаві
2
Мексика
28
Малайзія
7
Нігерія
19
Нікарагуа
2
Нідерланди
2
Норвегія
12
Непал
3
Нова Зеландія
9
Перу
2
Філіппіни
35
Пакистан
7
Польща
8
Португалія
7
Катар
1
Румунія
1
Сербія
4
Росія
9
Саудівська Аравія
4
Швеція
101
Сінгапур
3
Словенія
4
Словаччина
2
Сальвадор
1
Сирія
1
Таїланд
2
Туніс
4
Туреччина
5
Тайвань
1
Україна
11
Уганда
7
Сполучені Штати
213
Уругвай
4
Узбекистан
1
Венесуела
5
В'єтнам
1
Південна Африка
3
Зімбабве
1
