Лоріо

Багатогранна німецька особистість, Бернхард-Віктор Кристоф-Карл фон Бюлов, відомий як Вікко або Ло́ріот, виконував декілька ролей, зокрема коміка, актора, карикатуриста, письменника, режисера фільмів та гумориста. Народився 12 листопада 1923 року в Бранденбурзі-на-Гавелі, Пруссія (нині Бранденбург, Німеччина). Він переважно використовував псевдонім Ло́ріот, що походить від французького слова, яке означає синій великий дятлик – тварина на гербі родини фон Бюлов. Його батьками були Йоганн-Альбрехт Вільгельм фон Бюлов та Шарлотта фон Редер; вони розійшлися незабаром після його народження. Він виріс у Берліні з бабусею після смерті матері, коли йому було шість років. Протягом трьох років він служив оберлейтенантом на Східному фронті під час Другої світової війни, отримавши Залізний хрест 2-го та 1-го класу, а також значок танкового бою в бронзі.

Лоріот спочатку зарекомендував себе як карикатурист, публікуючи карикатури під псевдонімом Лоріот з 1950 року в журналах, таких як *Die Straße*, *Stern* та *Quick*. Фон Бюлов закінчив Abitur у 1946 році після завершення навчання на графічного дизайнера разом із живописом у Гамбурзькій Landeskunstschule. З 1950 року він почав розширювати свою діяльність в інші творчі сфери, працюючи актором, сценаристом, аніматором, ведучим, режисером та дизайнером сценічних костюмів. У 1971 році він створив мультфільм Вум, озвучуючи цього персонажа сам; крім того, пісня «Ich wünsch' mir 'ne kleine Miezekatze», пов’язана з Вумом, здобула широке визнання в 1972 році. Його комедійний стиль передбачав покерфейс, прагнучи до того, щоб сміялася аудиторія, а не він сам, часто висміюючи німецьку формальність та щирість. Качка Мюллера-Люденщайдта у ванні та сценарії про подружнє консультування та оплату паркування.

Телесеріал «Лоріот» дебютував у 1976 році, поєднуючи серйозний пантомім з дотепними жартами про німецькі стереотипи. Він зняв фільми «Ödipussi» (1988) та «Pappa Ante Portas» (1991), а також провів гумористичний гала-концерт на честь 100-річного ювілею Берлінського філармонічного оркестру у 1982 році. Баварська кінопремія була вручена йому двічі, у 1988 та 1993 роках, а Університет Вупперталя удостоїв його почесною докторською степенню у 2001 році. Його робота значно вплинула на німецьку мову завдяки його каламбурам та дотепності, і відома своїми люблячими безглуздими та божевільними сценами. Скетчі часто містять повторювані теми, такі як перекошена картина на стіні та відомі цитати, наприклад, «Качка залишається зовні». Лоріот помер 22 серпня 2011 року в Мюнсінг-Аммерланді, залишивши по собі спадок гумористичних чернеток, історій і фільмів, які й донині розважають глядачів, зокрема поточні тури з його скетчами, виконаними кабаре-ансамблем «Leipziger Pfeffermühle».