Девід Санталла

Давид Санталья, справжнє ім’я Волтер Давид Санталья Барр’єнтос, — болівійський комедійний актор, чия кар’єра на радіо, сцені, телебаченні й у кіно тривала п’ять десятиліть і який створив цілу галерею комічних персонажів із болівійського життя. Він народився в Ла-Пасі 16 серпня 1939 року в родині генерала Альфредо Сантальї Естрельї, офіцера військово-повітряних сил, і виріс у районі Мірафлорес. Самотня дитина, він розважався тим, що малював обличчя на каменях і давав кожному свій голос, — це, за його словами, натренувало його горло й уяву.

У десять років він сам вирушив кораблем до батька, що жив у вигнанні в Чилі, і провів десять років у Сантьяго, де закінчив середню школу в Internado Nacional Barros Arana. Уперше він вийшов на сцену в школі в п’єсі Мольєра «Лікар мимоволі», а 1957 року входив до збірної Чилі зі спортивної гімнастики та плавання. Захопившись радіо, він працював на станціях La Reina, Magallanes і Bienvenida, де співпрацював із Раулем Матасом і пародіював його. Повернувшись до Болівії, він подивився на країну новими очима й узявся опанувати акценти її регіонів. Він також закінчив Університет Сан-Андрес у Ла-Пасі за фахом інженер-будівельник.

На Radio Méndez, де він починав із того, що ставив платівки, він одного разу під час вимкнення електрики розважав публіку в студії жартами, і власник зробив його ведучим та познайомив із гумористом Уго Едуардо Полем. 1962 року вони вдвох створили дует Alí y Babá, що увійшов в історію радіо, театру й раннього болівійського телебачення. З тих років походить його альтер его Торібіо — бідний плаксивий юнак у поношеній смугастій сорочці, який прагне вибитися в люди, не втрачаючи чесності. Коли дует розпався, він продовжив сольно з програмою Santallazos, додавши таких персонажів, як буркотливий Енредонсіо, натхненний його братом Альфредо, тендітна бабуся донья Ліборія, натхненна його бабусею, і Салустіана — служниця, водночас сором’язлива й зухвала.

1977 року він здивував глядачів драматичною роллю у фільмі Антоніо Егіно «Чук’яго», зігравши сірого бюрократа, якого зараховують до найкращих персонажів болівійського кіно, а також виконав головну роль у фільмі Mi socio. Згодом він відзначив свою кар’єру в Teatro Municipal програмою Cincuentallazos разом з Уго Посо, Даніелем Травесі, Качо Мендьєтою та Раміро Серрано. Він отримав кілька нагород, а Сенат Болівії відзначив його внесок у національну культуру. Давид Санталья помер у Сукре 21 лютого 2026 року.