Нільс Поппе

Нільс Поппе, народився 31 травня 1908 року в Мальме, Швеція, був багатогранним артистом, який помер 28 червня 2000 року. Спочатку відомий як Генрікссон, а пізніше як Йонссон, у 1935 році він прийняв сценічне ім’я Нільс Поппе, після того як його так називали в школі. Він працював актором, коміком, режисером, сценаристом та керівником театру, значно сприяючи шведській кіно- та театральній історії.

Кар'єра Поппе розпочалася в Гіпподромтеатері у Мальме 1930 року під керівництвом Оскара Вінге. Спочатку прагнучи до драматичних ролей, він знайшов успіх у комедії, ревію, опереті та музичних виступах. Він з'являвся в ревіях та оперетах таких, як & Зелені пасовища , & Матт і Джефф , та & Квітка Гаваїв . Починаючи з 1934 року, він був важливою частиною Кланґеревюна у Стокгольмі, де виконував акробатику та грав роль Чарлі Чапліна. Аніса Лісон часто співпрацювала з ним, і вони разом стали відомим танцювальним дуетом, на який часто посилалися як на Фреда Астера та Джинджер Роджерс. Його кінодебют відбувся 1937 року у & Адольф Армстарке , що ознаменувало початок плідного періоду, який включав понад 50 фільмів і телепрограм.

Поппе отримав міжнародне визнання за свою роль у фільмі Інгмара Бергмана «Сьомий печать» (1957), хоча він також з’явився у фільмі Бергмана «Око диявола» (1960). Він зіграв головну роль у мюзиклі «Я і моя дівчина» (1947) понад 1040 разів і створив популярного персонажа Фабіана Бома, знявшись у семи фільмах із цим персонажем. Він також зіграв Стена Стенссона Стеена у чотирьох комедійних фільмах. Протягом 1940-х років його вважали провідним шведським кінокоміком. За свою кар’єру він отримав численні нагороди та визнання, включаючи премію Illis Quorum (1988), премію за культуру міста Мальме (1990), театральну премію Шведської академії (1989) та інші. З 1966 по 1993 рік він керував Fredriksdals friluftsteater у Гельсінгборзі, відродивши свою кар’єру за допомогою Шведського телебачення. Після того, як майже шість десятиліть розважав аудиторію, Нілс Поппе вийшов на пенсію у віці 85 років.