Інго Інстербург

Інго Інстербург, народжений Інго Ветцкер 6 квітня 1934 року в Інстербурзі, Східна Пруссія (нині Черняхівськ, Росія), був німецьким музикантом, коміком та актором. Він помер 27 жовтня 2018 року в Берліні через ускладнення, спричинені раком товстої кишки, і похований на Вальфрідогофі Далем. Його сім'я втекла зі Східної Пруссії під час Другої світової війни в 1944 році та зрештою оселилася в Бернбурзі ан дер Заале, Саксонія-Ангальт, до 1946 року. Він провів дитинство та юність у Бернбурзі.

Після здобуття абітуру (атестата про середню освіту) в Бернбурзі, Інго переїхав до Західного Берліна у 1953 році, склавши іспит повторно, оскільки його абітур з НДР не визнавали. З 1954 по 1959 рік він навчався на факультеті мистецької педагогіки в Hochschule für Bildende Künste Berlin (Вищій школі образотворчого мистецтва Берліна). На початку своєї кар’єри він супроводжував актора Клауса Кінскі як Guitar-Ingo та випустив EP під назвою 'Guitar-Ingo' у 1959 році. Він також ділив квартиру з Кінскі в Західному Берліні. З середини 1960-х років він співпрацював з Юргеном Барцем, видавши альбом 'Barocke Liebeslyrik' у 1968 році.

У 1967 році Інго обрав ім’я Інстербург як посилання на своє рідне місто та спільно заснував комедійний гурт 'Insterburg & Co.', який існував до 1979 року. До складу колективу входили, серед інших, Карл Далл, Юрген Барц і Петер Ехлебрахт, і він здобув визнання наприкінці 1960-х та 1970-х років, розвиваючи впізнаваний художній підхід, названий «мистецтвом вищого абсурду». Їхні виступи зазвичай включали комедійні пісні, короткі сцени та унікальні саморобні інструменти, часто з імпровізованою усними жартами. Візитною карткою гурту стала безкінечна римова пісня 'Ich liebte ein Mädchen', яка розповідає про невдалі романтичні пошуки в різних місцях, іноді адаптована до "Ich liebte ein Mädchen in Bernburch". Гурт знімався у фільмах, таких як Quartett im Bett (1968), Charley's Uncle (1969) та Chapeau Claque (1973), а також у телешоу, таких як Dalli Dalli та Musikladen . Він гастролював з різними ансамблями під назвою 'Insterburg & Co.' до 1993 року. Після розпаду гурту в 1979 році Карл Далл розпочав сольну кар’єру.

Після розпуску 'Insterburg & Co.', Інго спочатку виступав як соліст. У 2005 році він поїхав у турне з Карлом Даллом, а пізніше у 2011 році сформував дует під назвою 'Insterburg & Black' з Лотаром Лехлейтером. Протягом своєї кар’єри він знявся у чотирьох фільмах та написав кілька книг, зокрема 'Das Leben des Otto Darmstatt' (1973) та 'Die ersten 23456 Tage meines Lebens' (2001). Він самостійно виготовляв багато своїх інструментів, включаючи незвичайні вироби з кухонної техніки. Інго Інстербург був переконаним вегетаріанцем та почесним членом Вегетаріанської асоціації Німеччини, і пробіг 21 марафон до 70 років. Пауль Коллер, культурний офіцер Бернбурга, згадує його як смішного, доброго та безтурботного.