Коміки: Венесуела

Беба Рохас

1M підписників

Беба Рохас, справжнє ім’я Реймарві Рохас Веласкес, народилася в Каракасі 25 вересня 1975 року; венесуельська гумористка, акторка, теле- й радіоведуча та колишня модель, що здобула освіту в галузі соціальних комунікацій і права, з понад тридцятирічною кар’єрою в кіно, на телебаченні, в театрі й на радіо. У дитинстві вона наслідувала зірок вар’єте на кшталт Іріс Чакон, а підлітком навчалася акторської майстерності разом із батьком, що привело її на роботу статисткою на Venevisión, зокрема у випусках Historia Musical та в серіалі ¡Qué Chicas! 1991 року. 1995 року її запросили на кастинг гумористичної програми Bienvenidos, де вона стала однією з комедійних акторок, доки Venevisión не закрив передачу 2001 року. Водночас вона знімалася в теленовелах, серед яких Como tú ninguna і Pecado de amor (1995), Sol de tentación (1996), Guerra de mujeres (2001–2002), Las González (2002) і Cosita rica (2004). 2002 року вона почала вести програми для Univision з Пуерто-Рико, а 2004 року повернулася до Венесуели як членкиня журі комедійного конкурсу талантів Súper Cómico Sensacional. 2005 року журнал TeVe Guía назвав її найкрасивішим обличчям пуерториканського телебачення, а в жовтні того ж року вона виграла Bailando con las Estrellas. Потім вона зіграла головну роль у гумористичній програмі Cásate y verás (2006–2007), де серед її пародій була Чикінкіра Дельгадо в ролі ведучої «Patada’s». Критики хвалили її лиходійок в El amor las vuelve locas (Лілі Фахардо, 2005) і La viuda joven (Вісента Паласіос, 2011), а в De todas maneras Rosa (2013–2014) вона зіграла Аду Лус Кампанеро. На сцені 2010 року вона долучилася до популярної п’єси Las tres reinas разом із К’ярою та Дорою Маццоне, а також грала в Preñadas, La jaula de las plumas, Venezolanos desesperados, Despedida de casada, Mujer a la carta і Juegos de niña para adultos. Серед її фільмів — El Caracazo (2005), Al fin y al cabo (2008), ¡Qué Detectives! (2012) і El plan perfecto (2017). Нині вона живе в Домініканській Республіці, де з 2016 року працює в медіагрупі Telemicro ведучою програм Sábado Extraordinario, разом із Леонардо Вільялобосом, і La Opción 13.0. 2020 року, після майже тринадцяти років поза гумористичними програмами, вона повернулася до гумору з El Reperpero (2020–2022).

Віктор Медіна

870K підписників

Віктор Медіна, відомий під прізвиськом Нанутрія, — венесуельський стендап-комік, автор гумористичних текстів і подкастер, який живе в Буенос-Айресі. Він народився 14 листопада 1988 року в Сан-Крістобалі, штат Тачира, і закінчив Університет Сантьяго Маріньо за спеціальністю «системна інженерія», хоча ніколи не працював інженером. Змалку він заїкається, але ніколи не дозволяв цьому завадити йому виступати чи говорити на публіці; він часто використовує заїкання у своєму гуморі. Спершу Медіна прославився як автор. Він був головним сценаристом і редактором контенту в Plop Contenido — креативній агенції, що створює гумор для інтернету й телебачення в Латинській Америці та США, — і в El Chigüire Bipolar, найвідомішому сатиричному новинному сайті Венесуели. 2013 року разом з Андреїною Борхес і Хесусом «Чучо» Ролданом він створив Santo Robot — скетч-канал на YouTube, у випусках якого брали участь такі гості, як Даніель Пістола, Лед Варела і Хосе Рафаель Гусман. Стендапом він займається з 2013 року. Кілька років він жив у Мексиці, де записав стендап-виступ для Comedy Central. 2018 року через свій імміграційний статус він мусив покинути Мексику, якийсь час провів у Колумбії, а потім оселився в Аргентині; про цю мандрівку він розповідає у своєму подкасті та в спецвипуску La Balada del Migrante. У рік переїзду до Аргентини він створив El showcito — шоу, що ламає звичний формат і побудоване на імпровізації та розмові з глядачами. Серед його стендап-спешлів — El ciclo de la vida, Macho Beta, La Balada del Migrante, El Gocho de Oro і No Paper. 2026 року Global South World включив його до списку 75 найвпливовіших коміків Латинської Америки в Instagram. Подкасти — велика частина його роботи. У грудні 2018 року він запустив El Súper Increíble Podcast de Nanutria, який має понад 150 000 підписників і охоплює все — від королев краси й астрології до стихійних лих і особистих історій. У лютому 2020 року він почав подкаст Tercermundistas з аргентинським коміком Лукасом Лаурієнте, а в середині 2020 року — щотижневий гумористичний подкаст Aislados з аргентинськими коміками Лучано Мельєрою, Ніколасом де Трейсі та Лукасом Лаурієнте, де вони говорять про своє повсякденне життя і про все, що спаде на думку.

Вероніка Гомес

501K підписників

Вероніка Гомес Піно, відома як Ла Веро Гомес, — венесуельська стендап-комікеса, радіоведуча та творчиня контенту. Вона народилася в Маракайбо, штат Сулія, 22 січня 1983 року. Вона працювала в кількох програмах радіостанції La Mega, гастролює зі стендапом Венесуелою, Латинською Америкою, Європою та США і з 2017 року є однією з ведучих церемонії Pepsi Music Awards у Венесуелі. Вона почала працювати на радіо в 19 років — стажеркою із соціальних комунікацій та асистенткою продюсера програми A salvo на La Mega з Луїсом Чатаїнгом і Мігелем Аріасом. Робота поруч із такими людьми, як Чатаїнг, Енріке Ласо, Еріка де ла Вега й Ана Марія Сімон, дала їй цінний досвід. Тоді вона ще не була певна свого шляху й схилялася до друкованої журналістики та кримінальної хроніки, але можливість працювати на La Mega привела її на радіо. Вона виграла конкурс талантів станції La Voz Mega, і нагородою стала її перша програма, El Ferrari de La Mega з Іваном Маттою, з якою вона об’їздила всю країну. Потім вона працювала в програмах La Guardia Musical і La Zona Escolar і вела Calma pueblo разом із Мануелем Сільвою та Хосе Рафаелем Гусманом, доки програма не зійшла з ефіру 25 вересня 2017 року. Після цього вона повернулася на станцію з програмою Fuera de forma разом зі спортивним коментатором і журналістом Умберто Туринезе. З 2017 по 2021 рік вона разом із коміком Мануелем Сільвою вела з п’ятої по дев’яту церемонії Pepsi Music Awards у Венесуелі. 2018 року вона запустила вебподкаст De A Toque, що починався як проєкт трьох венесуельських коміків і який зрештою вела з Габо Руїсом; його випуски тривають від п’ятдесяти хвилин до півтори години й зібрали велику аудиторію. Вона також брала участь у театральній комедії Relatos акторки й співачки Наті Роман і виступала зі стендапом у довгому списку міст у країні й за кордоном, зокрема в шоу з колегами Реєм Веккьоначче та Алехандрою Отеро.

Рей Веккіоначе

Рей Веккьоначче — венесуельський стендап-комік, викладач гумору й радіоведучий, представник покоління, яке створило живу стендап-сцену Каракаса у 2010-х роках. Інтерес до гумору з’явився в нього в дитинстві, коли в одинадцять років він прочитав книжку венесуельського гумориста Отрови Гомаса El hombre más malo del mundo. 2008 року, прочитавши про волонтерство, він дізнався про Doctor Yaso, групу лікарняних клоунів, і через неї відкрив для себе імпровізаційний театр. Там він виступав разом із Хуліо Рамоном Пересом, Надією Марією та Роном Чавесом, яких вважає своїми наставниками. 2012 року він узяв участь у своєму першому справжньому шоу 3 en 1 Stand-up Comedy разом із Хуліо Рамоном Пересом і Рубеном Моралесом, а потім прийшов до майстерні, яку вели Лауреано Маркес, Луїс Чатаїнг, Хосе Рафаель Брісеньо та Боббі Комедіа. Повністю присвятити себе комедії він вирішив у 36 років, почавши в барах на кшталт El Molino, де отримав прізвисько «Cinco minutos» («П’ять хвилин») за п’ятихвилинні виступи, на яких обкатував новий матеріал. Відтоді він виступав із колегами, серед яких Віктор Медіна, Мануель Анхель Редондо, Хосе Рафаель Брісеньо, Алехандра Отеро, Вероніка Гомес і Габріель Руїс, у шоу El banquito, Cambiando de tema, Es relativo і Malas ideas, яке згодом вирушило в міжнародний тур, зокрема до Маямі. Він також брав участь у Festival del Humor Libre та онлайн-проєкті Delivery de Comedia в Instagram, представив сольне шоу Un tipo normal у Sala Experimental банку BOD у Каракасі та гастролював університетами з Un Mundo Sin Mordaza, виступаючи в головних залах Центрального університету Венесуели, Католицького університету Андреса Бельйо та Столичного університету. 2017 року він став академічним координатором курсу, представленого як перша в Латинській Америці дипломна програма зі стендап-комедії, яку пропонувала Escuela de Humor разом із центром CIAP Католицького університету Андреса Бельйо. На радіо він працював у програмі Así nos quieren на Circuito Hot 94 з комедійною акторкою Надією Марією та ведучою Габі Кортес, а на La Mega 107.3 веде 5 minutos más з Оріаною Інфанте та Професором Брісеньо. Він також вів подкаст Que Se Vayan Todos.

Хосело

Хосело, справжнє ім’я Хосе Мануель Діас Маркес, — венесуельський комік, актор і співак, який майже три десятиліття був одним із найулюбленіших облич венесуельського телевізійного гумору. Він народився 27 вересня 1936 року в Барбакоасі, штат Арагуа, одним із восьми дітей учителів Хуана Діаса та Марії Маркес де Діас, і був молодшим братом співака й автора пісень Симона Діаса. Після переїзду родини до Каракаса він змінив кілька робіт, зокрема був кур’єром. Спершу він намагався піти слідами брата в музиці, але його хист жартувати про повсякденне життя венесуельців визначив його шлях. Через друзів з архітектурного факультету Центрального університету Венесуели він потрапив на радіо, у програму Віктора Сауме El Show de las Doce на Radio Caracas Radio, у рубрику, що перетворилася на Radio Rochela, а 1959 року дебютував у телевізійній версії Radio Rochela на Radio Caracas Televisión. RCTV утримав його довгостроковим контрактом, зробивши продюсером власної щотижневої програми El Show de Joselo (1964–1970 і 1981). Пізніше він перейшов на Venevisión, де програма багато років, до 1993 року, виходила під назвою Humor con Joselo, а 1971–1972 років він також робив Diviértase con Joselo для Cadena Venezolana de Televisión. Його чистий, веселий гумор подобався глядачам усіх вікових груп, зокрема дітям, а його скетчі торкалися соціальних тем і пародіювали тодішню політику. Серед найпопулярніших його персонажів — El Pavo Lucas, Madam Cosmetic, El Adeco y el Copeyano, El Dr. Chimbín, El Mendigo, El Doctor Pensamos, El Viejito de la Marabunta, El Licenciado Protocolo Esparragoza та El Roquero. Хосело також грав головні ролі в Мексиці й Венесуелі, зокрема у фільмі El reportero (1968) режисера Рафаеля Баледона та у фільмах Рене Кардони-молодшого El raspado і Yo, el gobernador, а також у теленовелах «Леонела», «Марія Хосе» і «Маріела». Із Симоном Діасом він записав Las Gaitas de Joselo y Simón у продюсуванні Уго Бланко, популярні у Венесуелі на Різдво з 1978 по 1989 рік. Він був одружений з акторкою Мері Соліані, і 1982 року подружжя разом знялося в різдвяному спецвипуску Venevisión La Cucarachita Martínez y el Ratón Pérez. Хосело помер у Каракасі 5 січня 2013 року у віці 76 років після хвороби печінки. Наступного дня його посмертно нагородили орденом Франсіско де Міранди першого ступеня.