Карл Валентин

Карл Валентин, справжнє ім'я Валентин Людвіг Фей, народився 4 червня 1882 року в Мюнхені, був баварським комедіантом і кабаре-виконавцем. Він походив із середнього класу; його батько, Йоганн Валентин Фей, займався перевезенням меблів, а батьки одружилися у 1869 році. Спочатку він працював підмайстром столяра, закінчивши цю практику приблизно в 1896 році. У ранньому віці він пережив втрати зі смертю сестри Елізабет у 1871 році та братів Карла і Макса у 1882 році; сам він вижив після дифтерії в дитинстві завдяки лікуванню старої жінки.

Валентин розпочав свою кар'єру виступів близько 1901 року як «Vereinshumorist». У 1902 році він три місяці відвідував школу естради в Мюнхені під керівництвом Германа Штребеля та вперше виступив під іменем «Карл Валентин» у вар'єте-театрі Zeughaus у Нюрнберзі. Він зробив трирічну перерву у виступах, щоб сконструювати двадцятигранний гурт з однією людиною, з яким гастролював у 1906 році, а також коротко керував сімейною транспортною компанією Falk & Fey з 1902 по 1906 роки після смерті батька. Він вивчав музику та навчився грати на гітарі у Генріха Альберта, і регулярно виступав у мюнхенських кабаре та пивних залах. З 1911 року він співпрацював з Елізабет Веллано (Лизль Карлштадт), і вони були відомі своїми короткими комедійними скетчами баварською діалектом.

Творча спадщина Валентина включала численні німі фільми 1920-х років, починаючи приблизно з 1912 року, коли він заснував кіностудію в Мюнхені. Він знявся приблизно в 40 короткометражних фільмах, часто на основі власних ескізів, зокрема & Таємниці перукарні (1923) за сценарієм Бертольда Брехта та & Mysterien eines Frisiersalons (1922). Він зняв і зіграв головну роль у своєму останньому німому фільмі «Der Sonderling» у 1929 році. Він писав ескізи та п’єсу під назвою «Ritter Unkenstein», а також написав класичну пісню «Ja so war'ns die oidn Rittersleut». Бертольд Брехт порівнював Валентина з Чапліном за їхню відмову від мімікрії та психологізму, і Брехт іноді грав на кларнеті в ескізах Валентина, підкреслюючи їхню тісну дружбу. Валентина іноді називали «Чарлі Чапліном Німеччини». Він знявся у своєму першому звуковому фільмі & Die verkaufte Braut & у 1932 році. Він помер 9 лютого 1948 року в Планеґу від запалення легенів. Музей Валентина було засновано в Мюнхені в 1959 році, і статуя на його честь стоїть на Вітуалієнмаркті. Його творчість вплинула на таких митців, як Бертольд Брехт, Семюел Беккет, Лоріот та Хельге Шнайдер, і тепер вважається значним внеском у німецьку культуру Веймарської республіки.